Рішення

від 07.12.2020 по справі 149/1667/20

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1667/20

Провадження №2/149/491/20

Номер рядка звіту 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Олійника І. В.

за участю секретаря Янюк А. Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (відповідач 1), Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (відповідач 2) про відшкодування шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про відшкодування шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, серед якого земельна ділянка площею 2,1486 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524885800:05:000:0099, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. 06.07.2011 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та 05.03.2020 оформив право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. Позивач зазначає, що дана земельна ділянка, без законних на те підстав, передана Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області в користування ОСОБА_2 , який сплачував на користь Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області орендну плату за користування нею, внаслідок цього позивачу як власнику земельної ділянки завдано шкоду в розмірі 11037,64 грн. За таких обставин позивач просить стягнути солідарно з відповідачів шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 11037,64 грн, а також судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2020 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2020 до суду від представника Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву узагальнені доводи котрого зводяться до того, що земельна ділянка передана матір`ю позивача в користування ОСОБА_2 на підставі усної домовленості. Після смерті матері позивач тривалий час не оформляв своїх спадкових прав, а тому цю земельну ділянку, у відповідності до ст. 1285 ЦК України, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" передано в користування ОСОБА_2 , а плата за користування нею надходила до сільської ради у вигляді благодійної допомоги. Представник відповідача зазначає, що дії Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області щодо передання даної земельної ділянки в користування ОСОБА_2 були правомірними, спрямованими на підтримання зазначеної земельної ділянки у належному стані, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 1166 ЦК України для стягнення шкоди. За таких обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

15.09.2020 до суду від представника Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області надійшла заява про застосування позовної давності.

21.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив узагальнені доводи котрої зводяться до того, що рішення Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 24.01.2013 про передання земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 незаконне, оскільки повноваження на передання в оренду землі місцеві ради набули у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" від 20.09.2016 № 1533-VIII. Передання в оренду земельної ділянки можливе лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини. Проте, позивач у встановлений строк прийняв спадщину після смерті матері. Крім того, угода на користування земельною ділянкою, яка укладена між Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 не містить дати її укладення, розміру орендної плати та порядку її сплати, а також не зареєстрована державним реєстратором речових прав на нерухоме майно чи реєстраційною службою районного управління юстиції. Вказані обставини вказують на неправомірність дій відповідачів, а тому позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 11.11.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, а також витребувано у Хмільницькій районній державній адміністрації Вінницької області належним чином завірену копію рішення 18 сесії 6 скликання Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 182.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 та представник відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового засідання повідомлено належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 27430340 від 06.07.2011 (копія на а.с. 12) встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у Чечельницькій державній нотаріальній конторі Вінницької області заведено спадкову справу № 217.

05.03.2020 позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,1486 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524885800:05:000:0099, що розташована на території Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_3 (а.с. 10, 11, 59).

Рішенням 18 сесії 6 скликання Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 182 від 24.01.2013 (копії на а.с. 40, 81, 82) земельну ділянку (пай) загальною площею 2,1486 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить померлій ОСОБА_3 надано в користування ОСОБА_2 до оформлення права власності спадкоємців. Плату за користування земельною ділянкою вирішено надавати у вигляді благодійної допомоги на розвиток територіальної громади. На підставі даного рішення між Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 укладено угоду на користування земельною ділянкою, яка належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до встановлення спадкоємця та виготовлення правовстановлюючих документів. Визначено, що плата за користування земельною ділянкою в розмірі встановленої орендної плати в поточному році буде надходити в Пустовійтівську сільську раду як благодійна допомога та буде використовуватись на благоустрій.

Відповідно до наданої Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області інформації від 23.09.2020 (а.с. 64, 70) встановлено, що сума коштів, які відповідно до "Угоди про користування земельною ділянкою" надходили від ОСОБА_2 у вигляді благодійної допомоги на потреби села становить: 2013 - 1600 грн; 2014 - 1600 грн; 2015 - 2000 грн; 2016 - 4000 грн; 2017 - 5650 грн; 2018 - 7000 грн; 2019 - 7000 грн, а всього 28850 грн.

З листа Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 75 від 12.05.2020 (копія на а.с. 13), а також листа Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області № 6265/222/01-2020 від 26.05.2020 (копія на а.с. 14) вбачається, що належна матері позивача земельна ділянка знаходилася у користуванні відповідача 1 на підставі усної домовленості із матір`ю позивача. Оскільки позивач тривалий час не оформляв своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері дана земельна ділянка, у відповідності до приписів ст. 1285 ЦК України, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" передана Пустовійтівською сільською радою в оренду попередньому користувачу ОСОБА_2 , а плата за користування орендованою земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати надходила територіальної громади у вигляді надання благодійної допомоги.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 15-19) розмір шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки за період з 2012 до 2019 становить 11037,64 грн.

Вирішуючи даний спір суд керується наступними нормами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути солідарно з відповідачів кошти, які є шкодою завданою самовільним зайняттям належної йому 1/2 частини земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач 2 незаконно передав земельну ділянку в користування відповідачеві 1, що призвело до незаконного самовільного зайняття земельної ділянки та спричинило позивачеві шкоду, яку він розрахував відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Такі доводи позивача суд не приймає до уваги враховуючи наступне.

Визначення самовільного зайняття земельної ділянки наведено в ст. 1 Закону України "Про держаний контроль за виконанням та охороною земель" №963-IV від 19.06.2003, зокрема це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено судом, відповідачем 2 було прийнято рішення № 182 від 24.01.2013 року щодо надання зазначеної земельної ділянки в користування відповідачеві 1 і на виконання цього рішення було укладено угоду про користування землею.

Зазначене спростовує доводи позивача про самовільне зайняття земельної ділянки, відповідно відсутні підстави для обрахування і стягнення шкоди у відповідності до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року.

Також безпідставними є доводи відповідача 2 викладені в відзиві на позовну заяву про те, що земельна ділянка була передана відповідачем 2 відповідно до договору оренди, укладеного з відповідачем 1.

Так, умови угоди між відповідачами (копія на а.с. 41) не відповідають вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема відсутні такі істотні умови як: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Окрім цього, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і не передбачає можливості плати за користування землею у вигляді благодійної допомоги.

Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у п. 102 Постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (Справа № 917/1739/17).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між відповідачами 1 та 2 суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1283 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1285 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що метою укладення договору на управління спадщиною є забезпечення збереження спадкового майна до прийняття спадщини спадкоємцями або до визнання спадщини відумерлою за рішенням суду. Сторонами договору є установник управління та управитель. Установником управління може бути нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, який відповідним рішенням призначає для виконання цих функцій уповноважену особу. Фактично установник визначає, кому та на яких умовах передати в управління майно, що потребує утримання, а також контролює належне виконання умов договору управителем. Друга сторона договору на управління спадщиною (управитель) законодавцем не конкретизована. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежено, а тому управителем майна може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа. Договір на управління спадковим майном, який укладається виконавцем заповіту, нотаріусом або органом місцевого самоврядування як установником управління - це договір на користь третьої особи (вигодонабувача). Такою особою виступатиме спадкоємець, оскільки має при спадкуванні найбільший майновий інтерес, і в разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків постраждають саме інтереси спадкоємця. Крім того, прибутки, отримані внаслідок управління майном, мають входити до складу спадщини і, відповідно, підлягають розподілу між спадкоємцями пропорційно до їх частки у спадщині.

Таким чином ч.ч. 1, 2 ст.1283, ч.ч. 1, 2 ст. 1285 ЦК України надають відповідачеві 2, як органу місцевого самоврядування з власної ініціативи вживати заходів щодо охорони спадкового майна, в тому числі на укладення договору на управління спадщиною. Так, спадкове майно, а саме земельна ділянка (пай) знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради, за місцем відкриття спадщини нотаріус не вживав таких заходів, а також враховуючи тривале оформлення позивачем своїх спадкових прав на це майно, а саме з липня 2011 року до 05.03.2020 року.

Главою 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.20212, зареєстрованого №282/20595 від 22.02.2012 передбачено порядок укладення договору на управління спадщиною. Зокрема, п.п. 9.1 п. 9 глави 9 Порядку визначено, що якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з`ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою. Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України (п.п. 9.2. п. 9 глави 9 Порядку). Текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід`ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Угода ( копія на а.с. 41) відповідає вимогам що ставляться до договору на управління спадщиною.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку, що між Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 було укладено договір на управління спадщиною на виконання якого Пустовійтівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області передала земельну ділянку і в подальшому отримувала від ОСОБА_2 прибуток, отриманий внаслідок управління майном, а саме 28850 грн, що підтверджується довідкою відповідача 2 (а.с. 70), відповідно вказані кошти входять до складу спадщини.

Оскільки позивач є один з двох спадкоємців, що по 1/2 частці кожен прийняли спадщину на земельну ділянку площею 2,1486 га, успадковану від спадкодавця ОСОБА_3 , на користь позивача підлягає стягнення 14425 грн (28850:2). Однак, з урахуванням заявлених позовних вимог та принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого ст. 13 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягає сума в межах заявлених вимог - 11037,64 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною та є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 добросовісно виконував умови договору управління спадщиною та сплачував Пустовійтівській сільській раді Хмільницького району Вінницької області частину прибутку, отриманого внаслідок управління спадковим майном, а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем і позов в частині позовних вимог до нього задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд враховує наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Приймаючи до уваги те, що про порушення свого права позивач дізнався в травні 2020, коли отримав відповідні листи Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 75 від 12.05.2020 та Хмільницького ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області №6265/222/01-2020 від 26.05.2020 (а.с. 13, 14), а також те, що отримані відповідачем 2 кошти в розмірі 28850 грн, як було встановлено судом, входять до складу спадщини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності на чому наполягав представник відповідача 2 в заяві від 15.09.2020 (а.с. 45).

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 1216, 1268, 1283, 1285 ЦК України, ст.ст. 3-5, 12, 76-81, 141, 158, 263-265, 273, 353, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (22036, Вінницька область, Хмільницький район, с. Пустовійти, вул. Леніна, 108А, код ЄДРПОУ 04331768) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 29.12.1999, РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) частину (доходу) прибутку, отриманого внаслідок управління майном за користування частиною належної йому земельної ділянки в розмірі 11037 (одинадцять тисяч тридцять сім) грн 64 (шістдесят чотири) коп.

Стягнути з Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (22036, Вінницька область, Хмільницький район, с. Пустовійти, вул. Леніна, 108А, код ЄДРПОУ 04331768) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 29.12.1999, РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати - судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олійник І. В.