Постанова

від 02.12.2020 по справі 175/506/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7460/20 Справа № 175/506/17 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , особа дії якої оскаржуються: Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Реутов Євген Олександрович на дії державного виконавця , -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною скаргою . В обгрунтування своєї скарги посилалася на те, що дії стосовно винесення державним виконавцем районного відділу Дніпровського ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Реутовим Є.О., 29.08.2018 р. Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за ВП №56161101, відкритого на підставі виконавчого листа № 175/506/17, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 14.03.2018 р., і повернутого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , є неправомірними та мають негативні наслідки для боржника.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визнати причини пропуску строку для подання скарги на дії державного виконавця поважними та поновити його. Визнати незаконною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29.08.2018 року про повернення виконавчого документу - виконавчого листа № 175/506/17, виданого 14.03.2018 р., у виконавчому провадженні № 56161101. Визнати дії державного виконавця Дніпровського ВДВС Реутова Є.О., щодо винесення 29.08.2018 р. Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за ВП №56161101 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , протиправними та незаконними.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 , стягувач: АТ КБ ПриватБанк , особа дії якої оскаржуються: Державний виконавець Дніпровського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Реутов Євген Олександрович на дії державного виконавця - задоволено частково. Скасовано постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29 серпня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №56161101. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі, Дніпровський районний відділ державної виконачої служби Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та норм матеріального права.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу , не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з наступних підстав.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до Закону та призвели до порушення прав скаржника та засад виконавчого провадження, закріплені у статті 2 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Згідно ст.ст. 1,2 ЗУ Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 8 ЗУ Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ Про виконавче провадження , примусове виконання рішення здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 6, 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець

зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом; державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець : здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 383, 384 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо зважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункт 3 Постанови № 6 від 07.02.2014 року Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах передбачає, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України Про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно матеріалів справи встановлено, що до Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 11.04.2018 р. за вх. № 318 надійшов Виконавчий лист № 175/506/17 від 18.01.2018, який видав Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 18097,65 грн.

Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем відділу 11.04.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56161101, з виконання зазначеного виконавчого листа та направлено сторонам виконавчого звадження за вихідним № 540 для виконання та до відома. В силу припису ст. 25 Закону Україіш «Про виконавче провадження» , за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» , арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. З метою своєчасного та неупередженого виконання вимог виконавчого документу, збереження майна боржника на яке у подальшому може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувана, є необхідність у накладенні арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику на праві власності. Разом з відкриттям виконавчого провадження, боржнику направлено виклик-попередження державного виконавця.

Державним виконавцем зроблено запити до Державної податкової служби України щодо розрахункових рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними та/або фізичними особами-підприємцями та про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб та до УПФУ про осіб-боржників, які отримують пенсії та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповіді ДФСУ № 1014923438 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді УПФУ інформація про осіб-боржників, які отримують пенсії та інформація про осіб - боржників , які працюють за трудовими та цивільно-правовими довогорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено та пенсію не отримує.

Зазначено, що в постанові про відкриття виконавчого провадження п. 2 боржник зобов`язаний подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон вивідчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно.

Відповідно до п.7 ст.48 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виходячи з цього, у державного виконавця були відсутні законні підстави описати майно боржника для подальшої реалізації на електроних торгах ДП СЕТАМ , так як сума заборгованості становить 18097,65 грн, що значно менше ніж 20 розмірів мінімальної заробітної плати, яка складала 74460,00 грн станом на 2018 рік, згідно інформації наданої Головним Управлінням статистики Дніпропетровській області.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів та керуючись п, 2 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження» 29.08.2018 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вищезазначений виконавчий документ надійшов на виконання до відділу повторно та було відкрито виконавче провадження № 5763941 з примусового виконання виконавчого листа № 175/506/17 від 18.01.2018 року про стягнення ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18 097,65 грн. Виконавчий лист № 175/506/17 від 18.01.2018 року виконано фактично в повному обсязі, заборгованість відсутня, у зв`язку з чим 20.05.2020 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження .

Підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників передбачені ч. 7 ; ст.9 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до п.6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону Украйни Про виконавче провадження ;

- про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження ;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що державним виконавцем були вжити всі заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження , зокрема щодо винесення 29.08.2018 р. Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за ВП №56161101.

Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник обрала невірний спосіб захисту, оскільки вимоги скарги стосуються виключення відомостей про неї з Єдиного реєстру боржників, що передбачає інший порядок вирішення цього питання згідно чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та постановив ухвалу, яка суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, відповідно до ст. 376 ЦПК України скасувати ухвалу та у задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , особа дії якої оскаржуються: Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Реутов Євген Олександрович на дії державного виконавця - відмовити.

Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , особа дії якої оскаржуються: Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Реутов Євген Олександрович на дії державного виконавця - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського районного відділу державної виконачої служби Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова