Рішення

від 10.12.2020 по справі 640/4604/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Київ № 640/4604/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основи безпеки" прозастосування адміністративного арешту коштів платника ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - позивач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Основи безпеки (далі - відповідач та/або ТОВ Основи безпеки ) та просить суд застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Основи безпеки (код ЄДРПОУ 391478914), а саме:

- р/р НОМЕР_1 , МФО 300614, назва банку АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ;

- р/р НОМЕР_2 , МФО 320735, назва банку ПАТ Інтеграл-бан ;

- р/р НОМЕР_3 , МФО 320649, назва банку Ф РОЗРАХ,ЦЕНТР АТ КБ ПРИВАТБАНК , Київ;

- р/р НОМЕР_4 , МФО 320649, назва банку Ф РОЗРАХ,ЦЕНТР АТ КБ ПРИВАТБАНК , Київ;

- р/р НОМЕР_5 , МФО 320649, назва банку Ф РОЗРАХ,ЦЕНТР АТ КБ ПРИВАТБАНК , Київ;

- р/р НОМЕР_6 , МФО 320649, назва банку Ф РОЗРАХ,ЦЕНТР АТ КБ ПРИВАТБАНК , Київ;

- р/р НОМЕР_7 , МФО 320649, назва банку Ф РОЗРАХ,ЦЕНТР АТ КБ ПРИВАТБАНК , Київ;

- скерувати рішення до негайного виконання.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на підпункти 94.6.1, 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі №640/3558/20 та просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову та зазначає, що звертаючись до суду із даним адміністративним позовом контролюючий орган не врахував відсутність підстав для вжиття таких обмежувальних заходів. Також, представник ТОВ Основи безпеки вказав про оскарження наказу щодо проведення перевірки в межах адміністративної справи №640/3573/20.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.02.2020 № 1526 та згідно з направленнями Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2020 № 166/26-15-05-02-06 та № 167/26-15-05-02-06 виданими державному ревізору-інспектору Коморній Інні Анатоліївні та державному ревізору-інспектору Мельник Ганні Володимирівні здійснено виїзд за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки : вул. Авіаконструктора Антонова, 5, літера Б , кв. 01. м. Київ, 03186.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки за довіреністю Васильчук Світланою Станіславівною відмовлено в проведенні позапланової перевірки, про що Головним управлінням ДПС у м. Києві у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки Сапсай А.О. складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки від 13.02.2020 року.

Як вбачається з пояснень представника Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки за довіреністю Васильчук С.С., підставою для недопуску перевіряючих визначено незаконність наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.02.2020 року № 1526, відсутність правових підстав, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки , а також відсутність посвідчення Головного управління ДПС у м. Києві у державного ревізора-інспектора Мельник Г.В.

Рішенням в. о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2020 №27793/10/26-15-05-02-06 застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки , що перебуває у володінні останнього.

На виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки , застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі №640/3558/20 заяву Головного управління ДПС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задоволено.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки , застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2020 №27793/10/26-15-05-02-06.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі №640/3558/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 року скасовано, провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВИ БЕЗПЕКИ" про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна платника податків закрито.

Підсумовуючи вищевикладене посилання позивача, як підстави для задоволення позовних вимог на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в межах адміністративної справи №640/3558/20 судом відхиляються.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Положеннями пункту 81.1-81.2 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що платнику податків надано право щодо не допуску посадових осіб до здійснення перевірки, у випадках передбачених Податковим кодексом України.

В той же час, про такий не допуск посадовими особами складається акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як вже було вказано судом вище, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки за довіреністю Васильчук Світланою Станіславівною відмовлено в проведенні позапланової перевірки, про що Головним управлінням ДПС у м. Києві у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю Основи Безпеки Сапсай А.О. складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки від 13.02.2020 року.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 12.02.2020 року №1526 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Основи безпеки" (код 39147891)" оскаржується в межах адміністративної справи №640/3573/20 та станом на час вирішення спору по суті рішення, в такій адміністративній справі не прийнято.

Між тим, загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 24.04.2020 року у справі №802/2067/15-а.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд звертає увагу, що позивач просить застосувати адміністративний арешт грошових коштів платника податку - позивача, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, а саме, враховуючи відмови ТОВ Основи безпеки у допуску контролюючого органу до проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Ключовим аспектом, в даному випадку, є допуск платником податків до перевірки контролюючого органу за наявності законних підстав для її проведення.

Між тим, як вже було вказаного судом вище, наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 12.02.2020 року №1526 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Основи безпеки (код 39147891) оскаржується в межах адміністративної справи №640/3573/20 рішення в якій, на даний час не прийнято.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що законність призначення перевірки відповідача є предметом розгляду адміністративної справи №640/3573/20, відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, які визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, закриття провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВИ БЕЗПЕКИ" про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна платника податків, суд вважає, що позовні вимоги контролюючого органу є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) до Товариства з обмеженою відповідальністю Основи безпеки (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, б. 5, літера Б , кв. 01, код ЄДРПОУ 39147891) про застосування арешту коштів платника відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева