Постанова

від 09.02.2021 по справі 905/1488/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа № 905/1488/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Калетнік М.Ю.

відповідача - адвокат Дмитрашко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (вх. № 55Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/1488/20 (повний текст якого складено та підписано 10.12.2020 суддею Ніколаєвою Л.В. у приміщенні господарського суду Донецької області),

за позовом ТОВ "Форментера"

до відповідача ТОВ "Метінвест Інжиніринг"

про скасування оперативно-господарської санкції,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Форментера" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Метінвест Інжиніринг" про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої на підставі п. 5.6 договору № 1743/18 від 09.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосування оперативно - господарської санкції у вигляді утримання коштів у розмірі 202 319,22 грн., що є неустойкою за порушення строку поставки товару, є неправомірним, здійснено з порушенням порядку, встановленого договором, та не відповідає меті та оперативності впливу на порушення договірних зобов`язань.

07.09.2020 до господарського суду Донецької області відповідач звернувся з заявою, в якій останній просив суд залишити позов без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України з посиланням на те, що даний спір підлягає розгляду у постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" з огляду на умови п. 9.2 договору на придбання технологічного обладнання № 1743/18 від 09.07.2018.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2020 відмовлено ТОВ "Метінвест Інжиніринг" в задоволенні заяви за вх.№16715/20 від 07.09.2020 про залишення позову без розгляду посилаючись на те, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру з посиланням на позицію ВС у справах №№ 906/513/18, 908/1215/19.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/1488/20 позов ТОВ "Форментера" задоволено. Скасовано оперативно - господарську санкцію, застосовану до ТОВ "Форментера" на підставі п. 5.6 договору (на придбання технічного обладнання) №1743/18 від 09.07.2018. Стягнуто ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 5, код ЄДРПОУ 37732376) на користь ТОВ "Форментера" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1Б, оф. 1, код ЄДРПОУ 41467268) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

ТОВ "Метінвест Інжиніринг" із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву ТОВ "Форментера" без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 231 ГПК України.

Так, в обґрунтування апеляційних вимог, заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Метінвест Інжиніринг" про залишення позову на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України з посиланням на позицію ВС у справах №№ 906/513/18, 908/1215/19, оскільки обставини зазначених справ та даної справи не є тотожними.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позову, оскільки зобов`язання з поставки позивачем проведено неналежним чином, то його не можна вважати припиненим. Через порушення постачальником строків поставки його зобов`язання змінилися - у постачальника виникло зобов`язання сплатити покупцю неустойку відповідно до п. 7.3 договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/1488/20, встановлено строк для подання відзиву. Розгляд справи призначено на 09.02.2021.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено положення п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та неправомірно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду на п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду послався на те, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру - про скасування оперативно-господарської санкції, при розгляді якої дослідженню підлягають в т.ч. обставини правомірності/неправомірності її застосування, така вимога не підлягає вартісній оцінці, а тому на спірні правовідносини не поширюється третейське застереження, передбачене п.9.2 вказаного договору. При цьому, суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 30.01.2019 у справі № 906/513/18, від 28.04.2019 у справі № 908/1215/19.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Форментера" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Метінвест Інжиніринг" про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої на підставі п. 5.6 договору № 1743/18 від 09.07.2018.

02.09.2020 ТОВ "Метінвест Інжиніринг" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки даний спір має вирішуватися третейським судом, так як майнові вимоги позивача не перевищували еквівалент 10 000 доларів США.

Відповідно до п. 9.2. договору № 1743/18 від 09.07.2018 спори, майнові вимоги яких не перевищують еквівалент 10 000 доларів США за основною сумою зобов`язання, розглядаються постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації Регіональна правова група .

Положення пункту 9.2 договору є чинною третейською угодою. Наявність та дійсність третейської угоди сторонами у справі не оспорюється.

Суд першої інстанції ухвалою від 15.09.2020 відмовив ТОВ "Метінвест Інжиніринг" в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи це тим, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру з посиланням на позицію Верховного суду у справах №906/513/18, №908/1215/19 (як на справи, предметом розгляду яких було скасування оперативно-господарських санкцій).

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши зміст зазначених постанов Верховного Суду вважає за потрібне зазначити, що посилання господарського суду Донецької області на позицію Верховного суду у справах №906/513/18, №908/1215/19 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки обставини справ №906/513/18, №908/1215/19 та справи, що переглядається зараз, не є тотожними. У справах, на які посилався суд першої інстанції, предметом позову є скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих постачальниками електроенергії до споживачів електроенергії. Постачальниками електроенергії були складені акти про порушення та прийняті рішення про застосування оперативно-господарської санкції до споживачів. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 дійшла висновку про те що нарахування вартості недоврахованої електроенергії не є оперативно-господарською санкцією. Вимога про оскарження рішення постачальника електроенергії має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акту постачальника електроенергії.

У зв`язку із цим колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи останню позицію Верховного Суду у справі №910/17955/17, за якою нарахування постачальниками електроенергії споживачам вартості недоврахованої електроенергії не є оперативно-господарською санкцією, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд Донецької області в ухвалі від 15.09.2020 необґрунтовано посилався на справи №906/513/18, №908/1215/19, як на справи, предметом розгляду яких було скасування оперативно-господарських санкцій та керувався правовими позиціями, які не мають відношення до справ про скасування оперативно-господарських санкцій.

Тому предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, обставини у справах № 906/513/18, №908/1215/19 не є тотожними зі справою №905/1488/20 та мають різне правове регулювання.

У цій справі колегія суддів зазначає, що вимога щодо скасування оперативно-господарських санкцій у справі №905/1488/20 є вимогою майнового характеру, виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першої статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Застосування відповідачем оперативно-господарської санкції, яку позивач просить скасувати, призвело до зміни майнового стану позивача, тож скасування таких санкцій також призведе до зміни майнового стану позивача у розмірі 202 319,22 грн., а тому вимоги позивача мають майновий характер.

Предметом позову є скасування оперативно-господарської санкції, тобто вимога, яка піддається грошовій оцінці, а саме 202 319,22 грн., так як у разі скасування вказаних санкцій майновий стан позивача зміниться на 202 319,22 грн. Позовні вимоги пов`язані з підтвердженням прав позивача на грошову суму у розмірі 202 319,22 грн., яку відповідач утримав в рахунок належних позивачу платежів за договором поставки.

Колегія суддів зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Вимога про скасування оперативно-господарських санкцій може бути як майнового, так і не майнового характеру і залежить від характеру самої оперативно-господарської санкції, від того, на яке право або інтерес впливає оперативно-господарська санкція, чи піддається грошовій оцінці вказане право або інтерес.

Пунктом 5.6. договору № 1743/1/8 від 09.07.2018 передбачено, що неустойка, яка підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, які підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеному даним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після витікання строку дії даного договору) з суми, яка підлягає сплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунком витрат та збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Тобто передбачена договором санкція має саме грошовий характер.

Як свідчать матеріали справи, позивач оспорив застосування оперативно-господарської санкції, вказав ціну позову - 202 319,22 грн. та сплатив судовий збір у розмірі 3 034,79 грн. за подання майнової вимоги, що підтверджує, що вимога позивача носить саме майновий характер.

Наслідком задоволення вимог позивача та виконання судового рішення у даній справі є виникнення грошових вимог у позивача в розмірі 202 319,22 грн.

В пункті 8.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 викладено висновок про застосування норм права, який полягає у тому, що зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України Про судовий збір , виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що якщо наслідком задоволення вимог та виконання судового рішення є виникнення грошових вимог позивача, то позовні вимоги мають вартісну оцінку і носять майновий характер, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

В зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру - про скасування оперативно-господарської санкції, така вимога підлягає вартісній грошовій оцінці, а тому на спірні правовідносини поширюється третейське застереження, передбачене п.9.2 вказаного договору.

Оскільки, п. 9.2. договору № 1743/18 від 09.07.2018 спори, майнові вимоги яких не перевищують еквівалент 10 000 доларів США за основною сумою зобов`язання, а дана позовна вимога не перевищує еквівалент 10 000 доларів США, та даний спір повинен розглядатись постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації Регіональна правова група .

В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду Донецької області від 15.09.2020 є неправомірною та такою, що не відповідає обставинам справи і нормам процесуального права, призвела до розгляду справи неуповноваженим судом та порушення практичної реалізації принципу доступу до правосуддя. Судом першої інстанції було порушено правила суб`єктної юрисдикції, оскільки договір містив третейське застереження, а отже, такий спір повинен розглядатися третейським судом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті .

Як свідчать матеріали справи, третейська угода є чинною та не визнавалася судом недійсною, відповідач заперечував проти вирішення спору у господарському суді. Заява про залишення позовної заяви без розгляду від 02.09.2020, заперечення проти вирішення спору у господарському суді від 29.09.2020 подані до суду відповідачем до подачі першої заяви по суті спору - відзиву від 01.10.2020, отже в силу імперативних приписів п.7. ч. 1 ст. 226, ст. 231 ГПК України, господарський суд мав залишити позовну заяву без розгляду.

В свою чергу, господарським судом Донецької області було розглянуто справу по суті з порушення положень п.7. ч. 1 ст. 226, ст. 231 ГПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Метінвест Інжиніринг" на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/1488/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/1488/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 905/1488/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 15.02.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов