Постанова

від 07.12.2020 по справі 640/15168/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15168/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника позивача - Левіна А.А.

представника відповідача - Мудренко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.20 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РДЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РДЛ» (надалі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (надалі відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 06.05.2019 № 00005991402;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 17.07.2019 № 00009321402. В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні показників податкової звітності з податку на прибуток і податку на додану вартість є необґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 06.05.2019р. №00005991402 та від 17.07.2019 №00009321402, складені Головним управлінням ДФС у м. Києві є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки господарські операції підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив замінити відповідача ГУ ДФС у м.Києві на правонаступника ГУ ДПС у м.Києві.

Відповідно до постанови КМУ № 537 від 19 червня 2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві та реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно зі ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи наявність підстав для заміни сторони у справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 травня 2019 року відповідачем на підставі акта перевірки №205/26-15-14-02-04/37062832 від 25.03.2019 винесено податкове повідомлення рішення, а саме:

- 00005991402, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 2 445 560 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 957 248,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 489 312 грн.

Крім того, за результатами розгляду ДФС України скарги позивача на ППР, контролюючим органом 17 липня 2019 року винесено друге оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0000932402, яким позивачу за порушення п.198.3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 10 625 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 8500 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2125 грн.

Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Щодо податку на прибуток.

Сума основного грошового зобов`язання в розмірі 1 957 248 грн розрахована контролюючим органом наступним чином:

- 6 000 000 грн (безтоварність господарських операцій з ТОВ «Біо Тек») * 18% (ставка податку) = 1 080 000 грн (податок на прибуток);

- 51 000 грн (безнадійна кредиторська заборгованість щодо ПП «Діслав») * 18% = 9180 грн;

- 1 300 024 грн (завищення витрат на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік) * 18% = 234 004,32 грн.

- 3 522 578 грн (завищення витрат на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_1 за ІІІ квартали 2018 року) * 18% = 634 064,04 грн.

1 080 000 + 9180 + 234004,32 + 634 064,04 = 1 957 248,36 грн (в ППР цифра округлена без копійок).

Щодо податку на додану вартість, сума основного зобов`язання розрахована наступним чином.

- 51 000 грн (зазначена вище сума простроченої кредиторської заборгованості щодо ПП «Діслав») / 6 = 8500 грн.

Таким чином, донарахування позивачу ПДВ виключно пов`язано з питанням правомірності обліку позивачем простроченої кредиторської заборгованості.

Разом з тим, безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Біо Тек», внаслідок якої контролюючий орган дійшов висновку про те, що відповідний товар був отриманий позивачем у невстановлених перевіркою осіб, а не від ТОВ «Біо Тек» (що призвело до збільшення позивачу доходу на суму отриманого товару від ТОВ «Біо Тек»), ґрунтується на обставинах відсутності у даного контрагента ТМЦ, неподання ним податкової звітності та існуванням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000686 від 16.03.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, де ТОВ «Біо Тек» вказано як підприємство з ознаками фіктивності.

В частині безнадійної кредиторської заборгованості контролюючий орган посилається на те, що товар / послуги на суму 51000 грн були отримані позивачем від ПП «Діслав», однак позивач не здійснив оплату на вказану суму. Оскільки на переконання контролюючого органу позивачем не було здійснено коригування показників податкової звітності в бік збільшення доходу на суму 51 000 грн, дана сума донарахована за наслідками перевірки.

В частині завищення витрат на оренду приміщення контролюючий орган посилається на те, що позивачем неправомірно укладено договір оренди житлового приміщення з фізичною особою-підприємцем, внаслідок чого всі первинні документи, якими була оформлена оренда в перевіряємому періоді відповідачем до уваги не прийняті, а витрати на оренду приміщення кваліфіковані як неправомірні та відповідно безпідставно завищені.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов`язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «БІОТЕК» і ТОВ «РДЛ» було укладено договір поставки товарів від 06.11.2015 № RDL010/2015, відповідно до якого продавець (ТОВ «БІОТЕК») зобов`язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ «РДЛ») Товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначена у специфікації (додаток 1 до Договору) відповідної якості, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах та у строки визначені Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки товарів від 06.11.2015 № RDL010/2015, оплата за даним Договором здійснюється наступним чином. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 6 000 000, 00 грн (шість мільйонів) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ (20%) - 1 000 000, 00 грн (один мільйон гривень) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання договору на підставі Рахунку-фактури. Покупець здійснює розрахунок у розмірі 3 950 000,00 грн (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок у тому числі ПДВ (20%) - 658 333, 33 грн протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Товару.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки товарів від 06.11.2015 № RDL010/2015 факт отримання товару оформлюється видатковими накладними.

