Рішення

від 27.11.2020 по справі 910/11282/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2020Справа № 910/11282/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 40177678)

до 1) Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код: 21708016)

2) Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 10-А; ідентифікаційний код: 23362711)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.56, поверх 4; ідентифікаційний код 39008321)

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111; ідентифікаційний код: 41264766)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Міські інвестиції" (07400, обл. Київська обл., м. Бровари, вул. Рокосовсокого, будинок 2; ідентифікаційний код: 32587736)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 56, поверх 4; ідентифікаційний код: 39008321)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111; ідентифікаційний код: 41264766)

про визнання недійсними результатів аукціону

Представники сторін:

від позивача: Клименко М.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи: Приходько А.С.

від третьої особи-2: не з`явився

від відповідача-4, третьої особи-3: Матюшко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" з позовом до Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", треті особи: Приватне акціонерне товариство "Міські інвестиції", Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" в якому просить суд визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на момент проведення аукціону, порука за договором поруки припинилася, а відтак і не могла бути виставлена на продаж. Також позивач вказує, що були допущені суттєві порушення порядку продажу активів Банку на аукціоні.

03.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: інформацію щодо місцезнаходження Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; докази надіслання (опис вкладення та фіскальний чек) третій особі Приватному акціонерному товариству "Міські інвестиції" копії позовної заяви та доданих до неї документів.

10.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про усунення недоліків, до якого додано інформацію щодо місцезнаходження Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та докази надіслання Приватному акціонерному товариству "Міські інвестиції" копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.09.2020.

01.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020;

- визнати недійсними договір № GL20N015737 про відступлення прав вимоги від 27.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Також у вказаній заяві позивач просить суд залучити до участі у розгляді справи співвідповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи-2, в яких остання просить суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 суд розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та відповідно приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" про зміну предмету позову та залучено до участі у розгляді справи, у якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", у зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 30.09.2020.

15.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження процесуальних строків, встановлених судом в ухвалі суду від 17.08.2020.

16.09.2020 до Господарського суду міста Києва від Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також надійшли письмові заперечення на заяву позивача про зміну позову від 31.08.2020.

17.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 заяву Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження процесуальних строків, встановлених судом в ухвалі суду від 17.08.2020 задоволено та продовжено Державній організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 23.09.2020 (включно).

23.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов від відповідача-4 відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-4 на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.10.2020.

07.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-4 на відповідь на відзив на позовну заяву.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 16.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 11.11.2020.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 представник відповідача-1 усно просив суд продовжити строк на подачу доповнень до відзиву на позовну заяву із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

У відповідь на зазначене, суд повідомив представнику відповідача-1 порядок подачі клопотань про продовження процесуальних строків у відповідності до вимог ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2020.

27.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкладення розгляду справи на пізнішу дату або оголошення перерви у судовому засіданні.

27.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.11.2020 суд повідомив про надходження заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про відкладення розгляду справи та відповідно оголошено їх зміст.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-4 та третьої особи-3 підтримав подані заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про відкладення розгляду справи, ухвалив відмовити в їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість, а також на те, що дата судового засідання була погоджена з представниками Фонду та Банку, так як вони були присутні в минулому судовому засіданні (вказана інформація занесена до протоколу судового засідання 27.11.2020).

Разом з тим, в даному судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача-4 та третьої особи-3 надав промову у судових дебатах у письмовому вигляді, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача-3 та третьої особи-2 у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялися ухвалою суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 27.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-4, третьої особи та третьої особи-3, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2016 між ПрАТ "Міські інвестиції" (далі - позичальник) та ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитодавець) укладено договір кредитної лінії № 095 (з додатковими угодами до нього) за умовами якого кредитодавець з 03.08.2016 по 02.11.2016 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 6 770 000, 00 грн.

Згідно пп. 3.2.1. п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на вказаний рахунок, якщо інше не буде погоджено сторонами в додаткових угодах до цього договору, та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п. 1.1. цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 03 від 01.03.2017 до договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 сторони домовились викласти п. 1.1. розділу 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "Кредитодавець з 03.08.2016 по 01.09.2017 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 6 770 000, 00 грн.".

02.11.2016 між ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор" (далі - поручитель) укладено договір поруки № 095/2, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ПрАТ "Міські інвестиції" (далі - боржником) взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, що укладений між кредитором та боржником.

За умовами п. 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні боржником зобов`язань в цілому.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

У зв`язку з цим, 08.01.2020 на електронному майданчику ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" було розміщено лот "Права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи за номером" GL20N015737.

30.01.2020 відбувся електронний аукціон з продажу лота № GL20N015737, переможцем якого стало ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Результати аукціону оформлено протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-08-000002-b).

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) в якому просить суд:

- визнати результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 року, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 року недійсними.

- визнати договір № GL20N015737 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, укладений між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що результати електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 підлягають визнанню недійсними, оскільки:

- станом на момент його проведення порука за договором поруки припинилась, а відтак, і не могла бути виставленою на продаж;

- були допущені суттєві порушення порядку продажу активів Банку на аукціоні.

У поданому відповідачем-1 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відзиві на позовну заяву останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- позивачем не зазначено жодного порушення встановлених законодавством правил проведення торгів з реалізації майна Банку під час ліквідаційної процедури, що свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог.

- наведеними по тексту позовної заяви обставинами, позивач фактично висуває заперечення щодо вимоги первісного кредитора у зобов`язанні, вважаючи таке зобов`язання спірним. З цих та інших підстав, позивач по факту звернення до суду з позовом у даній справі, намагається чинити перешкоди у реалізації кредитором свої прав, передбачених ст. 516 ЦК України - на заміну кредитора у зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника;

- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення прав та законних інтересів останнього в результаті прийняття спірного рішення та проведення відкритих торгів. А отже, на переконання відповідача-1 відсутні підстави для застосування певних способів захисту.

У поданому відповідачем-2 ПАТ "Діамантбанк" відзиві, останній в якості заперечень щодо задоволення позовних вимог вказує, що:

- відповідно до оскаржуваного договору поруки № 095/2 від 02.11.2016, зокрема, п. 5.4. зазначається: "Дія цього договору закінчується належний виконанням боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору". Оскільки, ні боржником ні поручителем належним чином не виконано кредитні зобов`язання, договір поруки дійсний, як і кредитний договір. Відтак, на переконання відповідача-2, позивачем не надано належного доказу на підтвердження своїх доводів щодо припинення договору поруки, в тому числі належних доказів взаємозв`язку оскаржуваного договору з визнанням недійсним результату аукціону, в тому числі договору про відступлення права вимоги;

- позивач звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL20N015737 від 27.02.2020, не зазначив, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені). У зв`язку з чим, на переконання відповідача-2 визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.

У поданому відповідачем-4 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" відзиві останній заперечуючи щодо задоволення позовних вимог вказує наступне:

- обраний позивачем спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів є абстрактним, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу та нормативно-правового обґрунтування негативного впливу для позивача у зв`язку з проведенням аукціону;

- позивачем не надано належного доказу на підтвердження доводів щодо припинення договору поруки (рішення суду, тощо), як і не надано доказів взаємозв`язку між аукціоном, порукою та порушеним правом позивача;

- позивачем не надано належного доказу на підтвердження своїх доводів щодо відсутності права вимоги на момент переходу таких прав.

- позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в результаті укладення оспорюваного договору та обставин, з якими положення статей 202, 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання недійсними договору відступлення прав вимоги та результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк", визначені ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Старцевій Т.В. строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.05.2017 № 2075 про продовження строку тимчасової адміністрації ПАТ "Діамантбанк" з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк", визначені, зокрема, ст. 37, 38, 47-52, 52 1 , 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Тімоніну О.О. строком на 2 роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.05.2019 № 1207 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно. Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Банку Тімоніну О.О.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 318 від 11.02.2020 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк". Відповідно до цього рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" з 25.02.2020 призначено Луньо І.В., якому делеговані всі повноваження ліквідатора Банку, визначені, зокрема, ст. 37, 38, 47-52, 52 1 , 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

З метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ "Діамантбанк", передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.05.2020 № 1013 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Банку на один рік з 24.06.2020 до 23.06.2021 включно. Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Банку Луньо І.В.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1138 від 18.06.2020 "Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ "Діамантбанк". Відповідно до цього рішення процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п`яти років з дня початку процедури ліквідації банку. Також рішенням продовжено визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк" Луньо І.В. до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ліквідація ПАТ "Діамантбанк" здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" та відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону.

Згідно положень п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до приписів ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Відповідно до частин 1 та 2 Розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.03.2016 № 388 на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується:

- основні засоби;

- майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу;

- майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження;

- дебіторська заборгованість;

- права вимоги.

Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ETC.

Так, з огляду на викладене, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок відчужити майно (активи), включені до ліквідаційної маси банку.

На виконання та у відповідності до зазначених приписів спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює організацію відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможних банків, в тому числі шляхом прийняття спірного рішення про затвердження умов продажу активів від 27.12.2019 № 970.

Організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду (обов`язком) під час виведення банку з ринку, оскільки кошти, одержані в результаті продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку у черговості, визначеній ч. 1 ст. 52 Закону.

Отже, рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.12.2019 № 970 визначено активи ПАТ "Діамантбанк", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінових пропозицій, а саме права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, в тому числі "Права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн, розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи.

Як встановлено судом, 08.01.2020 на електронному майданчику ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" було розміщено лот "Права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" за номером GL20N015737.

Детальна інформація про лот міститься також на сайті Фонду гарантування за посиланням http://torgi.fg.gov.ua/catalog/krediti/pat_-diamantbank-_/212992/index.php?lang=ru. Оператор, через електронний майданчик якого було заведено інформацію про лот в ETC: dgf.prozorro.sale.

30.01.2020 відбувся електронний аукціон з продажу лота № GL20N015737, переможцем якого стало ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Результати аукціону оформлено протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-08-000002-b).

В якості підстав, з якими позивач пов`язує можливість визнання недійсними результатів електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b є зокрема те, що станом на момент його проведення порука за договором поруки припинилась, а відтак, і не могла бути виставлена на продаж.

Суд погоджується з такими твердженнями позивача, виходячи з наступних підстав.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Частиною 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що 03.08.2016 між ПрАТ "Міські інвестиції" (далі - позичальник) та ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитодавець) укладено договір кредитної лінії № 095 (з додатковими угодами до нього) за умовами якого кредитодавець з 03.08.2016 по 02.11.2016 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 6 770 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 03 від 01.03.2017 до договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 сторони домовились викласти п. 1.1. розділу 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "Кредитодавець з 03.08.2016 по 01.09.2017 включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 6 770 000, 00 грн.".

02.11.2016 між ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор" (далі - поручитель) укладено договір поруки № 095/2, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ПрАТ "Міські інвестиції" (далі - боржником) взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, що укладений між кредитором та боржником.

За умовами п. 1.3. договору відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання ПрАТ "Міські інвестиції" будь-якої частини зобов`язання, так і при невиконанні боржником зобов`язання вцілому.

Приписами статті 553 ЦК України закріплено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, суд вказує, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині 4 статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права (не є строком позовної давності), а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Відтак, судом встановлено, що строк виконання грошового зобов`язання за кредитним договором закінчився 01.09.2017.

Таким чином, суд вказує, що у разі не виконання позичальником - ПрАТ "Міські інвестиції" грошового зобов`язання у строк до 01.09.2017 (включно), кредитор - ПАТ "Діамантбанк", як це передбачено приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України не був обмежений в праві протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання (тобто, у строк до 01.03.2018 (включно)) пред`явити вимогу до поручителя - ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор".

Водночас, доказів, щоб свідчили про пред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у строк до 01.03.2018 (включно)) матеріали справи не містять.

Крім того, суд зауважує, що й у судових засіданнях сторонами не відзначалось про пред`явлення такої вимоги до поручителя.

Отже, оскільки ПАТ "Діамантбанк" у строк до 01.03.2018 (включно) не було пред`явлено вимогу до поручителя - ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор", то за таких підстав, суд дійшов до беззаперечного висновку, що порука за договором поруки № 095/2 від 02.11.2016 припинилася 02.03.2018.

Таким чином, суд вказує, що зі збігом строку існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя (який є преклюзивним), і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й відступлення (продати на аукціоні), кредитор вчиняти не може.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.01.2018 у справі № 209/3779/15-ц (аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №6-623цс17 та від 17.09.2014 у справі №6-53цс14), строки, встановлені у частині четвертій статті 559 ЦК України є преклюзивними, із їх спливом суб`єктивне право кредитора вимагати виконання зобов`язання у поручителя (у тому числі звертаючись до суду) перестає існувати.

Щодо припинення поруки внаслідок спливу її строку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 490/5224/14-ц висловила правовий висновок про те, що порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належать до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

При цьому, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (Постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-459цс17, Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13).

Відтак, оскільки суд дійшов висновку про припинення поруки за договором поруки № 095/2 від 02.11.2016, то за таких підстав, Банк був позбавлений можливості відступити (продати на аукціоні) відповідні права за договором поруки. Більш того, відповідні права за припиненим договором поруки № 095/2 від 02.11.2016 не могли бути визначені, як актив Банку та включені до пулу лоту за номером GL20N015737.

Разом з тим, судом відхиляються доводи відповідача-4 стосовно того, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження доводів щодо припинення договору поруки (рішення суду, тощо), оскільки, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування та відповідні норми чинного законодавства, якими передбачено саме надання доказу припинення поруки (рішення суду, тощо).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем-4 не спростовано того, що факт припинення поруки може бути встановлений судом саме у мотивувальній частині рішення, при обранні позивачем того, чи іншого способу захисту.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідачем-4 не доведено вірогідними засобами доказування того, що порука може бути припинена лише за рішенням суду, (зокрема, визначенням її припинення в резолютивній частині такого рішення), як і не наведено обґрунтувань, яким іншим чином може бути припинена порука.

Ще однією з підстав, з якими позивач пов`язує можливість визнання недійсними результатів електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b є суттєві порушення порядку продажу активів Банку на аукціоні.

Відтак, порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується визначається Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 "Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються" (надалі - Положення № 388).

Особливості аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової ціни лота визначаються Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2017 № 3117 "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції" (надалі - Рішення № 3117).

Суд відзначає, що відповідно до ч. 2 Рішення № 3117, реалізація (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів, закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, здійснюється відповідно до Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за № 606/28736 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2017 № 1872), з урахуванням особливостей.

Таким чином, проведення оскаржуваного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b мало відбуватись у відповідності до положень "Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються" з урахуванням особливостей "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції".

Відповідно до п. 1 розділу VI "Умови та порядок проведення відкритих торгів (аукціону)" Положення № 388 (в редакції, що діяла станом на час проведення торгів (аукціону)) на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується, зокрема, права вимоги.

Положеннями п. 1, 2 розділу VIІ "Порядок продажу активів (майна) банку на відкритих торгах (аукціоні)" Положення № 388 визначено, що проведення відкритих (торгів) аукціону здійснюється на підставі договору, укладеного між організатором відкритих торгів (аукціону) та Фондом.

Для участі у відкритих торгах (аукціоні) потенційний покупець має внести організатора відкритих торгів (аукціону) грошові кошти, розмір яких встановлюється Фондом, та/або надати електронну банківську гарантію, яка передбачає строк для оплати вимоги не більше трьох робочих днів і бенефіціарами за якою є банк (кілька банків), майно (активи) якого (яких) виставляється для продажу, у розмірі грошового забезпечення (покриття) за мінусом винагороди організатора відкритих торгів (аукціону).

Втім, суд відзначає, що Фондом не було надано суду доказів на підставі якого ж договору, що укладений між організатором відкритих торгів (аукціону) був проведений такий аукціон. Більш того, Фондом взагалі не робилось посилання про наявність такого договору.

Також, Фондом не було надано доказів, яким чином потенційним покупцем було внесено розмір грошового забезпечення, та чи розмір такого грошового забезпечення вносився взагалі.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ETC (п. 2 розділу VI Положення № 388).

Суд вказує, що п. 6 розділу VIІ "Порядок продажу активів (майна) банку на відкритих торгах (аукціоні)" Положення № 388 імперативно встановлено, що відкриті торги (аукціон) не можуть вважатися такими, що відбулися, у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покупця (учасника).

Зняття лотів з продажу на відкритих торгах (аукціоні), скасування відкритих торгів (аукціонів) може здійснюватися виключно на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має право в будь-який момент, у тому числі під час проведення відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). У разі прийняття такого рішення уповноважена особа Фонду (у разі делегування Фондом відповідних повноважень як ліквідатора банку) надає організатору відкритих торгів (аукціону) письмове повідомлення про зняття лота з продажу і відкриті торги (аукціон) скасовуються.

Як свідчить інформація про аукціон, за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-08-000002-b та https://auction.ea.openprocurement.org/insider-auctions/fl8da4d6c2a44cdab7e8ab010f00b4a3, для участі в ньому був зареєстрований лише один учасник - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Про вказане також свідчить, як етап подання закритих цінових пропозицій, етап відкриття цінових пропозицій, і оголошення результатів, так і протокол розкриття цінових пропозицій.

При тому, суд вказує, що факту реєстрації лише одного учасника - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" сторонами не заперечується та не спростовується.

В п. 1 розділу IІ Положення № 388 визначено, що крок аукціону - надбавка (дисконт), на яку в ході відкритих торгів здійснюється підвищення/зниження початкової (стартової) та кожної наступної ціни оголошеного до продажу лота.

Відповідно до ч. 1 п. 2 Рішення № 3117 (в редакції, що діяла станом на час проведення торгів (аукціону)) закритою ціновою пропозицією слід вважати суму коштів, намір та можливість сплати якої власноруч декларується учасником. Розмір закритої цінової пропозиції не може бути меншим за ціну лота, яка діяла в момент зупинки автоматичного покрокового зниження ціни лота, право на внесення якої надається учасникам протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активу (майна)/пулу активів (майна) банку(ів) (далі - рішення Фонду щодо умов продажу). Розмір закритих цінових пропозицій оприлюднюється після завершення періоду їх подання.

Кроком аукціону слід вважати дисконт, розмір та час застосування якого затверджені рішенням Фонду щодо умов продажу, на який під час відкритих торгів (аукціону) автоматично і поступово здійснюється зниження початкової (стартової) ціни оголошеного до продажу лота протягом періоду проведення відкритих торгів (аукціону) до моменту досягнення мінімальної ціни оголошеного до продажу лота або до моменту здійснення ставки учасником, а також надбавку, розмір якої затверджений рішенням Фонду щодо умов продажу та на яку мінімально цінова пропозиція учасника, що зробив ставку, повинна перевищувати розмір найвищої закритої цінової пропозиції під час періоду внесення цінової пропозиції учасником, що зробив ставку.

Ціновою пропозицією слід вважати суму коштів, намір та можливість сплати якої власноруч декларується учасником. Право на внесення цінової пропозиції надається учаснику, що зробив ставку, протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду щодо умов продажу. Розмір цінової пропозиції повинен перевищувати не менше ніж на один крок розмір найвищої закритої цінової пропозиції, поданої іншим учасником протягом періоду, встановленого в рішенні Фонду щодо умов продажу.

Так, із інформації розміщеної за посиланням https://auction.ea.openprocurement.org/insider-auctions/fl8da4d6c2a44cdab7e8ab010f00b4a3, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було зроблено закриту цінову пропозицію у розмірі 2 425 193, 73 грн. Дана пропозиція була єдиною, а відтак, "найвищою".

З урахуванням п. 1 ч. 2 Рішення № 3117 переможцем аукціону в даному випадку могла стати виключно особа, яка запропонувала 2 425 193, 73 грн. плюс надбавка, у розмірі затвердженому Фондом.

Суд акцентує увагу на тому, що аукціон як заснований на конкуренції спосіб придбання права на укладення договору тим з учасників торгів, який запропонує більш високу ціну, ніж інші учасники. У галузі економічної науки під терміном "аукціон" розуміється організаційна форма публічного продажу майна або товарів у визначений час і у встановленому місці, де об`єкт продажу дістається особі, яка запропонувала за нього найвищу ціну.

На доктринальному рівні категорія "торги" розглядається у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні торгами вважають увесь механізм укладення договору, що являє собою впорядковану взаємодію елементів, які його утворюють. У вузькому сенсі під торгами слід розуміти безпосередньо саму процедуру визначення переможця серед учасників торгів, які змагаються за право укласти договір.

Використання доктринального підходу відповідно до якого торги слід вважати загальною категорією для трьох інших названих понять (аукціон, тендер, конкурс), яку необхідно розглядати з точки зору її юридичного складу, що передбачає наявність двох юридичних фактів. Одним з них є процедура торгу, яка безпосередньо спрямована на досягнення кінцевої мети проведення торгів - укладення відповідного договору. А другим - сам договір, що укладається за їх результатами. Окрім названих юридичних фактів, юридичний склад торгів може включати в себе ще одну факультативну складову - укладення договору на проведення торгів у випадках, коли їхня організація та проведення доручаються відповідному суб`єкту господарювання.

З огляду на викладе обґрунтованим є висновок, що торги - це спосіб укладання договорів, заснований на конкуренції між учасниками, кращий з яких обирається переможцем, а тендер, конкурс та аукціон - самостійними формами проведення торгів, що мають спільні риси, але не є тотожними категоріями.

Загальними характеристиками аукціону є: 1) конкурентність та змагальність між учасниками за право укласти договір; 2) єдина кінцева мета - укладення договору. Окрім того, названі форми проведення торгів є процесуальними категоріями, які визначають особливості порядку укладання договорів при використовуванні кожної з них.

Відтак, з викладеного слідує, що аукціоном є форма проведення торгів, на яких право на придбання лоту шляхом укладання договору купівлі-продажу здобуває претендент, чия ставка буде визнана переможною відповідно до умов змагання.

Таким чином, на переконання суду, аукціон є міжгалузевим інститутом, який може використовуватися як суб`єктами господарювання, відносини між котрими регулюються нормами господарського права, так і приватними особами, на яких поширюється дія норм цивільного законодавства.

Водночас, оскільки в аукціоні брав участь лише один учасник - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" цінова пропозиція, що дорівнювала його закритій пропозиції у розмірі 2 425 193, 73 грн, то за таких обставин, суд вказує, що основну ціль, що включає в себе поняття аукціон (торги), зокрема, конкурентність та змагальність між учасниками за право укласти договір, було втрачено.

Та, як наслідок відсутності змагальності між учасниками за право укласти договір, в даному випаду унеможливило отримання більш високої ціни.

Водночас, судом не беруться до уваги твердження відповідача - 4 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" стосовно того, що викладені вище порушення не відносяться до Голандського аукціону, оскільки, як Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 "Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються" так і Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2017 № 3117 "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції" не визначено окремих порушено пов`язаних з порядком проведення саме Голандського аукціону.

Таким чином, суд вказує, що означене вище у своїй сукупності, нівелює принцип та суть аукціону (торгів), а також ставить під сумнів основну мету, що закріплена ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, з викладеного вище слідує, що під час проведення електронного аукціону 30.01.2020 за № UA-EA-2020-01-08-000002-b були допущені суттєві порушення порядку його проведення, що мають своїм наслідком визнання результатів аукціону недійсними.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки, визнання недійсним договору № GL20N015737 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.02.2020 є похідним від вимоги про визнання недійсними результатів аукціону, то у зв`язку із визнанням недійсним спірного аукціону з продажу ПАТ "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 року, визнанню недійсним також підлягає договір № GL20N015737 від 27.02.2020 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги укладений між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за наслідками такого аукціону.

При тому, суд вказує, що твердження відповідачів стосовно недоведеності порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача, не відповідають дійсності, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Виходячи з системного аналізу ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та положень ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до вимог процесуального законодавства обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Отже, як було встановлено судом вище, 02.11.2016 між ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 095/2, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ПрАТ "Міські інвестиції" (далі - боржником) взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору кредитної лінії № 095 від 03.08.2016, що укладений між кредитором та боржником .

До цього 03.08.2016 між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Регіональний № 24208.001 (з додатковими угодами), предметом якого є відкриття депозитного рахунку № НОМЕР_1 на суму 7 000 001, 00 грн.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

У зв`язку з цим, кредиторські вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Контадор" сумі 7 148 767, 23 грн включено до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" (лист ПАТ "Діамантбанк" від 11.12.2017 № 2379/382).

Таким чином, в описаних правовідносинах, позивач виступає не тільки в якості поручителя за зобов`язаннями третьої особи на стороні позивача, а й у якості кредитора ліквідовуваного Банку.

Інтерес позивача полягає у формуванні ліквідаційної маси Банку у максимально можливому об`ємі, що прямо впливає на задоволення вимог останнього як кредитора.

Відповідно, проведення електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b з суттєвим порушеннями процедури, продаж лоту за мінімальною ціною єдиному учаснику та недодержання принципу конкретності, суттєво зменшує суб`єктивне право позивача на задоволення своїх кредиторських вимог у процесі ліквідації Банку.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 та Великої палати Верховний Суду, викладеної у постанові від 18.04.2018, справа № 439/212/14-ц правом оспорювати правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України) в судовому порядку наділяються "заінтересовані особи", які не є сторонами, але які вважають, що їх права порушені і підлягають захисту.

Власний інтерес "заінтересованої особи" полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Разом з тим, суд визнає безпідставними твердження відповідача-1, щодо намагань позивача чинити перешкоди у реалізації кредитором своїх прав, передбачених ст. 516 ЦК України - на заміну кредитора у зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не обґрунтовано, яким саме чином, поручитель (позивач) чинить такі перешкоди, зокрема, як шляхом захисту своїх порушених права у спосіб, що гарантований Конституцією України та ГПК України, а саме, на звернення до суду.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено підстави з посиланням на відповідні засоби доказування з якими останній пов`язує можливість задоволення позову, в той час, як відповідачами наведених підстав не спростовано.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відтак, всім іншим доводам та міркування сторін оцінка не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом в ході розгляду даної справи обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" - задовольнити.

2. Визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" "права вимоги за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016 року, укладений з юридичною особою, із забезпеченням. Забезпечення за договором кредитної лінії № 095 від 03.08.2016: 1. Майнові права на депозитний вклад в розмірі 7 000 001,00 грн., розміщений в ПАТ "Діамантбанк". Заставодавцем є інша юридична особа. 2. Порука юридичної особи" (лот за номером GL20N015737), оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-08-000002-b від 30.01.2020 року.

3. Визнати недійсним договір № GL20N015737 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 254, укладений між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

4. Стягнути з Державної організації (Установа, Заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код: 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 40177678) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят один) грн 00 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 10-А; ідентифікаційний код: 23362711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 40177678) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят один) грн 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.56, поверх 4; ідентифікаційний код 39008321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 40177678) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят один) грн 00 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111; ідентифікаційний код: 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 40177678) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят один) грн 00 коп.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.12.2020

Суддя Д.О. Баранов