Постанова

від 14.12.2020 по справі 910/5083/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/5083/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

розглянувши апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 (повний текст складено 31.08.2020)

у справі №910/5083/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УНІ-ПАК

до Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича

про стягнення 15 919,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УНІ-ПАК звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Рязанова Олега Івановича про стягнення 15 919,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки продукції №3608 від 05.05.2011, укладеного між ТОВ Кушнер та ФОП Рязановим Олегом Івановичем, в частині повернення постачальнику зворотної тари, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15 919,20 грн Враховуючи, що 23.03.2018 між ТОВ Кушнер та ТОВ УНІ-ПАК було укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018, за яким до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним договором, останній просить стягнути на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 15919,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УНІ-ПАК 15 919,20 грн заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Рязанов Олег Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, щодо продовження терміну дії Договору та не надіслання йому вимог про повернення майна, що зумовило невірний висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості отриманого за договором. Так, апелянт зазначає, що за договором цесії до позивача перейшло право вимоги за договором поставки щодо повернення зворотної тари і лише в разі його неповернення - право грошової вимоги. В цій частині апелянт посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 у справі №910/14417/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 у справі №910/5083/20 скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, роз`яснено Фізичній особі - підприємцю Рязанову Олегу Івановичу, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

09.11.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича надійшов супровідний лист із доданою квитанцією про сплату судового збору в розмірі 3153грн, що підтверджує оплату судового збору в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 03.11.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5083/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено Фізичній особі - підприємцю Рязанову Олегу Івановичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/5083/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.12.2020.

Відповідач у встановлений апеляційним господарським судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав, про відкриття апеляційного провадження у справі №910/5083/20 повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 на поштовому повідомленні №0411632678223.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, без письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

05.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кушнер (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Рязановим Олегом Івановичем (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки продукції №3608 (далі - Договір). (а.с. 5-6).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо) (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 6 розділу 1 Договору договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2020. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов`язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, торгово-рекламного і холодильного обладнання цей Договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов`язань.

Пунктом 1 розділу 2 Договору сторони погодили, що постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони (далі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання Акту прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов`язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов`язки по даному договору третім особам.

У п.3 розділу 2 Договору сторони обумовили, що заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних. Якщо заставну ціну у накладних по технічним або іншим причинам вказано таким чином, що сторони або інші особи не можуть встановити по ним заставну ціну (ціна або сума не зазначені взагалі, цифри погано пропечатані, розмиті тощо), покупець зобов`язаний письмово повідомити про це постачальника у строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів від дня підписання накладних. Сторони домовилися, що у випадку, якщо покупець не повідомив постачальника про наявність дефектів у накладних, вказаних в другому реченні даного пункту договору, і сторони не можуть встановити по технічним або іншим причинам заставну ціну зворотної тари, вказану у накладних, то заставна ціна встановлюється постачальником в день проведення розрахунків в односторонньому порядку.

Покупець зобов`язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 60 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 80 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 60 діб. Покупець зобов`язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі: демонтажу обладнання для розливу пива та напоїв; письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови договору поставки; письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари; дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору або закінчення терміну повернення зворотної тари (п.6 розділу 2 Договору).

Відповідно до п. 12 розділу 2 Договору, в разі порушення покупцем кінцевого терміну повернення зворотної тари або виявлення нестачі тари, постачальник залишає за собою право на стягнення вартості неповернутої тари, а покупець зобов`язаний її оплатити. Покупець повинен оплатити рахунок вартості неповернутої тари впродовж трьох календарних днів, після закінчення строку на повернення зворотної тари.

Зворотна тара, що передана в тимчасове користування, залишається власністю постачальника (п.14 розділу 2Договору).

Відповідно до Акту прийому-передачі майна №15 від 15.03.2017 ТОВ Кушнер передало відповідачу тару, а саме: кега Об. 30 л, в кількості - 2 шт., вартістю без ПДВ за 1 шт. - 2650 грн, кега Об. 50 л, в кількості - 2 шт., вартістю без ПДВ за 1 шт. - 2650 грн та балон 40 кг, в кількості - 2 шт., вартістю без ПДВ за 1 шт. - 1333 грн., про що зазначено у видатку тари №РИ40206 від 15.03.2017. (а.с. 7, 8).

Відповідач, в порушення умов Договору, зобов`язань з повернення постачальнику тари в визначені у п. 6 розділу 2 Договору терміни, не виконав.

Згідно з п. 4 розділу 4 Договору визначено, що розрахунковим документом за повернену тару є накладна на повернення зворотної тари з відміткою Постачальника.

В разі неповернення Покупцем зворотної тари в обумовлені терміни, Покупець на вимогу Постачальника відшкодовує Постачальнику подвійну заставну ціну вартості тари (згідно умов цього Договору) (п. 6 розділу 4 Договору).

Доказів повернення зворотної тари у встановленому Договором порядку, шляхом підписання накладної, відповідачем суду не надано.

Доказів розірвання Договору, а тому зобов`язання за вказаним правочином повинно бути здійснене належним чином відповідно до приписів ст. 526 ЦК України у відповідності до умов договору, який є обов`язком згідно ст. 629 ЦК України.

Разом з цим, апелянтом не надано доказів припинення зобов`язання за Договором в порядку визначеному главою 50 Цивільного кодексу України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо оскарження у встановленому законодавством порядку Договору цесії №4.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань сума стягнення вартості неповернутої зворотної тари з відповідача складає 15 919,20 грн.

23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кушнер (позивач, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Уні-Пак (цесіонарій) було укладено Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4 (далі - Договір цесії), відповідно до умов якого, цедент відступає, а цесіонарій повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборендар майно, неповернуту зворотну тару, відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог (Додаток №1)), що належить цеденту, і стає кредитором за договорами, укладеними цедентом із третіми особами згідно із Реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід`ємною його частиною (п.1.1 Договору цесії). (а.с. 11-12).

Згідно з Додатком №1 до Договору цесії (Реєстр вимог №4 станом на 23.03.2018) вбачається, що право вимоги за Договором, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Кушнер та Фізичною особою-підприємцем Рязановим Олегом Івановичем (відповідач), перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю Кушнер до Товариства з обмеженою відповідальністю Уні-Пак (позивач). (а.с. 12-13).

Загальна вартість відступлення права вимоги становить суму всіх грошових вимог, які передаються за цим Договором до цесіонарія (згідно з Додатком №1), що станом на 23.03.2018 становить 8 980 321,23 грн (п. 4.1 Договору цесії).

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з моменту укладення вищевказаного Договору цесії позивач набув права вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором поставки у межах переданих прав і тому є належним позивачем у справі.

За приписами ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач майно у визначений договорами строк не повернув.

Щодо доводів апелянта, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з моменту укладення вищевказаного договору цесії позивач набув права вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором поставки у межах переданих прав і тому є належним позивачем у справі.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

24.03.2018 ТОВ Уні-Пак на адресу відповідача надіслало повідомлення №272 про відступлення права вимоги за Договором поставки продукції №3608 від 05.05.2011. (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.1 Договору цесії ТОВ Кушнер відступає, а позивач - повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборенди майно, неповернуту зворотну тару, відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені в реєстрі вимог (додаток № 1), що належить ТОВ Кушнер і стає кредитором за договорами, укладеними ТОВ Кушнер із третіми особами згідно з реєстром вимог, що додається до вказаного договору і є невід`ємною його частиною.

Так, згідно з реєстром вимог № 4 станом на 23.03.2018 (Додаток №1 до Договору цесії), за Договором, укладеним з відповідачем, передано вимоги на суму 15 919,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з умовами договору поставки повернення тари (або вимога сплати вартості неповерненої тари) є частиною зобов`язань сторін за договором. Так, п. 1.1 договору цесії чітко встановлено, що позивач - повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборенди майно, неповернуту зворотну тару. А тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо посилання апелянта на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 у справі №910/14417/18 із зазначення необхідності врахування вказаної судової практики, колегія суддів не приймає такі доводи скаржника з урахуванням наступного.

Так, у вказаній справі суд розглядав справу із частковим співпадінням учасників справи, а саме (ТОВ УНІ-ПАК ). Предметом дослідження у вказаній справі був договір оренди майна № Д-К9876/2 від 17.02.2015 та договір купівлі-продажу прав вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018 лише в частині відступлення права вимоги за договором оренди майна № Д-К9876/2 від 17.02.2015. Тоді як договір оренди майна № Д-К9876/2 від 17.02.2015 не входить до предмету доведення у даній справі, а висновки, встановлені судом під час розгляду вказаної справи, не є преюдиційними для даної справи в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Оскільки згідно із вказаним положенням (ч. 4 ст. 75 ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У даній же справі учасники справи, предмет та підстави позову є відмінними.

Більше того, вказані висновки не є обов`язкові до врахування судом в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України, а тому доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції в цій частині як підстава для задоволення апеляційної скарги.

06.06.2018 позивачем було надіслано відповідачу вимогу (претензію) №72 від 24.03.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості, зокрема, за Договором. (а.с. 15).

Матеріали справи свідчать, що повідомлення та вимога (претензія) надіслані позивачем відповідачу на адресу: 02068, м. Київ, вул. Вербицького будинок 9-Є, квартира 35, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З відомостей у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманих з офіційного сайту Міністерства юстиції України вбачається, що місцем проживання Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, станом на момент прийняття судового рішення спірне майно на загальну суму 15 919,20 грн відповідачем позивачу у визначений Договором строк не повернуто та його вартість позивачу не сплачена, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15919,20 грн (з урахуванням ПДВ) вартості неповернутого майна є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УНІ-ПАК .

Твердження відповідача про укладення ним та ТОВ Л.К.О. актів прийому-передачі від 19.10.2017 та від 06.11.2017, за якими відповідач отримав від ТОВ Л.К.О. зворотну тару, у користування, яка в свою чергу була отримана ТОВ Л.К.О. від ТОВ Кушнер , в обґрунтування отримання відповідачем зворотної тари у користування від ТОВ Л.К.О. , не заслуговує на увагу, оскільки в зазначених актах не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні цієї господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 27.02.2019 у справі №922/1163/18 дійшов правового висновку про наступне.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин, враховуючи вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи зазначене, вказані акти у розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 91, ст. ст. 76, 77 ГПК України не є належними та допустимими, письмовими доказами, оскільки не відповідають вимогам, визначеним для оформлення первинних документів.

Щодо права власності на зворотну тару, то за умовами Договору, зворотна тара, що передана в тимчасове користування, залишається власністю Постачальника (п. 14 розділу 2 Договору). Таким чином, відповідач належними та допустимим доказами в порушення вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України не підтвердив свої доводи стосовно права власності на спірну зворотну тару.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 слід залишити без змін.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу - підприємця Рязанова Олега Івановича.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рязанова Олега Івановича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Рязанова Олега Івановича.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/5083/20.

4. Матеріали справи № 910/5083/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська