Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 752/15929/14-ц
провадження № 61-15855св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства УкрСиббанк та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О. ,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 168 576, 34 доларів США, що є еквівалентом 3 562 637, 58 грн; заборгованість за процентами в сумі 133 292, 62 долари США, що є еквівалентом 2 816 962, 91 грн; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 25 851, 76 грн; та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в сумі 880 347, 14 грн .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399154000, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 170 000 доларів США зі сплатою 13, 80% річних, строком повернення до 01 жовтня 2029 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в заставу банку квартиру АДРЕСА_1 .
Своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку банк просив стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за договором кредиту на загальну суму 182 120 доларів США, що станом на 26 травня 2015 року еквівалентно 3 848 914, 88 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано і передано справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, не надав оцінки висновку судово-економічної експертизи, як доказу розміру заборгованості, та не перевірив доводів позивача та заперечень відповідача, щодо наявності чи відсутності факту переривання перебігу позовної давності, зокрема, не з`ясував ким саме були сплачені кошти в розрахунку боргу, якими доказами підтверджено сплату цих коштів боржником ОСОБА_1 , та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року скасовано і ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 175, 00 доларів США, що відповідає 622 286, 26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що в вересні 2009 року в зв`язку з направленням вимоги про дострокове повернення кредиту банк змінив строк кредитування до 12 жовтня 2009 року і з цього часу для позивача розпочався перебіг загальної позовної давності, який закінчився 11 жовтня 2012 року.
Разом з тим, установивши, що в період з 12 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2012 року відповідач продовжила вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, що перервало перебіг позовної давності за кожною окремою частиною боргу, суд апеляційної інстанції, врахувавши дату пред`явлення позову (19 вересня 2014 року), дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за період із 19 вересня 2011 року по 11 жовтня 2012 року. При цьому платежі, сплачені відповідачем після 11 жовтня 2012 року, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки вони сплачені поза межами позовної давності, а тому її перебіг не переривають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року АТ УкрСиббанк через представника Мандика В. А. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в частині вимог про стягнення 181 101, 09 доларів США нове рішення про задоволення позову, а в частині вимог на загальну суму 121 317, 87 доларів США та в частині вимог про стягнення пені передати на новий розгляд до апеляційного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин першої, третьої статті 264 ЦК України та не врахував, що сплата ОСОБА_1 коштів у період з 12 жовтня 2009 року по 13 січня 2013 року свідчить про переривання позовної давності щодо всієї суми боргу, а не окремих її частин, оскільки після зміни строку зобов`язання між сторонами не існує порядку виконання зобов`язань частинами, в зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу та процентів, нарахованих до 12 жовтня 2009 року.
Разом з тим вказує про безпідставність висновку апеляційного суду щодо припинення права на нарахування процентів після 12 жовтня 2009 року, оскільки такий суперечить умовам кредитного договору, згідно з якими сторони домовились, що нарахування процентів відбувається до моменту повернення коштів, а отже банк має право на нарахування та отримання процентів до моменту повернення кредиту в повному обсязі.
Окрім цього зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до позовних вимог про стягнення процентів за період з 30 грудня 2008 року по 28 березня 2008 року позовна давність не спливла, так як відповідно до умов додаткової угоди від 10 квітня 2009 року сплату процентів на вказаний період було перенесено на 2014 рік.
Також у серпні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 березня 2019 року, та повторно дійшов помилкових висновків про переривання позовної давності, керуючись наданим банком розрахунком боргу та випискою по рахунку.
При цьому зазначає, що в суді апеляційної інстанції вона заперечувала проти долучення до матеріалів справи наданих банком копій платіжних документів за її підписом, оскільки вона не здійснювала ці платежі, та заявляла клопотання про витребування їх оригіналів, проте суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні цього клопотання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ УкрСиббанк та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, а ухвалою від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
01 жовтня 2019 року справа № 752/15929/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Представник АТ УкрСиббанк Васильченко С. О. надіслала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга АТ УкрСиббанк підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 30 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399154000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 170 000 доларів США на строк до 01 жовтня 2029 року зі сплатою 13, 8 % річних.
10 квітня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11399154000 від 30 вересня 2008 року, згідно з якою строк повернення кредиту в повному обсязі установлено до 01 жовтня 2038 року.
10 вересня 2009 року відповідач отримала вимогу позивача № 135-36/11 від 07 вересня 2009 року, в якій банк зазначив, що у випадку не усунення порушень на 31 день з дня отримання цієї вимоги банк вважає термін повернення кредиту за кредитним договором таким, що настав та вимагає дострокового виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 11399154001 від 10 квітня 2009 року, а саме сплатити позивачу заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплатити нараховані проценти та пеню, які станом на 07 вересня 2009 року складають: прострочена заборгованість - 7 905 доларів США; залишок по основному боргу - 168 576 доларів США, та які підлягають уточненню на дату фактичного повернення коштів.
ОСОБА_1 вказані вимоги банку не виконала, впродовж 31 дня не усунула порушення, заборгованість за кредитом не погасила.
12 листопада 2012 року банк звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за договором про надання споживчого кредиту № 11399154001 від 10 квітня 2009 року, який ухвалою суду від 03 липня 2013 року залишено без розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц.
Суди встановили, що в зв`язку з неналежним виконаннямОСОБА_1 умов кредитного договору, 07 вересня 2009 року банк надіслав їй вимогу про дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитом разом з нарахованими процентами та пенею, яка отримана нею 10 вересня 2009 року. Однак, упродовж 31 дня з дня отримання цієї вимоги відповідач її не виконала, заборгованість не повернула.
Тобто, 12 жовтня 2009 року припинився строк кредитування, у зв`язку з чим право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку припинилося і, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з цього часу в позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Разом з тим установлено, що з даним позовом до суду банк звернувся 19 вересня 2014 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявила про застосування позовної давності.
В свою чергу, ПАТ УкрСиббанк посилалось на переривання перебігу позовної давності внаслідок сплати відповідачем частини боргу в період з жовтня 2009 року по січень 2013 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні положення містить частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року (в редакції на час пред`явлення позову).
Апеляційний суд установив, що після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 продовжувала вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, зокрема, за період з 12 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2012 року вона сплатила 1 500 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку ОСОБА_1 , а також належним чином завіреними квитанціями про сплату нею вказаних коштів.
Факт вчинення цих платежів особисто ОСОБА_1 не спростований належними та допустимими доказами та доводи її касаційної скарги зводяться до незгоди з обставинами, встановленими апеляційним судом та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в період з 12 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2012 року мало місце переривання позовної давності, а отже даний позов пред`явлений банком в межах позовної давності.
Водночас, Верховний Суд не може погодитися з висновком апеляційного суду про те, що переривання позовної давності відбулося лише щодо окремих платежів, здійснених за період з 19 вересня 2011 року по 11 жовтня 2012 року, з огляду на те, що на час здійснення цих платежів вже було змінено строк кредитування, а отже у позичальника існувало зобов`язання щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів, нарахованих під час строку кредитування.
Таким чином, внаслідок часткової сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості мало місце переривання позовної давності щодо всієї суми боргу та нарахованих на час закінчення строку кредитування процентів.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26 травня 2015 року становить 168 576, 34 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 133 292, 62 доларів США, та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами за період з 26 травня 2014 року по 26 травня 2015 року в загальному розмірі 906 198, 90 грн.
Згідно з розрахунками позивача станом на 12 жовтня 2009 року заборгованість відповідача за кредитом становила 168 576, 34 доларів США, а за процентами за користування кредитом - 13 691, 51 доларів США.
При цьому, з наявних в матеріалах справи розрахунку, виписки по банківському рахунку та копій платіжних документів убачається, що після спливу кредитування ОСОБА_1 здійснила погашення боргу на загальну суму 13 642, 84 доларів США. Вказані кошти в підлягають зарахуванню в рахунок погашення боргу за кредитом.
Отже, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 168 625, 01 (168 576, 34 + 13 691, 51 - 13 642, 84) доларів США.
Разом з тим, що стосується позовних вимог про стягнення процентів та пені, нарахованих після 12 жовтня 2009 року, то такі вимоги банку є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки, як уже зазначалося вище, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти та штрафні санкції після спливу кредитування припинилося і кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, однак з такими вимогами ПАТ УкрСиббанк до суду не звертався.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги АТ УкрСиббанк , скасування оскаржуваної постанови і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 168 625, 01 доларів США , а в іншій частині позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.
Разом з тим, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій справі підлягають частковому задоволенню, не може бути залишене в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, так як такий висновок місцевого суду є неправильним і таким, що суперечить обставинам справи, в зв`язку з чим вказане рішення також підлягає скасуванню, а касаційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг (розмір задоволених позовних вимог складає 48, 90 % від суми заявлених вимог), розподіл судових витрат необхідно змінити: стягнути з відповідача на користь АТ УкрСиббанк судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 786, 81 грн.
Окрім цього, з відповідача на користь АТ УкрСиббанк підлягають стягненню 6 253, 82 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Понесені відповідачем судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 , 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2019 рокускасувати і ухвалити нове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 168 625, 01 доларів США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір у сумі 8 040, 63 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Ю. Тітов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2020 |
Оприлюднено | 15.12.2020 |
Номер документу | 93505263 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Тітов Максим Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні