Рішення

від 10.08.2007 по справі 10/133пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/133пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.07 р.                                                                               Справа № 10/133пн                               

Господарський суд Донецької області у складі:      головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                           від позивача (за первісним позовом) – Запетрук В. М. – довіреність;

                           від відповідача 1 (за первісним позовом) – Горяєв В. М. - довіреність;

                           від відповідача 2 (за первісним позовом) – Вороніна Є. О. – довіреність;

                           від відповідача 3 (за первісним позовом) – не з'явився;

                           віт третьої особи – не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк                   

до відповідачів: 1) комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк,              2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк,  3) Донецької філії АТЗТ „Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва” м. Донецьк,

за участю третьої особи: Донецька товарна біржа м. Донецьк;  

про визнання права власності, -

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк,  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк,                       про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкту незавершеного будівництва до державної власності, -

В С Т А Н О В И В :

До  господарського  суду  звернувся  позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк (далі – ДКС), з позовом до відповідачів:  Комунального підприємства  Бюро  технічної  інвентаризації м. Донецьк (далі – БТІ-  відповідач 1), Регіонального  відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій області м. Донецьк (далі – Фонд – відповідач2), Донецької філії АТЗТ „Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва” м. Донецьк  (відповідач 3), про  визнання  права  власності  на об'єкт  незавершеного  будівництва,  вбудовано-прибудованого  приміщення  магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 (будівельна адреса), поштова  адреса: м. Донецьк,  пр. 25-річчя  РККА, 9,  з загальним процентом готовності – 71%.

        В  обґрунтування  своїх  позовних  вимог  позивач  посилався  на  біржовий  контракт № 198 від 03.04.1997 р., протокол № 12/1,  договір купівлі-продажу № 2232  від  03.04.1997 р., акт прийому-передачі від 07.04.1997р.,  розпорядження виконавчого комітету Донецької міської ради № 692р від 15.05.1997 р.,  свідоцтво  про власність, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №14/3 від 19.01.2000р., дозвіл на виконання будівельних робіт №0 1/396 від 08.10.2002р., висновок про процент готовності незавершеного об'єкта нерухомості від 06.03.2007р.,  відмову БТІ у реєстрації права власності.

           Представник відповідача 1  БТІ  у судовому засіданні та відзиві  на  позовну  заяву  б/  від  16.95.2007 р. проти    права  власності  позивача  не  заперечував.

          Повідомив,  що  відмова  в  реєстрації  права  власності  відбулась  у  зв'язку   з  тим,  що  договір    купівлі-продажу  не  був  нотаріально  посвідчений.

          Представник відповідача 2 – Фонд  проти  позову  заперечував  з  підстав  невиконання позивачем  умов  договору  № 2232  від  03.04.1997р.  в  частині не   закінчення  будівництва спірного  об'єкту  до  2001 р.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення не сповістив.

На  підставі  довідки  Головного  управління  статистики  у  Донецької  області  №  22-15/1400 від 04.05.2007 р. судом  встановлено,  що  Донецька  філія  акціонерного  товариства закритого  типу  „Центр продажу  об'єктів  незавершеного  будівництва” м. Донецьк вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  з  датою  ліквідації 20.07.1998р.

Враховуючи  викладене,  оскільки  відповідач 3 по справі на  час  розгляду  справи  вилучений  з  Єдиного  державного  реєстру ,  суд  припиняє  проваждення  по  справі  на підставі пункту  6  статті  80  Господарського  процесуального  кодексу  України.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, суд, за клопотанням  позивача,  залучив  до  участі  у  справі  третю  особу,  яка не заявляє самостійних  вимог  на  предмет  спору – Донецька  товарна  біржа  м. Донецьк.

Представник  третьої особи у судовому засіданні 16.05.2007 р. та  в  письмових  поясненнях  до  суду  підтвердив обставини, що викладені у позовній заяві  щодо   підстав  укладання  договір  на  біржі.

17.05.2007р.   Фонд  (відповідач 2)  звернулось до суду з зустрічним позовом до                товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” (позивач по справі), про розірвання договору купівлі-продажу № 2232 від 03.04.1997 р. об'єкту незавершеного будівництва, вбудовано-прибудованого приміщення магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 та повернення об'єкту незавершеного будівництва до державної  власності.

Ухвалою  від 21.05.2007р.  зустрічний  позов  було  прийнято  до  сумісного  розгляду  с первісним,  оскільки  первісний  та  зустрічний  позови  пов'язані  з  встановленням  існування  підстав  для  виникнення  права  власності  позивача  за  первісним  позовом  на  спірний об'єкт  незавершеного  будівництва  за  договором  купівлі-продажу № 2232  від  03.04.1997р.

Представник  відповідача за зустрічним позовом  ДКС  позовні  вимоги  не  визнав, вважає,  що  позивачем  за  зустрічним  позовом  заявлений позов поза межами строку позовної давності. Вважає, що посилання   Фонду    на невиконання  ним  умов  договору купівлі-продажу  № 2232  від  03.04.1997 р.  безпідставним  та  необґрунтованим,    оскільки  відповідно  до пункту 5.3.  договору   № 2232 ,  покупець  зобов'язаний   виконувати умови  аукціону,  а  умовами  аукціону  введення  об'єкту   в  експлуатацію  в  2001 р.  не  було  визначено.

В  останні  судові  засідання  представник  третьої  не  з'являвся,  про  час  і  місце  слухання  справи  належним  чином  був  повідомлений.  поважної  причини  неявки  до  суду  не  сповістив.

Відповідно  до положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України,  справу  розглянуто  на  підставі  наданих  до  суду  документів  за  відсутності  відповідача  3.

           Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав  пояснення сторін, оцінив  докази  за   своїм  внутрішнім  переконанням,  суд  приходить  до  висновку, що первісний позов до відповідача  КП  БТІ  підлягають  задоволенню,  до Фонду  не  підлягають  задоволенню,   провадження  по  справі  за первісним  позовом до  Донецької філії АТЗТ „Центр  продажу  об'єктів  незавершеного  будівництва”  підлягає  припиненню на  підставі  п.  6  ст. 80  Господарського  процесуального  кодексу  України;  зустрічний позов до ТОВ „Д.К.С.”  задоволенню не підлягає   виходячи   з   наступних   підстав.

  З  матеріалів  справи  убачається,  що  між   Фондом  в  особі  Донецької  філії  АТЗТ „Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва” (продавцем) та   ТОВ «Д.К.С» (покупцем)  був   укладений  біржовий  контракт   № 198  від  03.04.1997 р.

  03.04.1997 р. між ДКС (покупцем)  та Фондом в особі Донецької філії АТЗТ „Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва” (продавцем),  на  підставі  біржового  контракту № 198 та протоколу аукціону № 12/1 від 03.04.1997 р. був укладений договір купівлі-продажу  № 2232 (далі –  спірний   договір)  на  об'єкт незавершеного будівництва .

  Відповідно до п. 1.1 договору, Фонд  продав,  а  ДКС  придбав   об'єкт  незавершеного будівництва  загальною  площею  324 кв.м.,  вбудовано-прибудованого  приміщення  магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1, на земельній ділянці 0,025 га.,  готовністю  об'єкту  44 %.    

Вказане  майно було знаходилось у  державній  власності  та  перебувало  на  балансі ОКСА  УМВД  України  у  Донецькій  області (п.1.1 договору).

          Відповідно  до  пункту  1.2 договору,   право  власності   на  спірне  майно  перейшло  до покупця на підставі реєстрації  договору № 2232  та  протоколу аукціону № 12/1 від 03.04.1997 р. на  Донецькій  товарній  біржі.

          Як  убачається  з  копії договору  № 2232,  він  був  зареєстрований  на   Донецькій товарній  біржі  за  № 198  від  03.04.1997 р.  та  розпорядженням  виконавчого  комітету  Донецької   міської  ради  від  15.05.1997 р. № 692р.

          За актом прийому-передачі від 07.04.1997 р. спірне  майно  було передано  ДКС  та видано  свідоцтво  про  власність  на  нього  № 1802  від  06.06.1997 р.

Рішенням  реєстратора від 06.04.2007р. Бюро технічної інвентаризації відмовило позивачу   в  реєстрації  права  власності,  у  зв'язку  з  тим,  що  договір  купівлі-продажу № 2232  від  03.04.1997р.   не  посвідчений  нотаріально.

           Приймаючи   рішення  за  первісним  позовом,   суд   враховує  наступне.

Відповідно  до  ст. 16  Цивільного  кодексу  України  способами  захисту  цивільних прав  та  інтересів  може  бути  визнання  права.

На  підставі  ст. 334  Цивільного  кодексу  України,  право  власності   у  набувача майна  за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором  або  законом.

Аналогічні  положення  містить  стаття  128  Цивільного  кодексу  УССР.

Відповідно  до  пункту  1.2 договору,  право власності  на спірне майно перейшло до покупця на підставі реєстрації договору № 2232  на  Донецькій  товарній  біржі та протоколу  аукціону  № 12/1  від 03.04.1997р..

          Як  убачається  з  копії  договору  №2232,  він  був  зареєстрований у  Донецькій товарній біржі  за  № 198 від 03.04.1997 р. та розпорядженням виконавчого комітету  Донецької міської ради від 15.05.1997 р. № 692р.

          За актом прийому-передачі від 07.04.1997 р. спірне майно обуло передано ДКС та видано  свідоцтво  про  власність  на нього  № 1802  від  06.06.1997 р.

Отже, право власності перейшло до покупця – товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.”  03.04.1997 р.

Відповідно до п.п. 1.3-1.5 ціна об'єкту незавершеного будівництва, що сплачена покупцем продавцю за придбане майно, становила 25 000,00  грн.  

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розрахунки за придбаний об'єкт  здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на  поточний рахунок продавця  протягом 30 календарних  днів з дня переходу права власності на об'єкт приватизації.

Сплата позивачем вартості придбаного майна учасниками процесу по суті не заперечувалась, тому суд вважає вказаний обов'язок покупця (ДКС) за договором виконаним у повному обсязі.

    Відповідно  до  положень статті   227  Цивільного  кодексу  УССР,  нотаріального  посвідчення   потребували   лише   договори  купівлі-продажу  житлових  будинків.

    Крім  того, згідно ч. 2 ст. 15 Закону України „Про товарну біржу”, угоди, зареєстровані  на  біржі,  не  підлягають  нотаріальному  посвідченню.

  Отже,  суд  приходить  до висновку, що недотримання сторонами при укладенні договору  купівлі-продажу  № 2232  у  1997 р.  нотаріально посвідченої форми  не впливає  на   факт   набуття   позивачем  права  власності.

 В  той  же час,  відповідно  до  положень  статті  657  Цивільного кодексу  України (у  редакції  2003 р.)  договір  купівлі -продажу  земельної  ділянки,  єдиного  майнового  комплексу,  житлового  будинку (квартири)  або  іншого  нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі  і  підлягає  нотаріальному  посвідченню  та  державній  реєстрації.

           Відповідно  до пункту  1.3. Тимчасового  положення  про  порядок  реєстрації   права  власності  на  нерухоме  майно.  затвердженого  наказом  Міністерства  юстиції  України  № 7/5  від 07.02.2002 р.,   державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

 Як  убачається  з  листа   б/н    від  06.04.2007 р.  БТІ  було  відмовлено  в  реєстрації права  власності з  підстав  відсутності  нотаріально  посвідченої  угоди.

Як  визначено  положеннями  ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

           Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

        Положеннями   ст. 392 Цивільного кодексу України, визначено,  що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

         Згідно наданих позивачем копій рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №474/16 від 15.12.1999р. та довідки Ворошиловської у м. Донецьку ради №01/05-518 від 12.03.2007р. поштова адреса спірного майна є: м. Донецьк, пр. 25-річчя РККА, 9.

         З огляду на зазначене, суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  первісні  вимоги    заявлені  до  відповідача 1, КП Бюро технічної інвентаризації  обґрунтовані  та  підлягають  задоволенню.

       Що  стосується  позовних  вимог  про  визнання  права  власності,  заявлених  до  відповідача 2  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,  суд  вважає,  що  вони  не  підлягають  задоволенню,  виходячи  з  наступного.

     03.04.1997 р.  між    позивачем  та  Фондом  був  укладений договір  купівлі-продажу  № 2232.

      Як  визначено  у  пункті 3.1.  договору   продавець  зобов'язується   у триденний  строк  передати  майно.

       Як  убачається  з  Акту  прийому-передачі,  Фонд передав  ТОВ «Д.К.С.»  об'єкт  нерухомості.

       06.06.1997 р.   Фонд  видав  позивачу  свідоцтво  про  право  власності.

         Постановою  Кабінету  Міністрів  України  № 412  від  15.06.1994 р.  затверджені положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті.

       Як  убачається  з  пункту  3 положень  до основних  завдань  відділення  відненено: організація  та  проведення  приватизації  майна,  яке  перебуває  у  державній  власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації;  здійснення  повноважень  власника  щодо  майна,  яке  приватизується відповідно  до  прийнятих  ним  рішень;  здійснення  повноважень  орендодавця  державного майна;  організація діяльності представництв Фонду в районах і містах;  забезпечення  роботи єдиної  комп'ютерної  інформаційної  мережі  органів  приватизації.

       Враховуючи  викладене,  виконання  Фондом  зобов'язань   за  договором  купівлі-продажу  № 2232,  надані   повноваження    щодо  об'єктів   приватизації  та  оренди,  які  перебувають  у  державній власності,  суд  приходить до  висновку,  що  позовні  вимоги  пред'явлені   до  неналежного  відповідача,   а  тому  не  підлягають  задоволенню.   

      На підставі довідки Головного управління статистики у Донецької області № 22-15/1400 від 04.05.2007р. судом встановлено, що Донецька філія акціонерного товариства закритого типу „Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва”  вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з датою ліквідації 20.07.1998р.

    Враховуючи викладене, провадження по справі за позовом ДКС до відповідача 3 - Донецької  філії  АТЗТ  „Центр  продажу  об'єктів  незавершеного  будівництва”  про визнання  права  власності  на  об'єкт  незавершеного  будівництва  підлягає  припиненню   на підставі  п.6 ст. 80  Господарського  процесуального  кодексу  України.           

  Що   стосується  зустрічний позовних  вимог  Фонду щодо  розірвання договору купівлі-продажу №  2232 від  03.04.1997 р.,  суд  враховує  наступне.

  В  обґрунтування  позову   Фонд посилається  на  порушення  ДКС  умов  договору  купівлі-продажу  №  2232   в  частині   введення  спірного  майна  в  експлуатацію  до  2001 р.   

  При  цьому  посилався  на  положення   статті  23,  27 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Як вже встановлено судом, 03.04.2007р. між ДКС (покупцем) та Фондом  (продавцем),  на підставі біржового контракту №198 та протоколу аукціону №12/1 від 03.04.1997р. був укладений договір купівлі-продажу  №2232 (далі – договір) об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 1.1 договору, Фонд  продав об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 324 кв.м., вбудовано-прибудованого приміщення магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1, на земельній ділянці 0,025га.    

       Відповідно до п. 5.2 договору №  2232, покупець зобов'язаний виконати умови договору купівлі-продажу, які витікають з умов аукціону, наприклад вести об'єкт експлуатації до 2001р.

       Згідно  положень  ст. 651  Цивільного  кодексу  України,  договір  може  бути  змінено або  розірвано  за  рішенням  суду  на  вимогу  однієї  із  сторін  у  разі  істотного  порушення договору  другою стороною та  в  інших  випадках,  встановлених  договором  або  законом. Істотним  є  таке  порушення  стороною  договору,  коли   внаслідок  завданої  цим  шкоди друга  сторона  значною  мірою  позбавляється  того,   на що вона  розраховувала  при укладенні  договору.

          Відповідно  до  пункту  8  статті  23  Закону  України „Про приватизацію державного майна”,   органи  приватизації  здійснюють  контроль  за  виконанням  покупцем  умов договору  купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору".  

Відповідно  до  ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”,  на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

          Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

  Фонд, посилаючись на порушення ДКС умов договору купівлі-продажу № 2232 від 03.04.1997р. в частині  порушення  строків  введення об'єкту до 2001р., не надав до суду доказів цього факту, як то Акт перевірки виконання умов договору купівлі-продажу незавершеного будівництва тощо.

Посилаючись на надіслання на адресу ДКС листа №11-212 від 18.01.2007р., Фонд не надав    до   суду  доказів надіслання цього листа та отримання його відповідачем за зустрічним позовом.

Крім  того,  як  убачається  з  біржового  контракту № 198  від 03.04.1997 р.  покупець  придбав   об'єкт  будівельною  готовністю  44 %.

Відповідно  до   рішення  виконавчого  комітету  Донецької  міської ради   № 14/3  від 19.01.2000 р.   ТОВ «ДКС»    надано  дозвіл  на проектування,  перепланування  и  реконструкцію    вбудованого  приміщення.

8.10.2002 р.  ТОВ  «Д.К.С.»  отримав  дозвіл  на  виконання  будівельних  робіт.

На  час  розгляду  справи  відповідно  до  висновку   БТІ  загальна  готовність  об'єкту  складає 71 %.

Таким  чином,   суд  приходить  до  висновку,  що  покупець  за  час  придбання об'єкту частково  протягом  дії  договору,  здійснював  заходи  спрямовані  на  введення  проекту  до  експлуатації.

Крім того,  Д.К.С.  у   своєму  клопотання  до  суду  від 11.07.2007 р.   просив  застосувати  термін  позовної  давності.  на  підставі  положень  ч.3  ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.2 договору № 2232, покупець зобов'язаний виконати умови договору купівлі-продажу,  які витікають з умов аукціону, наприклад вести об'єкт експлуатації до 2001р.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно положень ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже,  суд  вважає  вимоги   Фонду  про  розірвання  договору  купівлі-продажу  №  2232 від  03.04.1997р., що ґрунтуються  на   невиконанні  ДКС   умов  договору  в  частині  порушення строків  введення  об'єкту  незавершеного будівництва в експлуатацію, заявлені   з пропущенням   строку  позовної  давності.

Фонд  посилається  на  положення ст. 7 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”  та  частину  2  ст. 27 Закону  України „Про приватизацію державного майна”,  щодо  яких  встановлено  термін  здійснення  контролю  за  виконанням умов  договору  купівлі-продажу  державного  майна  в  п'ять років  та  застосовує  п'ятирічний   термін  від  2001 р., тому  строк позовної  давності  не  пропущеним,  але  вказаний  розрахунок   суд  вважає  таким, що  не  відповідає  нормам  діючого  законодавства.

     З огляду на зазначене,  вимоги Фонду  про розірвання договору купівлі-продажу № 2232  від  03.04.1997 р.  задоволенню  не  підлягають.

 Крім того,  Фонд  заявив   позовні   вимоги про  зобов'язання  повернути  об'єкт незавершеного будівництва, вбудовано-прибудованого приміщення магазину „Хліб”, розташованого  за  адресою : 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1,   до державної власності.

 Оскільки  суд  відмовив  у  позові  в  частині  розірвання  договору  купівлі-продажу, позов  щодо  повернення  майна  є  похідним  від  позову  про  розірвання  договору   №  2232 від 03.04.1997 р.,   таким  чином  відсутні   підстави  для  повернення  майна , тому вказані вимоги  також  не підлягають  задоволенню.   

    Господарські витрати підлягають віднесенню в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

   На підставі статей 128, 227  Цивільного  кодексу  України (у  редакції 1963 р.), статей 267,  651, 334,  391, 392, 657  Цивільного кодексу України  (у  редакції 2003 р.),   керуючись статтями 1, 12, 22, 30, 32, 33, 43, 49, 75, 80 п.6, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, , господарський суд, -

В И Р І Ш И  В  :

            Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.”              м. Донецьк, заявлені  до   Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації                  м. Донецьк,   про  визнання  права  власності  на  об'єкт незавершеного будівництва, вбудовано-прибудоване    приміщення  магазину  „Хліб”,  розташованого  за  адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 (будівельна адреса),  поштова  адреса: м. Донецьк, пр. 25-річчя РККА, 9,    загальним  процентом  готовності – 71%.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” (83004, м. Донецьк,  вул. Артема, 154-б/17, ЄДРПОУ 24165912) право власності на об'єкт незавершеного будівництва, вбудовано-прибудованого приміщення магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 (будівельна адреса), поштова адреса: м. Донецьк, пр. 25-річчя РККА, 9.

       Відмовити  в  задоволені  позовних  вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк,  заявлених   до   Регіонального   відділення  Фонду  державного  майна України  по  Донецькій  області  м. Донецьк, про  визнання  права  власності  на  об'єкт незавершеного будівництва, вбудовано-прибудоване приміщення  магазину  „Хліб”,  розташованого  за  адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 (будівельна адреса),  поштова  адреса: м. Донецьк, пр. 25-річчя РККА, 9,    загальним  процентом  готовності – 71%.

       Припинити  провадження  по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк,   до  Донецької філії АТЗТ „Центр продажу  об'єктів  незавершеного  будівництва”  м. Донецьк,   про   визнання   права  власності  на об'єкт  незавершеного  будівництва,  вбудовано-прибудоване  приміщення  магазину „Хліб”, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1 (будівельна адреса),  поштова  адреса:  м.  Донецьк,  пр. 25-річчя РККА, 9,   загальним  процентом готовності – 71%.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області  м. Донецьк,  заявленого  до  Товариства  з обмеженою відповідальністю „Д.К.С.” м. Донецьк,   про  розірвання  договору  купівлі-продажу № 2232 від 03.04.1997р. об'єкту незавершеного будівництва, вбудовано-прибудованого  приміщення  магазину „Хліб”,  розташованого  за  адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Трамвайна, 31/1  та  повернення об'єкту  незавершеного  будівництва  до державної   власності.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.08.2007р.

Суддя