Постанова

від 11.12.2020 по справі 904/2279/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2279/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 , ухвалене суддею Фещенко Ю.В., повний текст якого складений 07.08.2020, у справі № 904/2279/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на виконання проектних робіт № 30/08/18 від 30.08.2018 у загальному розмірі 153 307 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" (далі - відповідач) заборгованість за договором на виконання проектних робіт № 30/08/18 від 30.08.2018 у загальному розмірі 153 307 грн. 38 коп., з яких: 150 000 грн. 00 коп. - основний борг; 3 307 грн. 38 коп. - 3% річних. Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 299 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на виконання проектних робіт № 30/08/18 від 30.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 19.07.2019 робіт та, відповідно, наявністю боргу у сумі 150 000 грн. 00 коп., у зв"язку з чим позивачем нараховано 3% річних за період прострочення з 20.07.2019 по 13.04.2020 (269 днів) в сумі 3 307 грн. 38 коп. на підставі статті 625 Цивільного кодексу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/2279/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" 150 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 189 грн. 65 коп. - 3% річних та 2 297 грн. 84 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд) з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро", в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема ч.2 ст.232 ГПК України, просить рішення суду від 07.08.2020 скасувати та направити справу на новий розгляд.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи ним двічі подавались клопотання (від 14.05.2020 №14/05 та від 19.07.2020 №2-1/56) про продовження строку на подання відзиву на позову та строку подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до закінчення дії карантину. Подання вказаних клопотань обумовлене відсутністю у відповідача можливості належно підготувати та надати у встановлені ухвалою суду строки відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, що зумовлено запровадженням карантину на території України, а також режиму надзвичайної ситуації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р. В свою чергу судом, в порядку ч.2 ст.232 ГПК України, подані відповідачем клопотання не вирішені шляхом винесення відповідних ухвал, чим порушені норми процесуального права та права відповідача.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі наявних у справі та досліджених судом доказів.

Звертає увагу суду, що Господарським процесуальним кодексом України не визначений перелік ухвал, які суд може постановити не виходячи до нарадчої кімнати, при цьому в рішенні суду, в якому наведене належне мотивування його ухвалення, досить чітко обґрунтовані мотиви незадоволення поданих відповідачем клопотань.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" залишено без руху у зв`язку з не поданням доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначену ухвалу отримано апелянтом 29.09.2020, отже, недоліки мали бути усунені у строк до 09.10.2020 (включно).

09.10.2020 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 1305 від 09.10.2020 про сплату 3449,42 грн., а також надана поштова накладна та опис вкладення у цінний лист від 09.10.2020, що засвідчують направлення апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 (колегія суддів у складі: головуючий доповідач - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/2279/20; з урахуванням ціни спору та положень частин 1, 10 ст.270 ГПК України справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк - 10 днів з моменту отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження - для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

30.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (далі - виконавець, позивач) укладено договір на виконання проектних робіт № 30/08/18 (далі - договір, а.с.28-32), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати робочу документацію по об`єкту "Нове будівництво біогазової електростанції з переробки осаду стічних вод станцій аерації встановленою потужністю 4,8 МВт. Новоолександрівська сільська рада, Дніпровський район (за межами населеного пункту), Дніпропетровська область" (код послуги по класифікатору 71.12) у відповідності до Технічного завдання (додаток № 3 до договору), календарного плану (додаток № 2 до договору), умов договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити результати робіт в порядку та у розмірі, визначених договором (пункт 1.1. договору).

Так, у розділі 1 договору сторонами погоджені умови щодо предмету договору, а саме:

- в технічному завданні (додаток № 3 до договору), що є складовою частиною договору, сторонами погоджується склад, зміст, технічні та інші вимоги до документації, які є результатом виконаних робіт (пункт 1.2. договору);

- строки виконаних робіт визначаються календарним планом (додаток № 2 до договору), який складає невід`ємну частину договору (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору вартість робіт, що виконуються по договору, у відповідності з Протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору, складає 166 667 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 33 333 грн. 40 коп. Всього з ПДВ - 200 000 грн. 40 коп. Розрахунок за договором здійснюється протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі виставленого виконавцем рахунку у розмірі 200 000 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 20% - 33 333 грн. 40 коп.

Таким чином, у розділі 2 договору сторонами погоджений порядок здійснення оплати, а саме:

- розрахунок за договором здійснюється протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі виставленого виконавцем рахунку у розмірі 200 000 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 20% - 33 333 грн. 40 коп. (пункт 2.2. договору);

- всі платежі здійснюються шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 2.3. договору);

- оплата здійснюється в національній валюті України - гривня (пункт 2.4. договору);

- датою здійснення оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку замовника (пункт 2.5. договору).

У розділі 3 договору сторонами погоджено порядок здачі та приймання робіт, а саме:

- після завершення виконання робіт виконавець надає замовнику Робочу документацію у відповідності з Технічними завданням (додаток № 3 до договору) та акт здачі-приймання виконаних робіт (пункт 3.1. договору);

- замовник зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання документації у відповідності з вимогами Технічного завдання (Додаток № 3 до договору) та Акту здачі-приймання виконаних робіт, підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт та направити виконавцю, або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 3.2. договору).

До договору сторонами підписані наступні додатки:

- додаток № 1 - Протокол погодження договірної ціни (а.с.33);

- додаток № 2 - Календарний план (а.с.34);

- додаток № 3 - Технічне завдання (а.с. 35-37).

У Протоколі погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) сторони досягли згоди про розмір договірної ціни за договором в сумі 166 667 грн. 00 коп., крім того ПДВ-20% - 33 333 грн. 40 коп. Всього з ПДВ - 200 000 грн. 40 коп. Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником (а.с.33).

У додатку № 2 до договору - календарному плані на виконання робочої документації газопроводів біогазу от ферментаторів № 1-4 до станції підготовки газу, в тому числі системи продувки, збір газового конденсату, факельної установки, а також теплового пункту в приміщенні насосного управління, мереж теплопостачання по об`єкту "Нове будівництво біогазової електростанції по переробки осаду стічних вод станцій аерації встановленою потужністю 4,8 МВт. Новоолександрівська сільська рада, Дніпровський район (за межами населеного пункту), Дніпропетровська область" сторони визначили, що строк виконання робіт - 3 місяці від дати підписання договору та отримання вихідних даних; вартість робіт - 200 000 грн. 40 коп. (а.с.34).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу в день його підписання та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

В подальшому, 28.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода до договору), якою змінено строк дії договору, та викладено пункт 9.1. договору в наступній редакції: "9.1. Строк закінчення виконання проектних робіт - 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення зобов`язань за договором." (а.с.39).

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

На виконання умов договору, позивачем у липні 2019 року виконані проектні роботи по об`єкту: "Нове будівництво біогазової електростанції з переробки осаду стічних вод станцій аерації встановленою потужністю 4,8 МВт. Новоолександрівська сільська рада, Дніпровський район (за межами населеного пункту), Дніпропетровська область" на загальну суму 150 000 грн. 40 коп., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 19.07.2019 (а.с.40), підписаного з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо кількості, вартості, якості наданих послуг.

Судом при розгляді справи враховано, що генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" станом на момент підписання спірного договору (30.08.2018) та станом на момент розгляду справи є ОСОБА_1 , який підписав спірний договір, а також підписував клопотання по справі в процесі її розгляду. При цьому, акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 19.07.2019 зі сторони відповідача підписаний генеральним директором - Крівченко Ю.С.

В той же час, згідно даних, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.07.2019 (день підписання акту здачі-приймання за спірним договором), які у формі витягу долучені судом до матеріалів справи з метою підтвердження повноважень у особи, яка підписала акт виконаних робіт, генеральним директором підприємства-відповідача станом на 19.07.2019 був ОСОБА_2 (а.с.67-70).

Акт здачі-приймання виконаних робіт є первинним обліковим документом та належним доказом виконання позивачем робіт на суму 150 000 грн. 40 коп. та є підставою виникнення у замовника обов"язку щодо оплати таких робіт.

У строки, обумовлені п.2.2 договору, відповідачем роботи оплачені не були, в зв"язку з чим позивач листом від 11.02.2020 №01-620 звернувся до відповідача з претензією щодо оплати протягом двох тижнів з моменту отримання претензії наявної заборгованості (а.с.41-42). Зазначену претензію разом з актом здачі-приймання виконаних робіт від 19.07.2019 направлено на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.02.2020. Претензія отримана відповідачем 14.02.2020, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с.24-25).

Відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, заборгованості не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу згідно зі ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 3307,38 грн за період з 20.07.2019 по 13.04.2020.

В подальшому, під час розгляду справи судом надав пояснення, в яких зазначив, що за актом наданих послуг сума заборгованості становить 150000,40 грн, втім, у позовній заяві помилково вказано 150 000,00 грн, отже, просить розглядати позовні вимоги у заявленому розмірі (а.с.65).

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що свої зобов`язання з надання послуг позивачем здійснено у повному обсязі та у кількості й за вартістю, визначеній актом наданих послуг, в свою чергу, з урахуванням умов п.2.2 договору відповідачем оплата наданих послуг не здійснена у строки, обумовлені договором, що є підставою для задоволення позовних вимог стосовно стягнення основної заборгованості.

В той же час, здійснивши перевірку нарахування 3% річних судом встановлена помилковість розрахунку, оскільки позивачем невірно зазначений період прострочення - 20.07.2019, замість 30.07.2019, тому з заявлених 3307,38 грн задовольнив 3189,65 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем надані відповідачу послуги - виконані проектні роботи, передбачені договором, на загальну суму 150 000,40 грн, згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 19.07.2019. Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких заперечень щодо якості, кількості, вартості наданих послуг (виконаних робіт); в ньому також визначено, що він є основою для взаєморозрахунків за виконані роботи.

