Ухвала

від 14.12.2020 по справі 905/2172/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2172/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Українського інституту експертизи сортів рослин

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2020, у справі

за позовом Українського інституту експертизи сортів рослин

до 1) Державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлії Ігорівни, 2) Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у державному реєстрі,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Українського інституту експертизи сортів рослин на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (повний текст складено 28.10.2020) і рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2020 у справі № 905/2172/19, подана 17.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Українського інституту експертизи сортів рослин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на постанову Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який саме висновок та щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваного рішення.

У касаційній скарзі Українського інституту експертизи сортів рослин викладено обставини справи № 905/2172/19, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Український інститут експертизи сортів рослин подав у грудні 2019 року, її предметом є дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Український інститут експертизи сортів рослин у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2020 у справі № 905/2172/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 7 684,00 грн, а саме 1 921, 00 х 2 х 200 %, де 1 921,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак, Український інститут експертизи сортів рослин доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додав.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, Українському інституту експертизи сортів рослин для усунення недоліків касаційної скарги необхідно зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги, а також подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (7 684,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2020 у справі № 905/2172/19 залишити без руху до 11.01.2021 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай