Рішення

від 30.11.2020 по справі 905/1488/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2020 м. Харків Справа № 905/1488/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Гулевич В.В.,

розглянувши справу №905/1488/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг

про скасування оперативно-господарської санкції,

за участю представників:

від позивача: Калетник М.Ю., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Дмитрашко О.О., адвокат (в режимі відеоконференції)

Суть спору: ТОВ Форментера звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ Метінвест Інжиніринг про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої на підставі п. 5.6 договору № 1743/18 від 09.07.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що застосування оперативно - господарської санкції у вигляді утримання коштів у розмірі 202 319,22 грн., що є неустойкою за порушення строку поставки товару, є неправомірним, здійснено з порушенням порядку, встановленого договором, та не відповідає меті та оперативності впливу на порушення договірних зобов`язань.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на правомірне застосування оперативно - господарської санкції до позивача у вигляді утримання суми неустойки з суми, що підлягала сплаті останньому, оскільки ним порушено строки поставки обладнання. Про застосування такої оперативно - господарської санкції позивача повідомлено шляхом направлення на його адресу претензії з розрахунком суми неустойки, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком. Одночасно, ані договором, ані чинним законодавством України не встановлено строки застосування оперативно - господарської санкції, а отже відповідач мав право застосувати її у будь - який час. При цьому, метою її застосування було попередження повторення порушення зобов`язань з боку позивача, оскільки на час застосування оперативно - господарської санкції договір мав діяти ще більше року.

У відповіді на відзив позивач посилається на те, що дії відповідача по утриманню суми коштів не відповідають меті та оперативності впливу на порушення позивача, виходячи з того, що вони вчинені лише через 13 днів після останньої часткової оплати за другу партію обладнання та 27 днів після її поставки, а не одразу після поставки кожної партії обладнання з порушенням строку. До того ж, утримання відповідачем суми коштів за поставку обладнання першої партії є неможливим, оскільки ним була здійснена його повна оплата. Більш того, позивач не одержував претензію відповідача про застосування оперативно - господарської санкції з додатком (розрахунок суми неустойки), а докази направлення, які надані відповідачем, є неналежними, оскільки в описі вкладення відсутній запис номеру поштового відправлення та не зазначено про направлення додатку до претензії. При цьому, сам розрахунок суми неустойки, який наданий до суду відповідачем, містить посилання на інший номер претензії, а тому ним не виконано вимоги п. 5.6 договору. Сумнівним є також відправлення претензії з додатком саме за поштовою накладною, наданою відповідачем, з огляду на вагу такого поштового відправлення у порівнянні з вагою поштового відправлення, в якому направлено заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Одночасно, відповідачем не надано до суду і повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання чи неотримання позивачем претензії з додатком, з яким їх направлено.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що договором не встановлено заборони утримувати штрафні санкції, нараховані за прострочення поставки однієї партії товару з платежів, що має сплатити відповідач за іншу партію товару. Сплата першої партії товару, поставку якої прострочено позивачем, жодним чином не впливає на право відповідача щодо застосування оперативно - господарської санкції, яким останній скористався після повторного (тобто систематичного) порушення позивачем строку поставки з метою попередження повторення порушення зобов`язання. Посилання позивача щодо ваги поштового відправлення є неаргументованими, оскільки останнім не враховано, що така вага може різнитися в залежності як від типу паперу (його якості), розміру конвертів та їх типу, формату, паперу, з якого вони виготовлені, так і від типу ваг та похибок вимірювання у різних поштових відділеннях. Повідомлення про вручення поштового відправлення відсутнє у відповідача, але це не впливає на факт застосування оперативно - господарської санкції, яка вважається вчиненою саме шляхом відправлення відповідного повідомлення. Також відповідач зазначає, що останнім направлено позивачу претензію разом з додатком, який є її невід`ємною частиною, тобто претензія з додатком є єдиним документом, а тому зазначення його в описі вкладення є не обов`язковим. Не заповнення номеру претензії в додатку до неї є недоліком документа, допущеним особою, що його складала, але з інших даних, що містяться в цьому додатку, вбачається його приналежність до претензії.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 30.11.2020р. підтримав позов, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 30.11.2020р. заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 30.11.2020р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

09.07.2018р. між ТОВ Метінвест Інжиніринг (покупець, відповідач) та ТОВ Форментера (постачальник, позивач) укладений договір №1743/18 (на придбання технічного обладнання) (далі договір), відповідно до п.1.1 постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання системи кондиціювання (далі обладнання) на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, які вказані в специфікації (п.3.1 договору).

Строки поставки обладнання вказуються в специфікації (п.3.3 договору).

Поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою обладнання (п.4.1 договору).

Загальна сума договору визначається як загальна вартість обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до специфікацій (п.4.3 договору).

Оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору (п.5.2 договору).

Неустойка, яка підлягає оплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, які підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків. Утримання неустойки, витрат та збитків не тягне за собою змінення ціни обладнання. В результаті перерахування покупцем грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті постачальнику після утримання неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні, вважаються виконаними у повному об`ємі зобов`язання покупця з перерахування грошових коштів в сумі, яка підлягає оплаті постачальнику до утримання неустойки, витрат та збитків, а також зобов`язання постачальника з оплати покупцю неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні. У випадку якщо сума неустойки, видатків і збитків, що підлягають утриманню, перевищить суму, що підлягає оплаті постачальникові, оперативно-господарська санкція, передбачена даним пунктом договору, за рішенням покупця може бути поширена також і на інші договори, укладені покупцем і постачальником (п.5.6 договору).

У випадку порушення строків чи об`ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки (п.7.3 договору).

Договір діє до 31.12.2019р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п.10.5 договору).

09.07.2018р. сторонами підписано специфікацію №1, якою погоджено поставку обладнання: кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В. ОВ ) у кількості 1 шт., сума без ПДВ 212 503,33грн.; кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1шт., сума без ПДВ 212 503,33 грн.; кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1шт., сума без ПДВ 393 279,33 грн; кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1 шт., сума без ПДВ 389 336,32 грн., всього на загальну суму 1 449 146,77грн з ПДВ.

У п. п.1, 3 специфікації №1 від 09.07.2018р. визначено строк поставки обладнання, а саме: кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) та VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 42 календарних днів з дати підписання специфікації; кондиціонерів VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 49 календарних днів з дати підписання специфікації.

У п.2 специфікації №1 від 09.07.2018р. визначено умови поставки: обладнання поставляється транспортом постачальника на умовах DDP склад покупця, розміщений за адресою: ПАТ ММК ім. Ілліча , Україна, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченко, 1, 87500, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс (редакція 2010).

У п.5 специфікації №1 від 09.07.2018р. визначено умови оплати: з відстроченням на 15 календарних днів з дати поставки.

У п.9 специфікації №1 від 09.07.2018р. визначено, що датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання від постачальника до покупця.

На виконання умов договору №1743/18 від 09.07.2018р. та специфікації №1 від 09.07.2018р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 1 449 146,77 грн. з ПДВ:

- кондиціонери VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 2 шт. (перша партія), що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 31.08.2018р. (дата підписання акту відповідачем 13.09.2018р.) та видатковою накладною №0913-1 від 13.09.2018р. на суму 510 007,99 грн. з ПДВ,

- кондиціонери VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1 шт. та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1 шт. (друга партія), що підтверджується актом приймання - передачі обладнання від 29.09.2018р. (дата підписання акту відповідачем 10.10.2018р.) та видатковою накладною №1010-1 від 10.10.2018р. на суму 939 138,78 грн. з ПДВ.

Акти та видаткові накладні підписані сторонами без жодних заперечень та зауважень.

За першу партію обладнання відповідачем здійснено повну оплату у розмірі 510 007,99 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 54484 від 08.10.2018р. на суму 307 688,77 грн., № 58746 від 24.10.2018р. на суму 202 319,22 грн.

За другу партію обладнання відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 736 819,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58741 від 24.10.2018р. на суму 736 819,56 грн.

13.02.2020р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 13/02-20 про сплату в т.ч. боргу у розмірі 202 319,22 грн., яка залишена ним без відповіді та задоволення. В подальшому, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача в т.ч. основного боргу у розмірі 202 319,22 грн., за результатами розгляду якого ухвалено рішення від 22.07.2020р. у справі № 905/502/20 про відмову у задоволенні позову, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020р.

Несплата відповідачем залишкової частини вартості обладнання у розмірі 202 319,22 грн. пов`язана із застосуванням до позивача оперативно - господарської санкції у вигляді утримання суми неустойки у розмірі 202 319,22 грн. з суми, що підлягала сплаті позивачу, за порушення строків поставки обладнання на підставі п. п. 5.6, 7.3 договору №1743/18 від 09.07.2018р. Про застосування такої оперативно - господарської санкції позивача повідомлено шляхом направлення претензії (повідомлення) №8902-11.20 від 27.09.2018р. разом із додатком до неї (розрахунок суми неустойки).

В свою чергу, позивач не погоджується із застосуванням до нього оперативно - господарської санкції, з огляду на порушення відповідачем порядку щодо застосування оперативно - господарської санкції, який встановлений договором, та не відповідність таких дій відповідача меті та оперативності впливу на порушення позивача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору №1743/18 від 09.07.2018р. та специфікації №1 від 09.07.2018р. у позивача виникло зобов`язання поставити відповідачу обладнання (кондиціонери), а у відповідача зобов`язання прийняти та оплатити таке обладнання.

З огляду на погоджений у специфікації №1 від 09.07.2018р. строк поставки обладнання, кінцевими датами поставки першої партії обладнання (кондиціонери VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 2 шт.) є 20.08.2018р., другої партії обладнання (кондиціонери VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1 шт. та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1 шт.) - 27.08.2018р.

Між тим, встановлені обставини справи свідчать, що позивачем здійснено поставку обладнання з порушенням встановленого строку (понад 10 календарних днів), а саме: перша партія обладнання (кондиціонери VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 2 шт.) поставлена 13.09.2018р., друга партія обладнання (кондиціонери VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1 шт. та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1 шт.) - 10.10.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції застосування яких передбачено договором.

Перелік видів оперативно господарських санкцій встановлений у ч.1 ст.236 ГК України. При цьому, згідно з ч.2 ст.236 ГК України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативногосподарські санкції.

Відповідно до ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Отже, оперативно - господарські санкції можуть бути застосовані стороною в односторонньому порядку за наявності одночасно наступних умов: 1) якщо має місце порушення господарських зобов`язань; 2) відповідні оперативно-господарські санкції передбачені договором; 3) метою їх застосування є припинення або попередження повторення порушень зобов`язання.

Зазначені чинники фактично виключають можливість застосування оперативно-господарських санкцій як ефективного способу впливу на порушника зобов`язання після того, як воно вже фактично виконано, а відносини між сторонами є припиненими.

За змістом п. п. 5.6, 7.3 договору №1743/18 від 09.07.2018р. сторони погодили, що у випадку порушення строків чи об`ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки. Неустойка, яка підлягає оплаті постачальником, розрахована в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, може бути утримана покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки. В результаті перерахування покупцем грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті постачальнику після утримання неустойки, вказаної у повідомленні, вважаються виконаними у повному об`ємі зобов`язання покупця з перерахування грошових коштів в сумі, яка підлягає оплаті постачальнику до утримання неустойки, а також зобов`язання постачальника з оплати покупцю неустойки, вказаної у повідомленні.

Тобто, сторонами у договорі погоджена можливість застосування оперативно - господарської санкції у вигляді утримання відповідачем в односторонньому безумовному порядку неустойки за порушення строку поставки обладнання, з суми, яка підлягає сплаті позивачу за таке обладнання, про що відповідач зобов`язаний письмово повідомити позивача.

Як вище встановлено судом, 06.11.2018р. відповідачем направлено на юридичну адресу позивача претензію №8902-11.20 від 27.09.2018р., якою повідомлено останнього про утримання у відповідності до п.5.6 договору суми неустойки у розмірі 202 319,22 грн. із суми платежів, які підлягають оплаті за поставлене обладнання, у зв`язку з порушенням строків поставки.

Направлення цієї претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.11.2018р., поштовою накладною №4950108738912 від 06.11.2018р., фіскальним чеком від 06.11.2018р.

Згідно з абз. 27 п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 (далі Правила), передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до п. п. 59, 61 цих Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Отже, належним доказом направлення поштової кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек, поштова квитанція, накладна), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відправлення відділенням зв`язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Опис вкладення до цінного листа, який наявний у матеріалах справи, підтверджує зміст поштового відправлення, містить відбиток календарного штемпеля з датою відправлення, що співпадає з датою поштової накладної та фіскального чеку, а тому саме лише не зазначення в описі вкладення номеру поштового відправлення та відсутність у відповідача повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть спростовувати направлення позивачу претензії (повідомлення) №8902-11.20 від 27.09.2018р. При цьому, позивачем не надано доказів отримання іншої поштової кореспонденції за поштовою накладною, ніж зазначена в описі вкладення в цінний лист.

Посилання позивача щодо ваги поштового відправлення не прийняті судом до уваги, з огляду на те, що така вага може різнитися в залежності як від типу паперу (його якості), розміру конвертів та їх типу, формату, паперу, з якого вони виготовлені, так і від типу ваг та похибок вимірювання у різних поштових відділеннях.

Обставини щодо направлення/не направлення відповідачем разом з претензією (повідомленням) додатку до неї (розрахунку суми неустойки), як і наявність певних недоліків оформлення цього додатку не мають суттєвого значення, оскільки умови п. 5.6 договору передбачають направлення повідомлення лише із зазначенням суми неустойки, порядок нарахування якої визначено п. 7.3. договору. Зазначення розрахунку згідно з умовами цього ж п. 5.6 договору стосується понесених відповідачем витрат та збитків.

За змістом наведених вище Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. Водночас, саме юридична особа має обрати за договором з оператором поштового зв`язку за місцем свого обслуговування такий спосіб (порядок), за яким їй буде зручно отримувати кореспонденцію. І як наслідок, нести негативні ризики в разі її неотримання (зокрема, через нез`явлення чи несвоєчасне з`явлення свого представника до відділення зв`язку в розумні строки).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 р. у справі №910/16505/19.

У даному випадку, позивач не навів обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів належність та допустимість доказів направлення відповідачем претензії (повідомлення) та не надав будь-яких доказів, які б спростовувати їх достовірність та вірогідність, оскільки стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (учасники судового процесу). Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Отже, суд вважає доведеним відповідачем направлення позивачу претензії (повідомлення) від 27.09.2018р. № 8902-11.20 про застосування оперативно - господарської санкції.

Разом з цим, обставини справи свідчать про те, що станом на момент направлення відповідачем претензії (повідомлення) від 27.09.2018р. №8902-11.20, а саме 06.11.2018р., обладнання (кондиціонери VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 2 шт., VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В. ОВ) у кількості 1 шт., VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1 шт.) поставлено позивачем у повному обсязі. Жодних претензій щодо порушення строку поставки обладнання під час його прийняття, а також про застосування оперативно - господарської санкції відповідачем не заявлено.

Вказана претензія (повідомлення) фактично направлена позивачу через 54 дні після поставки першої партії обладнання (13.09.2018р.) та через 27 днів після поставки другої партії обладнання (10.10.2018р.). При цьому, право на застосування оперативно - господарської санкції щодо поставки першої партії обладнання виникло у відповідача з 31.08.2018р., щодо поставки другої партії обладнання - з 07.09.2018р. (після спливу 10 днів від дати настання строку поставки обладнання).

Такі дії відповідача не можуть бути розцінені судом як заходи оперативного впливу на позивача (швидкого реагування на порушення позивача) та як такі, що вчинені з метою припинення/попередження повторення порушення зобов`язання, виходячи з дати виникнення права відповідача на застосування оперативно - господарської санкції щодо кожної поставки, а також з того, що станом на момент направлення претензії (повідомлення) зобов`язання позивача за договором №1743/18 від 09.07.2018р. з урахуванням специфікації №1 від 09.07.2018р. були виконані (припинені).

Оперативно - господарська санкція не була застосована відповідачем після поставки першої партії обладнання, яка здійснена позивачем з порушенням встановленого строку, з метою попередження порушення строку поставки другої партії обладнання, а наступні партії обладнання (після другої партії обладнання), для попередження порушення строків поставки яких можливе було б застосування такої оперативно - господарської санкції, сторонами узгоджено не було.

Сама по собі дія договору до 31.12.2019р. не свідчить про узгодження сторін наступних поставок обладнання, оскільки відповідні зобов`язання визначаються шляхом підписання специфікацій, що безпосередньо випливає з умов договору. Жодні інші специфікації, крім специфікації №1 від 09.07.2018р., сторонами не підписувались.

Крім того, з аналізу умов п. п. 5.6, 7.3 договору №1743/18 від 09.07.2018р. вбачається, що застосування оперативно - господарської санкції у вигляді утримання суми неустойки із суми, що підлягає сплаті за поставлене обладнання, можливе виключно до сплати відповідачем вартості такого обладнання, в той час, як оперативно - господарську санкцію застосовано в т.ч. щодо першої поставки обладнання, яка на момент такого застосування була повністю оплачена відповідачем.

Тобто, застосування оперативно - господарської санкції не було направлено на стимулювання позивача до виконання зобов`язання, попередження порушення договірної дисципліни, запобігання виникненню та/або мінімізації втрат (збитків) відповідача внаслідок порушення позивача та їх превенцію.

Суд вважає, що у будь - якому випадку позивач мав бути обізнаний про рішення відповідача про застосування до нього оперативно - господарської санкції станом на дату настання строку оплати обладнання. Це обумовлюється наявністю права позивача не погодитися із санкцією та оскаржити її до суду, необхідністю внесення визначеності у правовідносини сторін щодо розрахунків (зокрема, щодо наявності/відсутності права позивача на отримання повної оплати у встановлений строк та застосування/не застосовування до відповідача відповідальності у вигляді пені, 3% річних, інфляційних втрат).

Слід додатково зазначити, що з огляду на відносини, що склались між сторонами, відповідач не був позбавлений права на отримання неустойки, передбаченої п. 7.3 договору, у загальному порядку шляхом подання до суду відповідного позову про її стягнення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що дії відповідача щодо утримання суми коштів не відповідають оперативності впливу на порушення договірних зобов`язань та меті застосування оперативно - господарських санкцій, з урахуванням таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, суд дійшов висновку про задоволення позову про скасування оперативно - господарської санкції, застосованої до позивача на підставі п. 5.6 договору (на придбання технічного обладнання) №1743/18 від 09.07.2018р.

Заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді не розглядаються судом, оскільки висновок щодо немайнового характеру даного спору та не поширення на спірні правовідносини третейського застереження, передбаченого у п. 9.2 договору, викладений в ухвалі суду від 05.09.2020р., якою в т.ч. відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. У разі не погодження з таким висновком суду, заперечення з цього приводу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 102 грн. (виходячи із розміру судового збору за подання позову немайнового характеру, який встановлений ЗУ Про судовий збір ).

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера задовольнити.

2.Скасувати оперативно - господарську санкцію, застосовану до Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера на підставі п. 5.6 договору (на придбання технічного обладнання) №1743/18 від 09.07.2018р.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 5, код ЄДРПОУ 37732376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1Б, оф. 1, код ЄДРПОУ 41467268) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10.12.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва