Рішення

від 07.12.2020 по справі 927/915/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/915/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергобанк",

вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Пеллетс";

проспект Перемоги, 62, оф. 2, м. Чернігів, 14001;

предмет спору: про стягнення 527834,24грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 07.12.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

12.10.2020, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергобанк" (надалі - ТОВ "Біоенергобанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Пеллетс" (надалі - ТОВ "Голден Пеллетс") про стягнення 527834,24грн, з них: 166320,00грн основного боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу №3 від 21.02.2020 (надалі - Договір), 13905,44грн пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 11.03.2020 по 05.10.2020 на підставі п.8.2. Договору; 347608,80грн штрафу в розмірі 1% від загальної вартості товару, розрахованого за кожен календарний день прострочення оплати за період з 10.03.2020 по 05.10.2020 на підставі п.8.2. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов вказаного Договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою суду від 29.10.2020, після усунення позивачем установлених недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/915/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.11.2020; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов.

Ухвала суду від 29.10.2020 направлена відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з якого наявний в матеріалах справи), а саме: проспект Перемоги, 62, оф.2, м. Чернігів, 14001, повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою, без вручення адресату, з відміткою за даною адресою організація не розшукана .

Відповідач процесуальним правом на подання, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), мотивованих заперечень на позов у межах установлених ухвалою строків не скористався, проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, про що відповідач попереджений ухвалою суду від 29.10.2020 при відкритті провадження в справі.

23.11.2020, в підготовче засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач в підготовче засідання не з`явився, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце підготовчого засідання в справі повідомлений за адресою державної реєстрації згідно з даними ЄДРПОУ.

За результатами підготовчого засідання, в порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, судом постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.12.2020 о 15:00, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України за адресою державної реєстрації згідно з даними ЄДРПОУ.

07.12.2020, сторони в судове засідання не прибули, повноважних представників не направили.

Позивач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, датована 07.12.2020 (наявна в матеріалах справи).

Натомість 04.12.2020, від позивача на електронну адресу суду надійшла заява №313 від 13.11.2020, з повідомленням про підтримання позову в повному обсязі та проханням суд розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Судом установлено, що заява №313 від 13.11.2020 подана з порушенням вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України Про електронні довірчі послуги , тобто без накладення електронно-цифрового підпису заявника, що унеможливлює його ідентифікацію. З наведених підстав судом залишено дану письмову заяву без розгляду.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, повноважного представника не направив, проти позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце судових засідань, призначених на 23.11.2020 та 07.12.2020, неодноразово належним чином повідомлявся, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 23.11.2020 двічі направлялася відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно з даними ЄДРПОУ: проспект Перемоги, 62, оф.2, м. Чернігів, 14001, повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою, без вручення адресату, з відміткою неправильно зазначена (відсутня) адреса .

Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України установлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами не скористався.

Суд вважає за доцільне зазначити, що судові рішення внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ), а тому відповідач мав доступ до судових рішень та можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду в Реєстрі (www.reyestr.court.gov.ua).

Додатково на офіційному веб-сайті судової влади України (https://court.gov.ua) для відповідача розміщено повідомлення про призначення розгляду справи №927/915/20 по суті на 07.12.2020.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 вказаної статті визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи №927/915/20, натомість процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, явку повноважних представників не забезпечили (без пояснення причин), будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслали, суд вважає, що неприбуття сторін у судове засідання (явка яких обов`язковою не визнавалась) та неподання відповідачем відзиву на позов, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020, між ТОВ Біоенергобанк (надалі - Постачальник, позивач) та ТОВ Голден Пеллетс (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №3, за п.1.1., п.2.1. якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець купити деревні гранули (пелети) в кількості 66т, за ціною 2100,00грн (за тонну), в тому числі ПДВ. Загальна вартість 138600,00грн, в тому числі ПДВ. Вартість кожної партії товару в гривнях вказано в видаткових накладних та рахунках - фактурах і включає в себе ПДВ.

За умовами п.3.1.-п.3.3. Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість кожної поставленої партії товару протягом 10 (десяти) банківських днів. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі. Обов`язок Покупця вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Сторонами в п.4.4.-п.4.6. Договору погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс - 2010 року (склад Постачальника: Київська область, с. Білогородка, вул. Будівельна, 4). Датою поставки вважається поставка продукції на склад Покупця, перевізника, представництва або філії в місті Покупця, а також вивіз транспортом Покупця зі складу Постачальника. Передача товару оформляється підписанням відповідної видаткової накладної.

Згідно з п.6.1., п.6.2. права та обов`язки сторін цього Договору виникають в момент його підписання та діють до 31 березня 2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо сторони за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії даного Договору не повідомили одна одну про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Судом установлено, що спірний Договір є діючим до повного виконання договірних зобов`язань сторонами, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження розірвання цього правочину в установленому законом порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, та неустойки (пені, штрафу) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (неустойки) за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Продавцем за видатковими накладними: №РН-0000059 від 24.02.2020 на суму 55440,00грн, №РН-0000060 від 25.02.2020 на суму 55440,00грн, №РН-0000061 від 26.02.2020 на суму 55440,00грн передано, а Покупцем отримано товар на загальну суму 166320,00грн.

Вказані видаткові накладні складені за підписом обох сторін та завірені печатками юридичних осіб. Факт отримання товару за вказаними документами відповідачем не заперечується.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п.3.1. Договору відповідач мав розрахуватися за отриманий Товар протягом 10 банківських днів з дати поставки товару в наступному порядку:

- по видатковій накладній № РН-0000059 від 24.02.2020 на суму 55440,00грн по 10.03.2020 (оплату прострочено з 11.03.2020);

- по видатковій накладній № РН-0000060 від 25.02.2020 на суму 55440,00грн по 11.03.2020 (оплату прострочено з 12.03.2020);

- по видатковій накладній № РН-0000061 від 26.02.2020 на суму 55440,00грн по 12.03.2020 (оплату прострочено з 13.03.2020).

17.09.2020, позивачем направлена відповідачу претензія №16/09 від 16.09.2020 з вимогою погасити наявний борг за поставлений товар по Договору, яка згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0210200047456 отримана відповідачем, та залишена без відповіді та виконання.

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар по переліченим видатковим накладним в установлений строк не розрахувався. На момент винесення рішення в справі доказів оплати наявного боргу до суду не надав, проти заявлених вимог не заперечував.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 166320,00грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар та порушення строків розрахунку покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення та штраф у розмірі 1% від загальної вартості договору за кожен календарний день до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті. Аналогічні за змістом умови щодо підстав та порядку нарахування неустойки (пені) визначені в п.8.4. цього Договору.

Позивач керуючись вказаними умовами Договору, в межах даного спору, заявив до стягнення за порушення грошових зобов`язань по своєчасній сплаті за поставлений товар пені в розмірі 13905,44грн за період з 11.03.2020 по 05.10.2020 (нарахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення зобов`язань по оплаті) та штрафу в розмірі 347608,80грн (1% від суми невиконаного зобов`язання) за період з 10.03.2020 по 05.10.2020 (тобто за кожний день прострочення виконання аналогічно до порядку нарахування пені).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто порядок нарахування пені та штрафу як форми неустойки має відмінний характер нарахування.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару, провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені та суми штрафу, з огляду на встановлений судом період прострочення та в межах періоду стягнення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 12387,65грн та штрафу в сумі 1663,20грн.

Судом відмовлено в частині стягнення пені в сумі 1517,79грн за безпідставністю, враховуючи допущені позивачем помилки в розрахунку (наявному в матеріалах справи), а саме: невірне визначення періоду прострочення виконання грошових зобов`язань по спірним видатковим накладним (починаючи з 11.03. прострочено оплату вартості товару на суму 55440,00грн, з 12.03. - на суму 110880грн та з 13.03. - на суму 166320грн), а також неврахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, тобто нарахування неустойки (пені) за прострочення грошових зобов`язань без обмеження шестимісячним строком, установленим зазначеною нормою).

Також судом відмовлено в частині стягнення штрафу за прострочення грошового зобов`язання на суму 345945,6грн за безпідставністю, оскільки виходячи з правової природи штрафу як форми сплати неустойки, що визначається в відсотковому відношенні до суми неналежно виконаного зобов`язання та є однократним стягненням (тобто не має триваючого характеру нарахування на відміну від пені).

Натомість позивачем невірно ототожнено такі види штрафних санкцій як пеня та штраф, що мають відмінний характер нарахування. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (стаття 61 Конституції України).

Неустойка в формі пені та штрафу є заходом відповідальності за порушення боржником договірних зобов`язань, а не джерелом збагачення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо оплати за обумовлений Договором товар, поставлений за видатковими накладними: №№ РН-0000059 від 24.02.2020, РН-0000060 від 25.02.2020, РН-0000061 від 26.02.2020, до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений товар, суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у частині основного боргу в повному обсязі в сумі 166320грн та частково щодо пені в сумі 12387,65грн та штрафу в сумі 1663,20грн.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2705,41грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергобанк", (вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 41383272) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Пеллетс" (проспект Перемоги, 62, оф.2, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 40444171) про стягнення 527834,24грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Пеллетс" (проспект Перемоги, 62, оф.2, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 40444171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергобанк", (вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022, код 41383272) 166320грн основного боргу, 12387,65грн пені, 1663,20грн штрафу та 2705,41грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 14.12.2020

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко