Рішення

від 25.11.2020 по справі 160/11538/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Справа № 160/11538/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, акту опису майна,-

ВСТАНОВИВ :

22.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії відповідача протиправними;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 845560-1312-0466 від 26 листопада 2018 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 12247-50 від 28 листопада 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати Акт № 99 опису майна від 08 липня 2020 року;

- судові витрати по справі стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі № 607 від 13.09.2009. Відповідно до укладеного договору оренди позивачем щороку сплачувалась орендна плата, однак ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову від 07.09.2011 по справі №2-а-5031/11 ОСОБА_1 було заборонено користуватися за цільовим призначенням вказаною земельною ділянкою. Внаслідок неможливості користуватися даною орендованою земельною ділянкою та оплачувати в подальшому орендну плату за орендну землю, якою позивачу було заборонено користуватися, між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлової будівлі від 29.03.2012 за реєстровим номером № 340, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Литвиненком І.В. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2014 по справі №204/9877/13-ц, позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання договору припиненим було задоволено, визнано договір оренди № 607 від 13.09.2009 таким, що підлягає припиненню з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про припинення договору оренди землі № 607 від 13.10.2009 року, а саме з 30.03.2012. Отже, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення № 845560-1312-0466 від 26.11.2018 та податкова вимога № 12247-50 від 28.11.2018 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 винесено в період коли договір оренди землі був визнаний суд припиненим, а саме з 30.03.2012.

Ухвалою суду від 25.09.2020 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 19.10.2020 було задоволено клопотання представника Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про продовження строку для подання відзиву у справі №160/11538/20 та продовжено строк для надання відзиву та відповідних доказів по справі № 160/11538/20, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 25.09.2020, на десять днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для подання відзиву від 19.10.2020.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він не погоджується з доводами позивача та вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Представник відповідача зазначає, що Дніпровською міською радою не надавалась до контролюючого органу інформація про розірвання Договору оренди землі 13.10.2009. Крім того, згідно наданої Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради інформації та копій підтверджуючих документів договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2987 га укладений з 29.12.2009р. по 21.03.2022р. є чинним, що підтверджується, зокрема, переліком орендарів з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2020. Відповідачем також зазначено, що факт дарування позивачем нежитлової будівлі, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не впливає на обов`язок по сплаті грошових зобов`язань з орендної плати, оскільки власників нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку в останніх не сформовано, не можна вважати платниками орендної плати в розумінні п. 288.2 ст. 288 ПК України до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку.

Позивач, як орендар земельної ділянки за діючим і зареєстрованим у встановленому законом порядку Договором оренди землі від 13.10.2009 є платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером - 1210100000:07:499:0082, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

30.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2009 між Дніпропетровською міською радою, в особі заступника міського голови Афанасьєва Олександра Анатолійовича (орендодавець) та позивачем - ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі.

Так, згідно п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:499:0082 (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.3 Договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 15.07.09 №171/48.

Договір укладено до двадцять першого березня дві тисячі двадцять другого року (п. 3.1 Договору).

07.09.2011 Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-а-5031/11 було задоволено заяву про забезпечення позову. Зупинено дію рішення Дніпропетровської міської ради №171/48 від 15.07.09 до ухвалення рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство освіти ім. М.С. Грушевського до Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_1 користуватися за цільовим призначенням земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:499:0082 до ухвалення рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство освіти ім. М.С. Грушевського до Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 .

29.03.2012 між ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлової будівлі за реєстровим номером № 340, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Литвиненком І.В.

Згідно умов договору дарування від 29.03.2012 дарувальник ( ОСОБА_1 ) безоплатно передала у власність обдарованого (гр. ОСОБА_2 ) належну їй на праві приватної власності нежитлову будівлю літ. БА-1 поз. 1-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2987 га кадастровий номер 1210100000:07:499:0082, яка надана у користування згідно Договору оренди, посвідченого Кулінічем А.С., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 13.10.2009 за реєстровим №607, укладеного з Дніпропетровською міською радою.

29.03.2012 позивачем було подано міському голові м. Дніпропетровська Дніпропетровської області заяву про припинення дії договору оренди землі № 607 від 13.10.2009 та припинення нарахування орендної плати за землю.

20.04.2012 позивачем було подано до Державної податкової інспекції Красногвардійського району м. Дніпропетровська заяву про надання довідки про відсутність боргу за договором оренди землі № 607 від 13.10.2009 та припинення нарахування орендної плати за землю.

Рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання Про втрату чинності рішення міської ради від 15.07.2009 №171/48 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду гр. ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , по фактичному розміщенню не житлової будівлі вирішила вилучити у гр. ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , земельну ділянку, площею 0,2987 га (кадастровий номер 1210100000:07:499:0082), по АДРЕСА_2 та зарахувати її до земель міста.

Пункти 2-6,8-11 рішення міської ради від 15.07.2009 №171/48 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду гр. ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , по фактичному розміщенню нежитлової будівлі визнано такими, що втратили чинність, дію договору оренди землі від 29.12.2009,номер державної реєстрації 040910400954 припинено шляхом його розірвання, а право гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку вважати таким, що припинилось.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2014 по справі № 204/9877/13-ц, позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання договору припиненим було задоволено, визнано договір оренди №607 від 13.09.2009 таким, що підлягає припиненню з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про припинення договору оренди землі № 607 від 13.10.2009 року, а саме з 30.03.2012. Рішення на час звернення позивача до суду з цим позовом є чинним та не скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення від 24.04.2018 №845560-1312-0466 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 в сумі 61411,41 грн.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу адміністративного судочинства податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом бюджетної кваліфікації 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) обліковується заборгованості у розмірі 61411,41 грн., яка виникла за рахунок нарахувань згідно сформованого податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №845560-1312-0466 у сумі 61411,41 грн.

Податковим органом в порядку п. 59.1 ст. 59 ПК України сформовано на направлено позивачу податкову вимогу №12247-50 від 28.11.2018.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У розумінні пп. 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З огляду на п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пп.287.6, 287.7 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.п.288.2, 288.3 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. е ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 р. №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З огляду на абз.8 ч.1 ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, припинення договору оренди з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, встановлено законом та не залежить від волі сторін, оскільки перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбані будівлі, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, прямо передбачено Земельним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 р. у справі №802/4133/15-а (провадження №К/9901/19185/18).

Суд зауважує, що у розумінні положень пп.14.1.73, 14.1.136 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов`язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права.

Якщо фізичною чи юридичною особою набуто право власності на будівлю або його частину, які розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, плата за землю здійснюється особою, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), а тому з часу набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 12.06.2018 р. у справі №815/5779/15 (провадження №К/9901/28024/18), від 19.06.2018 р. у справі №822/2696/17 (провадження №К/9901/44579/18).

Таким чином, з моменту набуття права власності гр. ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 29.03.2012 нежитлової будівлі, розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці площею 0,2987 га (кадастровий номер 1210100000:07:499:0082), по АДРЕСА_2 , таке право оренди припинилося, що зумовлює відсутність у ОСОБА_1 обов`язку зі сплати орендної плати з дня виникнення права власності або користування на будівлю, споруду. Тобто, обдарований після набуття права власності на будівлю (споруду) фактично використовує і земельну ділянку під нею, не зважаючи на відсутність у нього документів на землю (державного акта про право власності, договору оренди).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №845560-1312-0466 від 24.04.2018 та податкова вимога №12247-50/66 від 28.11.2018 винесені податковим органом без урахування усіх фактичних обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акта опису майна від 08.07.2020 №99, суд зазначає наступне.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На підставі вищезазначеного, податковим органом складено Акт опису майна від 08.07.2020 року №99.

Так, Акт опису майна від 08.07.2020 року №99 надіслано на податкову адресу Позивача - АДРЕСА_4 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Даний лист отримано Позивачем 05.08.2020 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік.

При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Відповідно до положень статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, обов`язковою ознакою нормативно-правового-акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Отже, акт опису майна від 08.07.2020 №99 не створює юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом та не є індивідуальним актом.

У зв`язку з вищевикладеним, позовна вимога про визнання протиправним та скасування акту №99 опису майна від 08.07.2020 не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1836925955.1 від 16.09.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 560,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, акту опису майна - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 845560-1312-0466 від 24 листопада 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 12247-50/66 від 28 листопада 2018 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 560,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) відповідно до квитанції №0.0.1836925955.1 від 16.09.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко