Рішення

від 14.12.2020 по справі 905/1290/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2020 Справа № 905/1290/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ПОИСК", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Бахмут Донецької області

про стягнення вартості неповернутого майна у розмірі 6 935,78 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "ПОИСК", м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи Гасанова Сіявуша Ельхана Огли, м. Бахмут Донецької області про стягнення вартості неповернутого майна у розмірі 6 935,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення переданого в суборенду майна за договором суборенди майна №18828С-00735 від 23.03.2018, внаслідок чого виникли підстави для відшкодування його вартості згідно умов п.6.2. договору.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 193, 202-208, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 51, 52, 598-609, 612, 617, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 45 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1290/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.07.2020 позовну заяву Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ПОИСК", м. Сєвєродонецьк Луганської області залишено без руху.

Листом господарського суду Донецької області від 03.08.2020 запитано інформацію у Бахмутської міської ради про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 23.09.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1290/20.

У підготовчому судовому засіданні 19.10.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1290/20 до розгляду по суті на 16.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 14.12.2020 року.

У судове засідання 14.12.2020 представник позивача не з`явився, через електронну пошту господарського суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників відповідачів у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2018 року між Приватним підприємством Науково-виробнича фірма Поиск (далі - Орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Суборендар) укладено договір суборенди майна №18828С-00735 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого орендар передає Суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду) торгове обладнання (зокрема, але не виключно - холодильне обладнання, обладнання для розливу пива, меблі, інше торгове обладнання), а Суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (далі - Майно), яке є власністю ПАТ Оболонь (далі - Власник) та зобов`язується сплачувати орендарю орендну плату за користування Майном. Перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва Майна, місцезнаходження, вартість та кількість Майна зазначені у п.2.1. договору.

Так, за договором передається, зокрема, Холодильник Інтер-550Т Зиберт у кількості 1 шт. за вартістю 3 866,67 грн. та Комплект Тайфун-80 на 1 сорт пива Нет бренда у кількості 1 шт. за вартістю 2 078,28 грн.

Згідно з п.2.2. Договору факт передачі Майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін, та скріплюється печатками Сторін. Акт прийому-передачі майна в суборенду є невід`ємною частиною цього договору.

Умовами п.2.3. договору визначено, що Майно має бути повернуто Суборендарем та прийняте Орендарем/Власником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі достроково). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна до моменту його фактичного повернення Орендарю або Власнику.

Факт повернення Майна із суборенди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі Майна із суборенди є невід`ємною частиною цього Договору. Обов`язок підготовки акта прийому-передачі майна із суборенди лежить на Суборендарі.

Розділом 3 Договору визначені умови щодо орендної плати та розрахунків за договором.

Так, розмір орендної плати за користування однією одиницею Майна становить 1 (одна) гривня (з урахуванням ПДВ) за один календарний рік (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.2.4. Договору Орендар має право в односторонньому порядку вимагати повернення Майна (в тому числі у випадку виявлення фактів нецільового використання, загрози пошкодження або знищення майна) негайно.

За приписами п.6.2. Договору у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем Майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні Майна у відповідності з п.2.3. даного договору, Суборендар зобов`язаний відшкодувати Орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо Власнику) вартість Майна, в п.1.2. даного договору (або специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між Сторонами і Власником.

Договір укладається терміном на 1 (один) календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України (п.7.2.).

Якщо Суборендар продовжує користування Майном після закінчення терміну дії Договору, то, за відсутності, письмових заперечень, Сторін або Власника, заявлених не пізніше 10 (десяти) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, строк дії договору продовжується ще на один рік.

Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

Актом приймання - передачі майна від 23.03.2018 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкти суборенди за договором суборенди майна №18828С-00735 від 23.03.2018, зокрема, Холодильник Інтер-550Т Зиберт у кількості 1 шт. за вартістю 3 866,67 грн. та Комплект Тайфун-80 на 1 сорт пива Нет бренда у кількості 1 шт. за вартістю 2 078,28 грн. (а.с.11).

Претензією №176 від 01.10.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою негайно повернути майно, що знаходиться у користуванні останнього, а саме: Холодильник Інтер-550Т Зиберт у кількості 1 шт. за вартістю 3 866,67 грн. та Комплект Тайфун-80 на 1 сорт пива Нет бренда у кількості 1 шт. за вартістю 2 078,28 грн. (а.с.9,10).

Посилаючись на неповернення переданого в суборенду майна за договором суборенди майна №18828С-00735 від 23.03.2018, позивач наполягає на примусовому стягненні вартості майна згідно умов п.6.2. спірного договору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування вартості неповерненого орендованого майна.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір №18828С-00735 від 23.03.2018 за своєю природою є договором піднайму, який регламентується, насамперед, його умовами та положеннями ч.1 ст.283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.283 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Отже, в контексті зазначених норм договір суборенди №18828С-00735 від 23.03.2018 є належною підставою для виникнення у відповідача прав відносно володіння та користування об`єктом оренди та обов`язку із повернення цього об`єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідація суб`єкта господарювання-орендаря є підставою для припинення договору.

Як встановлено судом, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 30.01.2019 року здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Положеннями ч.1 ст.50 Цивільного кодексу України встановлено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

При цьому, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 ЦК України).

Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Разом з цим, ч.9 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже враховуючи викладене, суд зазначає про припинення між сторонами орендних правовідносин за договором №18828С-00735 від 23.03.2018 саме з 30.01.2019, оскільки одна із сторін договору - суборендар позбавлений статусу, в якому він набув право користування майном внаслідок припинення підприємницької діяльності, що фактично узгоджується з положеннями ч.2 ст.291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов`язків його учасників, припинення зобов`язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Як вбачається з умов спірного договору, майно повинно бути повернуто Суборендарем та прийняте Орендарем/Власником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії Договору згідно п.2.3.

Однак, як встановлено судом, 25.09.2019 року позивачем складено Акт про неповернення суборендованного майна, в якому зазначено про необхідність вчинення заходів з відшкодування вартості майна у зв`язку з його неповерненням згідно умов спірного договору (а.с.44).

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, пунктом 6.2. Договору Сторони узгодили, що, зокрема, у випадку неповерненні Майна у відповідності з п.2.3. даного договору, Суборендар зобов`язаний відшкодувати Орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо Власнику) вартість Майна, в п.1.2. даного договору (або специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між Сторонами і Власником.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином відповідач не вам жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку з повернення майна згідно п.2.3., а у разі його неповернення - відшкодування його вартості, що передбачено умовами п.6.2. договору.

Разом з цим, необхідно зауважити, що згідно з п.6 ч.1 статті 231 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Отже, з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 05.06.2018р. у справі №338/180/17.

За таких підстав, сума заявлена до стягнення є обґрунтованою та такою, що відповідає встановленим обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги про стягнення вартості неповернутого майна у розмірі 6 935,78 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, ч.2 ст.231, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ПОИСК", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Бахмут Донецької області про стягнення вартості неповернутого майна у розмірі 6 935,78 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Артемівським ТВ ГУ ДМС України в Донецькій області; ІПН НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ПОИСК" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 34; код ЄДРПОУ 23486040) вартість неповернутого майна у розмірі 6 935,78 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/