Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/25454/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25454/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Карпушової О.В.,

Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Брик Л.В.,

від відповідача: Герасименко П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас Агро" з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000261404 від 04.09.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ "Глінберк" є необґрунтованим, оскільки, спростовується первинними документам, які складені відповідно до вимог чинного законодавства України та підтверджують одержання послуг з перевезення кукурудзи та пшениці, що у свою чергу, свідчить про правомірність віднесення ТОВ "Тас Агро" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Тас Агро" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги позивач обгрунтовує тим, що наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договори, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, зовнішньоекономічні контракти та митні декларації, підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту, незаконність та безпідставність висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ТОВ Глінберк послуг та повністю спростовують правомірність винесення Відповідачем податкового повідомлення рішення №0000261404 від 04.09.2019 р.

При цьому, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції спростовуються наявним у справі доказами та суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду. Також, апелянт вказує про помилковість висновків суду першої інстанції, що ТОВ "Тас Агро" не підтверджено походження товару, оскільки предметом даного спору є виключно правомірність формування податкового кредиту. Звертає увагу, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідачем було неправильно визначено суму завищення податкового кредиту.

За наведених обставин позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому має бути скасовано.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.

У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з наказом від 15.07.2019 № 10093 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тас Агро", з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року.

За результатом перевірки 13 серпня 2019 року складено Акт № 862/26-15-14-04-01/39096271, відповідно до висновків якого позивачем допущено наступні порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2019 року на 1 510 364 грн.

Перевіркою встановлено, що на протязі січня - травня 2019 року позивачем отримано від ТОВ "Глінберк" послуги з перевезення кукурудзи та пшениці на загальну суму 902184,90 грн. у тому числі ПДВ 1510364,14 грн., а саме: за січень 2019 року на загальну суму 2912166,40 грн. у тому числі ПДВ 485361,06 грн.; за лютий 2019 року у розмірі 2425772,80 грн. у тому числі ПДВ 404295,47 грн.; за березень 2019 року на загальну суму 661313,90 грн. у тому числі ПДВ 110218,99 грн.; за квітень 2019 року на загальну суму 2795427,90 грн. у тому числі ПДВ 465904,64 грн.; за травень 2019 року у тому числі ПДВ 44583,98 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.09.2019 року № 0000261404.

Не погоджуючись з висновками перевірки та винесеними за її результатом податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив зокрема, з того, що оформлення первинних документів на переміщення активів без досягнення від такого переміщення економічного ефекту не є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження придбавання активів для подальшої їх реалізації з отримання від такої реалізації економічного сенсу вчинення господарської операції, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого на підставі цих висновків оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено у ст. 200 ПК України.

Так, за вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 та п.200.4 ст.200 ПК України вказано, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 - цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що у випадку, якщо розрахована відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума ПДВ має від`ємне значення, така сума податку у разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню, або підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, про що платник податку приймає рішення та відображає його у податковій декларації з ПДВ за відповідній звітний (податковий) період.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відтак, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з Акта перевірки № 862/26-15-14-04-01/39096271, на формування показника податкового кредиту у за травень 2019 року мали вплив господарські взаємовідносини між ТОВ "Глінберк", які виникли на підставі укладеного договору про надання послуг № 14-08-2018-11 від 14.08.2018 (далі - Договір).

Згідно з умовами вказаного Договору сторони узгодили, що Виконавець (ТОВ Глінберк") зобов`язується за заявками Замовника (ТОВ "Тас Агро"), що є невід`ємною частиною Договору, протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги з перевезення вантажу, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п. 1.1. Договору).

Виконавець зобов`язаний надати послуги, визначенні цим Договором, з використанням власних або залучених автотранспортних засобів та матеріалів, крім тих, що за умовами цього Договору надає замовник (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених у затвердженій Сторонами заявці Замовника, у якій визначається: найменування та кількість вантажу, що перевозиться, вартість вантажу, маршрут перевезення, адреса пункту(-ів) завантаження та розвантаження вантажу, дані про одержувача, дата завантаження та строки доставки, вартість перевезення, тим та кількість транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем було надано до суду наступні первинні документи: заявки Замовника, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжні доручення. Також на підтвердження економічного змісту відповідних операцій, позивачем надано зовнішньоекономічні контракти та митні декларації.

Разом з тим, контролюючим органом у ході проведення перевірки було встановлено, що чисельність працюючих ТОВ "Глінберк" - 1 особа, директор Васько Уляна Романівна . Також, перевіркою встановлено, що для надання послуг ТОВ "Тас Агро" з перевезення кукурудзи та пшениці, ТОВ "Глінберк" скористалось послугами наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "Експрес 2016", ТОВ "Мерідіан Групп", ТОВ "Експрес Тайм", ТОВ "Пром Експрес Транс", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Сільторг", ТОВ "Вектор 2017", ТОВ К.Т.Інвест", які фактично не здійснюють фінансово-господарської діяльності та формують податковий кредит за рахунок придбання кави, чаю, продуктів харчування, кондитерських виробів, скрапленого газу, бензину та дизельного палива в невеликих розмірах придбаних на АЗС.

Відповідні обставини підтверджуються даними наявного у матеріалах справи витягу з АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" ТОВ "Експрес 2016", ТОВ "Мерідіан Групп", ТОВ "Експрес Тайм", ТОВ "Пром Експрес Транс", ТОВ "Пріоритет Пром", ТОВ "Сільторг", ТОВ "Вектор 2017", ТОВ К.Т.Інвест" за період січень - травень 2019 року, з якого вбачається, що зазначеними підприємствами не здійснювалось господарських операцій з перевезення вантажів або надання в оренду транспортних засобів.

Тобто, з огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що контрагент позивача не мав належних та достатніх матеріально-технічних ресурсів для виконання умов договору про надання послуг № 14-08-2018-11 від 14.08.2018.

При цьому, колегія суддів зауважує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

У свою чергу, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Аналогічна правова позиція викладені Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 826/4789/15.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що як правильно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження придбання активів (кукурудзи, пшениці) у суб`єктів господарювання або ж власного виробництва таких активів у кількості, що переміщувались на виконання Договору, тобто відсутній факт придбання товарів для використання у господарській діяльності платника податку, що свідчить про відсутність руху власного капіталу платника податку.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що предметом перевірки було виключно правомірність формування ТОВ Тас Агро податкового кредиту, а не правомірність набуття суб`єктом господарювання відповідних активів, оскільки платник податків зобов`язаний довести реальність (фактичного) вчинення відповідних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, а також надати належні, достатні та допустимі докази на підтвердження економічного змісту вказаних операцій та наявності ділової мети.

Отже, з урахуванням того, що предметом укладеного Договору між позивачем та ТОВ "Глінберк" у спірний період було надання послуг з перевезення вантажу, а саме: пшениця та кукурудза, то позивач повинен надати суду належні та достатні документи на підтвердження існування в останнього зазначених активів. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, чому місцем завантаження у заявках до вказаного договору визначено Кіровоградську область, Вінницьку область, Київську область у той час як місцезнаходженням позивача відповідно до змісту вказаних заявок є м. Київ.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наданні до суду копії митних декларацій не містять інформації щодо виробника експортованого товару.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Отже, зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що відповідачем не правильно визначено суми завищення податкового кредиту, оскільки згідно даних ЄРПН сума взаємовідносин ТОВ Глінберк та ТОВ Тас Агро за період січень-травень 2019 року склала 9062184,90 грн, у тому числі ПДВ 1510364,14 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів та доводів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарській операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Водночас, як встановлено судом, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Глінберк .

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що всі наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.В. Карпушова

О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2020 року