Ухвала

від 08.12.2020 по справі 911/2498/18 (911/2583/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/2583/20)

за заявою Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю ЗВ Ріелті (01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 6; код ЄДРПОУ 41449165)

та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 39848510)

про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства Росава (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

від ПрАТ Росава : ліквідатор арбітражний керуючий Комлик І.С.;

від ТОВ ЗВ Ріелті : адвокат Пінак Є.Р.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ Росава , провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ Росава та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ Росава призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

07.09.2020 до суду надійшла заява ПрАТ Росава від 04.08.2020 б/№ (вх. № 2614/20) до ТОВ ЗВ Ріелті та ТОВ Преміорі про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2020 відкрито відокремлене провадження № 911/2498/18 (911/2583/20) за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ Росава ; підготовче засідання призначено на 06.10.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень; витребувано докази від Відповідачів 1, 2.

Крім цього, ухвалою суду від 09.09.2020 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ ЗВ Ріелті в межах суми стягнення, а саме 361012908,18 грн, зокрема, на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (група приміщень № 1), поверх - І, літ. А , загальна площа (кв.м.): 187,7, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38, РНОНМ 1377675780000; об`єкт нерухомого майна: майновий комплекс (літ. А,Б,В) заг.пл. 6715,8 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Мазепи Івана, буд. 11, РНОНМ 356839180000.

06.10.2020 до суду надійшли клопотання ліквідатора ПрАТ Росава від 05.10.2020 б/№ (вх. № 21599/20, 21600/20) про залучення доказів.

Ухвалою суду від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 20.10.2020, повторно зобов`язано Відповідачів 1, 2 надати суду витребувані докази.

Ухвалою суду від 20.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 03.11.2020; втретє зобов`язано Відповідачів 1, 2 надати суду витребувані докази.

03.11.2020 до суду надійшов відзив Відповідача 1 від 02.11.2020 б/№ (вх. № 24093/20) на позов, з доданими доказами, на виконання вимог ухвал суду від 08.09.2020, 06.10.2020 та 20.10.2020.

Ухвалою суду від 03.11.2020 підготовче засідання відкладено на 17.11.2020. Крім цього ухвалою суду від 03.11.2020 вжито щодо ТОВ Преміорі заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі 2197,00 грн у зв`язку з неподанням без поважних причин витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 17.11.2020 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до розгляду по суті на 08.12.2020.

01.12.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора Банкрута від 30.11.2020 про залучення до справи доказів направлення копії ухвали суду від 17.11.2020 на адреси Відповідачів 1, 2.

08.12.2020 в судове засідання з`явились ліквідатор Банкрута та представник Відповідача 1. Представник Відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю фінансування та забезпечення поштовими марками Господарським судом Київської області з 04.11.2020 було тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції суду, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення.

Відтак, копія ухвали суду від 17.11.2020 про призначення розгляду справи по суті на 08.12.2020 не надсилалась судом учасникам у справі засобами поштового зв`язку.

В той же час судом було вжито заходи щодо повідомлення учасників у справі про час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду від 17.11.2020 за допомогою електронного кабінету (електронної пошти), вказаної учасниками у справі.

Зокрема, згідно довідки про доставку електронного листа Відповідачу 2, вбачається, що ухвалу суду від 17.11.2020 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) ТОВ Преміорі - 18.11.2020.

Копія ухвали суду від 17.11.2020 була опублікована в ЄДРСР 19.11.2020. Також інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті Судова влада України . Отже судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників у справі про час та місце розгляду справи.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що з метою своєчасного вирішення справи ліквідатором Банкрута арбітражним керуючим Комликом І.С. було направлено на адреси Відповідачів 1, 2 копії ухвали суду від 17.11.2020, на підтвердження чого надано поштові накладні та описи вкладення в цінні листи.

Згідно відомостей з веб-сайту АТ Укрпошта , відповідне поштове відправлення № 0500339254144 (адресоване ліквідатором Банкрута ТОВ Преміорі ) станом на 25.11.2020 не вручене під час доставки, інші причини.

Судом встановлено, що попередня кореспонденція суду (копії ухвал від 08.09.2020, 06.10.2020, 20.10.2020 та 03.11.2020) була вручена Відповідачу 2 ТОВ Преміорі .

В ході підготовчого провадження у даній справі ТОВ Преміорі жодного разу не направило в судові засідання уповноваженого представника, витребувані ухвалою суду від 08.09.2020 докази не надало, у зв`язку з чим ухвалою суду від 03.11.2020 вжито щодо ТОВ Преміорі заходи процесуального примусу.

При цьому, представник ТОВ Преміорі 09.09.2020 ознайомився з матеріалами даної справи, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні ТОВ Преміорі від 08.09.2020. Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Преміорі обізнане про дане судове провадження.

Суд зазначає, що учасники у справі в розумні інтервали часу мають самостійно вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи викладене вище, зокрема надіслання судом на електронну адресу Відповідача 2 копії ухвали від 17.11.2020 та її доставку 18.11.2020, опублікування відповідної ухвали в ЄДРСР 19.11.2020 та на веб-сайті Судова влада України , а також вжиті Позивачем заходи щодо направлення копії зазначеної ухвали Відповідачу 2 засобами поштового зв`язку, суд дійшов висновку про те, що ТОВ Преміорі вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду даної справи.

Отже, враховуючи, що Відповідачем 2 не повідомлено суд про наявність поважних причин неявки судове засідання, суд відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України вважає можливим здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника Відповідача 2.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити заяву; визнати недійсними: Договір № 835 від 01.04.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ Росава , ТОВ Преміорі та ТОВ ЗВ Ріелті ; Договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018, № 571 від 05.09.2018, що укладені між ПрАТ Росава та ТОВ ЗВ Ріелті ; стягнути з ТОВ ЗВ Ріелті на користь ПрАТ Росава грошові кошти в сумі 361012908,18 грн.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Щодо Договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018, № 571 від 05.09.2018, вказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки Боржник протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Крім того, перерахування коштів частково відбулось в порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення черговості задоволення вимог кредиторів та призвело до порушення прав визнаних судом кредиторів ПрАТ Росава , оскільки такі витрати не пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Щодо Договору про відступлення права вимоги № 835 від 01.04.2020, вказаний договір укладено з порушенням норм КУзПБ, зокрема укладено з одним із кредиторів Банкрута, а не внаслідок продажу такого права вимоги в порядку, встановленому ст. 65 та Розділом V Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому у ліквідатора відсутня інформація щодо оплати Відповідачем 2 вартості відступлених прав за вказаним Договором.

Позивач зазначає, що внаслідок надання Боржником Відповідачу 1 фінансової допомоги за оспорюваними правочинами активів Боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Отже Позивач стверджує, що правочини щодо надання Боржником безоплатної фінансової допомоги, без повернення такої допомоги та без жодних майнових дій особи, якій надавалась допомога - ТОВ ЗВ Ріелті , завдав збитків Боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого Боржником майна.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач 1 зазначає відсутність у даному випадку жодної з підстав, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ, для визнання недійсними оспорюваних правочинів.

Крім цього, як відомо Відповідачу 1, Відповідач 2 (ТОВ Преміорі ) згідно Договору № 835 від 01.04.2020 повністю погасив заборгованість Відповідача 1 за Договорами № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018, № 571 від 05.09.2018, тобто Позивачем не понесено жодних збитків.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно ст. 42 КУзПБ, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 08.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представників Позивача та Відповідача 1 суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ Росава .

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ Росава та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває на даний час.

Разом з тим, 23.01.2018 між ПрАТ Росава (позикодавець) та ТОВ ЗВ Ріелті (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33, відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.4.) позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 183500000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 28.02.2018. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що позикодавець зобов`язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 33 від 23.01.2018 без ПДВ .

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.02.2018, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов`язань (п. 3.1. Договору).

Згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ Росава в ПАТ КБ Акордбанк та платіжного доручення № 462 від 24.01.2018, Банкрутом було перераховано на користь ТОВ ЗВ Ріелті грошові кошти на загальну суму 183500000,00 грн, з призначенням платежу надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 33 від 23.01.2018 без ПДВ .

Крім цього, 20.04.2018 між ПрАТ Росава (позикодавець) та ТОВ ЗВ Ріелті (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 355, відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.4.) позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 155150000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 31.12.2018. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що позикодавець зобов`язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 355 від 20.04.2018 без ПДВ .

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов`язань (п. 3.1. Договору).

23.04.2018 між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору № 355 від 20.04.2018, згідно яких зокрема збільшено розмір фінансової допомоги до 170000000,00 грн.

Ліквідатор Банкрута стверджує, що на виконання Договору № 355 ПрАТ Росава 25.05.2018 було перераховано на користь Відповідача 1 грошові кошти у сумі 152302000,00 грн та вказана фінансова допомога не була повернута позичальником.

В той же час, як вбачається з наданих сторонами доказів, зокрема банківських виписок з рахунків ПрАТ Росава та копій платіжних доручень, ПрАТ Росава на виконання Договору № 355 від 20.04.2018 перерахувало на користь ТОВ ЗВ Ріелті 169995000,00 грн (платіжні доручення: № 565 від 25.04.2018 на суму 3360000,00 грн, № 566 від 25.04.2018 на суму 2143000,00 грн, № 684 від 02.05.2018 на суму 1753000,00 грн, № 1346 від 25.05.2018 на суму 152302000,00 грн, № 1916 від 15.06.2018 на суму 1172000,00 грн, № 2591 від 13.07.2018 на суму 6000000,00 грн, № 7795 від 11.12.2018 на суму 3265000,00 грн).

Разом з тим, Відповідачем 1 було повернуто фінансову допомогу, отриману за Договором № 355 від 20.04.2018 у розмірі 29977968,01 грн, зокрема за платіжними дорученнями: № 570 від 29.05.2018 на суму 2502968,01 грн, № 597 від 05.06.2018 на суму 2000000,00 грн, № 599 від 05.06.2018 на суму 6000000,00 грн, № 600 від 06.06.2018 на суму 265000,00 грн, № 602 від 08.06.2018 на суму 500000,00 грн, № 603 від 12.06.2018 на суму 210000,00 грн, № 633 від 27.06.2018 на суму 8500000,00 грн, № 703 від 31.07.2018 на суму 4000000,00 грн, № 914 від 14.11.2018 на суму 4000000,00 грн, № 958 від 30.11.2018 на суму 2000000,00 грн.

Отже, надані сторонами докази в їх сукупності свідчать про те, що залишок заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем за Договором № 355 від 20.04.2018 становить 140017031,99 грн.

Крім цього, 05.09.2018 між ПрАТ Росава (позикодавець) та ТОВ ЗВ Ріелті (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 571, відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.4.) позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 100000000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 31.07.2019. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що позикодавець зобов`язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 571 від 05.09.2018 без ПДВ .

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2019, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов`язань (п. 3.1. Договору).

Додатковою угодою від 01.06.2019 сторони внесли зміни до п. 1.3., 1.4., 3.1. Договору № 571, зокрема щодо строку надання та повернення фінансової допомоги, а також дії Договору - до 31.12.2019.

Додатковою угодою від 31.12.2019 сторони внесли зміни до п. 1.3., 1.4., 3.1. Договору № 571, зокрема щодо строку надання та повернення фінансової допомоги, а також дії Договору - до 31.12.2020.

Згідно виписок з банківського рахунку ПрАТ Росава в ПАТ КБ Акордбанк та платіжних доручень № 4961 від 06.09.2018 на суму 10500000,00 грн, № 5599 від 24.09.2018 на суму 1000000,00 грн, № 5821 від 02.10.2018 на суму 414255,00 грн, № 5858 від 03.10.2018 на суму 8500000,00 грн, № 7735 від 10.12.2018 на суму 2000000,00 грн, № 7796 від 11.12.2018 на суму 8500000,00 грн, № 8053 від 20.12.2018 на суму 79500,00 грн, № 359 від 23.01.2019 на суму 3000000,00 грн, № 1874 від 22.03.2019 на суму 1000000,00 грн, № 944 від 27.06.2019 на суму 6000000,00 грн, № 945 від 27.06.2019 на суму 2000000,00 грн, № 946 від 27.06.2019 на суму 5000000,00 грн, № 2066 від 09.08.2019 на суму 1000000,00 грн, № 2069 від 09.08.2019 на суму 1000000,00 грн, № 3152 від 17.09.2019 на суму 4000000,00 грн, № 91 від 29.01.2020 на суму 10966650,00 грн, Банкрутом було перераховано на користь ТОВ ЗВ Ріелті грошові кошти на загальну суму 64960405,00 грн, з призначенням платежу надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 571 від 05.09.2018 без ПДВ .

Разом з тим, Відповідачем 1 було повернуто фінансову допомогу, отриману за Договором № 571 від 05.09.2018 у розмірі 39749496,82 грн, зокрема за платіжними дорученнями: № 980 від 12.12.2018 на суму 1000000,00 грн, № 983 від 17.12.2018 на суму 11749496,82 грн, № 7 від 26.04.2019 на суму 4000000,00 грн, № 8 від 03.07.2019 на суму 10500000,00 грн, № 9 від 03.07.2019 на суму 2500000,00 грн, № 10 від 03.07.2019 на суму 2000000,00 грн, № 11 від 04.07.2019 на суму 3000000,00 грн, № 1 від 24.12.2019 на суму 3000000,00 грн, № 2 від 26.12.2019 на суму 2000000,00 грн.

Отже, надані сторонами докази в їх сукупності свідчать про те, що залишок заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем за Договором № 571 від 05.09.2018 становить 25210908,18 грн.

Отримання вказаних коштів від Боржника та часткове повернення фінансової допомоги сторонами не заперечується.

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ Росава протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство (27.11.2018) Договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018, за якими протягом одного року до відкриття провадження у даній справі, та частково, за Договором № 355 від 20.04.2018 і Договором № 571 від 05.09.2018, під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство перераховано на користь ТОВ ЗВ Ріелті вказані вище грошові кошти, є доведеними.

В той же час, отримана за вказаними договорами фінансова допомога була повернута Відповідачем 1 частково, залишок заборгованості становить: за Договором № 33 від 23.01.2018 - 183500000,00 грн; за Договором № 355 від 20.04.2018 - 140017031,99 грн; за Договором № 571 від 05.09.2018 - 25210908,18 грн. Загальний розмір неповернутої фінансової допомоги за трьома договорами складає 348727940,17 грн.

В подальшому, згідно матеріалів справи, 01.04.2020 між ПрАТ Росава (первісний кредитор), ТОВ Преміорі (новий кредитор) та ТОВ ЗВ Ріелті (боржник) укладено Договір № 835 про відступлення права вимоги (з подальшими доповненнями згідно додаткових угод № 1 від 02.04.2020, № 2 від 16.04.2020, № 3 від 24.04.2020), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредитору право вимоги: за Договором № 355 від 20.04.2018 в сумі боргу 38265000,00 грн; за Договором № 571 від 05.09.2018 в сумі боргу 25210908,18 грн. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основних договорів в обсягах та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору № 835, незалежно від виконання боржником його обов`язків перед новим кредитором, за передане право вимоги до боржника за основним договором, новий кредитор розраховується з первісним кредитором в розмірі загальної суми боргу боржника - 63475908,18 грн. Новий кредитор зобов`язується до 31.12.2020, після підписання цього договору, оплатити заборгованість, вказану в п. 2.1. цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1. Договору № 835).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Закон про банкрутство).

Договори № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018 укладено Боржником у строк протягом одного року до відкриття провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ Росава . При цьому перерахування Боржником Відповідачу 1 грошових коштів на виконання Договорів № 33 від 23.01.2018 та № 355 від 20.04.2018 здійснювалось протягом одного року до відкриття провадження у справі, а за Договором № 355 від 20.04.2018 і Договором № 571 від 05.09.2018, також після відкриття провадження у справ під час ліквідаційної процедури.

Вказані правочини укладені за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КУзПБ, а норми ст. 38 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 59 КУзПБ.

Так, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство було визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий підозрілий період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов`язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ Росава , за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов`язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ Росава банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Як вже зазначено вище, одним з наслідків визнання боржника банкрутом є завершення господарської діяльності підприємства, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство та ч. 1 ст. 59 КУзПБ).

Укладення та виконання договорів про надання банкрутом безвідсоткової фінансової допомоги третій особі за своєю суттю не відноситься до договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ Росава , обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, факт перебування Боржника станом на 01.06.2019 в судовій процедурі ліквідації, свідчать про те, що Договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018, за якими ПрАТ Росава у період протягом одного року до відкриття провадження у справі про банкрутство, а за Договором № 355 від 20.04.2018 і Договором № 571 від 05.09.2018 також і під час здійснення ліквідаційної процедури здійснило перерахування грошових коштів на користь ТОВ ЗВ Ріелті , без відповідних майнових дій іншої сторони, мають ознаки фраудаторних правочинів, укладених з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямований на завдання шкоди кредиторам.

Заперечення Відповідача 1 проти визнання Договорів № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018 недійсними, зокрема про відсутність, на думку Відповідача 1, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ підстав для визнання правочину недійсним, спростовуються встановленими судом вище фактичними обставинами справи щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваних правочинів.

Отже Договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги Договорів № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018 підлягають визнанню недійсними в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство станом на дати укладення спірних договорів).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином на підставі ч. 3 ст. 42 КУзПБ ТОВ ЗВ Ріелті зобов`язане повернути до складу ліквідаційної маси ПрАТ Росава неповернутий залишок фінансової допомоги у сумі 348727940,17 грн, отриманої на підставі Договорів № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2020 ліквідатор Банкрута звернувся до Відповідача 1 з вимогою від 16.07.2020 № 16/07-01 про погашення заборгованості за Договорами № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018, однак вказана вимога залишена Відповідачем 1 без реагування та задоволення.

Докази повернення ТОВ ЗВ Ріелті на користь ПрАТ Росава фінансової допомоги за Договорами № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018 на загальну суму 348727940,17 грн відсутні.

При цьому, враховуючи встановлені судом вище обставини щодо часткового повернення Відповідачем 1 фінансової допомоги за Договором № 355 від 20.04.2018, внаслідок чого залишок боргу за вказаним договором становить 140017031,99 грн, замість заявленої ліквідатором Банкрута суми 152302000,00 грн, вимога ліквідатора щодо стягнення з Відповідача 1 361012908,18 грн за Договорами № 33 від 23.01.2018, № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018, підлягає задоволенню частково, у сумі 348727940,17 грн.

Щодо Договору № 835 про відступлення права вимоги від 01.04.2020 суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 61 КУзПБ встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

За змістом норм ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 63 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема на аукціоні. Стаття 82 КУзПБ передбачає особливості проведення аукціону з продажу права вимоги.

Проте Договір № 835 про відступлення права вимоги від 01.04.2020, за яким ПрАТ Росава відступило на користь ТОВ Преміорі право вимоги до ТОВ ЗВ Ріелті за Договорами № 355 від 20.04.2018 та № 571 від 05.09.2018 на загальну суму 63475908,18 грн, укладено без дотримання вимог ст. 63 та Розділу V Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання Договору № 835 недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

Отже заявлені ПрАТ Росава в заяві від 04.08.2020 б/№ вимоги до Відповідача 2 щодо визнання недійсним Договору № 835 про відступлення права вимоги від 01.04.2020, підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 16816,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на Відповідачів 1, 2 та підлягає стягненню з Відповідачів 1, 2 на користь ПрАТ Росава наступним чином: з Відповідача 1 підлягає стягненню 12612,00 грн, з Відповідача 2 підлягає стягненню 4204,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ Росава від 04.08.2020 б/№ (вх. № 2614/20) до ТОВ ЗВ Ріелті та ТОВ Преміорі про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір № 835 від 01.04.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ Росава , ТОВ Преміорі та ТОВ ЗВ Ріелті .

3. Визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 33 від 23.01.2018, що укладений між ПрАТ Росава та ТОВ ЗВ Ріелті .

4. Визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 355 від 20.04.2018, що укладений між ПрАТ Росава та ТОВ ЗВ Ріелті .

5. Визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 571 від 05.09.2018, що укладений між ПрАТ Росава та ТОВ ЗВ Ріелті .

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗВ Ріелті (01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 6; код ЄДРПОУ 41449165) на користь Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 348727940 (триста сорок вісім мільйонів сімсот двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок) грн 17 коп. заборгованості та 12612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. судового збору.

7. В іншій частині відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 39848510) на користь Приватного акціонерного товариства Росава (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору.

9. Видати накази.

10. Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 14.12.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний