Ухвала

від 11.12.2020 по справі 917/300/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/300/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Нафком-Агро", треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 до Засульської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Засульської сільської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2020 Дочірнє підприємство "Нафком-Агро" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, повний текст якої підписаний 15.10.2020 (колегія суддів: Білоусова Я. О., Тарасова І. В., Шевель О. В.).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 про обрання судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На момент звернення з касаційною скаргою, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20).

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є вимога про визнання права власності на майно за набувальною давністю вартістю 689 952,00 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2020 рік. Скаржником у касаційній скарзі іншого вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги не викладено, заперечень щодо визначення вартості спірного майна не міститься.

При цьому, касаційна скарга не містить будь-яких обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" відсутні.

У частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010 дійшов висновку про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (" Levages Prestations Services v. France ") № 21920/93, § 48, 23.10.1996).

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафком-Агро", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/300/19 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич