Рішення

від 01.12.2020 по справі 621/1491/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1491/20

2/621/685/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

судді Бібіка О.В.

з участю секретаря Горобець Н.М.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 до суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області з наступними вимогами: встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спідкадовцем не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини; визнати ОСОБА_1 єдиним спадкоємцем майна померлих батьків, з якими проживав більше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто спадкоємцем всього спільного майна подружжя: батька ОСОБА_3 , 3/4 частини якого після його смерті успадкувала ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина батька ОСОБА_4 . Після їх смерті залишилася спадщина у виді житлового будинку з надвірними будівлями, що належав батькові на праві власності. Після смерті батька у будинку залишилися проживати він та ОСОБА_4 , однак зареєстрований він був в сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області. У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10.08.2020 постановлено перейти до розгляду справ у плрядку загального позовного провадження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.08.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.11.2020 явку позивача ОСОБА_1 визнано обов`язковою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов та просили його задовольнити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила про те, що ОСОБА_1 проживав з батьком 10-12 років, приймав участь у ремонті будинку, допомагав крити кришу, копати погріб. Коли батько помер, похованням батька займався син ОСОБА_1 . Наразі позивач проживає в сел. Слобожанське Зміївського району Харківської області.

Представник відповідача Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу суду лист, в якому просить розглянути справу без участі представника (а.с. 29)

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 1216 , 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу .

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Змістом положень статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною другою статті 1274 ЦК України встановлено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого 20.06.2018 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, ОСОБА_4 є пережившою дружиною ОСОБА_3 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 85,7 кв.м, житловою площею 55,5 кв.м, складається з житлового будинку літ. А-1 та надвірних будівель, сарай літ. Б, убиральня літ. В, погріб літ. Г, сарай літ.Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, сарай літ. З, літіній літ. И, огорожа № 1, 2, 3, колонка № 4, що розташований на земельній ділянці площею 0,0679 га, кадастровий номер земельної ділянки 6321710100:01:009:0021. Житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 26.03.1974, посвідченого Зміївською нотаріальною конторою, за реєстровим номером 794 та зареєстрованого у Харківському міжміському "Бюро технічної інветраризації", за номером 31-3208 23.01.1979. Спадкова справа № 10/2018 (а.с. 7)

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 20.06.2018 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, спадкоємицею майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; вказаний житловий будинок, загальною площею 85,7 кв м, житловою площею 55,5 кв м, складається з житлового будинку літ. А-1 та надвірних будівель, сарай літ. Б, убиральня літ. В, погріб літ. Г, сарай літ. Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, сарай літ. З, літній душ літ. И, огорожа № 1, 2, 3, колонка № 4, що розташовані на земельній ділянці 6321710100:01:009:0021, що належить спадкодавцеві на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 26.03.1974, посвідченого Зміївською нотаріальною конторою, за реєстровим номером 794 та зареєстрованого у Харківському міжміському "Бюро технічної інвентаризації" за номером 31-3208 23.01.1979 (а.с. 8)

З копії свідоцтва про право на спадщину за законм, посвідченого 24.05.2019 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , спадщина складається з 1/4 частки житлового будинку з надвірнмии будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 85,7 кв. м, житловою площею 55,5 кв м, житловий будинок літ. А-1, сарай літ. Б, убиральня літ. В, погріб літ. Г, сарай літ.Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, сарай літ. З, літній душ літ. И, огорожа № 1, 2, 3, колонка № 4 (а.с. 9)

Вказане підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10, 11)

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування закріплено, що судам слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В матеріалах справи міститься відмова приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області від 16.03.2020 за № 139/02-17 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не підтверджено факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`яти років до часу відкриття спадщини (а.с. 6)

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що […] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Позивачем на підтвердження факту його спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 надані товарний чек № 81 від 02.08.2013, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с. 12-14)

Звертаючись з позовом про встановлення юридичного факту без зазначення у чому саме полягає спір про право, тобто не визначившись із предметом позову, позивач фактично підміняє позовне провадження окремим. Не зазначаючи суть спору про право цивільне та спосіб його захисту, встановлюючи лише форму звернення до суду, позивач, заявляючи про спір про спадкове право, обравши процедуру встановлення юридичного факту у позовному провадженні, фактично позбавляє можливості встановлення кола потенційних спадкоємців попередніх черг за законом після померлої ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через невідповідність обраного ним способу захисту.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 272, 273, 315-319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Зміївської міської ради про встановлення факту проживання не менше п`яти років до відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.12.2020.

Суддя: