Ухвала

від 30.11.2020 по справі 5024/1002/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

30 листопада 2020 року м.Херсон Справа № 5024/1002/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши заяву ліквідатора арбітражного керуючого Вудуд Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності за заявою міського комунальне підприємство Херсонтеплокомуненерго (вул. 200 річчя Херсона, буд. 49, офіс 104, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 30629370,)

до Відповідача : Херсонської міської ради , проспект Ушакова, буд. 37, м. Херсон, 74003, код ЄДРПОУ 26347681,

Про стягнення з Херсонської міської ради Херсонської області 10 464 288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок) гривень, як суму субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями міського комунального підприємства Херсонтепломуненерго (вул. 200 річчя Херсона, буд. 49, офіс 104 м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 30629370) у розмірі вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів у справі № 5024/1002/2012, як засновника (власника майна) міського комунального підприємства.

у справі за заявою Кредитора Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (м.Херсон вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057)

До Боржника : міського комунальне підприємство Херсонтеплокомуненерго (вул. 200 річчя Херсона, буд. 49, офіс 104, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 30629370,)

про банкрутство

за участю представників:

від кредиторів - ГУ ПФУ в Херсонській області - Лісовець-Назаренко Л.Ю., дов. від 24.12.2020 №16895/08

- МКП "Херсонтеплоенерго" - не прибули

- Херсонський міський центр зайнятості - Харченко М.В., дов. № 2120/06/3/20 від 02.01.20р.

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області - не прибули

- ПАТ "Херсонгаз"- Гейко О.В., дов. № 191228/1014/5898 від 28.12.2019р.

- ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі - Кромп О.П., начальник відділу, довіреність № 8/9/21-22-08-03-04 від 07.09.2020, дійсна протягом одного року

- АТ "Херсонобленерго" - не прибули

- Херсонське обласне відділення Фонду соцзахисту інвалідів - не прибули

- Штурін В.В. - не прибули

- ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Херсонського ЛВ УМГ філії УМГ "Харківтрансгаз" - не прибули

- ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - не прибули

- від боржника: ліквідатор арбітражний керуючий Вудуд Г.І.

- від засновника боржника - Херсонської міської ради - адвокат Щедров О.Р.

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа про банкрутство Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" (м.Херсон, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 03355382.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року по справі № 5024/1002/2012 порушено провадження у справі про банкрутство МКП Херсонтеплокомуненерго , заборонено посадовим особам боржника будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів.

Постановою від 26.07.2012 суд визнав МКП "Херсонтеплокомуненерго" банкрутом, відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута державний орган з питань банкрутства.

Ухвалою від 08.11.2012 суд припинив процедуру ліквідації боржника, передбачену ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та прийняв рішення перейти до загальних судових процедур у справі.

Станом на день розгляду справи провадження у справі триває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського дуду Херсонської області від 19.08.2014 року по справі № 5024/1002/2012 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Запорожця Дмитра Юрійовича.

18.12.2016р. виконуючий на той час повноваження ліквідатора арбітражний керуючий Запорожець Д.Ю. подав до суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника - Херсонську міську раду.

Ухвалою від 04.09.2018 було зупинено провадження у даній справі за заявою ліквідатора Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності до розгляду Верховним Судом справи № 766/1050/16-а, зобов`язано арбітражного керуючого Сашина О.А., який на той час виконував повноваження ліквідатора боржника, та Херсонську міську раду надати суду відомості про результати розгляду Верховним Судом справи № 766/1050/16-а.

Ліквідатор Сашин О.А. повідомив суд, що постановою Верховного Суду від 24.07.2019 закрито провадження у справі № 766/1050/16а, оскільки позов МКП "Херсонтеплокомуненерго"до Херсонської міської ради, третя особа - МКП "Херсонтеплоенерго", про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради від 31.03.2015 № 1764 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості", підлягає розгляду не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, ухвалою від 30.08.2019 поновлено провадження щодо розгляду заяви ліквідатора Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності, призначено засідання на 24.09.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи.

19.09.2019 ліквідатор Сашин О.А. подав до суду заяву про дострокове припинення повноважень з посиланням на те, що наразі в межах справи розглядається заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника. Постановою Верховного Суду від 24.07.2019 закрито провадження у справі №766/1050/16а, оскільки позов МКП "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради, третя особа - МКП "Херсонтеплоенерго", про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради від 31.03.2015 №1764 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості", підлягає розгляду не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ухвали від 19.11.2019р. суд задовольнив клопотання комітету кредиторів МКП "Херсонтеплокомуненерго" про припинення повноважень ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича у справі про банкрутство № 5024/1002/2012 та призначення ліквідатором МКП "Херсонтеплокомуненерго" у справі про банкрутство № 5024/1002/2012 арбітражного керуючого Вудуд Гаррі Ігоровича (свідоцтво № 1462 від 15.07.2013), призначив ліквідатором Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" у справі про банкрутство № 5024/1002/2012 арбітражного керуючого Вудуд Гаррі Ігоровича (свідоцтво № 1462 від 15.07.2013, м. Херсон вул. Полякова 3, оф. 5, адреса для листування - а/с 13 м. Одеса 65012).

Згідно ухвали від 02.12.2019р., суд зазначив, що 18.10.2018 Верховною Радою України було прийнято Кодекс України процедур банкрутства, а його офіційне опублікування відбулось у газеті Голос України № 77 від 20.04.2019.

Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №31, ст. 440 із наступними змінами).

Враховуючи викладене вище, розгляд справи № 5024/1002/2012 за заявою ГУ ПФУ в Херсонській області до Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" про банкрутство здійснюється судом із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд зазначає, що заяви ліквідаторів банкрута були подані у відповідності до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який втратив чинність на підставі ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи викладене, з метою надання можливості ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Вудуду Г.І. привести подані до суду заяви у відповідність до норм Кодексу України з процедур банкрутства (ст.ст. 28, 48) суд встановив ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Вудуду Г.І. строк до 17.12.2019 (включно) для подачі до суду необхідних документів ( заяви ліквідаторів Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності) з урахуванням вимог, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ліквідатор арбітражний керуючий Вудуд Г.І. подав відповідну заяву, та зазначив наступне.

Постановою господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача щодо Позивача відкрита ліквідаційна процедура, Позивач визнано банкрутом та призначено ліквідатора - Міністерство юстиції України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.11.2012 у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача призначено ліквідатором Позивача арбітражного керуючого Косовського В.С.

Оголошення про порушення справи № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача надруковано у офіційному друкованому органі газеті Голос України від 01.12.2012 №229(5479).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2013 у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача затверджено реєстр вимог кредиторів у розмірі 10464288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок) гривень.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 у справі №5024/1002/2012 про банкрутство Позивача ліквідатором Позивача призначено арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.07.2018 у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача ліквідатором Позивача призначено арбітражного керуючого Сашина О. А.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 у справі №5024/1002/2012 про банкрутство Позивача ліквідатором Позивача призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

Після здійснення передбачених частиною першою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) заходів з формування ліквідаційної маси Боржника, ліквідатор Боржника Запорожець Д.Ю. встановив відсутність майна та майнових прав, які би могли бути включені до складу ліквідаційної маси Позивача. Тобто, ліквідатор Позивача прийшов до висновку про не можливість навіть часткового погашення вимог кредиторів у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача, а тому, ліквідатор Позивача Запорожець Д.Ю. подав до господарського суду Херсонської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за невиконані Позивачем грошові зобов`язання перед кредиторами за реєстром вимог кредиторів на власника та засновника Позивача -Херсонську міську раду. Ліквідатор Позивача Сашин О.А. у судових засіданнях з цього питання підтримав вище названу заяву у повному обсязі.

З 21.10.2019 вступив у дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі -Кодекс), причому приписом частини другої прикінцевих та перехідних положень Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ... .

Приписом абзацу третього частини другої статті 7 Кодексу встановлено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Тобто, є необхідність викладення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у вигляді позову.

На виконання зобов`язання, викладеному у пункті 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Херсонської області від 02.12.2019 у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача, ліквідатор позивача надав на розгляд цей позов, який відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Приписом частини другої статті 61 Кодексу передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між: сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі й з вини керівника боржника, які мають право давати обоє 'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна

Приписом частини третьої статті 13 Конституції України встановлено, що власність зобов 'язує. Власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству.

Приписом частини першої ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

Ліквідатор Позивача встановив, що Позивач не володіє активами, які би могли бути включеними до складу ліквідаційної маси, а тому розмір субсидіарної вимоги може бути рівним сумі вимог кредиторів за реєстром, який становить 10464288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок.) гривень

Як слідує з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 (далі - Висновки), підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності у справі № 5023/4388/12 засновника банкрута послугували такі міркування : (далі - витяг з тексту зазначеної постанови )

...4.1. Відповідно до частин першої - четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевого радою.

4.2. Згідно зі статутом КП Комбінат комунальних підприємств є комунальним підприємством, яке утворене Лозівською міською радою Харківської області. Підприємство входить до сфери управління Лозівської міськоїради, яка є представником власника - територіальної громади м. Лозова і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами України. Відповідно до пунктів 1.4, 1.5,1.6 статуту підприємство було створене для здійснення некомерційної господарської діяльності, а його майно перебувало в комунальній власності та було закріплене за ним на праві оперативного управління. Отже, підприємство здійснювало свою виробничу діяльність, передбачену статутом, саме за рахунок цього мийна:

4.3. Відповідно до статті 136 ГК України правом оперативного управління в цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

4.4. За змістом статті 26 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом ) майно, що перебуває в оперативному управлінні, не включається до ліквідаційної маси.

4.5.0тже, право оперативного управління є найбільш обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна.

4.6. З огляду на викладене віще, здійснення господарської діяльності комунальним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства, зумовлює для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності.

4.7. Таке регулювання здійснено через механізм, закріплений у положеннях статей

77, 78 ГК України.

4.8. Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств; а також інших вимог, передбачених законом.

4.9. Частинами другою та третьою статті 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

4.10. Відповідно до частини третьої статті 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

4.11. Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. Уразі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства

4.12. З огляду на зазначене вище, спірні відносини прямо врегульовано за допомогою відсильної норми частини десятої статті 78 ГК України та частини сьомої статті 77 ГК України, що виключає необхідність застосування до таких відносин аналогії закону або права.

4.13. При цьому умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства, що в цій справі було встановлено попередніми судовими інстанціями.

4.14. Крім того, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

4.15. У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України , пункт 45, рішення від 04 квітня 2006року у справі Лисянський проти України , пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу АгріколаСлобозія-Ханесей проти Молдови , пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації , пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії . Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

4.16. Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановили, що майно КП Комбінат комунальних підприємств знаходилося в оперативному управлінні цього підприємства, отже, відповідно до вимог статті 26 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом) у будь-якому випадку не могло бути включене до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами, яка виникла та існувала протягом тривалого періоду.

4.17.3 огляду на наведені вище висновки ЄСПЛ, а також те, що нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, Велика Палата Верховного Суду враховує зазначені висновки при вирішенні спору в цій справі.

4.18. Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу ( органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

4.19. Отже, апеляційний суд помилково дійшов висновку про відсутність підстав для субсидіарної відповідальності Лозівської міської ради Харківської області за зобов`язаннями КП Комбінат комунальних підприємств та безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, тому постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі."

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.1-3 і 6 ст.13 Цивільного кодексу України: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 619 Цивільного кодексу України: договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи; до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Згідно з ч.1 і 3 ст. 215 Господарського кодексу України: у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства; умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14, об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Доведення до банкрутства визначено в зазначених Методичних рекомендаціях як умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення управненою особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності.

Судом враховується, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

В даному випадку законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису законодавства про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

За загальним правилом ст.619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Заяву про покладення субсидіарної відповідальності у справі правомірно подано арбітражним керуючим-ліквідатором Запорожцем Д.Ю., а згодом підтримано іншими ліквідаторами, оскільки жодна інша особа не наділена правом на подання до суду таких заяв.

У відповідності до положень ст. 65 ГК, ст. 97 ЦК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ч. 2 ст. 3, ст. 42, 142 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Порядок використання прибутку (доходу) суб`єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

У матеріалах справи № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача містяться рішення Відповідача від 25.11.2011 № 431 Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП Херсонтеплоенерго , від 22.11.2013 Про закріплення за МКП Херсонтеплоенерго на праві господарського відання об`єктів нерухомості та від 31.03.2015 №1764 Про закріплення за МКП Херсонтеплоенерго па праві господарського відання об`єктів нерухомості (далі - Рішення), згідно якого комунальне майно, а саме: цілісний майновий комплекс Позивача, яке знаходилось в господарському віданні Позивача, вилучено у Позивача на користь третьої особи - передано у господарське відання міському комунальному підприємству Херсонтеплоенерго (Острівське шосе, буд. 1, м. Херсон, 74003, ідентифікаційний номер 31653320). Даний факт встановлений господарським судом Херсонської області в ухвалах від 28.03.2017 у справі № 13/534 та від 11.04.2017 у справі № 15/46.

Постановляючи вище згадані рішення Відповідач не здійснив передбачених приписом частини третьої статті 22 Закону України Про теплопостачання дій з передачі міському комунальному підприємству Херсонтеплоенерго (Острівське шосе, буд. 1, м. Херсон, 74003, ідентифікаційний номер 31653320), як правонаступнику Позивача у частині грошових зобов`язань Позивача перед кредиторами, які виникли внаслідок невиконання зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання .

Дійсно, у відповідності до припису частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов 'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Приписом частини першої статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства . Приписом частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання " прямо вказано, що "у разі,якщо суб"єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб 'єкт стає правонаступником за борговими зобов 'язанням з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володіє або користувався ним).

Тобто, дії Відповідача з передачі цілісного майнового комплексу Позивача у господарське відання міському комунальному підприємству Херсонтеплоенерго (Острівське шосе, буд. 1, м. Херсон, 74003, ідентифікаційний номер 31653320) без визначення джерел погашення заборгованості перед кредиторами, є такою, що мають ознаки дій з доведення до банкрутства.

Для виявлення наявності у діях ознак доведення до банкрутства (умисне банкрутство) враховано, що згідно зі статтею 219 Кримінального кодексу України, під доведенням до банкрутства розуміють умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності... .

Визначення стану стійкої фінансової неспроможності для суб`єктів господарювання, що знаходяться у судових процедурах банкрутства здійснюється згідно положень наказу Міністерства юстиції України від 26.02.2013 № 327 Про затвердження Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, та підготовки на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства , пунктом 1 якого встановлено, що аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010року № 1361).

У відповідності до абзацу першого пункту 3.2. Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності Боржника, у зв`язку із чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі , що має місце у нашому випадку.

Припис абзацу четвертого пункту 3.2. Методичних рекомендацій вказує, що під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства необхідно заповнити таблицю забезпечення зобов"язань активами боржника, що виконано ліквідатором.

Приписом абзацу п`ятого пункту 3.2 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства. У нашому випадку у матеріалах справи міститься інформація податкового органу про відсутність у Позивача будь-якої виробничої діяльності з 2005 року, тобто, має місце і доведений факт втрати платоспроможності Позивача з 2005 року.

Приписом абзацу шостого пункту 3.2 Методичних рекомендацій зазначено, що економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

- необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

У даній справі дії Відповідача з позбавлення Позивача засобів виробничої діяльності, невжиття взагалі ніяких заходів з відновлення платоспроможності, призвели до погіршення маякових показників фінансово-економічної діяльності Позивача.

Чинними нормативними актами при досліджені економічних ознак дій з доведення до банкрутства, взагалі, не вирізняється майно, яке використовується у виробничій діяльності від майна, яке не використовується у виробничій діяльності.

Тобто, в діях Відповідача у період що передував порушенню справи про банкрутство, вбачаються дії з необгрунтованої передачі майна третім особам, що відповідає економічним ознакам дій з доведення до банкрутства.

У відповідності до припису абзацу другого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов"язаннями боржника у зв"язку із доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов"язаннями

З огляду на останнє, дії Відповідача з прийняття вище згаданих рішень можливо трактувати як такі, що безпідставно зменшили ліквідаційну масу та підпадають під ознаки дій з доведення до банкрутства.

В обґрунтування застосування Висновків при покладенні субсидіарної відповідальності на Відповідача, як засновника Позивача, суд враховує міркування та доводи Позивача..

Як слідує з тексту рішення Відповідача від 25.11.2011 № 431 Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП Херсонтеплоенерго , цілісний майновий комплекс знаходився в управлінні Позивача, відповідно, за приписом частини третьої статті 76 Господарського кодексу України, за якою ознакою казенного підприємства є закріплення за ним майна на праві оперативного управління, можна застосувати припис частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України, з посиланням на Висновки, згідно якого казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Для покладення субсидіарної відповідальності на засновника Позивача, із застосуванням Висновків, суд покладається на припис частини десятої статті 78 Господарського кодексу України, який встановлює, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом .

При покладенні субсидіарної відповідальності на засновника Позивача, суд не приймає до уваги зміст пункту Статуту Позивача, згідно якого Відповідач не відповідає за зобов`язаннями Позивача, оскільки така відповідальність прямо передбачена частиною другої статті 61 Кодексу, що має більшу юридичну силу.

Суд зазначає, що наданий ліквідатором Аналіз за період 2003-2004 років свідчить про різке зменшення покриття поточних зобов`язань з майже 100% покриття (0,98) до 0,23 - менше 25%. Рентабельність продукції на кінець періоду має негативний показник.

Коефіцієнт покриття за період, який аналізується, не перевищував одиницю, а рентабельність продукції на кінець періоду має негативний показник. В зв`язку з вищевикладеним, можливо стверджувати про відсутність в цьому випадку ознак фіктивного банкрутства.

Крім того, дані балансу за 2005 рік на 01.01.2005 року не співпадають з даними на 31.12.2004 року балансу за 2004 рік. Тобто, порушено один з головних принципів ведення бухгалтерського обліку: непереривність відображення фінансово-господарських операцій.

За період 2003-2004рр прослідковується значне погіршення фінансового стану підприємства. З позитивного до негативного зменшився розмір чистих активів, зменшилось у 2 рази зобов`язання боржника всіма його активами. Забезпечення зобов`язань боржника всіма оборотними активами зменшилась більш ніж у 4 рази.

Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства 2009-2011 р.р.

Розмір чистих активів зменшився на 204,5 тис. грн. Одна з причин - реалізація через Херсонську обласну товарну біржу активів підприємства - договір купівлі-продажу майна, яке знаходилось у податковій заставі, б/н від 06.10.2011р. Забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та оборотними активами залишаються низькими.

Висновки: наявні ознаки доведення МКП Херсонтеплокомуненерго до банкрутства: різке погіршення фінансово-господарського стану у 2004 році, виведення основних засобів підприємства у 2005 році; не формування статутного фонду; ненадання актів прийому-передачі майна та основних засобів; вилучення майна, основних засобів, тобто активів підприємства, при цьому кредиторські зобов`язання підприємства не зменшені. А саме, рішення міської ради від 29.03.2007р. № 359 Про надання згоди на укладання договору між Херсонською міською радою та ТОВ Херсонтепломережі про управління

цілісним майновим комплексом МКП Херсонтеплокомуненерго . При цьому борги не погашаються, акти прийому-передачі майна та основних засобів відсутні, всі працівники звільнені.

п. 6 рішення Херсонської міської ради від 24.06.2011р. № 260 Про внесення змін до пункту 3.1. Статуту МКП Херсонтеплокомуненерго , затвердженого рішенням міської ради від 19.10.2001 р №353, розірвання договору на управління комунальним майном від 25.06.2007 №30 у та укладання нового договору на управління комунальним майном - визнати управління комунальної власності міської ради тимчасовим балансоутримувачем указаного майна. При цьому борги не погашаються, акти прийому-передачі майна та основних засобів відсутні, наявність великої дебіторської заборгованості, відсутність претензійно-позової роботи; відсутність фінансово-господарських документів комунального підприємства за 2001-2012рр. для виявлення додаткових джерел погашення вимог кредиторів та можливості з`ясування причин різкого погіршення стану підприємства, здійснення шкоди Державі: борги перед бюджетом, Пенсійним фондом, іншими державними цільовими фондами; значні борги за спожиту електроенергію та природний газ перед постачальниками.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року по справі № 5024/1002/2012 заборонено посадовим особам боржника та власнику будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів.

Окрім того, відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на день визнання підприємства банкрутом) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

З підстав визначених Законом повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном є припиненими, а також припинено повноваження Херсонської міської ради як власника майна банкрута.

Відповідно ч. 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника та відчужувати основні засоби та предмети застави боржника є заходом, який повинен забезпечити задоволення вимог кредиторів за рахунок наявного у володінні боржника майна, яке, у разі ліквідації боржника, повинно бути включене до ліквідаційної маси.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на день визнання підприємства банкрутом) до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Однак, в порушення вимог закону та судового рішення щодо заборони розпоряджатися майном підприємства, рішенням Херсонської міської ради № 1764 від 31.03.2015 Про закріплення за міським комунальним підприємством (МКП) Херсонтеплоенерго на праві господарського відання об`єктів нерухомості закріплені на праві господарського відання за МКП Херсонтеплоенерго будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140, що належали МКП Херсонтеплокомуненерго на праві господарського відання відповідно до за договору купівлі-продажу від №80 від 23.07.1998. Зазначеним рішенням майно боржника було безпідставно вилучено.

Отже, Власником майна приймалися рішення, якими спеціально без припинення права господарського відання майном усе майно передавалось іншій юридичній особі.

При цьому, майно передавалося іншій особі, яка також належить до об`єктів права комунальної власності та також у господарське відання.

З наведеного вбачається, що при наявності ухвали Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року та постанови Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 року про визнання боржника банкрутом, на підставі якого повноваження Херсонської міської ради як власника майна банкрута, припинено, Херсонська міська рада, вкотре розпорядилася майном боржника (банкрута), не повернувши майно у господарське відання боржника.

При цьому Херсонська міська рада, не ставила на розгляд питання стосовно долі наявних боргів комунального підприємства-боржника, до яких відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2012, входить заборгованість перед працівниками по заробітній платі, перед підприємствами паливно-енергетичного комплексу за спожиті енергоносії, перед Державним бюджетом України, Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування тощо.

Дії ради як власника (засновника) юридичної особи боржника були направлені, таким чином, на завдання шкоди кредиторам, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які вони мали правомірні очікування. Волевиявлення Херсонської міської ради, характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна від боржника так і щодо наслідків таких дій та рішень - настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, і, у зв`язку з цим, невиконання зобов`язань перед кредиторами через їх припинення за відсутністю майна.

Згідно ст.ст. 23.24 Господарського кодексу України визначено правові основи відносин суб`єктів господарювання з органами місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Законом можуть бути встановлені особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики щодо комунального сектора економіки, а також додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу і права комунальної власності при реалізації процедури банкрутства щодо суб`єктів господарювання комунального сектора економіки.

Такі гарантії права комунальної власності передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою визначено перелік майнових об`єктів, які у разі банкрутства підприємства не можуть бути включені до ліквідаційної маси і продані, а навпаки, є захищеними від продажу і передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад. Але така передача майна має відбуватися відповідно до Закону у ліквідаційній процедурі. Власник боржника, у тому числі й місцева чи територіальна рада, не мають права самостійно вирішувати питання про вилучення визначених Законом об`єктів під час здійснення процедури банкрутства.

Інші правові гарантії права комунальної власності визначені статтею 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства суб`єктів підприємницької діяльності, що мають суспільну, іншу цінність або особливий статус. Зокрема, цією нормою встановлено, що під час розгляду справи про банкрутство суб`єкта підприємницької діяльності, що має суспільну або іншу цінність для територіальної громади, орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб`єкта передбачені цим Законом процедури та припинити провадження у справі про банкрутство.

До клопотання додається рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного суб`єкта підприємницької діяльності передбачених цим Законом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями.

Однак, Херсонська міська рада свідомо не врахувала, що стосовно боржника порушено справу про банкрутство у якій боржник визнаний банкрутом, не вирішила питання щодо визначення статусу підприємства як такого, що має суспільну, іншу цінність або особливий статус, та не скористалася правовим механізмом збереження підприємства із справедливим задоволенням вимог кредиторів.

Відповідно до п. 5.1 Статуту боржника Власник затверджує Статут Підприємства, вносить в нього зміни та доповнення; визначає основні види діяльності Підприємства , призначає директора.

Відповідно до приписів ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, підприємствами тощо.

Таким чином, Херсонська міська рада, зловживаючи своїми правами, приймала стосовно майна боржника рішення, які для нього (боржника) були обов`язковими, хоча й порушували встановлений Законом порядок, приймала рішення про передачу майна боржника іншій юридичній особі поза межами повноважень.

Отже, суд погоджується з доводами ліквідатора про те, Херсонська міська рада є винною у банкрутстві боржника, як його засновник, який має право давати та давала обов`язкові для боржника рішення (вказівки) щодо майна, а також мала можливість іншим чином визначати дії боржника, оскільки вона призначала керівника боржника та впливала на його рішення.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 215 Господарського кодексу України встановлено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство. Цією нормою права визначено, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, що викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.5 Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно із чинним законодавство. Тобто, майно боржника, що належало йому відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Статуту на праві господарського відання та інше майно, мало подвійне призначення - забезпечення можливості підприємству здійснювати господарську діяльність, так і забезпечення вимог кредиторів.

Факт банкрутства боржника МКП Херсонтеплокомуненерго доказуванню не підлягає, оскільки встановлений постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012.

Доказуванню підлягає вина засновника у доведенні боржника до банкрутства.

Ліквідатор вважає, що вина засновника доведена ліквідатором та підтверджена належними доказами у справі, стійка неплатоспроможність боржника як суб`єкта підприємництва (припинення господарської діяльності) була викликана цілеспрямованими діями та бездіяльністю Херсонської міської ради як власника майна та посадовими особами боржника.

З часу прийняття підприємства до комунальної власності статутний фонд зменшився в 155 разів (з 22 445,1 тис. грн. станом на19.01.2001 року до 144,5 тис. грн. станом на 24.06.2011) без вагомих на те причин.

За таких обставин та правових підстав ліквідатор доводить, що банкрутство боржника МКП Херсонтеплокомуненерго Херсонської міської ради є умисним банкрутством.

Відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема у разі умисного доведення до банкрутства, передбачена ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на час відкриття провадження у даній справі та визнання боржника банкрутом, передбачено право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Юридична відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб у формі субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника прямо передбачена ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Така відповідальність настає у разі, якщо вказані особи винні у доведенні боржника до банкрутства, в частині зобов`язань, для задоволення яких не достатньо майна боржника.

Оскільки вина Херсонської міської ради у доведенні боржника до банкрутства встановлена, отже є наявними правові підстави для покладання на неї як засновника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.

Відповідно до Реєстру вимог кредиторів до Реєстру включено вимог кредиторів на суму 10464288,40 грн.

Розмір субсидіарної відповідальності повинен визначатися відповідно до приписів ч. 1 ст. 41 Закону та має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Ліквідатор у своїй заяві станом на 18.10.2016р. просить суд визнати факт доведення боржника Міське комунальне підприємство (МКП) Херсонтеплокомуненерго до банкрутства його засновником Херсонською міською радою та задовольнити заяву ліквідатора Запорожця Д.Ю. про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника Херсонську міську раду в зв`язку із доведенням до банкрутства МКП Херсонтеплокомуненерго (Ідентифікаційний код юридичної особи 03355382, 73000, м. Херсон, проспект 200 річчя Херсону, будинок 30-А), стягнути з Херсонської міської ради (Код ЄДРПОУ 26347681, м. Херсон, пр. Ушакова, 37) грошові кошти в сумі 10464288,40 грн.

До заяви ліквідатора, на підтвердження викладеного ним, додано докази - копія аналізу фінансово-господарської діяльності МКП Херсонтеплокомуненерго з додатками, на 33 аркушах, Копія рішення Херсонської обласної ради № 417 від 28.07.2001р. Про передачу Херсонського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго до комунальної власності територіальної громади м. Херсона , Копія розпорядження міського голови м. Херсона № 1218р від 22.08.2001 р. Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Херсонського державного комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго , Копія рішення Херсонської міської ради від 19.10.2001 р. № 354, Копія рішення Херсонської міської ради № 394 від 14.12.2001 р. Про затвердження актів прийняття - передачі майна та розподільчих балансів міських теплозабезпечувальних підприємств , Копія рішення Херсонської міської ради № 243 від 28.03.2003 р. Про внесення змін до статуту МКП Херсонтеплокомуненерго , Копія рішення Херсонської міської ради № 359 від 29.03.2007 р. Про надання згоди на укладання договору між Херсонською міською радою та ТОВ Херсонтепломережі Про управління цілісним майновим комплексом МКП Херсонтеплокомуненерго , Копія рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 601 від 18.11.2008 р., Копія рішення Херсонської міської ради № 260 від 24.06.2011 р., Копія рішення Херсонської міської ради № 431 від 25.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи та заяву ліквідатора, господарським судом встановлено та враховано також наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ч. 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Судом враховано, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, може подати таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2020р. у справі № 904/6379/16, від 12.02.2020р. у справі № 922/2391/16, від 02.09.2020р. у справі № 923/1494/15.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізацію майна банкрута на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності завершено, будь-які активи у боржника відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор банкрута з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор банкрута має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

До того ж, субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках так і майна банкрута. Така відповідальність не пов`язується з наявністю вироків у кримінальних справах. (Постанова Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15).

Аналіз узагальненої судової практики дозволяє суду дійти висновку про те, що звернення ліквідатора банкрута до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, є частиною принципу безумовної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб. (Постанова Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13.)

Відсутність же з`ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у разі недостатності майна боржника вказувала б на не здійсненням ліквідатором банкрута всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

При цьому, судом зазначається, що із змісту норм Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що ліквідатор банкрута не є його кредитором у розумінні закону, а витрати ліквідаційної процедури не є кредиторськими вимогами, а тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Суд , дослідивши матеріали справи, встановив, що ліквідатором подано достаньо доказів, які вказують на виведення активів боржника, що погіршило погіршення його фінансовий стан. Відтак, вольові та цілеспрямовані дії Херсонської міської ради стосовно передачі майна від боржника іншим комунальним підприємствам мали безпосереднім результатом погіршення майнового стану боржника та неможливість розрахунку з кредиторами.

Здійснення господарської діяльності боржника знаходилось в прямій залежності та перебувало під впливом волі засновника Херсонської міської ради. Протилежного суду не доведено.

Ці обставини, на думку суду, дають можливості зробити висновок про наявність обґрунтованих підстав для покладення на Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП "Херсонтеплокомуненерго" перед його кредиторами.

За правилами ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Як встановлено судом, вжитими ліквідатором боржника заходами активів (грошових коштів на рахунках боржника чи й будь-якого іншого майна банкрута) у ході ліквідаційної процедури не виявлено, у зв`язку з чим борг кредиторів не може бути погашено.

Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою ( виявленого майна та коштів) складає 10 464 288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок) гривень .

Необхідно зазначити, що чинне законодавство України не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч. 5 ст. 41 Закону з обов`язковою наявністю вироку (вироків) щодо таких осіб (правові позиції Верховного Суду у постанові від 21.06.2018 у справі № 914/701/17).

Відтак, суд встановив, що ліквідатори належним чином обгрунтували свої вимоги до засновника боржника Херсонської міської ради та надали докази того, що власник послідовно зменшував активи боржника, що призводило до неможливості подальшого проведення господарської діяльності та збільшувало розміру його заборгованості перед кредиторами. Перелік доказів зазначено у заявах, додано до відповідних заяв.

Як зазначалось раніше, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Власник, засновник боржника Херсонська міська рада не доказали відсутність своєї вини у доведенні МКП "Херсонтеплокомуненерго" до банкрутства.

Херсонська міська рада подала відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та вважає доводи викладені в заявах ліквідаторів МКП Херсонтеплокомуненерго безпідставними і необгрунтованими, а самі заяви такими, що подані поза встановленим законом строком позовної давності. Зазначене підтверджується наступним.

Щодо строку позовної давності Херсонська міська рада зазначає наступне..

Перша заява про покладання на засновника - Херсонську міську раду, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП Херсонтеплокомунтенерго була подана до Господарського суду Херсонської області у жовтні 2016, а саме 17.10.2016.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже законодавець серед підстав початку позовної давності виокремлює не гільки сам факт обізнаності особи в порушенні її прав, а і можливості такої обізнаності.

Вищезазначене повністю узгоджується з позицією Верховного суду України викладеної у постанові від 29.10.2014 у справі № 6-169цс14. Суд виходив з того, що для правильно; а застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Таку ж саму правову позицію висловив Верховний суд України у справі № 6-2469цс 16, у відповідності до якого порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

П. 51 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства визначено, що строки позовної давності мають кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що бід час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Аналогічна норма містилась в чинному на момент подання відповідної заяви ліквідатором Д. Запорожцем (жовтень 2016) Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 5 ст. 41 Закону).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року по спразі № 923/1494/15 (щодо покладання субсидіарної відповідальності в справі про банкрутство), у разі, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки і кого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

У справі № 5024/1002/2012 МКП Херсонтеплокомуненерго визнано банкрутом постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Окрім того, Херсонська міська рада вважає, що задоволення прострочених позовних вимог МКП Херсонтеплокомуненерго прямо порушуватиме принцип правової визначеності, на забезпечення якого законодавцем встановлено строки позовної давності.

Принцип правової визначеності нерозривно пов`язаний з принципом верховенства права, який регламентований ст. 6 Конституції України. Принцип правової визначеності знаходить своє відображення в юридичній науці, деяких рішеннях Конституційного Суду України, а також в практиці Європейського суду з прав людини

Отже, Херсонська міська рада вважає, що строк позовної давності стосовно подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності має обчислюватися з дати визнання боржника банкрутом, а саме з 26.07.2012 року, тобто з дати, коли судом були встановлені обставини неможливості відновлення платоспроможності МКП "Херсонтеплокомуненерго". Таким чином, строк позовної давності для звернення з заявою ліквідатора до суду закінчився 26.07.2015.

Оцінюючи зазначені заперечення Херсонської міської ради, суд враховує, що ліквідатор Боржника Запорожець Д.Ю. лише після здійснення передбачених частиною першою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) та відповідних статей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходів з формування ліквідаційної маси Боржника, встановив відсутність майна та майнових прав, які би могли бути включені до складу ліквідаційної маси Позивача. Тобто, ліквідатор Позивача прийшов до висновку про неможливість навіть часткового погашення вимог кредиторів у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача, не в день визнання боржника банкрутом, а після вчинення усіх необхідних щодо виявлення активів боржника..

Тому, ліквідатор Позивача Запорожець Д.Ю. подав до господарського суду Херсонської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за невиконані Позивачем грошові зобов`язання перед кредиторами за реєстром вимог кредиторів на власника та засновника Позивача - Херсонську міську раду після встановлення фактів відсутності активів боржника для погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з наданих ліквідатором Запорожцем Д.Ю. доказів та відомостей, ліквідатор встановив, що боржнику на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 1,2422 на, розташована за адресою м.Херсон вул.Запорізька,140.

Ліквідатором було подано позов до Херсонського міського суду адміністративний позов про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради № 1764 від 31.05.2015р. "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" майна, зокрема, розташованого за адресою м.Херсон вул.Запорізька,140.

Рішенням суду від 26.10.2016р. у справі № 766/1050/16-а було визнано незаконним рішення № 1764 від 31.05.2015р. "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об"єктів нерухомості", відповідно до якого майно, що належало на праві господарського відання боржнику "Херсонтеплокомуненерго" Херсонською міською радою було передано іншому комунальному підприємству.

Відтак, неправомірні дії Херсонської міської ради щодо виведення активів боржника з його відання носили тривалий характер і закінчились саме прийняттям рішення № 1764 від 31.05.2015р. Відтак, подаючи 18.10.2016р. до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за борги підприємства-банкрута, ліквідатор діяв у межах строків позовної давності.

Щодо безпідставності тверджень ліквідатора у доведенні Херсонською міською радою боржника до банкрутства Херсонська міська рада заявила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, був Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом на момент подання першочергової заяви ліквідатором Д. Запорожцем, а наразі, тобто на момент подання повторної заяви ліквідатором Г.І. Вудудом - Кодекс України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Аналогічними є положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ якими унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язк) з доведенням його до банкрутства.

Ліквідатори в позовних заявах зазначають, що зокрема внаслідок прийняття низки рішень Херсонської міської ради погіршився фінансовий стан боржника. Крім того, при передачі в господарське відання відповідного майна, що нібито належано боржнику, не були визначені правонаступники за борговими зобов`язаннями, а таким чином МКП Херсонтеплокомуненерго був позбавлений джерел погашення заборгованості перед кредиторами.

Так, першочергово слід зауважити, що рішенням XIX сесії 23 скликання народних депутатів Херсонської обласної ради №417 від 26.07.2001 об`єкт спільної власності територіальних громад області - Херсонське комунальне підприємство Херсонтеплокомуненерго передано до комунальної власності територіальної громади міста Херсон (див. том 8 арк. 40).

Рішенням виконкому Херсонської міської ради від 04.09.2001 №323 Про створення Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" вирішено створити МКП Херсонтеплоенерго та передати до його статутного фонду частку майка в тому числі МКП Херсонтеплокомуненерго (див. том 8 арк. 118).

Наказом №4 директора МКП Херсонтеплоенерго від 27.09.2001 прийнято на баланс об`єкти, зокрема і від МКП Херсонтеплокомуненерго (див. том 8 арк. 135).

Фактична передача об`єктів відбулась 01.10.2001, що підтверджується укладанням відповідного акту приймання-передачі (див. том 8 арк. 122,138).

Рішенням сесії Херсонської міської ради від 14.12.2001 № 394 затверджено акти приймання-передачі майна яке передається МКП Херсонтеплоенерго , зокрема і від МКП Херсонкомунтеплоенерго від 01.10.2001 (див. том 8 арк. 120).

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності в редакції станом на 30.01.2001, право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Позивач стверджує, що згідно ч. З ст. 22 Закону України Про теплопостачання , у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). А отже, враховуючи, що міською радою в жовтні 2001 передано тільки об`єкти власності без боргових зобов`язань, міська рада порушила положення вищенаведеної норми на забезпечивши реальної можливості погашення вимог кредиторів.

Вищенаведене твердження Позивача наводиться через неправильне тлумачення норм законодавства, а отже не відповідає дійсності з наступних причин. Як було зазначено, право власності на об`єкт комунальної власності, що передаються, виникає з дати підписання акта приймання-передачі, тобто в нашому випадку з 01.10.2001. Норма ж на яку посилається ліквідатор набула чинності 08.04.2012.

Разом з тим, суд враховує, що на час прийняття Херсонською міською радою рішень щодо вилучення у боржника майна та передачі його іншим комунальним підприємствам діяв Закон України "Про підприємства в Україні" ( Закон втратив чинність на підставі Кодексу № 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 18, N 19-20, № 21-22, ст.144 )

Статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" визначались умови ліквідації і реорганізації підприємства. Було визначено, що ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. У разі реорганізації підприємства його права і обов`язки переходять до правонаступників (ст. 36 Закону).

Проте, не приймаючи рішення про ліквідацію або реорганізацію підприємства -боржника, Херсонська міська рада позбавляла його активів, за допомогою яких велась господарська діяльність.

Аналогічні приписи стосовно принципу передачі боргів (пасивів) підприємства разом з його активами та з урахуванням пропорційності передачі таких вимог містяться у Цивільному кодексу України , що діє з 01.01.2004р.

Власник підприємства-боржника Херсонська міська рада була зобов"язана врахувати приписи ст.ст. 104 - 111 Цивільного кодексу України стосовно припинення юридичної особи, оскільки юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Отже, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Проте Херсонська міська рада приймала рішення про передачу майна (активів), що перебували у господарському віданні боржника, затверджувала передавальні акти та розподільчі баланси проте ухилялась від прийняття рішення про припинення підприємства-боржника або його перетворення, або виділ.

На розсуд суду, це здійснювалось з метою уникнути передачі новоутвореній юридичній особі, до якої переходило усе майно, передачі також усіх права та обов`язків попередньої юридичної особи.

Херсонська міська рада вважає відсутнім причинно-наслідковий зв`язок між винесенням рішень 22.11.2013 №1180 та від 31.03.2015 № 1764 та банкрутством МКП Херсонтеплокомуненерго (оскільки ці рішення винесені після оголошення підприємства банкрутом), а доводи ліквідатора, що даними рішеннями орган місцевого самоврядування нібито передавав об`єкти власності які належать банкруту - передчасними.

Враховуючи все вищевикладене Херсонська міська рада повторно акцентує увагу на тому, що у даній справі необхідно досліджувати обставини які маяк місце в далекому минулому. Відповідні документи які могли б підтвердити, або спростувати важливі обставини є втраченими, а свідки подій вже не пам`ятають необхідної інформації яка може бути критичною для винесення справедливого і обґрунтованого рішення у справі.

На розсуд суду, встановлені обставини справи та надані ліквідатором докази доводять причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими Херсонською міською радою рішеннями щодо вилучення майна (активів ) боржника та доведенням боржника до банкрутства, є достатніми для покладення на засновника та власника боржника Херсонську міську раду cубсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у розмірі 10 464 288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок) гривень у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, шляхом солідарного стягнення з них цих коштів.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст.ст. 2, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задовольнити повністю.

2. Покласти субсидіарну відповідальність та стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області (проспект Ушакова, буд. 37, м. Херсон, 74003, код ЄДРПОУ 26347681) на користь міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (вул. 200 річчя Херсона, буд. 49, офіс 104 м. Херсон. 73000, код ЄДРПОУ 30629370) 10 464 288,40 (Десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 40 копійок) гривень, як суму субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (вул. 200 річчя Херсона, буд. 49, офіс 104 м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 30629370) у розмірі вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів у справі №5024/1002/2012, як засновника (власника майна) міського комунального підприємства.

3. Наказ видати після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 11.12.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України., з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Суддя Т.Г. Пінтеліна