Постанова

від 15.02.2021 по справі 680/342/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 680/342/20

Провадження № 22-ц/4820/311/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2020 року,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 зазначила, що з 18 вересня 2019 року до 1 лютого 2020 року вона працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця продовольчих товарів і була звільнена з роботи за угодою сторін. У день звільнення ФОП ОСОБА_2 не провела з позивачкою розрахунок і не виплатила їй 4 723 грн заробітної плати за січень 2020 року. Оскільки мала місце затримка розрахунку при звільненні, то відповідно до ст. 117 КЗпП України ФОП ОСОБА_2 повинна виплатити позивачці середній заробіток за період з 2 лютого до 30 квітня 2020 року в сумі 12 510 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь 4 723 грн заробітної плати та 12 510 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 723 грн заробітної плати та 12 510 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 лютого до 30 квітня 2020 року, а всього 17 233 грн. У решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за січень 2020 року, а оскільки затримка розрахунку сталася з вини ФОП ОСОБА_2 , то з неї на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за період з 2 лютого до 30 квітня 2020 року (45 робочих днів).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що трудовий договір сторін не припинений, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем.

18 вересня 2019 року сторони уклали безстроковий трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалася виконувати роботу продавця, а ФОП ОСОБА_2 - оплачувати цю працю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, на місяць.

З 1 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади продавця продовольчих товарів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільненні ОСОБА_1 не виплачено 4 723 грн заробітної плати за січень 2020 року.

Застосовані норми права

Частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що заробітна плата - це винагорода, яку на підставі трудового договору роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

При невиконанні вказаного обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, зокрема, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами трудового договору виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалася за погодинною системою оплати праці. Позивачці був встановлений оклад у розмірі мінімальної заробітної плати, а за січень 2020 року ФОП ОСОБА_2 нарахувала ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 4 723 грн.

Оскільки відсутні належні та допустимі докази про одержання ОСОБА_1 цих коштів, то суд першої інстанції правомірно стягнув їх з ФОП ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування даного висновку суду.

Із трудової книжки ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 6), індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 7-12), довідки Хмельницького обласного центру зайнятості №33.01-22/736 від 15 липня 2020 року (т. 1 а.с. 98) про перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної, матеріалів Управління Держпраці у Хмельницькій області (т. 1 а.с. 242-255, т. 2 а.с. 1-11) слідує, що позивачку було звільнено з роботи 1 лютого 2020 року.

Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам і дійшов обґрунтованого висновку про припинення трудового договору сторін у зазначений термін.

Доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що на час вирішення спору трудові відносини сторін продовжуються, суперечать фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додані ФОП ОСОБА_2 до апеляційної скарги: наказ №14 від 14 серпня 2020 року про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 111); матеріали звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2020 року (т. 2 а.с. 146-147), - оскільки ці письмові докази подані відповідачкою без дотримання вимог ст.ст. 83, 367 ЦПК України.

Згідно табелю обліку використовування робочого часу за лютий 2020 року (т. 2 а.с. 9) у день звільнення (1 лютого 2020 року) ОСОБА_1 працювала, тому саме в цей день із нею мав бути проведений розрахунок.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що з вини ФОП ОСОБА_2 мала місце затримка розрахунку при звільненні позивачки, у зв`язку з чим існують підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Цей розмір має бути обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (в редакції на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).

Пунктами 5, 8 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням режиму роботи ОСОБА_1 (через два дні згідно встановленого графіка при сорокагодинному робочому тижні) розмір її середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід обчислити із середньогодинного заробітку.

Протягом останніх двох календарних місяців, що передували звільненню позивачки з роботи (грудень 2019 року, січень 2020 року), вона відпрацювала 32 дні (16+16) або 256 годин (32х8). Сукупний заробіток ОСОБА_1 склав 8 898 грн (4175+4723), а її середньогодинний заробіток - 34 грн 76 коп. (8898:256).

Згідно з нормами тривалості робочого часу на 2020 рік (лист Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік ) при 40-годинному робочому тижні на рік (366 календарних днів) припадає 2002 робочі години, отже, на 1 календарний день - 5,47 годин (2002:366).

За період з 2 лютого 2020 року до 8 грудня 2020 року (день ухвалення судом рішення у справі), затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 склала 311 календарних днів або 1701,17 годин (311х5,47).

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за цей період становить 59 132 грн 67 коп. (1701,17х34,76).

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд першої інстанції правомірно стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 510 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Невідповідність здійсненого судом розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не вплинула на правильність рішення суду, тому в силу ч. 2 ст. 376 ЦПК України воно не може бути скасоване.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

вирішив:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Яцина О.І.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 55