Постанова

від 10.12.2020 по справі 671/1068/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/1068/20

Провадження № 22-ц/4820/1863/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

з участю апелянта та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року, суддя Павлова А.С., у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Волочиськ-агро про визнання договору оренди землі припиненим у зв`язку з закінченням строку його дії,

встановив:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Волочиськ-Агро про визнання договору оренди землі припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії.

В обґрунтування доводів позивач зазначив, що 01.01.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ Волочиськ-агро було укладено договір оренди землі № 37 строком на 5 років, який збіг 16.03.2020 року. В порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 він набув у власність 1/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6820984700:07:012:0011 площею 2,6505 га, яка перебуває в оренді у відповідача. 3/4 частки вказаної земельної ділянки перейшла у власність сестри позивача, ОСОБА_2 . Він не надавав дозволу на укладення договору оренди на новий строк, у зв`язку з чим просив визнати договір оренди землі № 37 від 01.01.2013 року укладений між ТОВ Волочиськ-агро та ОСОБА_3 припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23.09.2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд невірно застосував норми матеріального права та не врахував, що він у своїх письмових зверненнях вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що, на думку апелянта, беззаперечно свідчить про відсутність волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 01.01.2013 року, укладеного з ТОВ Волочиськ-агро . Суд, невірно тлумачачи норми матеріального права, дійшов помилкових висновків стосовно того, що він у спірних правовідносинах без виділу в натурі частки із спільного майна та присвоєння виділеній земельній ділянці нового кадастрового номера юридично позбавлений можливості ініціювати питання про припинення договору оренди землі від 01.01.2013 року. Він, як співвласник спірної земельної ділянки, має рівні права та обов`язки з іншим співвласником, ОСОБА_2 , тому продовження дії договору оренди земельної ділянки без його волевиявлення щодо укладення такого правочину порушує його права. Звернув увагу також на ту обставину, що додаткова угода від 01.08.2017 року, яка укладена між ОСОБА_2 та ТОВ Волочиськ-агро ним не підписана, судом не надано належної оцінки щодо державної реєстрації вказаної угоди, у зв`язку з чим вважав за доцільне, аби суд апеляційної інстанції витребував дану інформацію та надав оцінку законності продовження договору оренди землі в разі відсутності його державної реєстрації.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Волочиськ-агро вказало, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне праву розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, яка належить кожному із співвласників, виступає не як частина речі та не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Посилання апелянта на не підписання ним додаткової угоди від 01.08.2017 року не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки додаткова угода від 01.08.2017 року укладалася саме з ОСОБА_2 на її 3/4 частки у спільній земельній ділянці з кадастровим номером 6820984700:07:012:0011. На думку товариства, для вільного розпорядження своєю часткою позивачу необхідно виділити її в натурі.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 01.01.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ Волочиськ-агро укладено договір оренди землі № 37 (далі - Договір) строком на 5 років (а.с. 6-7).

Відповідно до умов Договору, ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ Волочиськ-агро земельну ділянку площею 2,6505 га, кадастровий номер 6820984700:07:012:0011 для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. В п. 42 даного Договору зазначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з даними, які містяться у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6803393972016 від 29.06.2016 року, державна реєстрація Договору була здійснена 16.03.2015 року (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 та успадкував ј частки земельної ділянки площею 2,6505 га, кадастровий номер 6820984700:07:012:0011 (а.с. 12-13).

Співвласником ѕ частки вказаної земельної ділянки є сестра позивача, ОСОБА_2 (а.с. 62-63).

01.08.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ Волочиськ-агро було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №37 від 01.01.2013 року, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2028 року (а.с. 50, 51). Пунктом 42 додаткової угоди встановлено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами.

Крім того, 27.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Волочиськ-агро було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Волочиськ-агро ј земельної ділянки загальною площею 2,6504 га на строк до 31.12.2017 року (а.с. 48-49).

ОСОБА_1 у своїх заявах від 09.09.2019 року та 04.11.2019 року повідомляв ТОВ Волочиськ-агро про те, що строк дії Договору (його реєстрації) закінчується 16.03.2020 року і він має намір сам обробляти земельну ділянку з кадастровим номером 6820984700:07:012:0011.

ТОВ Волочиськ-агро листом №800 від 01.11.2019 року повідомило ОСОБА_1 , що земельна ділянка, яку він успадкував разом з сестрою ОСОБА_2 , перебуває у спільній частковій власності, без виділення частки в натурі. Для виділення йому земельної ділянки в одноосібне користування, після закінчення договірних відносин з ТОВ Волочиськ-агро , потрібна згода всіх власників. Такої згоди немає, оскільки співвласник ОСОБА_2 не має наміру обробляти земельну ділянку самостійно і уклала договір оренди з ТОВ Волочиськ-агро (а.с. 52, 54-55).

Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав на те, що ОСОБА_1 , який є власником ј частки спірної земельної ділянки і бажає самостійно обробляти свою частку землі, не позбавлений права на виділ такої у натурі. Однак, будь-яких дій спрямованих на виділення своєї частки земельної ділянки позивачем не вживалось. Суд вказав, що в спірних правовідносинах без виділу позивачем в натурі частки із спільного майна та присвоєння виділеній земельній ділянці нового кадастрового номера позивач позбавлений можливості ініціювати питання про припинення або розірвання договору оренди землі від 01.01.2013 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820984700:07:012:0011.

Вказаний висновок є обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність).

Згідно з ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Відповідно до положень ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки (ч. 5 ст. 88 ЗК України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачений перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 року між ОСОБА_2 , яка є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером 6820984700:07:012:0011 та ТОВ Волочиськ-агро було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №37 від 01.01.2013 року, згідно якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2028 року. Вказана додаткова угода позивачем не оспорена, підстави вважати її недійсною в силу закону також не вбачається.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи, що співвласник ОСОБА_2 , якій на праві спільної часткової власності належить ѕ спірної земельної ділянки, уклала додаткову угоду з ТОВ Волочиськ-агро щодо продовження строку дії договору оренди землі №37 від 01.01.2013 року, яка є чинною, підстав для припинення вказаного договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з висновками суду першої інстанції та не вказують на незаконність оскаржуваного судового рішення.

Суд правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Судді Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова