Рішення

від 02.12.2020 по справі 280/2760/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2020 року Справа № 280/2760/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Лишенко С.С.

представника відповідача - Прокоф`єв С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-ЗП" (пров.Тавричний, буд. 5, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 35802886)

до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43350935)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-ЗП" (далі - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.04.2020 №UA110230/2020/000056/2 та зобов`язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 27529,42 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 30.03.2020 ТОВ Поліпласт-ЗП подало до митного посту Запоріжжя Дніпровської митниці митну декларацію UA 110230.2020.007478 разом з пакетом документів для здійснення митного оформлення товарів, зокрема автомобіля AUDI, модель А4, 2016 року виготовлення. 02.04.2020 уповноваженою особою товариства було надано додаткові пояснення та документи для проведення митного оформлення. 03.04.2020 відповідачем прийнято рішення № UA110230/2020/000056/2, підставою для прийняття якого стало посилання на встановлення митної вартості як суму, що фактично сплачена (або підлягає сплаті) за товар. 03.04.2020 позивачем, у звязку з коригуванням митної вартості, додатково сплачено 27529,42 грн. митних платежів, після чого було проведено митне оформлення. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправним з огляду на наступне.

Так до митної декларації додано договір № 3107017 від 16.03.2020, згідно п. 1.1 якого вартість товару визначається згідно специфікації, яка є частиною договору. Згідно специфікації, яка разом з договором була додана до митної декларації вартість товару визначено в 14277,31 EUR, аналогічна сума визначена в рахунку (інвойсі).

Згідно поданої декларації податок на додану вартість нараховано додатково у розмірі 100482,24 грн. та відповідно сплачено до бюджету. Базою розрахунку є сума 14277,31 євро, яка є фактичною вартістю товару та не включає в себе ПДВ. В той же час, розрахунок митних платежів з базою оподаткування вартості товару в 16990 євро, на підставі якого і було здійснено коригування включає в себе ПДВ в розмірі 2712,69 євро. Доплата 27529,42 грн. митних платежів включає в себе також і сплату ПДВ з огляду на митну вартість після коригування. Таким чином, вважає позивач, за результатом корегування митної вартості не лише було повторно сплачено ПДВ, а і ПДВ розраховано з урахуванням суми попередньо сплаченого ПДВ. Таким чином декларант самостійно визначив ціну, виходячи із принципу уникнення подвійного оподаткування, в той же час згідно оскаржуваного рішення відповідачем фактично нараховано ПДВ на ПДВ, що є неприпустимим. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву у справі № 280/2760/20 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивачем недоліки позовної заяви усуненні у визначений судом строк.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.07.2020.

30.06.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що 02.04.2020 за результатом наданих до митного оформлення документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, так як митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так згідно п. 1.1 договору від 16.03.2020 № 3107017 та додатку від 16.03.2020 № 1 до нього, ціна, що фактично сплачена за товар складає 16990 євро, а не 14277,31 євро. Жодних документів, які б підтверджували факт повернення ПДВ до митного оформлення не надано.

Крім того, зазначає, що вартість товару покупець повинен був сплатити до 20.03.2020, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надавались та на підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано Довідку, надання якої не передбачено законодавством. Зазначає, що декларантом заявлено неточні відомості щодо митної вартості товару, у звязку з чим прийнято оскаржуване рішення.

Також вважає і необгрунтованою позовну вимогу зобов`язального характеру, оскільки така вимога є передчасно, так як позивач не звертався до митниці із заявою про повернення помилково/або надміру сплачених сум платежів. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 14.07.2020 підготовче засідання було відкладено на 27.08.2020.

30.07.2020 позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не вправі вимагати надання документів про факт повернення ПДВ зі сплаченої суми на момент розмитнення товару. Крім того, відповідачем до суду не надано доказів, що автомобіль придбано у компанії з ФРН, яка не мала права повертати покупцям ПДВ, як і не надано доказів, що позивач не мав чи не має права повернути ПДВ. Відповідачем не було застосовано резервні методи, в т.ч. з пошуку інформації у мережі Інтернет щодо товарів з аналогічними характеристиками та не надано доказів щодо визначення відкоригованої митної вартості як справедливої . Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2020 підготовче засідання було відкладено на 07.10.2020.

Протокольною ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 02.12.2020.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 02.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що 30.03.2020 ТОВ Поліпласт-ЗП було подано до митного оформлення МД № UA110230/2020/007478 на товар - автомобіль легковий, що був у використанні, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт. Марка AUDI; модель А4; тип кузова - універсал; тип двигуна - дизель, колісна формула 4х2, номер кузова НОМЕР_1 ; потужність 140 кВт; номер двигуна - нема даних; загальна кількість місць, включаючи водія - 5; робочий обєм циліндрів 1968 см.куб.; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2017; дата першої реєстрації 25.07.2016. Не містить у своєму складів передавачів або передавачів та приймачів. Загальна вартість товару у митній декларації визначена у розмірі 14277,31 євро.

Одночасно з митною декларацією надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: специфікація № 1 до договору № 3107017 від 16.03.2020, рахунок-фактуру (інвойс) № 9863803 від 16.03.2020, договір № 3107017 від 16.03.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.07.2016.

Згідно п.1.1 договору № 3107017 від 16.03.2020 продавець продає, а покупець купує автомобіль AUDI A4 Avant 2/0 TDI S tronik kombi GM-F-1163 WAUZZZF41HA027772 ER277772 1968 140 (190) 154.747 в кількості за цінами і на умовах, викладених в додатках (специфікаціях), які є невідємною частиною цього Контракту. Пунктом 2.2. передбачено, що загальна сума контракту становить 16990 євро.

Відповідно до специфікації загальна сума до оплати становить 16990 євро з урахуванням сплати ПДВ 2712,69 євро, яка підлягає поверненню після надання імпортних документів в країні покупця.

Посадовою особою митниці 02.04.2020 за результатом аналізу наданих до митного оформлення документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

Декларантом листом № 1 від 02.04.2020 повідомлено митницю, що всі необхідні документи для виконання формальностей надані під час митного оформлення, а саме зовнішньоекономічний контракт та додаток до нього, інвойс. Також за власним бажанням додатково надав платіжне доручення № 2JBKLK3 від 18.03.2020 про сплату 16990 євро та зазначив, що інші документи надаватись не будуть.

03.04.2020 прийнято рішення про визначення митної вартості №UA110230/2020/000056/2 та складено картку відмови № UA110230/2019/00111.

Товар випущено у вільний обіг за МД від 03.04.2020 № UA110230/2020/007942 із застосуванням гарантій передбачених розділом 10 МК України, у звязку з тим, що враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку: ціна, що фактично сплачена за товар згідно платіжного доручення № 2JBKLK3 від 18.03.2020 про сплату 16990 євро плюс витрати на транспортування, заявлені декларантом згідно довідки від 30.03.2020 (100 євро).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до частини другої, третьої статті 58 Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості згаданого вище транспортного засобу декларантом долучено рахунок-фактуру № 9863803 від 16.03.2020 на суму 14277,31 євро; платіжне доручення № 2JBKLK3 від 18.03.2020 із зазначенням в призначенні платежу придбаного автомобіля та номеру договору на суму 16990 євро; специфікацію із зазначенням суми платежу за придбаний товар у розмірі 14277,31 євро та відміткою про те, що сума ПДВ підлягає поверненню після надання імпортних документів в країні покупця у сумі 2712,69 євро та сам договір № 3107017 від 16.03.2020.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія меморіального ордеру № 1108985000 від 11.08.2020 з посиланням на номерний знак придбаного автомобіля GM-F-1163, якою підтверджується, що позивачем було отримано повернення ПДВ у сумі 2686,14 євро, чим підтверджується виконанням умов, зазначених у примітці специфікації № 1, яка є невідємною частиною договору.

Підставою для витребування додаткових документів був висновок відповідача про те, що фактично сплачена за товар ціна складає 16990 євро та жодних документів на підтвердження факту повернення ПДВ до митного оформлення не надавались, а також відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, а відтак подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Однак відповідачем не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та досліджених в судовому засіданні, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено документи, які зможуть усунути сумніви у їх достовірності.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною 14277,31 євро щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною першою статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури та з урахуванням поверненого ПДВ, згідно меморіального ордеру.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 03.04.2020 №UA110230/2020/000056/2.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 27529,42 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 301 МКУ помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643 (далі - Порядок № 643) цей Порядок визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 643).

Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. (п. 4 розділу ІІІ Порядку № 643).

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Порядку № 643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

За змістом пунктів 6-8 розділу ІІІ Порядку № 643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про повернення надмірно сплаченої суми коштів, то відповідно у відповідача були відсутні підстави для складання висновку про повернення цих коштів з бюджету, а тому відсутні підстави для висновку про допущення митним органом порушення права позивача на повернення коштів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 27529,42 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-ЗП" (пров. Тавричний, буд. 5, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 35802886) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № №UA110230/2020/000056/2 від 03.04.2020 року.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-ЗП" (пров. Тавричний, буд. 5, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 35802886) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43350935) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2020.

Суддя А.В. Сіпака