Відповідачем роботи не оплачені, таким чином, з урахуванням умов п.2.2 договору, за яким розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, строк оплати вказаних послуг (робіт) настав 29.07.2019.

Щодо дослідження питання про фактичне отримання рахунку на оплату відповідачем, судом першої інстанції здійснений правильний висновок, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; його відсутність не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (робіт, послуг).

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і касаційний суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.

До того ж в даному випадку платіжні реквізити містилися, зокрема у договорі та акті здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 19.07.2019.

З урахуванням заявлених позовних вимог судом першої інстанції підставно задоволені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 150 000,00 грн.

Також судом вірно визначено про помилковість розрахунку позивача щодо нарахування 3% річних через невірно обраний період прострочення оплати, з урахуванням чого вимоги в цій частині задоволені частково та присуджено до стягнення 3189,65 грн, замість 3307, 38 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ч.2 ст.232 ГПК України, стосовно не вирішення шляхом винесення відповідних ухвал поданих відповідачем клопотань про продовження строків для вчинення певної дії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позовну заяву, подану позивачем до суду 29.04.2020, направлено в тому числі відповідачу на його юридичну адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, докази чого додані до позовної заяви (а.с.5, 6). Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.05.2020, через відсутність фінансування витрат на пересилання поштової кореспонденції, судом направлено засобами електронного зв"язку на офіційні електронні адреси сторін, відомості про які також містяться у Реєстрі. Вказаною ухвалою визначений строк відповідачу (протягом 15 днів з моменту отримання ухвали) для подання відзиву на позов.

З наявною справою відповідач був обізнаний, оскільки 15.05.2020 направив суду клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на строк дії карантину. Вказане клопотання відповідач обґрунтував положеннями п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, суд апеляційної інстанції констатує, що ця норма не містить строку розгляду заяви про продовження процесуального строку.

Господарським судом враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, подане відповідачем 15.05.2020 клопотання було безпідставним з огляду на продовження процесуальних строків в силу вимог закону, що відображено місцевим господарським судом у рішенні суду.

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, зокрема скасовано автоматичне продовження строків та надано можливість учасникам проваджень протягом 20 днів з 17.07.2020 звернутися із клопотанням про їх продовження.

Відповідач 29.07.2020 подав до суду клопотання, в якому просив суд продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву, посилаючись на запровадження карантину, внаслідок чого у відповідача відсутня можливість належним чином підготуватися та надати відзив на позовну заяву, у зв`язку з перебуванням його працівників у відпустці на період карантину, відсутності доступу до необхідної документації.

Господарським судом вказане клопотання розглянуто та результат його розгляду викладений не окремим процесуальним документом, а в рішенні суду, що не суперечить п.2 ч.3 ст.238 ГПК України.

При цьому судом відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання, з огляду на недоведеність зазначених у ньому обставин належними та допустимими доказами.

Колегія суддів наголошує, що ст.248 ГПК України передбачено, що строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження становить 60 днів, отже, з урахуванням відкриття провадження у справі 04.05.2020 рішення в ній мало бути ухвалено до 03.07.2020, втім, з урахуванням змін у процесуальному законодавстві щодо продовження процесуальних строків, рішення ухвалено 07.08.2020. Таким чином, за вказаний період (три місяці) відповідач мав можливість надати всі свої заперечення суду, з огляду на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 до постанови КМУ №211 внесені зміни, відповідно до яких з 11.05.2020 дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п. 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією, зокрема, дозволено з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами. З 12.05.2020 дозволений доступ до приміщення Господарського суду Дніпропетровської області сторонам та їх представникам для участі в судових засіданнях, вказане свідчить про відсутність перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Крім того, колегія суддів наголошує, що апелянт територіально знаходиться у місті Дніпрі, що свідчить про відсутність жодних перешкод для його представника для підготування й подання мотивованого заперечення на позов.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта, що він мав можливість згідно з рекомендацією Ради суддів України подати свої заперечення, пояснення, міркування в електронному вигляді, чого відповідач також не здійснив.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в даному випадку відсутні такі порушення норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду, в той же час, за приписами частини 2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого в даних обставинах не доведено.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на помилковість суджень щодо можливості подачі заперечень про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у даній справі, викладених у клопотанні про продовження процесуального строку, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.2 ст.247 ГПК України).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.3 ст.247 ГПК України).

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.250 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст.250 ГПК України якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

За приписами ч.7 ст.250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Тільки в порядку спрощеного позовного провадження в силу вимог закону розглядаються справи з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що має місце у даній справі, отже, вказана справа відноситься до малозначної в силу вимог закону і розглядається тільки в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом представників в судове засідання або без виклику в судове засідання представників, в порядку письмового провадження), тому в межах цієї справи не може бути подано клопотання із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке подається у справах, передбачених ч.2 ст.247 ГПК України, та за наявності відповідного клопотання позивача, наведеного у позові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 153 307,38 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/2279/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №904/2279/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленгіпромез-Дніпро", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін