Рішення

від 02.11.2020 по справі 160/9576/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 160/9576/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Некрасової А.М.

представника відповідача Тоцької Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 0002245011 виданого Офісом великих платників податків ДПС України, в сумі 4 821 596,24 грн;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 0002235011 виданого Офісом великих платників податків ДПС України, в сумі 5 207 323,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еліос Стратегія з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах із підприємствами ТОВ Крафт Інвест Груп (код 41827840) за період 01.09.2018-31.10.2018рр., ТОВ Карлас Ком`юніті (код 42043628) за період 01.10.2018-31.10.2018рр. та відображення зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2018 року (включно), а також в податкових деклараціях з податку на прибуток за три квартали 2018 року та за 2018 рік, або наступних податкових періодах згідно із правилами податкового обліку, за результатами якої складено акт від 16.03.2020р. №28/28-10-50-11/37807163. Вказав, що у ТОВ Еліос Стратегія наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено. За змістом Акту, перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи. Крім того, для підтвердження господарських операцій, ТОВ Еліос Стратегія надано до перевірки первинні документи, які, на думку позивача, відповідають діловій меті та обсягу придбаних послуг та є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання господарських операцій. При цьому, зауважень контролюючих органів до наданих первинних документів, які підтверджують реальні зміни майнового стану ТОВ Еліос Стратегія , не наведено в акті перевірки, у відповіді на заперечення та в рішенні про розгляд скарги.

Також, позивачем звернуто увагу, що первинні документи в судовому порядку не визнавались недійсними, а відтак і незаконність їх відображення в податковій звітності контролюючим органом не доведена.

Станом на теперішній час податкові накладні за спірними правовідносинами відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх стан контролюючим органом не змінений.

Отже, позивач вважає висновки суб`єкта владних повноважень суб`єктивними судженнями, які не містять жодних доказів, а саме: наявність порушень в первинних документах або відсутність будь-яких необхідних для формування податкового обліку первинних документів, відсутність реєстрації контрагентів в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення господарських операцій, наявність вироків щодо фіктивного підприємництва контрагентів або платника податків, рішень судів про визнання угод недійсними та інше, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки підставою для висновків стосовно нереальності господарськиї операцій із контрагентами були наявність інформації про порушення кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва, у яких фігурують безпосередні постачальники позивача - підприємства ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп та їх контрагенти. Також зауважив, що доказами нереальності операцій, проведених контрагентами позивача - ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп є також інші чинники (відсутність персоналу та основних засобів, відсутність підприємства за вказаною адресою, віддаленість об`єктів один від одного, площа земельних ділянок на яких проводилися підготовчі роботи та те, що в період взаємовідносин з ТОВ Еліос Стратегія ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп надавалися послуги (будівельні роботи, послуги з реконструкції об`єктів та ін.) в адерсу десятків інших контрагентів).

На думку відповідача, висновки за результатами перевірки позивача зроблено з урахуванням норм діючого законодавства, зазначені в акті перевірки висновки стосовно порушень, допущених позивачем, відповідають нормам законодавства та є правомірними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та у відповідності до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

05.10.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

13.10.2020 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладена інформація, вказана у акті перевірки від 16.03.2020р. № 28/28-10-50-11/37807163.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, підтримав, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еліос Стратегія з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах із підприємствами ТОВ Крафт Інвест Груп (код 41827840) за період 01.09.2018-31.10.2018рр., ТОВ Карлас Ком`юніті (код 42043628) за період 01.10.2018-31.10.2018рр. та відображення зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2018 року (включно), а також в податкових деклараціях з податку на прибуток за три квартали 2018 року та за 2018 рік, або наступних податкових періодах згідно із правилами податкового обліку

За результатами перевірки складено акт від 16.03.2020р. №28/28-10-50-11/37807163, в якому зазначені порушення:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент порушення, із змінами та доповненнями), з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1.203 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, Податкового Кодексу України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змінами та доповненнями; п.5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у ; бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку і активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, п.3 розд.ПІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, що із урахуванням положень п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України, призвело до: заниження об`єкту оподаткування за 2018 рік та податку на прибуток у розмірі 4 165 859,15 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2018 року у сумі 4 165 859,15 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 з урахуванням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (що діяли на момент здійснення господарських операцій), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 3 857 276,99грн., у т.ч. за наступні звітні періоди: вересень 2018 - 565 000,00 грн.; жовтень 2018 - 3 292 276,99 грн.

Відповідно до абз.2 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, платником податків надано заперечення до акту перевірки листом від 30.03.2020 №40 (вх. від 30.03.2020 р. № 80326/10). Вказані заперечення було розглянуто та надано відповідь від 09.04.2020 р. № 14612/10/28-10-50-11-07 про відмову в його задоволенні.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів приймання-здачі робіт, платіжних доручень), аналізу даних податкової звітності позивача, даних комп`ютерних автоматизованих систем (в тому числі й даних Єдиного реєстру податкових накладних), перевіряючими було встановлено, що між ТОВ Еліос Стратегія та ТОВ Крафт Інвест Груп , ТОВ Карлас Ком`юніті були укладені договори про виконання послуг (підготовчі роботи по плануванню внутрішніх технологічних доріг до моменту початку земляних робіт, роботи з планування та формування внутрішніх та зовнішніх тимчасових відвалів бульдозером, перевезення та переміщення в зворотному напрямку розкривної породи, виймання та навантаження земляного грунту гідравлічним екскаватором та гідравлічним завантажувачем в самоскиди) від 03.09.2018 №03/09-1, від 14.08.2018 №01/02-1.

Перевіряючими було зазначено, що на підтвердження виконання зазначених договорів поивачем до перевірки було надані акти приймання-здачі робіт, суми по яких були віднесені до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ Еліос Стратегія за відповідний період.

Водночас, до перевірки не надано будь-які інші документи, які розкривають суть операції, а саме: кількість фахівців, які виконували вказані роботи; обсяг робіт у людино-годинах; ціна (вартості) за одну людино - годину праці фахівця, який виконує конкретний від робіт, інформація щодо техніки, якою виконувались земельні роботи; загальна вартість конкретного виду виконаних робіт, розрахована із урахуванням характеру виконаних робіт, вартості праці однієї людино-години, їх обсягу.

Тобто, на думку первіряючих, надані до перевірки акти здачі-приймання не містять відомостей, які дають можливість встановити характер та зміст наданої послуги або виконаних робіт, їх обсяг, характер, осіб, які здійснювали такі операції та є відповідальними за їх здійснення.

Також, перевіряючими в акті перевірки було зазначено, що ТОВ Крафт Інвест Груп , ТОВ Карлас Ком`юніті не мають достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, ділянок, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємств. Крім того, відсутні відомості про залучення до виконання робіт субпідрядників.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у жовтні 2018 року ТОВ Карлас Ком`юніті формувало податковий кредит в т.ч. за рахунок податкових накладних, виписаних від підприємства ТОВ Торгосфера , згідно яких номенклатура робіт співпадає із назвою робіт, які згідно умовам укладеного договору від 03.09.2018 року №03/09-1 повинно було виконувати ТОВ Карлас Ком`юніті . Крім цього, ТОВ Торгосфера не має достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, а також не здійснювало залучення машин, механізмів та обладнання, необхідних для виконання підготовчих робіт, які зазначені у актах виконаних робіт.

З акту перевірки також вбачається, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у вересні-жовтні 2018 року ТОВ Крафт Інвест Груп формувало податковий кредит в т.ч. за рахунок податкових накладних, виписаних від підприємства УКБ Мінрегіону України, згідно яких номенклатура робіт співпадає із назвою робіт, які згідно умовам укладеного договору від 14.08.201 8 №01/02-1 повинно було виконувати ТОВ Крафт Інвест Груп .

У свою чергу, УКБ Мінрегіону України у жовтні 2018 року було оформлено придбання вказаних робіт від ТОВ Лаура Сервіс та ТОВ Гуайява , які не мають достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, а також не здійснювали залучення машин, механізмів та обладнання, необхідних для виконання підготовчих робіт, які зазначені у актах виконаних робіт.

Перевіряючими в акті перевірки було зазначено, що згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань, ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті є фігурантам кримінального провадження, зареєстрованого за №32016100110000197, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України.

Враховуючи зазначену вище інформацію, перевіряючими контролюючого органу зроблено висновок про нереальність здійснення операцій між ТОВ Еліос Стратегія та ТОВ Крафт Інвест Груп , ТОВ Карлас Ком`юніті .

Податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми Р від 14.04.2020 року на загальну суму 10 028 90,18 грн., в т.ч.: №0002235011 - податок на додану вартість - 4 821 596,24 грн. (основний платіж - 3 857 276,99 грн., штрафна санкція - 964 319,25 грн.) за його заниження у жовтні 2018 р.; №0002245011 - податок на прибуток - 5 207 323,94 грн. (основний платіж - 4 165 859,15 грн., штрафна санкція - 1 041 464,79 грн.) - заниження об`єкту оподаткування та податку за 2018 рік.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за результатами виїзної позапланової перевірки, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК Украіни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарськоі' діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбуваеться зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`екта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведения і зберігання яких передбачено правилами ведения бухгалтерського обліку, та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведения бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні; постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладний.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" врегульовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акту перевірки, перевіряючими не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстрованіяк юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Карлас Ком`юніті (код за ЄДРПОУ 42043628) в період з 01.10.2018 по 31.10.2018р., суд зазначає натупне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору № 03/09-1 від 03.09.2018 року, ТОВ Карлас Ком`юніті (Виконавець) зобов`язувався здійснити послуги та виконати роботи на об`єктах, які зазначаються ТОВ Еліос Стратегія (Замовник), а Замовник їх прийняти та оплатити. За результатами виконаних робіт, сторонами було підписано акти прийому-здачі робіт, Виконавцем сформовано податкові накладні та Замовником проведено оплату.

Окрім того, згідно умов укладеного договору №03/09-1 від 03.09.2018р., Виконавцеві надавалось право на залучення субпідрядних організацій. Договором не передбачено, що Виконавець зобов`язаний узгодити, повідомити або вчинити інші подібні дії із Замовником відносно вибору субпідрядної організації. Таким чином, Виконавець самостійно визначав та залучав субпідрядників для виконання робіт, без повідомлення/узгодження із Замовником.

При цьому, в Акті перевірки перевіряючиими не зазначено, що ТОВ Карлас Ком`юніті має ліцензію ДАБІ від 25.07.2018 року, яка на сьогоднійшій день є діючою.

Суд зазначає, що Договір про надання послуг № 03/09-1 від 03.09.2018р. був укладений в м. Дніпро, взаємовідносини між ТОВ Еліос Стратегія та ТОВ Карлас Ком`юніті мали місце в жовтні 2018 року, тому посилання в акті перевірки на лист ГУ ДФС у Житомирській області від 17.10.2019р. № 1605/7/06-30-21-0 щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням в жовтні 2019 року суд вважає недоречними.

Щодо взаємовідносини позивача з ТОВ Крафт Інвест Груп (код за ЄДРПОУ 41827840) в період з 01.09.2018 по 31.10.2018р., матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору № 01/02-1 від 14.08.2018 року, ТОВ Крафт Інвест Груп (Виконавець) зобов`язувався здійснити послуги та виконати роботи на об`єктах, які зазначаються ТОВ Еліос Стратегія (Замовник), а Замовник їх прийняти та оплатити. За результатами виконаних робіт, сторонами було підписано акти прийому-здачі робіт, Виконавцем сформовано податкові накладні та Замовником проведено оплату.

Згідно умов укладеного договору № 01/02-1 від 14.08.2018 року, Виконавцеві надавалось право на залучення субпідрядних організацій. Договором не передбачено, що Виконавець зобов`язаний узгодити, повідомити або вчинити інші подібні дії із Замовником відносно вибору субпідрядної організації. Таким чином, Виконавець самостійно визначав та залучав субпідрядників для виконання робіт, без повідомлення/узгодження із Замовником.

При цьому, ТОВ Крафт Інвест Груп має ліцензію ДАБІ від 18.04.2018 року, яка на сьогоднійшій день є діючою.

Для підтвердження господарських операцій, ТОВ Еліос Стратегія до суду надано первинні документи, які, на думку суду, відповідають діловій меті та обсягу придбаних послуг, робіт.

Суд зазначає, що, виходячи зі специфіки укладених між ТОВ Еліос Стратегія та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані ТОВ Еліос Стратегія документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій. В наданих ТОВ Еліос Стратегія первинних документів визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання послуг та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, в актах приймання-здачі робіт зазначено найменування робіт (послуг) та їх безготівкову оплату. Доказів зворотнього контролюючим органом не наведено. Зауважень до наданих первинних документів, які підтверджують реальні зміни майнового стану ТОВ Еліос Стратегія , ні в акті перевірки, ні у відповіді на заперечення, ні в рішенні про розгляд скарги не наведено.

Суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи з`ясовано та не спростовано представником відповідача, що первинні документи в судовому порядку не визнавались недійсними, а відтак і незаконність їх відображення в податковій звітності, контролюючим органом не доведена.

Судом встановлено, що станом на теперішній час податкові накладні за спірними правовідносинами відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх стан контролюючим органом не змінений.

Подання платником податку до контролюючого органу всіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

З матеріалів справи, а саме інформаційного запиту від 04.03.2020 року, судом встановлено, що ТОВ Еліос Стратегія було надано письмові пояснення від 06.03.2020р. №06/03/20-П щодо умов виконання даних робіт, які не потребують оформлення додаткових документів. Протилежне не доведено в акті перевірки перевіряючими.

Згідно наданих ТОВ Еліос Стратегія пояснень від 06.03.2020р., Еліос Стратегія зазначило, що дані правовідносини вплинули на формування фінансового результату у четвертому кварталі 2018 року та першому кварталі 2019 року. Також позивачем перевіряючим були надані адреси та площі, де безпосередньо виконувалися роботи. Під час судового розгляду перевіряючими не наведені докази, що ці роботи за даними адресами не виконані.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено під час судового розгляду справи жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконано.

Таким чином, факт отримання позивачем послуг, робіт, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Отже, твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами, є необґрунтованими, зважаючи на те, що первинні документи відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості та підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховується при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Крім того, суд наголошує на тому, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Верховний Суд в постановах від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, від 19.11.2019 року по справі №826/16304/17, вказав, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №826/1198/13-а, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/14489/16, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є вчиненими в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

До того ж, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 року у справі №808/109/18.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року по справі №2а-5959/12/1470.

Таким чином, під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у акті перевірки, але, відповідачем залишено їх без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Окрім цього, суд звертає увагу на наявність помилок в акті перевірки, а саме: в абзаці 6 п. 3.3.2 Акту перевірки зазначено, що ТОВ Еліос Стратегія внесено недостовірні дані до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, а саме: занижено показник у рядку 18 на суму по ТОВ Крафт Інвест Груп (вересень 2018) на суму 565 000,00 грн. (декларація з ПДВ від 19.10.2018 року № 9228599444), проте, матеріалами справи підтверджено, що ці дані були відображені в декларації в рядку 19, що, в свою чергу, призвело до невірного формулювання порушення в розділі Висновок акту перевірки, та, як наслідок, невірного розрахунку в податковому повідомленні-рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, тому підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2020 року № 0002245011, № 0002235011.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову у повному обсязі, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову згідно платіжного доручення від 11.08.2020 року № 13277 у розмірі 21 020,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 0002245011, № 0002235011.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" (код ЄДРПОУ 37807163) судові витрати у розмірі 21 020,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 12.11.2020 року.

Суддя В.В. Кальник