Рішення

від 27.11.2020 по справі 910/15681/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2020Справа № 910/15681/19 За позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до Національної академія внутрішніх справ

про спонукання до укладення договору

Суддя Мельник В.І.

Представники: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Національної академії внутрішніх справ про спонукання до укладення договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 позовну заяву залишено без руху.

20.11.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва отримано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

06.12.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від позивача отримано заяву про усунення недоліків викладених в ухвалі суду від 12.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідачем від укладення договору пайової участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/15681/19 та призначено підготовче засідання на 31.01.2020.

09.01.2020 відділом діловодства суду від відповідача отримано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15.01.2020 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.01.2020 відкладено підготовче засідання на 28.02.2020.

27.02.2020 відділом діловодства суду від відповідача отримано пояснення на позовну заяву.

28.02.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 10.03.2020 розгляд справи призначено на 03.04.2020.

Однак, з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання призначене на 03.04.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд справи призначено на 13.07.2020.

13.07.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

15.07.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідь на пояснення на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.09.2020 розгляд справи призначено на 14.09.2020.

10.09.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

14.09.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.09.2020 призначено розгляд справи на 16.10.2020.

12.10.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про попередній розгляд справи проводити з відсутності позивача.

В підготовче судове засіданні 16.10.2020 представник позивача не з?явився.

В підготовче судове засіданні 16.10.2020 представник відповідача з?явився, надав свої усні пояснення.

Ухвалою суду від 16.10.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2020.

10.11.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду від 11.11.2020 у задоволенні клопотання Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

26.11.2020 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання 27.11.2020 представник позивача не з`явився.

В судове засідання 27.11.2020 представник відповідача з`явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.11.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, судом з`ясовано наступне.

Як зазначає позивач в своїй позовні заяві, на виконання вимог ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності фінансовим управлінням було направлено лист від 06.03.2019 за №104/16.5- 15/18в замовнику будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. Національної Гвардії, 14В Національну академію внутрішніх справ, в якому було роз`яснено необхідність укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та запропоновано звернутись із заявою про укладення такого договору.

Однак замовник будівництва здавши об`єкт будівництва в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом ІФ162191360020 від 16.05.2019р. вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не виконав та відповідний договір не уклав.

В зв`язку з даними обставинами 13 вересня 2019 року фінансове управління виконавчого комітету міської ради звернулось з листом-пропозицією №348/16.5-15/35в до НАВС, з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з Додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста .

На дану пропозицію відповіді отримано не було.

Дана пропозиція з боку фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради була направлена відповідно до наданих повноважень, а саме: п.2.2.22 Положення про фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015р.) де зазначено, що фінансове управління здійснює роботу пов`язану з укладанням договорів та проведенням розрахунків пайових внесків до цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, веде оперативний облік надходжень.

Згідно з пункту 1.1 Положення про фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015р.) фінансове управління виконавчого комітету міської ради відповідно до законодавства України створено рішенням міської ради, являється її виконавчим органом.

Фінансове управління вважає, що НАВС зобов`язана укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки між відповідачем та ТОВ ФІЛ - БУД укладено договір, відповідно до умов якого ТОВ ФІЛ-БУД сплачує пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та просило підготувати тристоронній договір з урахуванням нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Згідно зі ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Як було передбачено частинами 1-3 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункт) встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 5 статті 40 Закону встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6 статті 40 Закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

- 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Згідно ч. 7 статті 40 Закону органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону .

Як зазначено ч. 8 статті 40 Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до ч. 9 статті 40 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.2019 між Національною академією внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІЛ-БУД було укладено Договір №27, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єктів на земельних ділянках з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті №1 та отримання відповідачем об`єкту в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю ФІЛ-БУД , приймає на себе зобов`язання власними та/або залученими силами і засобами забезпечити виготовлення, погодження у встановленому порядку та затвердження Проектної (проектно-кошторисної) документації, дозвільної та виконавчо-технічної документації, здійснити будівництво Об`єктів та отримати декларацію про готовність Об`єктів до експлуатації у встановлені Договором терміни, а також отримати у власність обумовлену кількість житлових та нежитлових приміщень в Об`єкті №1, а Сторона-1 зобов`язується надати будівельні майданчики Забудовнику, передати (делегувати) частину функцій замовника будівництва, визначену цим Договором, щодо виготовлення Проектної (проектно-кошторисної) документації, дозвільної та виконавчо-технічної документації, залучення підрядних та субпідрядних організацій до виконання будівельно-монтажних робіт на Об`єктах, передати для цього необхідну документацію, прийняти обумовлену Договором кількість площ в Об`єкті №1 в порядку і в строки, встановлені Договором. Обсяг прав та обов`язків, що делегуються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва Об`єктів, визначено цим Договором.

Пунктом 3.3.16 Договору, сторони погодили, що ТОВ ФІЛ-БУД , зобов`язується

здійснювати за свій рахунок відрахування та платежі, передбачені Законодавством щодо Об`єктів, які здійснюються в грошовій формі, в тому числі пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Рішенням № 1231-38 від 18.10.2013 (38сесія шостого демократичного скликання) Івано- Франківської міської ради затверджено Положення Про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківськ .

Пунктом 7.7. цього положення передбачено, що якщо Замовників будівництва Об`єкта більше одного, то за письмовою згодою між Замовниками один з них виступає стороною в Договорі, на яку покладається відповідальність за своєчасне та в повному обсязі виконання умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 ГПК України , залишається судом за позивачем.

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.12.2020

Суддя В.І. Мельник