Рішення

від 08.12.2020 по справі 908/2834/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/188/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 908/2834/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. І.Алексєєва, 18а, оф. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 31487047)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Казарцева, 4/61, ідентифікаційний номер юридичної особи 34247401)

про стягнення суми 144 000 грн. 00 коп.

представник позивача: не з`явився

представника відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" 144 000 грн. 00 коп. заборгованості за оплату послу, які склалися на підставі Договору № 15/о оренди офісу від 03.01.2007.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.11.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2834/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.11.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.11.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області від Приватного підприємства аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.11.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2834/20, присвоєно справі номер провадження 27/188/20 та розгляд справи по суті призначено на 08.12.2020.

Справа № 908/2834/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В судове засіданні 08.12.2020 представники сторін не з`явились.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 23035/08-08/20 від 24.11.2020), відповідно до якого визнав суму боргу в розмірі 144000 грн.

Від позивача 26.11.2020 надійшло клопотання (вх. № 23213/08-08/20) про розгляд справи без участі представника позивача, просить суд, позов задовольнити.

Від відповідача 26.11.2020 надійшло клопотання (вх. № 23215/08-08/20) про розгляд справи без участі відповідача, борг визнав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю сторін.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

03.01.2007 між Приватним підприємством аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" (Орендар) укладено Договір оренди офісу № 15/о (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Пунктами 1.1, 1.2 Договору встановлено, що цим Договором регулюються правовідносини, пов`язані із переданням Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування кімнати для розміщення офісу (надалі іменується "приміщення, що орендується"): Адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що орендується: 72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Крупської 18А офіс 1.

Відповідно до п. 3.1 Договору зазначено, що розмір орендної плати за приміщення, що орендується, суму вказану в акту прийманні наданих послуг за кожен рік орендного користування за цим Договором.

Матеріали справи містять двосторонньо підписані акти надання послуг від 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 на загальну суму 144000 грн.

Позивачем надсилалась відповідачу вимога від 22.01.2020 про виконання зобов`язання щодо оплати 144000 грн. в строк 30 днів.

Відповідачем надіслано відповідь на вимогу про неможливість повернення суми орендної плати, в зв`язку з важким фінансовим станом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, оплата за Договором ним здійснена не була.

Слід зазначити, що відповідачем визнаються позовні вимоги у повному обсязі в розмірі 144000 грн.

Також вказане підтверджується підписаними сторонами без заперечень та зауважень актами звіряння розрахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 144000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Крім того, відповідач позовні вимоги визнав до початку першого засідання з розгляду справи по суті, про що повідомляв у відзиві та клопотанні, підписаних директором Товариства з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" Кальченко В.Б.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Приватного підприємства аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1080 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого квитанцією № 0381/9541074/1 від 02.11.2020, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1080 грн., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТФ Промметалресурс" (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Казарцева, 4/61, ідентифікаційний номер юридичної особи 34247401) на користь Приватного підприємства аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. І.Алексєєва, 18а, оф. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 31487047) 144000 (сто сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 1080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 00 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Приватному підприємству аудиторська фірма "Професіонал-Інформ" (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. І.Алексєєва, 18а, оф. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 31487047) 50 % судового збору в розмірі 1080 грн. 00 грн.

Рішення оформлене та підписано 14.12.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.