Рішення

від 08.12.2020 по справі 680/342/20

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/342/20

№2/680/405/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Яцини О.І.,

за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Марцонь В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

установив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 4723 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року в сумі 6255 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 18 вересня 2019 року вона почала працювати у приватного підприємця ОСОБА_4 у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді продавця продовольчих товарів. За графіком роботи у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка два дні працювала та два дні була вихідна. Загалом за місяць у середньому працювала 16 робочих днів.

01 лютого 2020 року позивачка була звільнена з посади продавця продовольчих товарів на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України (угода сторін), однак заробітну плату за січень 2020 року не отримала.

Відповідно до довідки форми ОК-5 № 34551, що видана управлінням ПФУ у Новоушицькому районі, за січень 2020 року позивачці було нараховано 4723 грн. заробітної плати, однак при звільненні і по день звернення до суду відповідачка не виплатила дану суму заробітку.

На неодноразові звернення позивачки про повний розрахунок, відповідачка говорила, що у магазині триває інвентаризація, тільки після її закінчення, можливо, буде проведений розрахунок із нею. Однак, за весь цей період після звільнення, відповідачка так і не розрахувалась.

Вказує, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що піддягає стягненню з відповідачки на користь позивачки з наступного дня після звільнення, тобто з 02 лютого 2020 року, по день звернення до суду, тобто по 30 квітня 2020 року включно, складає: 45 робочих днів (лютий 2020 року 14 робочих днів, березень 2020 року 16 робочих днів, квітень 2020 року 15 робочих днів) х 139 грн. = 6255 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивачки, окрім заборгованості по заробітній платі у сумі 4723 грн. підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6255 грн.

В подальшому, позивачка 12 червня 2020 року подала до суду клопотання про збільшення позовних вимог і просила стягнути на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 4723 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року в сумі 12510 грн.

Згодом, 05 серпня 2020 року від представника позивачки надійшло клопотання про збільшення позовних вимог до 31999,00 грн., а 28 жовтня 2020 року надійшло клопотання про стягнення заборгованості у сумі 45621,00 грн.

Ухвалою судді від 06 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за даним позовом, надано відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки - адвоката Олійника О.С. про витребування доказів.

04 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року продовжено розгляд цивільної справи за позовом у зв`язку з усуненням недоліків.

27 травня 2020 року відповідачка подала до суду клопотання, в якому просила суд вважати подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами та відмовити в позові. Також зазначила, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на те, що 18 вересня 2019 року між сторонами укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнята на посаду продавця та несе матеріальну відповідальність. В січні 2020 року ОСОБА_1 , викравши з каси підприємства грошові кошти, покинула місце роботи і на роботу не виходила. Жодних заяв від ОСОБА_1 не надходило, трудовий договір від 18 вересня 2019 року не припинений та не розірваний, трудову книжку відповідачка не заповняла, на час подання клопотання вирішувалось питання звільнення ОСОБА_1 за ст.40 КЗпП України за прогули або за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника.

16 липня 2020 року до суду від представника позивачки надійшли додаткові пояснення та заперечення. Просив поновити позивачу строк на подання доказів, клопотання відповідачки залишити без задоволення, визнати подані відповідачкою документи недопустимими доказами та не брати до уваги при вирішені справи, розглянути справу за наявними матеріалами.

Позивачка в судовому засіданні 12 червня 2020 року позов підтримала, в подальшому в судові засідання не з`являлась, її інтереси представляв адвокат Олійник О.С., 29 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивачки про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивачки - ОСОБА_2 в судовому засіданні 12 червня 2020 року позов підтримала, в подальшому будучи належним чином повідомленою до суду не з`являлась.

Представник позивачки - адвокат Олійник О.С., з урахуванням уточнених позовних вимог, позов підтримав, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з`явився.

Відповідачка будучи належним чином повідомленою про дату та час в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідачки подав клопотання в якому не заперечив проти заочного рішення, з огляду на епідемічну ситуацію просив розгляд справи здійснювати за відсутності сторони відповідача.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд приходить до такого висновку.

Так, звертаючись до суду, позивачка посилається на те, що при її звільненні не було проведено розрахунок по заробітній платі за січень 2020 року, сума заборгованості складає 4723 грн.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що 18 вересня 2019 року позивачка прийнята на посаду продавця, а 01 лютого 2020 року звільнена з посади продавця продовольчих товарів, згідно із п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. Наказ №5 від 01 лютого 2020 року (а.с.6).

Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за січень 2020 року ОСОБА_1 нараховано 4723 грн. (а.с.7-12).

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем (а.с.13-16).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише уразі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачка з 18 вересня 2019 року до 01 лютого 2020 року працювала продавцем у ФОП ОСОБА_3 . На підставі п.1 ст.36 КЗпП України звільнена за угодою сторін.

У поданих до суду клопотаннях відповідачка не заперечує того факту, що позивачка працювала у неї. Поряд з цим заперечує те, що з позивачкою мав відбутися розрахунок, оскільки на момент подання до суду позову вони перебували у трудових відносинах і вирішувалось питання про звільнення відповідачки за прогули або за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника.

На підтвердження своїх посилань надала до суду копії документів.

Зокрема, відповідно до копії трудового договору від 18 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_3 прийняла на посаду продавця ОСОБА_1 .

Із наданого до суду акту від 28 січня 2020 року про проведення ревізії залишків товарів та грошових коштів у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , вбачається, що даним актом встановлена нестача грошей в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утворилася внаслідок дій ОСОБА_1 на загальну суму 31773,00 грн. (а.с.18-32).

Згідно із витягу з ЄРДР від 02 червня 2020 року вбачається, що до реєстру внесені відомості за №12020240190000094 за заявою ОСОБА_3 з приводу того, що в період часу з 18 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді продавця в магазині Макс , що в смт.Нова Ушиця, шляхом вільного доступу із каси даного магазину здійснила крадіжку грошових коштів, чим спричинила заявниці матеріальної шкоди (а.с.35).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, на спростування посилань позивачки, на думку суду, відповідачкою не надано достатніх та належних доказів, оскільки посилання на нестачу коштів з вини позивачки та не заповнення трудової книжки не спростовує, того що в трудовій книжці міститься посилання на наказ №5 від 01 лютого 2020 року. Доказів на спростування вказаного запису суду, також не надано.

Поряд з цим, відповідно до копії довідки від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Новоушицької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості, статус безробітного надано з 07 квітня 2020 року (а.с.98).

Відповідно до копії постанови слідчого від 26 червня 2020 року кримінальне провадження за №12020240190000094 від 02 червня 2020 року за ч.1 ст.185 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.95-97).

Отже, дослідивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивачки відбулося, проте не відбувся розрахунок із нею за відпрацьований попередній місяць.

Відповідно до ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За положеннями ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Аналіз норм ст.ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України Про оплату праці свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Середній заробіток працівника за затримку розрахунку при звільненні згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число робочих відпрацьованих днів.

Згідно роз`яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з поданого до суду відповідачкою розрахунку середньоденна заробітна плата позивачки складає 278 грн. З 02 лютого 2020 року, по день звернення до суду, тобто по 30 квітня 2020 року включно, складає: 45 робочих днів (лютий 2020 року 14 робочих днів, березень 2020 року 16 робочих днів, квітень 2020 року 15 робочих днів) х 278 грн. = 12510 грн.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову, а саме у сумі 17233 грн., що складає не виплачену заробітну плату в сумі 4723 грн. та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року у сумі 12510 грн.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2, 4, 8 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд звертає увагу на те, що провадження по даній справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті розпочався 12 червня 2020 року, тому подані після вказаної дати докази, клопотання про витребування доказів, виклик та допит свідків суд не бере до уваги.

Більше того, подаючи до суду клопотання про збільшення позовних вимог, представник позивачки мотивував їх тим, що в Україні запроваджено карантин, тому строки передбачені цивільним процесуальним законодавством продовжуються та на ст.233 КЗпП України.

Однак, від часу подання до суду позову, позивачку представляв представник, у подальшому навіть два, тому суд критично ставиться до клопотань поданих після початку розгляду справи по суті, оскільки надавачі правничої допомоги, при підготовці позову мали б врахувати, які докази будуть подані із позовом, та про витребування яких потрібно клопотати перед судом, у зв`язку зі складністю їх подачі.

Більше того, за клопотанням сторони позивачки були відкладені судові засідання 16 липня 2020 року, 17 вересня 2020 року, що в свою чергу збільшило строк розгляду справи та, відповідно, збільшило строк невиконання зобов`язань в розумінні ст.233 КЗпП України.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню в межах позовних вимог заявлених до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 12510 (дванадцять тисяч п`ятсот десять) гривень, а всього 17233 (сімнадцять тисяч двісті тридцять три) гривні, з яких необхідно провести відрахуванням обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя О. І. Яцина