Постанова

від 02.12.2020 по справі 817/726/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/726/15 пров. № А/857/10986/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства фірми Будінвестсервіс на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом Колективного підприємства фірми Будінвестсервіс до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення 10 год 55 хв,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 31 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Колективне підприємство фірми Будінвестсервіс (далі - КП Будінвестсервіс ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ОДПІ):

№ 0001132200 від 16 липня 2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 442 632,50 грн, у тому числі за основним платежем 354 106,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 88526,50 грн;

№ 0001142200 від 16 липня 2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на загальну суму 384 837,50 грн, у тому числі за основним платежем на 307 870,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 76967,50 грн;

№ 0001612200 від 11 листопада 2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПНП на загальну суму 116 064,83 грн, у тому числі за основним платежем 77376,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 38688,28 грн.

№ 0001602200 від 11 листопада 2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 217 959,75 грн, у тому числі за основним платежем 145306,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 72653,25 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року позовні вимоги КП Будінвестсервіс було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2020 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 817/726/15 у задоволенні позову КП Будінвестсервіс відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було підтверджено реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ Нордекс Компані ЛТД , ТОВ Рімнус Маркет , ТОВ Єврокласбуд , ТОВ Твін Стар Груп , ПП Оргспецсервіс , ТОВ Лейб Біз , ТОВ Авто Коннект ЛТД , ТОВ Єврокласбуд та ТОВ Рекомс у періоди, що підлягали перевірці, а отже донарахування контролюючим органом йому податкових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних санкцій є правомірним.

КП Будінвестсервіс у поданій апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що посилання суду на наявні кримінальні провадження, як на доказ недостовірності фінансових операції є незаконний.

На думку скаржника, законодавець не визначив ані конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції, ані ступеня деталізації опису господарської операції у первинному документі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Із урахуванням вказаного, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що стало наслідком винесення неправосудного рішення.

Представник КП Будінвестсервіс , належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду повторно не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Представник Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС) - правонаступника ОДПІ, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду повторно не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що на клопотання відповідача розгляд справи 18 листопада 2020 року було відкладено та надано йому можливість подати клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у порядку та строки, встановлені приписами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, однак таке у встановлений вказаною нормою строк подано не було.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП Будінвестсервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 01 травня 2014 року, результати якої оформлено актом від 27 червня 2014 року № 899/22/22579348.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення КП Будінвестсервіс приписів:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), внаслідок чого було занижено ПНП у сумі 307 870,00 грн;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, абз. г пункту 198.5 статті 198 ПК, внаслідок чого підприємством занижено ПДВ у сумі 354 106,00 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 27 червня 2014 року № 899/22/22579348, ОДПІ 16 липня 2014 року були прийняті ППР №0001132200 та №0001142200.

Окрім того, ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку КП Будінвестсервіс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Єврокласбуд за жовтень 2013 року, ТОВ Твін Стар Груп за листопад-грудень 2013 року, ТОВ Рекомс за червень 2014 року, результати якої оформлено актом від 30 жовтня 2014 року №1234/22/22579348.

Під час цієї перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про виявлення порушення КП Будінвестсервіс вимог:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, внаслідок чого позиваче завищено валові витрати на 407 245 грн за 2013 рік;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого було безпідставно віднесло до податкового кредиту підприємства суми за безтоварними операціями із ТОВ Єврокласбуд за жовтень 2013 року, із ТОВ Твін Стар Груп за листопад-грудень 2013 року та ТОВ Рекомс за червень 2014 року на суму 145 306,50 грн, що призвело до заниження ПДВ на 217 959,75 грн;

статей 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України у в частині недодержання їх вимог у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими, за правочинами із ТОВ Єврокласбуд за жовтень 2013 року, ТОВ Твін Стар Груп за листопад-грудень 2013 року та ТОВ Рекомс за червень 2014 року.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 30 жовтня 2014 року №1234/22/22579348, ОДПІ 11 листопада 2014 року були прийняті ППР №0001612200 та №0001602200.

КП Будінвестсервіс не погодився із донарахуванням йому податкових зобов`язань вказаними ППР ОДПІ та за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, що викладені у заявах по суті справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про непідтвердження КП Будінвестсервіс реального здійснення господарських операцій із його контрагентами ТОВ Нордекс Компані ЛТД , ТОВ Рімнус Маркет , ТОВ Єврокласбуд , ТОВ Твін Стар Груп , ПП Оргспецсервіс , ТОВ Лейб Біз , ТОВ Авто Коннект ЛТД , ТОВ Єврокласбуд та ТОВ Рекомс у періоди, що перевірялися контролюючим органом.

Приписами статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регламентовані приписами ПК.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами пункту 44.6 статті 44 ПК передбачено що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

За правилами підпункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пункту 138.8 статті 138 ПК передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із підпунктом а пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження його власної господарської діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених ним договорах.

Такі господарські операції мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг, зміст та час здійснення таких операцій.

При цьому в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційний суд під час вирішення цього спору враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі №826/20258/13-а, відповідно до якої про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення, як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих у податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Нордекс Компані ЛТД , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до матеріалів справи КП Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Нордекс Компані ЛТД (Виконавець) 12 квітня 2012 року уклали договір № 7 (а.с.70-72 т.1), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги транспортними засобами та механізмами, а Замовник - оплатити надані послуги за ціною та в порядку, що передбачені у договорі (п.1.1). Кількість та найменування техніки, строки надання послуг замовнику, змінність робіт визначаються за погодженням сторін (п.1.2). Розрахунки за фактично виконані послуги здійснюються згідно з актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, іншими документами, що підтверджують надання послуг (п.3.1). Замовник зобов`язується використовувати техніку у відповідності до умов договору та її призначення згідно з проектом виконання робіт (п.4.2.3).

Перелік та вартість роботи машин та механізмів наведено в додатку № 1 до договору № 7 від 12 квітня 2012 року, відповідно до якого:

автовишка (пальне замовника) - 96,35 грн/год, у т.ч. ПДВ;

автовишка ВС-22 - 162,00 грн/год, у т.ч. ПДВ;

автомобіль М-Спринтер - 114,00 грн/год, у т.ч. ПДВ.

Виконавцем було надано Замовнику акти виконаних робіт за травень 2012 року (без зазначення дати їх складання) №№ 1-8 (а.с.74-81 т.1).

Як встановлено контролюючим органом у ході перевірки та не заперечується КП Будінвестсервіс , позивачем було віднесено до складу витрат у ІІ-ІІІ кварталах 2012 року 229 355,00 грн. При цьому розрахунки між підприємствами не проведено і станом на кінець періоду, що підлягав перевірці, кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ТОВ Нордекс Компані ЛТД становила 275 224,80 грн.

На підставі отриманих від ТОВ Нордекс Компані ЛТД податкових накладних (а.с.82-89 т.1) позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 45871,00 грн, у тому числі: у травні 2012 року в сумі 21969,00 грн, у липні 2012 року в сумі 4671,00 грн, у серпні 2012 року в сумі 12771,00 грн, у вересні 2012 року в сумі 6460,00 грн.

Акти виконаних робіт та податкові накладні підписані директором ТОВ Нордекс Компані ЛТД ОСОБА_1 .

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт за травень 2012 року № 1-8 не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до первинних документів, оскільки не розкривають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; не дають змоги ідентифікувати транспортні засоби та механізми, якими виконувались роботи (марка, реєстраційний номер, маршрут), місце виконання робіт та їх вид.

Окрім того, суд першої інстанції слушно відхилив доводи позивача про те, що послуги машин та механізмів ТОВ Нордекс Компані ЛТД були ним використані при виконанні договору № 8 від 12 квітня 2012 року з генпідрядником Філія Житомирський ВЕТВЗ , за умовами якого субпідрядник КП Будінвестсервіс зобов`язувався у 2012 році виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги М06 Київ-Чоп в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення), оскільки ні під час документальної перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не було надано документально підтверджених відомостей щодо використання в травні 2012 року послуг машин та механізмів ТОВ Нордекс Компані ЛТД у межах господарської діяльності КП Будінвестсервіс .

З урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні підстави для субсидіарного врахування при вирішенні спору відомостей, відображених у акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №1564/2240/38061646 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Нордекс Компані ЛТД код ЄДРПОУ 38061646 з питань взаємовідносин з контрагентами за період березень-серпень 2012 року , про те, що директор та головний бухгалтер ТОВ Нордекс Компані ЛТД ОСОБА_1 взимку 2012 року погодилась за винагороду підписати документи, необхідні для реєстрації вказаного товариства, однак наміру здійснювати фінансово-економічну діяльність вона не мала, статутний фонд підприємства не формувала, ніяких документів фінансово-господарської діяльності не підписувала. Де знаходяться офісні приміщення, документація ТОВ Нордекс Компані ЛТД їй невідомо.

Відтак, наведена сукупність встановлених судом першої інстанції у ході розгляду справи обставин, на переконання апеляційного суду, давала йому належні правові та фактичні підстави для висновку про те, що КП Будінвестсервіс не підтвердило належними первинними документами реальності господарських операцій з придбання послуг від ТОВ Нордекс Компані ЛТД , а отже висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем відповідних витрат та податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями та донарахування грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є правомірними.

При наданні оцінки правильності висновкам суду першої інстанції у частині позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Рімнус Маркет , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, 17 квітня 2012 року між КП Будінвестсервіс (Генпідрядник) та ТОВ Рімнус Маркет (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 01 щодо виконання експлуатаційного утримання автомобільної дороги М06 Київ-Чоп у межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення та світлофорних об`єктів). За умовами вказаного договору Генпідрядник не пізніше як за 5 календарних днів до початку робіт мав надати Субпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію у трьох екземплярах, склад і зміст якої визначено нормативами Держбуду, будівельний майданчик і необхідні для його користування документи. Забезпечення робіт будівельними матеріалами покладається на Субпідрядника. Субпідрядник зобов`язаний перед початком робіт надати Генпідряднику копії розпорядчих документів про призначення відповідальних осіб: за виконання ремонтно-будівельних робіт; за безпечну експлуатацію електрогосподарства Субпідрядника; підписку виконавця (виконроба) ремонтно-будівельних робіт; забезпечити прийом, розвантаження, складування та зберігання усіх необхідних для проведення робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, що постачатимуться Субпідрядником, а також за додаткову оплату, що постачатимуться Генпідрядником.

На підтвердження реального виконання Субпідрядником робіт (послуг) за вказаним договором позивачем надано отримані від ТОВ Рімнус Маркет довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 та акти приймання виконаних робіт форми №КБ-2в за травень 2012 року без зазначення дати їх складання та посади й прізвища осіб, що здавали та приймали виконані роботи, на загальну суму 283470,00 грн.

Окрім того, було представлено податкові накладні за підписом О.В.Коваленко.

Вартість робіт в сумі 236 225,00 грн віднесена КП Будінвестсервіс до складу витрат у ІІ-ІІІ кварталах 2012 року, а на суму ПДВ у розмірі 47245,00 грн сформовано податковий кредит, у тому числі у травні 2012 року у сумі 19435,50 грн, у серпні 2012 року у сумі 9102,00 грн, у вересні 2012 року у сумі 18707,50 грн, про що зазначено у акті перевірки та не заперечується позивачем.

За даними бухгалтерського обліку станом на 01 травня 2014 року кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках із ТОВ Рімнус Маркет становила 236 470,00 грн, однак у ході документальної перевірки позивачем не були надані документи на підтвердження розрахунків на суму 47000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що наявні у матеріалах справи довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до первинних документів, оскільки не розкривають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; не дають змоги ідентифікувати транспортні засоби та механізми, якими виконувались роботи (марка, реєстраційний номер, маршрут), місце виконання робіт та їх вид.

Окрім того, суд першої інстанції з урахуванням вимог пункту 1.15 ДБН А.3.1-5-96 слушно звернув увагу на відсутність у загальному журналі робіт КБ Будінвестсервіс № 1 з експлуатаційного утримання автомобільної дороги в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення) будь-яких відомостей про залучення до робіт субпідрядників та про перелік та обсяг робіт, які виконувались субпідрядниками.

Відтак, з урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні підстави для субсидіарного врахування при вирішенні спору відомостей, що містяться у довідці від 23 грудня 2013 року № 1279/26-58-22-08-11/37889487 ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Рімнус Маркет (код ЄДРПОУ 37889487) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період: листопад, грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року щодо можливості ведення ТОВ Рімнус Маркет господарської діяльності, а також пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких вона дізналась про те, що є директором вказаного товариства від працівників податкової міліції і жодного відношення до його діяльності не має, будь-яких документів ТОВ Рімнус Маркет не підписувала, посадових осіб підприємств-контрагентів не знає і ніколи не бачила.

Таким чином, наведена сукупність встановлених судом першої інстанції у ході розгляду справи обставин, на переконання апеляційного суду, давала йому належні правові та фактичні підстави для висновку про непідтвердження КБ Будінвестсервіс належними первинними документами фактичного одержання від ТОВ Рімнус Маркет послуг за договором субпідряду №01 від 17 квітня 2012 року та їх використання в межах господарської діяльності при виконанні договірних зобов`язань перед Філією Житомирський ВЕТВЗ , а отже висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем відповідних витрат та податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями та донарахування грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є правомірними.

При наданні оцінки висновкам суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ПП Оргспецсервіс , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до матеріалів справи ПП Оргспецсервіс надало КП Будінвестсервіс прибуткову накладну № 000157 від 31 липня 2013 року за номенклатурою: лампи, конденсатори, дроселі, скло захисне, патрони, на загальну суму 227 100,00 грн, у т.ч. ПДВ 37850,00 грн, а також виписано податкову накладну № 158 від 31 липня 2013 року на загальну суму 227 100,00 грн, у т.ч. ПДВ 37850,00 грн. (а.с.186, 187 т.1).

Вартість товарів у сумі 189 250,00 грн КП Будінвестсервіс віднесено до складу витрат у III-IV кварталах 2013 року та сформовано податковий кредит на суму ПДВ 37850,00 грн у липні 2013 року, про що стверджено актом перевірки та позивачем не заперечується.

За даними бухгалтерського обліку КП Будінвестсервіс станом на 01 травня 2014 року кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ПП Оргспецсервіс становить 227 100,00 грн.

При цьому докази транспортування зазначеного товару від ПП Оргспецсервіс до КП Будінвестсервіс та докази оприбуткування товару на склад позивача матеріали справи не містять.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції із ПП Оргспецсервіс позивачем надано акти передачі-приймання матеріальних цінностей та роздруківки приходу й списання товару за липень-вересень 2013 року.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у наявному у матеріалах справи матеріальному звіті енергетика за серпень 2013 року всупереч вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відсутній підпис посадової особи підприємства, яка склала відповідні документи, а також дата його складання, а при співставленні відомостей про кількість товару у розрізі його найменувань, зазначених у видатковій накладній ПП Оргспецсервіс № 000157 від 31 липня 2013 року, з відомостями, що відображені у матеріальному звіті енергетика за серпень 2013 року, встановив їх невідповідність.

Водночас, на думку апеляційного суду, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що аналіз матеріального звіту енергетика за серпень 2013 року дає підстави для висновку, що зазначений у прибутковій накладній ПП Оргспецсервіс №000157 від 31 липня 2013 року товар за номенклатурою та у кількості не був облікований КП Будінвестсервіс , а відомості щодо його списання у серпні-вересні 2013 року не відповідають відомостям щодо надходження такого товару позивачу.

Відтак, з урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні підстави для субсидіарного врахування при вирішенні спору відомостей, що містяться у акті № 450/05-63-22-03/33728083 від 30 квітня 2014 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Оргспецсервіс (код за ЄДРПОУ 33728083) щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013 по 20.03.2014 , відповідно до яких ПП Оргспецсервіс у період з 01 липня 2013 року по 20 березня 2014 року звітність за формою 1-ДФ не подавалась, інформація щодо наявності складських приміщень та автотранспорту відсутня.

Вказана інформація узгоджується із обставинами, встановленими у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000060, порушеного за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 209 КК України, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Таким чином, наведена сукупність встановлених судом першої інстанції у ході розгляду справи обставин, на переконання апеляційного суду, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що у ході судового розгляду справи позивач належними та допустимими доказами не підтвердив факту транспортування та оприбуткування товару, одержаного від ПП Оргспецсервіс , його використання у господарській діяльності при виконанні договірних зобов`язань перед Філією Житомирський ВТЕВЗ . а отже висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем відповідних витрат та податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями та донарахування грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є правомірними.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції у частині позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Лейб Біз , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як свідчать матеріали справи, 28 листопада 2013 року КП Будінвестсервіс (Покупець) уклало із ТОВ Лейт Біз (Постачальник) договір поставки № 5, за умовами якого Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах договору. Відвантажування товару здійснюється транспортом Постачальника.

На підтвердження реальності виконання вказаної господарської операції КП Будінвестсервіс представлено отримані від ТОВ Лейт Біз видаткові накладні від 30 листопада 2013 року та 30 грудня 2013 року та податкові накладні на загальну суму 635773,80 грн, у тому числі ПДВ 105 962,30 грн.

Позивачем у IV кварталі 2013 року віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, 456 644,95 грн та до податкового кредиту ПДВ у сумі 105962,30 грн, що позивачем не заперечується.

Разом із тим, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що у ході документальної перевірки та під час судового розгляду справи КБ Будінвестсервіс не було надано жодних доказів на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ Лейт Біз до позивача.

Водночас, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у наявних у матеріалах справи матеріальних звітах енергетика за листопад, грудень 2013 року, лютий, березень 2014 року, матеріалах по постачальнику ТОВ Лейт Біз всупереч вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні немає підписів ні керівника підприємства, ні головного бухгалтера, ні матеріально відповідальної особи, а звіти про витрати матеріалів виконавця робіт не містять відомостей про постачальника товарів.

З урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні підстави для субсидіарного врахування інформації з довідки № 270-20/48-з від 20 травня 2014 року Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції зустрічної звірки, проведеної у КП Будінвестсервіс з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Філії Житомирський ВТЕВЗ за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року, відповідно до якої в акти виконаних робіт були включені матеріали, які по даних обліку підприємства не обліковувались, на загальну суму 227525,47 грн. На запит щодо підтвердження надання матеріалів у ході звірки відповідь від ТОВ Лейт Біз не надійшла.

Окрім того, судом першої інстанції також слушно додатково враховано відомості, що містяться у акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29 травня 2014 року №1512/26-55-08/38749616 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Лейт Біз щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ Брона груп , ТОВ Скрап сервіс , ТОВ Формула успіху за грудень 2013 року, січень, лютий 2014 року , відповідно до якого фактичне місцезнаходження ТОВ Лейт Біз не встановлено. Згідно з податковим розрахунком 1-ДФ за грудень 2013 року загальна чисельність працюючих на ТОВ Лейт Біз складає 1 особа. У грудні 2013 року ТОВ Лейт Біз задекларовано загальну суму податкових зобов`язань з ПДВ 11 723 386 грн, а податкового кредиту в сумі 11 606 852 грн. Аналіз податкової звітності ТОВ Лейт Біз свідчить про відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, сукупність встановлених у ході розгляду судом першої інстанції обставин давала суду першої інстанції належні фактичні та правові підстави для висновку про непідтвердження КП Будінвестсервіс реальності господарських операцій із ТОВ Лейт Біз , а відтак про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

При наданні оцінки висновків суду першої інстанції у частині позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Авто Коннект ЛТД , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено наявність господарських операцій КП Будінвестсервіс з ТОВ Авто Коннект ЛТД , на підтвердження реальності яких позивачем надано акти надання послуг, а також податкові накладні від 30 вересня 2013 року № 758, № 759, № 760, № 761, № 762, № 763, № 764, № 765, № 766, № 767, № 768, № 769, № 770, № 771 (а.с.162-175 т.1).

Вартість послуг ТОВ Авто Коннект ЛТД становила 551862,00 грн з ПДВ та станом на 01 травня 2014 року позивачем оплачена.

КП Будінвестсервіс вартість вказаних послуг у сумі 459 885,00 грн віднесло до складу витрат у ІІІ кварталі 2013 року та сформувало податковий кредит на суму 91977,00 грн у вересні 2013 року, що позивачем не заперечується.

При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що зазначені акти надання послуг ТОВ Авто Коннект ЛТД не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять відомостей щодо обсягу господарських операцій та місця їх проведення, не дають змоги ідентифікувати транспортні засоби та механізми, якими виконувались роботи та надавались послуги (марка, реєстраційний номер, маршрут).

Окрім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження доцільності придбання зазначених послуг ТОВ Авто Коннект ЛТД у контексті його господарської діяльності.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції надав належну оцінку доводам КП Будінвестсервіс щодо використання послуг ТОВ Авто Коннект ЛТД при виконанні договірних зобов`язань перед Філією Житомирський ВТЕВЗ та ТОВ Белфорд Системс .

Так, судом першої інстанції було враховано інформацію, що міститься у довідці № 270-20/48-з від 20 травня 2014 року Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції зустрічної звірки, проведеної в КП Будінвестсервіс з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Філії Житомирський ВТЕВЗ за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року, відповідно до якої при порівнянні кількості та вартості машино-годин, вказаних в актах виконаних робіт, з пред`явленими первинними документами встановлено включення у акти виконаних робіт вартості машино-годин автовишки по ціні, вищій ніж фактично понесені витрати підприємством (отримання послуг від сторонніх юридичних осіб та власне пальне) з різницею у 55113,61 грн з ПДВ.

Окрім того, судом першої інстанції взято до уваги інформацію, що міститься у довідці № 270-20/49-з від 20 травня 2014 року Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції зустрічної звірки, проведеної в КП Будінвестсервіс з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ТОВ Белфорд-системс за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року, відповідно до якої при порівнянні кількості машино-годин, вказаних в актах надання послуг для ТОВ Белфорд-системс , з пред`явленими первинними документами, встановлено непідтвердження документально фактичного надання послуг автовишкою у кількості 245 машино-годин на загальну суму 51450,00 грн.

На думку апеляційного суду, наведене давало суду першої інстанції належні підстави для висновку про те, що відображені КП Будінвестсервіс у своєму бухгалтерському та податковому обліках відомості щодо надання ним послуг автовишкою для ТОВ Белфорд-системс (з урахуванням послуг, придбаних від ТОВ Авто Коннект ЛТД ) є недостовірними.

Додатково про обґрунтованість сумніву контролюючого органу щодо реальності господарських операцій КП Будінвестсервіс із ТОВ Авто Коннект ЛТД свідчить факт внесення 20 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 42014180000000022 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України за фактом внесення до актів виконаних робіт недостовірних даних щодо фактичного обсягу машин та механізмів, а також завищення вартості їх використання впродовж 2013 року службовими особами ТОВ Белфорд-системс під час виконання договору по закупівлі послуг з експлуатаційного утримання автомобільної дороги Київ-Чоп в межах Рівненської області, укладеного із Службою автомобільних доріг Рівненської області, з використанням машин та механізмів, наданих КП Будінвестсервіс .

Одночасно апеляційний суд погоджується із врахуванням судом першої інстанції відомостей акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17 квітня 2014 року № 393/26-54-22-01-10/35524223, згідно із якими ТОВ Авто Коннект ЛТД за податковою адресою не знаходиться. Директором та бухгалтером є одна особа. Будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт (згідно з даними інформаційно-аналітичної системи ДПС України - Автомобіль ДАІ МВС України), а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутня.

Сукупність встановлених під час розгляду справи обставин, на переконання апеляційного суду, давала суду першої інстанції належні правові та фактичні підстави для висновку про непідтвердження дійсного придбання КП Будінвестсервіс послуг від ТОВ Авто Коннект ЛТД належними та достовірними первинними документами та наявність у контролюючого органу обґрунтованого сумніву у реальності надання таких послуг. Відтак, донарахування контролюючим органом позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та ПНП із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за наслідками проведеної перевірки, на думку апеляційного суду, є правомірним.

При оцінці висновків суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Єврокласбуд , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як свідчать матеріали справи, 30 травня 2013 року КП Будінвестсервіс (Покупець) та ТОВ Єврокласбуд (Постачальник) уклали договір поставки № 3, за умовами якого Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти цей товар і своєчасно його оплатити.

На підтвердження реального виконання вказаного договору КП Будінвестсервіс надано прибуткову накладну № 1061 від 31 жовтня 2013 року на загальну суму 32322,00 грн та податкову накладну № 167 від 31 жовтня 2013 року, а вартість товару була включена позивачем до валових витрат.

Разом із тим, як вірно підмітив суд першої інстанції, ні під час документальної перевірки, ні у ході судового розгляду адміністративної справи КП Будінвестсервіс не було надано доказів транспортування товару від ТОВ Єврокласбуд та його оприбуткування на склад позивача.

При цьому відповідно до акту перевірки ТОВ Єврокласбуд №728/16/01-22-02/36396562, проведеної ДПІ у м. Полтава, господарські відносини ТОВ Єврокласбуд з покупцями за жовтень-грудень 2013 року документально не підтверджуються жодним первинним документом.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що КП Будінвестсервіс не підтвердило належними та допустимими доказами факту реального отримання товару від ТОВ Єврокласбуд з подальшим використанням у господарській діяльності, а отже донарахування позивачу контролюючим органом грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за наслідками дослідження вказаних господарських операцій є правомірним.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Твін Стар Груп , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи 04 листопада 2013 року КП Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Твін Стар Груп (Виконавець) уклали договір про надання послуг транспортними і механічними засобами № 15, за умовами якого Виконавець зобов`язувався надавати Замовнику послуги транспортними засобами та механізмами, а Замовник - оплатити надані послуги згідно з умовами договору.

На підтвердження реальності виконання зазначених договірних зобов`язань позивачем було надано податкові накладні ТОВ Твін Стар Груп № 593, № 594, № 595, № 596 від 30 листопада 2013 року та № 975, № 976, № 977, № 978, № 979, № 980 від 30 грудня 2013 року, а також акти надання послуг № ТС000001671, № ТС000001672, № ТС000001673, № ТС000001674, № ТС000001675, № ТС000001676 за грудень 2013 року; №ТС000000645, №ТС000000646, №ТС000000647, №ТС000000648 за листопад 2013 року (разом з ПДВ) (а.с.206-209, 213-217 т.1).

Розрахунки між вказаними контрагентами було проведено у безготівковій формі і станом на 23 жовтня 2014 року кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках із ТОВ Твін Стар Груп становила 274200грн.

Вартість вказаних послуг позивачем віднесено до складу витрат у 2013 році.

Разом із тим, на думку апеляційного суду, слід погодитися із висновками суду першої інстанції у тому, що надані акти надання послуг не відповідають вимогам до первинних документів, що зазначені у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять відомостей щодо обсягу господарських операцій та місця їх проведення, не дають змоги ідентифікувати транспортні засоби та механізми, якими виконувались роботи та надавались послуги (марка, реєстраційний номер, маршрут). Відтак такі документи не можуть вважатися такими, що підтверджують реальне надання послуг позивачу на виконання умов вказаного договору 04 листопада 2013 року № 15 із ТОВ Твін Стар Груп .

Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на відсутність у позивача будь-яких доказів на обґрунтування доцільності придбання зазначених послуг ТОВ Твін Стар Груп у контексті ведення своєї господарської діяльності.

Оцінюючи доводи позивача щодо використання КП Будінвестсервіс послуг ТОВ Твін Стар Груп при виконанні договірних зобов`язань перед Філією Житомирський ВТЕВЗ , суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до довідки № 270-20/48-з від 20 травня 2014 року Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції зустрічної звірки, проведеної в КП Будінвестсервіс з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Філії Житомирський ВТЕВЗ за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року, при порівнянні кількості та вартості машино-годин, вказаних в актах виконаних робіт, з пред`явленими первинними документами було встановлено, що в акти виконаних робіт включено вартість машино-годин автовишки по ціні, вищій ніж фактично понесені витрати підприємством (отримання послуг від сторонніх юридичних осіб та власне пальне). Різниця становила 55113,61 грн з ПДВ, що свідчить про недостовірність таких даних.

Окрім того, судом першої інстанції підставно додатково враховано відомості, зазначені у акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 липня 2014 року №1613/26-59-22-07/38905771, відповідно до яких звіркою документально не було підтверджено реальність здійснення ТОВ Твін Стар Груп господарських операцій із платниками податків у період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року, а також не було встановлено наявності будь-якої інформації про наявність у вказаного суб`єкта господарювання складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З урахуванням сукупності встановлених фактичних обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у реальності господарських операцій КП Будінвестсервіс із ТОВ Твін Стар Груп у період, що підлягав перевірці, з огляду на те, що позивач не підтвердив таку належними та достовірними первинними документами. Відтак, донарахування позивачу грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за наслідками дослідження вказаних господарських операцій є правомірним.

Щодо оцінки висновків суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, що стосуються реальності господарських операцій між КП Будінвестсервіс та ТОВ Рекомс , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як свідчать матеріали справи, КП Будінвестсервіс (Замовник) уклало договір про надання послуг транспортними і механічними засобами № 03 від 03 січня 2014 року із ТОВ Рекомс (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов`язувався надавати транспортними засобами та механізмами послуги Замовнику, а Замовник зобов`язувався їх оплатити згідно з умовами договору.

На підтвердження реальності виконання вказаних договірних зобов`язань позивачем було надано податкові накладні ТОВ Рекомс за № 114, № 113, № 112, № 111 від 30 червня 2014 року, а також акти виконаних робіт №РК000003609, №РК000003606, №РК000003608, №РК000003607 за червень 2014 року про виконання ТОВ Рекомс робіт для КП Будінвестсервіс .

Розрахунки між вказаними контрагентами було проведено у безготівковій формі і станом на 23 жовтня 2014 року кредиторська заборгованість КП Будінвестсервіс по взаєморозрахунках із ТОВ Рекомс становила 230 350 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем акти надання послуг не відповідають вимогам до первинних документів, що встановлені приписами статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , так як не містять відомостей щодо обсягу господарських операцій та місця їх проведення, не дають змоги ідентифікувати транспортні засоби та механізми, якими виконувались роботи та надавались послуги (марка, реєстраційний номер, маршрут).

Одночасно суд першої інстанції слушно звернув увагу на відсутність у КП Будінвестсервіс будь-яких доказів на обґрунтування доцільності придбання зазначених послуг у контексті ведення ним господарської діяльності..

Додатково слід наголосити на тому, у апеляційній скарзі КП Будінвестсервіс відсутні будь-які доводи на спростування висновків суду першої інстанції щодо непідтвердження позивачем жодними доказами використання послуг ТОВ Рекомс при виконанні договірних зобов`язань перед ТОВ Белфорд-систем .

Виходячи із наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що КП Будінвестсервіс не підтвердило належними та допустимими доказами факту використанням у своїй господарській діяльності послуг ТОВ Рекомс на виконання умов договору про надання послуг транспортними і механічними засобами № 03 від 03 січня 2014 року, а отже донарахування позивачу контролюючим органом грошових зобов`язань з ПНП та ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за наслідками дослідження вказаних господарських операцій є правомірним.

Окрім того, апеляційний суд наголошує на тому, що апеляційна скарга КП Будінвестсервіс не містить будь-яких доводів на спростування висновків контролюючого органу, зроблених у ході його документальної перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що у вересні та грудні 2013 року позивачем було списано пально-мастильні матеріали на загальну суму 126 005,29 грн, однак первинних документів на підтвердження їх використання у господарській діяльності підприємства (маршрутні листи, товарно-транспортні накладні) ні до перевірки, ні у судовому засіданні надано не було.

Принагідно апеляційний суд звертає увагу на те, що у апеляційній скарзі також не зазначено доводів щодо наявності арифметичних чи методологічних помилок контролюючого органу при визначенні позивачу податкових зобов`язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Колективного підприємства фірми Будінвестсервіс залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 817/726/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Постанова у повному обсязі складена 14 грудня 2020 року.