Постанова

від 11.12.2020 по справі 910/4793/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2020 р. Справа № 910/4793/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ-7"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 (повне рішення складено 17.08.2020) (суддя Гумега О.В.)

у справі № 910/4793/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ-7"

про стягнення 55 769,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" (далі - ТОВ "ТД "КМВ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ-7" (далі - ТОВ "ІКБ-7", відповідач) про стягнення 20 000,00 грн основного боргу, 2 092,83 грн пені, 18 274,68 грн штрафу, 149,79 грн 3% річних, 14 062,18 грн 365% річних, а також 1 190,00 грн вартості неповернутих піддонів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 1212/2019-1 від 12.12.2019 розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі за товар, отриманий згідно з видатковою накладною № ТКУТ-12734 від 20.12.2019.

3. Також позивачем на суму основного боргу нараховано 2 092,83 грн пені, 18 274,68 грн штрафу, 14 062,18 грн 365% річних на підставі п.п. 7.2-7.4 договору поставки № 1212/2019-1 від 12.12.2019 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ІКБ-7" на користь ТОВ "ТД "КМВ" 20 000,00 грн основного боргу, 1 190,00 грн вартості неповернутих піддонів, 2 092,83 грн пені, 18 274,68 грн штрафу, 149,79 грн 3% річних, 14 062,18 грн 365% річних та 2 102,00 грн судового збору.

5. При ухваленні рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач товар отримав 20.12.2019 згідно з видатковою накладною № ТКУТ-12734, а отже, оплата за умовами договору поставки № 1212/2019-1 від 12.12.2019 мала бути здійснена протягом 21 календарного дня, тобто у строк до 10.01.2020 включно, проте відповідач зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, здійснивши оплату частково та з порушенням строків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів.

6. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "ІКБ-7" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 в частині стягнення 20 000,00 грн основного боргу, 1 190,00 грн вартості неповернутих піддонів, 2 092,83 грн пені, 18 274,68 грн штрафу, 149,79 грн 3% річних, 14 062,18 грн 365% річних та 2 102,00 грн судового збору; ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити на 99% розмір неустойки (штрафу, пені) до 182,75 грн.

7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом не досліджено обставини щодо розміру понесених позивачем збитків, розмір неустойки значно перевищує розмір понесених позивачем збитків, прострочення зобов`язання має незначний характер. Скаржник вказує, що протягом судового процесу сплатив заборгованість у повному обсязі. Наведені обставини, на думку апелянта, є винятковими обставинами для зменшення розміру неустойки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

8. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 910/4793/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ "ІКБ-7" залишено без руху.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 задоволено клопотання ТОВ "ІКБ-7" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 та поновлено ТОВ "ІКБ-7" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ІКБ-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.10.2020.

Позиції сторін.

11. Позивач відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

12. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.12.2019 між ТОВ "ТД "КМВ" (Постачальник) та ТОВ "ІКБ-7" (Покупець) укладений договір поставки № 1212/2019-1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність Покупцю товар, вказаний у розхідних накладних (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Загальна кількість товару, яка постачатиметься впродовж терміну дії даного Договору, асортимент та вартість товару, визначаються на підставі накладних на товар, які після підписання сторонами складатимуть невід`ємну частину цього Договору (а.с. 32-34).

13. Згідно з п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP ("ІНКОТЕРМС", 2010) - торгова точка (магазин) чи склад Покупця за адресою м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання замовлення від Покупця. Право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару Покупцю і підписання ним накладної, що засвідчує факт отримання товарів від Постачальника (п. 2.7 Договору).

14. В разі поставки товару на піддонах, які є зворотною тарою, Постачальник надає Покупцю окрему накладну на піддони із зазначенням їх кількості та вартості, яка підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому Покупець, при наступній поставці товару Постачальником, але не пізніше як через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару, зобов`язаний звільнити та повернути Постачальнику усі піддони у справному стані, та оформити таке повернення окремою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Вивіз піддонів здійснюється силами й засобами Постачальника та за його рахунок (п. 2.9 Договору).

15. Згідно з п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар за ціною, вказаною в розхідній накладній на товар. Ціна товару включає вартість упаковки та визначається згідно з Додатком № 2 до даного Договору "Специфікація".

16. Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов`язується проводити оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання партії товару від Постачальника.

17. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Днем виконання грошових зобов`язань Покупця є день зарахування відповідної грошової суми на банківський рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору).

18. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) календарного року. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на невизначений термін до розірвання даного Договору або укладення нового Договору. У частині взаєморозрахунків цей Договір діє до повного завершення розрахунків (п. 6.1 Договору).

19. Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати, передбаченого п. 4.2 даного Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день порушення такого зобов`язання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

20. Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Покупцем терміну оплати за товар більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від суми заборгованості.

21. Відповідно до п. 7.4 Договору у разі порушення Покупцем терміну оплати грошових зобов`язань, передбачених Договором (Додатками, Додатковими угодами до даного Договору) більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець на підставі ст. 625 ЦК України на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 365% (триста шістдесят п`ять відсотків) річних від простроченої суми.

22. Згідно з видатковою накладною № ТКУТ-12734 від 20.12.2019 позивач поставив та передав відповідачу товар на загальну суму 60 915,60 грн з ПДВ. Також за вказаною накладною передано піддони у кількості 14 шт., на загальну суму 1 190,00 грн (а.с. 35).

23. За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 40 915,60 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 37).

24. 25.02.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 24/02-2020/1 від 24.02.2020, за якою просив відповідача сплатити 45 000,00 грн (а.с. 38).

25. Доказів оплати заборгованості за Договором на суму 20 000,00 грн, як і реагування на претензію № 24/02-2020/1 від 24.02.2020, яка надіслана відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.02.2020, накладною № 0408030280481 (а.с. 38 зворотній бік) матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

26. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

27. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

28. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

29. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

31. Умовами Договору сторони погодили строк оплати - протягом 21 календарного дня з моменту отримання партії товару від Постачальника.

32. За видатковою накладною № ТКУТ-12734 від 20.12.2019 позивач поставив та передав відповідачу товар на загальну суму 60 915,60 грн з ПДВ. Також за вказаною накладною передано піддони у кількості 14 шт., на загальну суму 1 190,00 грн.

33. За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 40 915,60 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Оплати проводились наступним чином: 10 000,00 грн - 03.03.2020, 15 000,00 грн - 11.02.2020, 15 915,60 грн - 21.02.2020.

34. Таким чином, несплаченою залишається сума у розмірі 20 000,00 грн, докази сплати якої матеріали справи не містять.

35. Умовами п. 2.9 Договору сторони погодили, що Покупець, при наступній поставці товару Постачальником, але не пізніше як через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару, зобов`язаний звільнити та повернути Постачальнику усі піддони в справному стані, та оформити таке повернення окремою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

36. Матеріали справи не містять доказів повернення піддонів.

37. Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

38. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

39. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

40. Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

41. За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

42. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

43. Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.

44. Враховуючи допущене відповідачем прострочення платежу, позивачем на підставі п. 7.2 Договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 2 092,83 грн за період прострочення 11.01.2020-30.03.2020, штраф на підставі п. 7.3 Договору в розмірі 18 274,68 грн, 149,79 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 14 062,18 грн 365% річних від простроченої суми на підставі п. 7.4 Договору.

45. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

46. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

47. Апеляційний господарський суд перевіривши правильність нарахування позивачем 2 092,83 грн пені, 18 274,68 грн штрафу, 149,79 грн 3% річних та 14 062,18 грн 365% річних, дійшов висновку про те, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

48. Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

49. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

50. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

51. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

52. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

53. У суді апеляційної інстанції відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги стосовно зменшення розміру неустойки на 99 % до 182,75 грн, посилається на відсутність доказів понесення позивачем збитків, на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір понесених позивачем збитків, на відсутність доказів настання негативних наслідків для позивача. Також апелянт зазначає, що протягом розгляду справи у суді першої інстанції було погашено заборгованість у повному обсязі. Крім того, прострочення виконання зобов`язання мало незначний характер та становило всього 114 календарних днів.

54. Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що доказів оплати на суму 20 000,00 грн відповідачем до суду не подано. Відповідачем наданий тільки акт звірки розрахунків по товару, підписаний самим лише відповідачем.

55. Апеляційний господарський суд наголошує, що в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не є первинним документом, а тому матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості у повному обсязі.

56. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

57. У силу положень чинного процесуального законодавства відповідач мав заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з наданням відповідних доказів до суду першої інстанції, проте матеріали справи не містять такого звернення, що позбавляє апеляційний суд надати йому оцінку. Крім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України відповідач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

58. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

59. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

60. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

61. Таким чином, Законом визначено, що сторони мають право встановити у Договорі інший розмір річних, що і було здійснено сторонами при визначенні розміру річних.

62. Крім того, одночасне стягнення пені та штрафу не протирічить ст. 61 Конституції України та сталій судовій практиці у подібних спорах.

63. Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

64. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

65. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

66. Доводи відповідача, наведені в апеляційні скарзі, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

67. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

68. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

70. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ-7" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 910/4793/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.12.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська