Постанова

від 04.11.2020 по справі 460/930/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/930/19 пров. № А/857/10525/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, прийняте суддею Друзенко Н.В., в м.Рівне, о 17 годині 10 хвилині, повний текст рішення складено 20 липня 2020 року, у справі № 460/930/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

30.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.03.2020 року (а.с.170 т.2) просить: 1) стягнути з Красносільської сільської ради на її користь заробітну плату за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 144518,70 гривень; стягнути з Красносільської сільської ради середню заробітну плату за шість місяців, відповідно до ст.33 Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", в розмірі 106898,88 гривень; стягнути з відповідача компенсації за невикористані відпустки в розмірі 57811,52 гривні, відповідно до ст.83 КЗпП; стягнути з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення за три роки в розмірі 56847,99 гривень; стягнути з Красносільської сільської ради середній заробіток за весь час затримки розрахунку відповідно до ст.116,117 КЗпП України в розмірі 3164538,20 гривень. Загальний розмір позовних вимог склав 3530615,20 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в квітні 2002 року була обрана головою Красносільської сільської ради. Постановою Корецького районного суду від 07.06.2016 у справі №563/66/14-а, яка набрала законної сили 25.06.2016, визнано припиненими повноваження Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 з 07.04.2006, у зв`язку з закінченням строку її повноважень. Відповідно до повідомлення відповідача №159/02-26 від 02.03.2020, місячний посадовий оклад сільського голови складає 7000 грн. Таким чином, розмір середньомісячного заробітку Красносільського сільського голови становить 18949,33 грн., з яких 7000 грн. - місячний посадовий оклад, 600 грн. - доплата за 7 ранг 4 категорії, 760 грн. - 10 % доплати за вислугу років, 5852 грн. - 70% надбавка до посадового окладу за особливий характер роботи та інтенсивність праці, 4737,33 грн. - премія у розмірі місячного середнього заробітку один раз в квартал, за місяць. На підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 у справі №2-а-12/2007 їй. 04.12.2012 було нараховано і виплачено середній заробіток за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в сумі 22241,91 грн. Заробітна ж плата сільського голови за цей період фактично становила 68602,02 грн., а тому просила стягнути різницю між тим, що було їй виплачено за рішенням суду і тим, що належало: 68602,02 - 22241,91 = 46360,11 грн. Отримавши ж 02.03.2020 дані про місячний посадовий оклад сільського голови, ОСОБА_1 обрахувала суму заборгованості по заробітній платі за цей період на рівні: 144518,70 грн. таким чином: 18949,33 : 6078,75 х 46360,11 = 144518,70 грн. Крім цього, за шість місяців у зв`язку із закінченням повноважень (з 07.04.2006 по 07.10.2006) їй належало виплатити 18949,33 грн. х 6 міс = 113695,98 грн., а виплачено за рішенням суду лише 6797,10 грн., що свідчить про заборгованість на рівні 106898,88 грн. Також при звільненні роботодавець зобов`язаний виплатити усі належні працівникові суми, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, яка за три роки становить: 18949,33 грн. х 2 місяці / 59 х 90 календарних дні = 57811,52 грн. та суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачується при наданні відпустки: 18949,33 грн. х 3 = 56847,99 грн. Відповідно до ст.117 КЗпП України, за затримку розрахунку після закінчення повноважень, тобто з 07.04.2006 по 17.03.2020, з Красносільської сільської ради підлягає до стягнення середньомісячна заробітна плата за весь період затримки розрахунку, тобто за 13 років 11 місяців: 18949,33 грн. х 167 місяців = 3164538,11 грн. Всього підлягає до стягнення: 144518,70 + 106898,88 + 57811,52 + 56847,99 + 3164538,11 = 3530615,21 грн.

Уточнюючи свої позовні вимоги в даній справі 01.07.2019, ОСОБА_1 зазначила, що з розрахунку проведеного аудиторською фірмою 01.10.2013 (а.с.110-117 т. 1), розмір середньомісячного заробітку Красносільського сільського голови становить 6078,75 грн., а сума, яка підлягає стягненню за період з 06.05.2005 року по 07.04.2006 року за 237 робочих днів складає 68602,02 грн. (6078,75грн.х2 міс./42 роб.дні. (грудень 2010 року - 23 роб.дні, січень 2011 року - 19 роб.днів) = 289,46 грн. х 237 роб.днів), а тому з урахуванням того, що вона отримала на виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 у справі №2-а-12/2007, їй до виплати належить ще 46360,11 грн. (68602,02 - 22241,91 = 46360,11 грн.) (а.с.127 т. 1).

В подальшому, позивачка зазначила, що місячний посадовий оклад сільського голови збільшився, а тому розмір середньомісячного заробітку становить 18949,33 грн., з яких 7000,00 грн. - місячний посадовий оклад, 600,00 грн. - доплата за 7 ранг 4 категорії, 760,00 грн. - 10% доплати за вислугу років, 5852,00 грн. - 70% надбавки до посадового окладу за особливий характер роботи та інтенсивність праці, 4737,33 грн. - премії у розмірі місячного середнього заробітку один раз в квартал, за місяць (а.с.163 том 2). Однак, сума до виплати залишилась на рівні 46360,11 грн., але за остаточними підрахунками ОСОБА_1 від 17.03.2020 до виплати їй ще належить заробітна плата за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в сумі 144518,70 грн. (а.с.170 т. 2).

Уточнені позовні вимоги базуються на інформації Красносільської сільської ради №159/02-26 від 02.03.2020, згідно з якою відповідно до постанови КМУ №268 від 09.03.2006 із змінами і доповненнями посадовий оклад сільського голови станом на 01.03.2020 з населенням до трьох тисяч становить - 7000 грн., ранг - 550 грн., доплата за вислугу років встановлюється відповідно до стажу роботи в органах місцевого самоврядування понад 3 роки - 10%, понад 5 років - 15%, понад 10 років- 20%, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40 %. (а.с.161 т. 2).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення за три роки в загальному розмірі 9227,10 грн. В решті вимог щодо компенсації за невикористані відпустки, - відмовлено.

Відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог про стягнення з Красносільської сільської ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 144518,70 гривень; середньої заробітної плати за шість місяців, відповідно до ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", в розмірі 106898,88 гривень; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відповідно до ст.116,117 КЗпП України в розмірі 3164538,20 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що лише після рішення Корецького районного суду, що її повноваження вважаються припиненими з 07.04.2006р., був внесений запис в її трудову книжку у жовтні 2016 року.

КЗпП України передбачено, що за затримку видачі належним чином оформленої трудової книжки працівникові виплачується середній заробіток за вимушений прогул.

Вважає, що суд неправильно взяв до уваги суму 1000 грн. посадової ставки, в той час, як в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 р., зазначено виплатити середній заробіток, а не посадову ставку. Вона була посадовою особою, за якою зберігався середній заробіток.

Оскільки сільська рада тривалий час протиправно не визнавала її повноваження припиненими, не вважалася звільненою та з нею не проводили остаточний розрахунок, передбачений ст.116 КЗпП України.

За період часу від фактичного припинення повноважень позивача і до часу внесення запису в її трудову книжку про припинення її повноважень, здійснювалось підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні середньої заробітної плати, вважає, що її заробітна плата підлягала коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Тому, стягнення в розмірі 144518,70 гривень виходячи з посадового окладу сільського голови 7000,0 грн. є обгрунтованим.

Вважає, що розрахунок компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки - 57811,52 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення - 56847,99 грн., виходячи з середньомісячного заробітку голови - 18049,33 грн. є вірним, а суд робив його виходячи з середньомісячного заробітку сільського голови 2075,70 грн. і не врахував п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ №100.

Оскільки розрахунок, в тому числі компенсації за невикористану відпустку та матеріальна допомога не були своєчасно виплачені, то на вказані виплати поширюються вимоги ст.117 КЗпП України.

Вважає, що їй до виплати належить заробітна плата в розмірі 144518,70 грн., середня заробітна плата за 6 місяців, відповідно до ст.33 Закону України Про статус депутатів міської ради в розмірі 106898,88 грн., згідно рішення Гощанського районного суду було виплачено лише 6797,10 грн. виходячи з посадового окладу, а не середньої заробітної плати, як зазначено у ст.33 Закону, компенсації за невикористані відпустки - 57811,52 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення - 56847,99 грн., то відповідно до ст.117 КЗпП України їй належить до виплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку по вказаних сумах в розмірі 3164538,20 грн.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким стягнути з Красносільської сільської ради на її користь: заробітну плату за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 144518,70 гривень; середню заробітну плату за шість місяців, відповідно до ст.33 Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", в розмірі 106898,88 гривень; компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 57811,52 гривні, відповідно до ст.83 КЗпП; матеріальну допомогу на оздоровлення за три роки в розмірі 56847,99 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку відповідно до ст.116,117 КЗпП України в розмірі 3164538,20 гривень, а всього 3530615,20 гривень.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що усі належні позивачці суми коштів були виплачені, про що є документальне підтвердження, і жодних зобов`язань Красносільська сільська рада не має.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, які просять задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області "Про підсумки виборів сільського голови та визнання його повноважень" №2 від 13.04.2002 визнано повноваження сільського голови ОСОБА_1 з 13 квітня 2002 року (а.с.93 т.1).

Рішенням Красносільської сільської ради №88 від 11.09.2003 було достроково припинено повноваження Красносільського сільського голови ОСОБА_1 .

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 06.05.2005 у справі №2-36/2005 визнано незаконним рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області "Про дострокове припинення повноважень Красносільського сільського голови" №88 від 11.09.2003. Стягнуто з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 12029,50 грн. за час вимушеного прогулу; 283,00 грн. витрати на відрядження за 2003 рік та січень 2004 року, та 200,00 грн. - за надання юридичної допомоги при оформлені позову до господарського суду (а.с.221-223 т.1).

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 09.12.2005 (провадження №22а-1037-2005 р.) рішення Корецького районного суду від 06.05.2005 в частині задоволення позову про стягнення 283 грн. витрат, понесених нею на відрядження та 200 грн. - за надання юридичної допомоги при зверненні з позовом в інтересах сільради до господарського суду - скасовано, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено, а в решті рішення суду залишено без зміни (а.с.224-227 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області, як суду касаційної інстанції, від 29.12.2007 рішення Корецького районного суду від 06.05.2005 та рішення апеляційного суду Рівненської області від 09.12.2005 залишено без змін (а.с.228-230 т. 1).

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася в Гощанський районний суд Рівненської області з позовом до Красносільської сільської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, коштів за час вимушеного прогулу і розрахункових виплат, посилаючись на те, що в період дії її представницького мандату, який закінчувався після проведення чергових виборів 26 березня 2006 року, функції сільського голови виконувала особа, яка не була обрана на цю посаду в законному порядку, а вона з травня 2005 року по 7 квітня 2006 року включно не отримувала заробітної плати, відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення. Просила стягнути: заробітна плата за 11 місяців - 20146,50 грн., сума доплат за чотири квартали - 7326 грн., матеріальна допомога на оздоровлення за три роки 5494,50 грн.; сума виплат за час вимушеного прогулу по день звернення за 212 дні - 19412,84 грн. Загальна сума 52380,00 грн. Крім цього, ОСОБА_1 просила стягнути моральну шкоду у сумі 25000,00 грн. та у відповідності до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - середню зарплату за шість місяців по закінченню повноважень на виборній посаді у раді виходячи із розрахунку: 2435,90 х 6 міс. = 14615,00 грн. та зобов`язати відповідача внести в трудову книжку запис про припинення її повноважень як сільського голови, стягнути невиплачені її кошти за відрядження в період з травня 2003 року по березень 2006 року.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 у справі №2-а-12 2007 р. ОСОБА_1 в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 06.05.2005 по 07.04.2006, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.04.2006 по день фактичного розрахунку, в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 25000,00 грн., витрат на відрядження за період після січня 2004 року по березень 2006 року з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області та внесення запису в трудову книжку про припинення її повноважень як сільського голови,- відмовлено. Провадження по справі в частині стягнення витрат на відрядження за період з травня 2003 року по січень 2004 року закрито. Стягнуто з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області 6797,10 грн. - середню заробітну плату за шість місяців, та 70,00 грн. витрат за надання правової допомоги (а.с.197-199 т. 2).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 залишено без змін (а.с.171-172 т. 1).

Постановою Вищого адміністративного суду від 01.02.2011 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007, а постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 змінено. Доповнено резолютивну частину абзацом наступного змісту: "Зобов`язати Красносільську сільську раду Гощанського району Рівненської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 06.05.2005 по 07.04.2006". В іншій частині постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 залишено без змін (а.с.200-201 т. 2).

08.04.2011 Гощанським районним судом було видано виконавчий лист на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011, а 10.08.2011 відділом державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого документа.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2011 №К-19834/07 було відмовлено відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області у роз`ясненні постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, коштів за час вимушеного прогулу, розрахункових виплат. При цьому судом касаційної інстанції вказано, що постанова від 01.02.2011 є зрозумілою, нею вирішені всі питання, які ставились до суду, а отже відсутні підстави для її роз`яснення. Разом з цим колегія суддів вважала за необхідне зазначити, що обчислення середньої заробітної плати слід здійснювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (а.с.202 т. 2).

28.02.2012 відділом ДВС Гощанського РУЮ на адресу Красносільської сільської ради було направлено вимогу № 992/02-25 щодо виконання виконавчого листа №2-а-12, виданого 08.04.2011 Гощанським районним судом.

Згідно довідки Красносільської сільської ради про нарахування середньомісячної заробітної плати по рішенню суду від 01.02.2011 ОСОБА_1 за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 для розрахунку взято середньомісячну заробітну плату за місяці: лютий-березень 2006 року, складовими якої є: оклад - 1000,00 грн., надбавка за ранг - 110,00 грн., доплата за вислугу років (10%) - 111,00 грн., персональна надбавка, встановлена у 2003 році (70%) 854,70 грн. Таким чином, за 22 робочих дні березні 2006 року - 2075,70 грн., за 20 робочих днів квітня 2006 року - 2075,70 грн. Відповідно до цього середньоденна заробітна плата була визначена на рівні (2075,70+2075,70) : 42 = 98,84 грн. Саме виходячи із такого розрахунку середньоденного заробітку, Красносільська сільська рада нарахувала ОСОБА_1 суму середньомісячної заробітної плати по рішенню суду від 01.02.2011 за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 22241,91 грн. (а.с.142 т. 2).

На вимогу ВДВС Гощанського РУЮ № 5398/02-25 від 28.11.2012, ОСОБА_1 було нараховано середній заробіток за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в сумі 22241,91 грн. і вказану суму виплачено згідно платіжного доручення №372 від 04.12.2012 (а.с.91 т. 1, а.с.109 т. 2).

Крім цього, на виконання рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 у справі №2-а-12 2007 було також виплачено середню заробітну плату за шість місяців 2006 року після закінчення повноважень як сільського голови, відповідно ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в сумі 6797,10 грн. (а.с.90 т. 1, а.с.110 т. 2).

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 20.05.2013 у справі №1703/638/2012 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до відділу Державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції, Красносільської сільської ради Гощанського району, де позивачка просила визнати дії працівників ДВС незаконними і такими, що порушують її права та інтереси, а також прийняти розрахунок середньої заробітної плати, який проведений нею і сума за яким становить 63267,15 грн. (а.с.186-193 т. 1).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013, постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 20.05.2013. скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірними дії Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 та зобов`язано нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 68602,02 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням всіх передбачених законодавством обов`язкових платежів. В решті позову відмовлено (а.с.194-199 т. 1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2014 (провадження К/800/54666/13) судові рішення у справі №1703/638/2012 були скасовані з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.205-207 т. 2).

Постановою Корецького районного суду від 30.03.2015 в позові ОСОБА_1 до відділу ДВС Гощанського РУЮ, Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області про неправомірні дії державного виконавця щодо встановлення заробітної плати, яка підлягає стягненню та встановленню порядку та способу виконання виконавчого листа, виданого Гощанським районним судом 08.04.2011 року - відмовлено (а.с.200-204 т. 1).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 постанову Корецького районного суду Рівненської області від 30.03.2015 залишено без змін (а.с.205-210 т. 1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2015 (провадження К/800/30178/15) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корецького районного суду Рівненської області від 30.03.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі №1703/638/2012 (а.с.213 т. 2).

У вересні 2014 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області №279 від 22.05.2013 незаконним та скасувати його, а також прийняти рішення суду, яким визнати її повноваження як Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області припиненими.

Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 09.09.2015 у справі №563/665/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Красносільської сільської ради Гощанського району № 279 від 22.05.2013 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 15.11.2010 року про факт припинення її повноважень, як сільського голови Красносільської сільської ради Гощанського району"; В решті позовних вимог - відмовлено. (а.с.105 т. 1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2016 (провадження К/800/48855/15) рішення судів обох інстанцій скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с.130-131 т. 1).

Під час нового розгляду справи №563/665/14-а, постановою Корецького районного суду Рівненської області від 07.06.2016 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області №279 від 22.05.2013 "Про розгляд заяв ОСОБА_1 від 15.11.2010 про факт припинення її повноважень, як сільського голови Красносільської сільської ради Гощанського району". Визнано припиненими повноваження Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 з 07.04.2006 у зв`язку з закінченням строку повноважень. Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 25.06.2016 (а.с.94-95 т. 1).

Вищенаведеними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду Красносільського сільського голови з 13.04.2002 по 07.04.2006 і, відповідно, трудові відносини між ОСОБА_1 та Красносільською сільською радою припинилися саме 07.04.2006.

Починаючи з 11.09.2003 і до 07.04.2006 ОСОБА_1 фактично своїх повноважень не виконувала з незалежних від неї обставин, в силу того, що не була допущена до їх виконання. У цей проміжок часу, Красносільською сільською радою заробітна плата їй не нараховувалась і не виплачувалась.

Заробітна плата ОСОБА_1 за період з 11.09.2003 по 06.05.2005 була стягнута на її користь як середній заробіток за час вимушеного прогулу, рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 06.05.2005 у справі №2-36/2005 (12029,50 грн. за 419 днів вимушеного прогулу).

Заробітна плата позивачки за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 була стягнута на її користь як середній заробіток, постановою Вищого адміністративного суду від 01.02.2011 у справі №2-а-12 2007 р. При цьому, сам розмір заробітної плати судом не визначався, натомість, розрахунок мав проводитись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

На виконання судового рішення у справі №2-а-12 2007 р. Красносільська сільська рада нарахувала ОСОБА_1 суму середнього заробітку за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 22241,91 грн. і виплатила її у повному розмірі 04.12.2012.

Для розрахунку було взято середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 на рівні 2075,70 грн., з яких 1000,00 грн. - оклад, 110,00 грн. - надбавка за ранг, 111,00 грн. - доплата за вислугу років (10%), 854,70 грн. - персональна надбавка, встановлена у 2003 році (70%).

Такий розрахунок і виплату саме такої суми визнано належним виконанням постанови Вищого адміністративного суду від 01.02.2011 у справі №2-а-12/2007 р згідно з постановою Корецького районного суду Рівненської області від 30.03.2015 у справі №1703/638/2012, яка набрала законної сили 02.06.2015.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення за три роки в розмірі 9227,10 грн. та відмовою в задоволенні решти вимог, виходячи з наступного.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, положення якого застосовуються у випадку обчислення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу (далі - Порядок №100).

Згідно пункту 2 вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В усіх інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу - пункт 4 Порядку №100.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що повноваження Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 визнано припиненими постановою Корецького районного суду Рівненської області від 07.06.2016 у справі №563/665/14-а, яка набрала законної сили 25.06.2016, також в жодному разі не змінює строку. Строк припинення трудових правовідносин (строк публічної служби) визнано припиненими саме з 07.04.2006 та у зв`язку з закінченням строку повноважень сільського голови (строку дії представницького мандату).

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 у справі №2-а-12/2007 р. встановлено, що трудова книжна ОСОБА_1 з 2003 року знаходилась у неї на руках і в Красносільську сільську раду позивачем не надавалася.

З 11.09.2003 і до 07.04.2006 позивачка фактично не виконувала повноважень сільського голови (не працювала) з незалежних від неї обставин (а саме через прийняття Красносількою сільською радою незаконного рішення про дострокове припинення її повноважень і подальшого створення перешкод в реалізації відповідних функцій) та не отримувала заробітної плати, хоча згідно із законодавством за нею зберігалася відповідна посада і місце роботи.

Таким чином, в період часу з 11.09.2003 по 06.05.2005 та з 06.05.2005 по 07.04.2006 ОСОБА_1 обіймаючи виборну посаду голови Красносільської сільської ради перебувала у вимушеному прогулі, а тому на її користь підлягав стягненню середній заробіток, обчислений за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Згідно абзацу пункту 4 цього Порядку, в усіх інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 06.05.2005 по 07.04.2006, в розмірі 22241,91 грн., проведена згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" №268 від 09.03.2006 (в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин - квітень 2006 року), де місячний посадовий оклад сільського, селищного голови села з чисельністю населення до 3 тис.чоловік становив 1000,00 грн. (додаток 54 до постанови - Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів). Дане підтверджено і постановою Корецького районного суду Рівненської області від 30.03.2015 у справі №1703/638/2012, яка набрала законної сили 02.06.2015.

Апеляційний суд також не приймає до уваги покликання апелянта на розрахунок зроблений аудиторською фірмою 01.10.2013, виходячи з посадового окладу сільського голови станом на грудень 2010 року, січень 2011 року, оскільки судом першої інстанції вірно зазначено, що в цей періоду ОСОБА_1 вже не мала ані повноважень сільського голови, ані представницького мандату, а тому їй не може бути врахований посадовий оклад сільського голови, визначений на 2010-2011 роки.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, і з таким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Красносільської сільської ради заробітної плати за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 в розмірі 144518,70 грн., як різниці між тим, що їй виплачено (22241,91 грн.) на виконання рішення суду і тим, що на її думку належало до виплати, не підлягають до задоволення, ще й тому, що обґрунтованість та законність нарахування ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період з 06.05.2005 по 07.04.2006 на рівні 22241,91 грн. підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення з Красносільської сільської ради середньої заробітної плати за шість місяців, відповідно до ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", в розмірі 106898,88 грн., яку позивачка обгрунтовує тим, що за шість місяців у зв`язку із закінченням повноважень (з 07.04.2006 по 07.10.2006) їй належало виплатити 18949,33 грн. х 6 міс = 113695,98 грн., а виплачено за рішенням суду лише 6797,10 грн., що свідчить про заборгованість на рівні 106898,88 грн., то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 у справі №2-а-12/2007 р. стягнуто з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 6797,10 грн., виходячи із розрахунку (1148,82грн. + 1116,87грн.) х 2 міс. х 6 міс. = 6797,10 грн., яка виплачена 29.01.2008 (а.с.110 т. 2).

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що розмір середньомісячного заробітку на рівні 18949,33 грн., взяти позивачкою, який обраховано з місячного посадового окладу на рівні 7000,00 грн. та з урахуванням решти доплат (600,00 грн. - доплата за 7 ранг 4 категорії, 760,00 грн. - 10% доплати за вислугу років, 5852,00 грн. - 70% надбавки до посадового окладу за особливий характер роботи та інтенсивність праці, 4737,33 грн. - премії у розмірі місячного середнього заробітку один раз в квартал, за місяць), це посадовий оклад, який вона ніколи не отримувала, оскільки її повноваження скінчились в квітні 2006 року, а посадовий оклад на рівні 7000 грн. був затверджений Урядом лише в червні 2019 року.

Згідно частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" №93-IV від 11.07.2002, депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Щодо позовних вимог про стягнення з Красносільської сільської ради на користь ОСОБА_1 компенсації за дні невикористані відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення за три роки, то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 83 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001, посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Судом встановлено, що за час перебування на виборній посаді Красносільського сільського голови ОСОБА_1 скористалася правом на щорічну відпустку за період роботи з 13.04.2002 по 13.04.2003 та отримала при цьому допомогу на оздоровлення в сумі 365,00 грн. (а.с.22-25 т. 2).

За періоди перебування на посаді з 13.04.2003 по 13.04.2004, з 13.04.2004 по 13.04.2005 та з 13.04.2005 по 07.04.2006 ОСОБА_1 правом на щорічну відпустку не скористалася і відповідної компенсації не отримувала.

Тобто, ОСОБА_1 має право на компенсацію 90 днів невикористаної основної щорічної відпустки, а, відтак, на її користь підлягає стягненню сума компенсації за ці дні, що суд першої інстанції правильно визначив та розрахував, відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, тобто виходячи із середнього заробітку (посадового окладу) на час звільнення. А саме: посадовий (місячний) оклад ОСОБА_1 на дату припинення повноважень - 07.04.2006 року становив 2075,70 грн., і обраховувався, виходячи з місячного посадового окладу сільського, селищного голови села з чисельністю населення до 3 тис. чоловік на рівні 1000,00 грн., а також з урахуванням надбавки за ранг - 110,00 грн., доплати за вислугу років (10%) - 111,00 грн. та персональної надбавки (70%) - 854,70 грн..

Розрахунок апелянта про стягнення на її користь компенсації за невикористані відпустки в розмірі 57811,52 грн., тобто виходячи з розміру середньомісячного заробітку на рівні 18949,33 грн., який обраховано з місячного посадового окладу на рівні 7000,00 грн., апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки у ОСОБА_1 не було встановлено посадовий оклад на рівні 7000,0 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за три роки в розмірі 56847,99 гривень, то апеляційний суд зазначає наступне:

Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (ч. 5 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001).

Судом першої інстанції вірно зазначено і з такими доводами погоджується апеляційний суд, що місячний посадовий оклад сільського, селищного голови села з чисельністю населення до 3 тис. чоловік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" №268 від 09.03.2006 (у редакції станом на 07.04.2006) - 1000,00 грн., а тому сума матеріальної допомоги на оздоровлення за три роки - 3000,00 грн., а не як зазначає позивач.

Таким чином, стягненню підлягає компенсація за дні невикористаної основної щорічної відпустки з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 9227,10 грн. (6227,10 грн.+ 3000,00 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення з Красносільської сільської ради середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 3164538,20 грн., то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 лютого 2020 року (справа №821/1083/17) зазначила таке.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, Верховний Суд зазначає, що закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, а також наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду дають підстави для висновку, що розгляд судом питання стягнення з роботодавця належних працівникові сум, що мали бути виплачені в день звільнення останнього, а також питання стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в разі порушення роботодавцем свого обов`язку розрахуватись з працівником в день його звільнення, ніяким чином не перебуває та не може перебувати у залежності від законності звільнення такого працівника та/або можливого подальшого його поновлення на посаді. Роботодавець має обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а також несе відповідальність за невиконання цього обов`язку незалежно від інших обставин звільнення.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №2-а-12/2007, де вирішувалося питання про стягнення усіх розрахункових виплат (в тому числі і відпускних), Красносільською сільською радою було виплачено ОСОБА_1 усі присудженні до стягнення кошти.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачці у виплаті компенсаційних виплат за такий значний період, з підстав зазначених в оскаржуваному рішенні суду.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 460/930/19, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 20.11.20, в зв"язку з перебуванням головуючого - судді Кушнерика М.П. на листку непрацездатності та курсах підвищення кваліфікаціх, а також в зв"язку з перебуванням судді Курильця А.Р. на листку непрацездатності і у відпустці, підписано 14.12.2020.