Рішення

від 10.12.2020 по справі 460/3964/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2020 року м. Рівне №460/3964/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю Гарне груп про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарне груп (далі - ТОВ Гарне груп , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у загальній сумі 25386,68грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у 2019 році не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У зв`язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 25070,84грн та нараховано пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій у сумі 315,84грн. Оскільки санкції та пеня самостійно не сплачені, у відповідача утворилась заборгованість, що підлягає стягненню.

Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Призначено розгляд справи по суті на 18.08.2020.

31.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що протягом 2019 року ТОВ Гарне груп були вжиті всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування осіб з інвалідністю. Товариство інформувало про наявність таких місць шляхом надання відповідного звіту, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні. Відповідач вказав, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати та працевлаштувати таких осіб на створені робочі місця. За наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач вказав, що Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні чітко встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць. Законодавство не звільняє роботодавця від обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в зв`язку із тим, що останні не направлялися державною службою зайнятості на підприємства.

18.08.2020 розгляд справи відкладено до 15.09.2020 для повторного виклику позивача.

15.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з участю головуючої судді в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації.

Ухвалою суду від 21.09.2020 розгляд справи відкладено до 13.10.2020 та витребувано у відповідача додаткові докази.

12.10.2020 витребувані докази надійшли до суду.

13.10.2020 розгляд справи відкладено до 10.11.2020 для повторного виклику позивача.

Ухвалою суду від 10.11.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ (річна)), наданого ТОВ Гарне груп до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році склала 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 50142,67грн (а.с.6).

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа) - 25070,84грн.

З огляду на несплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій позивачем нараховано пеню у сумі 315,84грн (а.с.7).

Оскільки відповідачем зазначена сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.7 Закону №875-XII, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону №875-XII).

Частинами першою та другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-XII).

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною першою та другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, і за своєю суттю, а також з огляду на вимоги частини 1 статті 20 Закону №875-XII, є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI Про зайнятість населення , роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Такий правовий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, від 21.08.2020 у справі №812/1129/18.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16.

Судом встановлено, що відповідно наказу про розроблення проекту штатного розпису на 2018 рік, наказів про внесення змін до штатного розпису на 2019, 2020 рік, штатних розписів на 2019, 2020 рік, ТОВ Гарне груп створило робоче місце для особи з інвалідністю - посаду швачка (а.а.с.56-67).

ТОВ Гарне груп у 2019 та 2020 році до Рівненського міського центру зайнятості звітність подавалася звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) із зазначенням 1 вакансії для інвалідів, а саме: за професією (посадою) швачка (а.а.с.32-33).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів під час розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд приходить до висновку, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відтак, за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні й підстави для стягнення з ТОВ Гарне груп адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до приписів Закону №875-XII.

Отже, позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарне груп про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Рівненське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (вул.Замкова, буд.10а, кв.1, м.Рівне, 33000, код за ЄДРПОУ 13979356).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гарне груп (вул.Соборна БОС, буд.233, кв.195, м.Рівне, 33024, код за ЄДРПОУ 41521141).

Рішення складено 10 грудня 2020 року.

Суддя О.М. Дудар