Відповідно до п. 4.1. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами обов`язків.

Факт здійснення попередньої оплати на користь ТОВ «БІОТЕК» (відповідно до умов Договору) підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень від 06.11.2015 року № 471 на суму 5 000 000, 00 грн та № 477 від 11.11.2015 на суму 1 000 000,00 грн.

За наслідками попередньої оплати товару позивачем ТОВ «Біотек» за правилом першої події було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №7 від 30.11.2015

Товар було поставлено особисто директором ТОВ «Біотек» про що сторонами складено і підписано видаткову накладну від 14.01.2016 №1/14, враховуючи невеликі розміри і кількість товару (спеціалізовані електронні пристрої, які детально ідентифіковані в специфікації і видатковій накладній).

Щодо зберігання і обліку позивачем придбаного товару, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РДЛ» укладено з фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди від 01.08.2013 року № RDL005/2013 відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві (ТОВ «РДЛ») у строкове платне користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, що визначене у Договорі та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди від 01.08.2013 року № RDL005/2013 адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: Київська обл., с. Старі Петрівці, урочище Букаєвиця, буд. 8-А.

Відповідно до пп.4.1. Договору оренди від 01.08.2013 року № RDL005/2013 строк оренди приміщення, що орендується, складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту передання-приймання майна.

14.01.2016 під час передачі товару від ТОВ «Біотек», позивачем складено накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 14.01.2016 № РДRD-000001 (прибуткова накладна) в якій зазначено про переміщення товару зі складу Основний склад (офіс) на склад с. Старі Петрівці, урочище Букаєвиця, буд. 8-А, Вишгородський район, Київська обл.

Відображення господарської операції з поставки товару в бухгалтерському обліку підприємства підтверджується карткою рахунку 631 (а.с.111-112 том 1).

Щодо подальшого використання позивачем придбаного товару в рамках власної господарської діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ «РДЛ» і Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України» було укладено договір від 06.11.2015 № RDL012/2015, відповідно до умов якого Виконавець (ТОВ «РДЛ») зобов`язується виготовити та здійснити поставку комплектуючих та обладнання, згідно комплектності, кількості та вартості, що передбачено Специфікацією на поставку, яка додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

На виконання вищевказаного Договору ТОВ «РДЛ» поставило даний товар Фонду, що підтверджується копією видаткової накладної від 12.11.2018 року № 56 та копією товарно-транспортної накладної від 12.11.2018 року № 20.

Відповідно до довідки, наданої головним бухгалтером СБ України (а.с.68 том 2), визначено, що по даним бухгалтерського обліку станом на 01.11.2019 року на балансі військової частини Р 9000 СБ України обліковуються наступні матеріальні цінності: пристрій GS-17-2G/GSM:900, 1800, MHz та автокомплект GS-Car Kit, тобто саме той товар, який був придбаний позивачем у ТОВ «БІОТЕК» за видатковою накладною №1/14 від 14.01.2016 (а.с.26 том 1).

Отже, даними документами підтверджено факт придбання позивачем товару у ТОВ «Біотек», а отже і безпідставність та необґрунтованість доводів контролюючого органу з приводу отримання позивачем зазначеного вище товару у невстановленої особи, внаслідок чого висновок контролюючого органу про заниження позивачем доходу в цій частині на суму 6 000 000 грн є неправомірним.

Щодо не віднесення позивачем до дохідної частини в 2016 році 51000 грн простроченої кредиторської заборгованості суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «РДЛ» і ПП «ДІСЛАВ» було укладено договір про надання послуг від 03.07.2013 року № RDL030713 в порядку та на умовах якого, Виконавець (ПП «ДІСЛАВ») зобов`язується протягом визначеного в Договорі строку надати Замовнику (ТОВ «РДЛ») за плату послуги з розробки програмного модуля RTP-програвача звуку, що передається каналами НІЗ-інтерфейсу, а Замовник зобов`язаний прийняти результати надання послуг та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору про надання послуг від 03.07.2013 року № RDL030713 визначено, що загальна ціна послуг за Договором становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 коп. в тому числі ПДВ (20%) - 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3.3. Договору про надання послуг від 03.07.2013 року № RDL030713, ТОВ «РДЛ» здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПП «ДІСЛАВ» протягом 60 (шістдесяти) робочих днів від дати підписання Сторонами Акту здавання-приймання наданих послуг.

Акт здавання-приймання наданих послуг за договором про надання послуг від 03.07.2013 року № RDL030713 було підписано 28.08.2013 року.

За висновком викладеним Відповідачем в Акті перевірки, а також у відзиві на позовну заяву, у Позивача кредиторська заборгованість виникла 28.08.2013 року та не була погашена станом на 30.09.2018 року.

Однак, враховуючи положення п.3.3 Договору, останнім днем, коли ТОВ «РДЛ» повинно було оплатити кошти за надані послуги є 27.10.2013 року (з дати підписання акту здавання-приймання послуг відраховується 60 робочих днів).

Тобто, така заборгованість у разі її несплати стає безнадійною кредиторською заборгованістю з 28.10.2016 року (3 роки).

Разом з тим, між ТОВ «РДЛ» та ПП «ДІСЛАВ» була підписана додаткова угода від 29.08.2013 до Договору про надання послуг від 03.07.2013, відповідно до якої, за домовленістю Сторін, Замовник та Виконавець дійшли згоди внести зміни до Договору про надання послуг від 03.07.2013 року № RDL030713, а саме: викласти п.3.3. Договору в наступній редакції: «п.3.3. Замовник здійснює оплату послуг встановлену п. 3.1. Договору шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця коштів до 25.12.2015 року включно».

Отже, безнадійна кредиторська заборгованість в сумі 51000 грн виникла з 26.12.2018, чого не було досліджено контролюючим органом внаслідок не витребування документів до перевірки з цього питання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з огляду на додаткову угоду від 29.08.2013 до Договору про надання послуг від 03.07.2013, доводи контролюючого органу щодо обов`язку позивача включити до інших доходів 2016 року суму безнадійної кредиторської заборгованості за 2016 рік в розмірі 51000 грн.

Щодо доводів контролюючого органу про завищення позивачем витрат на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік, ІІІ квартали 2018 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з договору оренди приміщення №001-011/2107 від 01.07.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець), яка є платником єдиного податку 3 групи, з однієї сторони, та ТОВ «РДЛ» (Орендар) з іншої сторони, Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування наступні приміщення: адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 и, загальна площа приміщень, що орендуються: 347,60 кв.м.

Право на здавання Об`єкту в оренду належить Орендодавцю на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер 757, виданий 21.03.2017.

Приміщення, що орендується, надається Орендарю для забезпечення та здійснення господарської діяльності Орендаря.

Строк оренди становить 35 календарних місяців, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення.

За календарний місяць користування орендованим приміщенням, Орендар сплачує Орендодавцю Орендну плату, загальна сума якої на момент укладання даного Договору становить 90376,00 грн без ПДВ.

Згідно акту приймання передачі від 01.07.2017 Орендар (ФОП ОСОБА_1 ) передав, а Орендар (ТОВ «РДЛ») прийняв у користування приміщення, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7и, загальною площею 347,6 кв.м.

До складу інших операційних витрат ТОВ «РДЛ» включено суму у розмірі 4 822 602 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 1 300 024 грн, за три квартали 2018 року у сумі 3 522 578 гривень.

Отже, колегія суддів вважає, що понесені витрати на оренду приміщення підтверджуються первинними документами позивача.

Відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, де ТОВ «Біо Тек» фігурує як підприємство з ознаками «фіктивності», не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Біо Тек» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Допустити заміну Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків