Рішення

від 24.11.2020 по справі 509/560/16-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/560/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

з участю: представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Батуріна С.Є.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , її представника - адвоката Гуленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та ОСОБА_2

про визнання дій органу місцевого самоврядування протиправними, скасування рішення сесії сільської ради та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

а також за позовною заявою

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1 ,

Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області,

Малого приватного підприємства Гілея

про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні майном,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016р. до Овідіопольського районного суду з позовною заявою про визнання дії органу місцевого самоврядування протиправними, скасування рішення сесії Кароліно- Бугазської сільської Ради звернувся громадян ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за його позовом була відкрито провадження по цивільній справі №509/560/16-ц. Оскільки правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем допускали правонаступництво, то у справу в якості позивача вступила дружина позивача - ОСОБА_1 .

06.11.2017р. ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву до Кароліно-Бугазської сільської Ради та ОСОБА_2 про визнання дії органу місцевого самоврядування протиправними, скасування рішення сесії сільської Ради та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що після смерті свого чоловіка вона в порядку спадкування набула право власності на два жилі будинки та земельні ділянки загальною площею 0,2640 га, які знаходяться адресою: АДРЕСА_1 .

20.11.2014р. К-Бугазської сільської Ради прийняла рішення про надання її сусідці ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на якій знаходиться житловий будинок сусідки. На підставі цього рішення землевпорядна організація виготовила проект землеустрою, який26.03.2015р. був погоджений сільською Радою при цьому Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання замість ОСОБА_3 , як суміжного землевласника було доручено підписати голові комісії сільської Ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища. Оскільки цей акт повинний був підписати особисто ОСОБА_3 як власник суміжної с ОСОБА_2 ділянки, а його про це ніхто не сповіщав, то рішення сільради про надання дозволу підписати акт голові комісії є незаконним, а тому воно має бути скасовано.

Крім того, у позовної заяві ОСОБА_1 наголосила, що ОСОБА_2 була захоплена частина її земельної ділянки площею 4 м2, а тому просила суд прийняти рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та відновити становище, що існувало до порушення прав власності шляхом перенесення паркану на межу визначену технічною документацією земельної ділянки.

02.01.2019р. ОСОБА_2 подала позовну заяву у якої зазначила, що 19.12.2015р. за нею було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим №5123781500:02:002:2369 площею 0,1338га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . До цього часу земельна ділянка з 1981 року знаходилася у її фактичному користуванні.

Оскільки чоловік відповідачки ОСОБА_1 ще у 1985р. незаконно захопив частину її земельної, а сама відповідачка у 2016р. на своїй ділянці облаштувала навіс, який знаходиться занадто близько до вікна ОСОБА_2 , що створює їй значні проблеми та перешкоди в користуванні власністю через постійний гамір, шум та крики відпочивальників, то вона змушена звернутися до суду.

Після виготовлення МПП Гілея техничної документації з`ясувалося, що ця землевпорядна організація підробила документи, а саме - виготовила план земельної ділянки ОСОБА_2 не по фактичному користуванню, а по межі плану, який у 2000 році був складений для ОСОБА_3 ..

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 ображає її, свариться з нею, висловлює наклепи посягає на честь та гідність, а все це, разом з діями МПП Гілея , негативно впливає на самопочуття позивачки, погіршує її фізичне та психологічне здоров`я і завдало їй моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень

Всі ці обставини змусили ОСОБА_2 її звернутися до суду та просити суд:

- визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на землю серії І-ОД №012564 зареєстрований у книзі записів державних актів за №127-07 від 11.10.2000р. на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення навісу та приведення меж своєї земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_1 від 15.12.2014р.;

- стягнути з ПП Гілея та ОСОБА_1 на її користь 50000,00 грн моральної шкоди, а з ОСОБА_1 стягнути всі судові витрати.

Ухвалою від 30.05.2019р. цивільна справа №509/560/16за позовною заявою ОСОБА_1 була об`єднана у одне провадженні з цивільною справою №509/9/19 за позовною заявою ОСОБА_2 і справі був наданий єдиний номер №509/560/16-ц.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Батурін С.Є. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовної заяві, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити через їх безпідставність з мотивів що були наголошені у відзиві від 22.02.2019р., а також через те, що позов ОСОБА_2 поданий та підписаний її представником, який за законом не мав права представляти її інтереси, оскільки на час подання позовної заяви він не був адвокатом. Крім того, представник ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог заявлених представником ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 пояснила, що вона тривалий час намагалася здійснити обмін, щоби придбати будинок в с.Кароліно-Бугаз. У 1981р. вона замовила ОСОБА_4 виготовити ворота та арку під виноград. Колишній власник частини будинку ОСОБА_5 у той час захопив частину її земельної ділянки. Після його смерті його син ОСОБА_3 у 2000 році підробив підпис у акті встановлення меж земельної ділянки та незаконно у цьому році отримав державний акт про право власності на земельну ділянку. Працівники землевпорядної організації ПП Гілея знаючи, що за документами межа земельної ділянки ОСОБА_3 проходить по земельної ділянці якою вона фактично користується, неправильно виготовили технічну документацію. За цих обставин вона просила її позов задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовної заяві (т.2 а.с.3-8) та поясненнях ОСОБА_2 , а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити з мотивів, які були викладені у відповіді на відзив від 30.03.2019р.

Представник Кароліно-Бугазської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області, який належним чином був сповіщений про дату та час розгляду справи у судове засідання не з`явився, однак 28.11.2018р. сільрада подала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника сільської Ради, а у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі обом позивачам.

Представник МПП Гілея , який належним чином був сповіщений про дату та час розгляду справи у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника. У наданих суду запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 МПП Гілея наголосило, що діяло в межах свої повноважень і ніяких порушень не допустило, а тому у позовних вимогах ОСОБА_2 повинно бути відмовлено.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Кароліно-Бугазської сільської Ради Овідіопольського району Одеської області та Малого приватного підприємства Гілея .

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог ОСОБА_2 повинно бути відмовлено в зв`язку з наступним.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та законні інтереси осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків і кожна із сторін несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна із сторін повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.13, 76-81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених вимог і на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обов`язок по збиранню яких покладено на учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що при житті ОСОБА_3 був власником двох житлових будинків з господарчими будівлями та спорудами, а також земельних ділянок з кадастровими номерами: 5123781500:02:002:1175 площею 0,125 га; №5123781500:02:002:1174 площею 0,069га та 5123781500:02:002:1173 площею 0,07 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Підставою для реєстрації 21.08.2014р., 17.11.2014р. та 21.11.2014р. прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вказані об`єкти нерухомості стали:

- для 2-х будинків Ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.04.2014р. по справі №509/1250/13-ц;

- для земельної ділянки 5123781500:02:002:1175 площею 0,125 га - державний акт про право власності на земельну ділянку І-ОД №012564 виданий 11.10.2000р. Кароліно-Бугазською сільською Радою Овідіопольського району Одеської області;

- земельної ділянки № 5123781500:02:002:1174 площею 0,069 га Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.03.2009р. по справі №2-1040/9,

- а земельної ділянки 5123781500:02:002:1173 площею 0,07 га державний акт про право власності на земельну ділянку І-ОД №012564 виданий 11.10.2000р. Кароліно-Бугазською сільською Радою Овідіопольського району Одеської області.

З наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Акту встановлення меж земельної ділянки від 06.10.2000р. та копії плану земельної ділянки як додаток до Акту встановлення меж земельної ділянки від 06.10.2000р. вбачається, що 06.10.2000р. інженер землевпорядник земельно-кадастрового бюро С.І.Ляшенко, Кароліно-Бугазський голова Жумайло С.О., власник земельної ділянки ОСОБА_3 , суміжні користувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 погодили в натурі межі земельної ділянки площею 0,07га, яка виділялася у власність ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку.

На підставі рішення Кароліно-Бугазської сільської Ради про надання ОСОБА_3 земельної ділянки у власність та вказаногоАкту встановлення меж земельної ділянки від 06.10.2000р. і плану земельної ділянки ОСОБА_3 був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку.

Таким чином, наявність підписаного 16.10.2000р. ОСОБА_2 плану земельної ділянки свідчить про те, що ОСОБА_2 дійсно і достовірно знала про встановлені межі земельної ділянки ще у 2000 році, та отримання ОСОБА_3 . Державного акту про право власності на земельну ділянку, а тому суд вважає, що заява представника ОСОБА_1 про застосування позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним Державного акту про право приватної власності на землю серії І-ОД №012564 зареєстрованого у книзі записів державних актів за №127-07 від 11.10.2000р. на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 підлягає задоволенню.

Крім того, наявність вказаного Акту встановлення меж земельної ділянки від 06.10.2000р.і плану земельної ділянки спростовує твердження ОСОБА_2 про самовільне захоплення ОСОБА_3 у 1985 році частини належної їй земельної ділянки та будівництва нею на спірної частині ділянці у 1981р. воріт.

Це об`єктивно підтверджується ще й тим, що право власності на 1/2 частину будинку в АДРЕСА_4 ) у ОСОБА_2 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникло з дня укладення 26.12.1988р.між ними та ОСОБА_10 договору міни жилими приміщеннями, тобто ніяких прав власності чи користування земельною ділянкою у ОСОБА_2 до цього часу по цієї адресі не існувало.

Свідок ОСОБА_4 надав свідчення, що він з напарником, у 1981 році за проханням ОСОБА_2 встановив ворота та арку під виноград. Власником будинку був ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка замовляла виконати роботи з встановлення воріт та виноградної арки. Між огорожею з металевої сітки та виноградною аркою була відстань.

Однак суд критично відноситься до свідчень свідка, оскільки право власності на частину вищевказаного будинку у ОСОБА_2 виникло з дня укладення 26.12.1988р. договору міни жилими приміщеннями, а тому будувати щось без погодження та дозволу власника та інших співвласників не будучі власницею буд инку ОСОБА_2 не мала правових підстав в силу ст.113 ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно довідки Кароліно-Бугазської сільської Ради №371 від 25.10.2000р. за цією адресою станом на 25.10.2000р. за ОСОБА_3 на праві власності числилася земельна ділянка площею 19,5 га , за його померлою матір`ю земельна ділянка площею 0,035 га, яка відносилась до земель державного фонду, а за ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ділянка площею лише 0,07 га, яка теж відносилась до земель державного земельного фонду.

З наданих ОСОБА_2 документів вбачається, що на час реєстрації 19.12.2015р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, за нею - ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1338 га (т.2 а.с.10; 11), тобто на 0,0638га більше, ніж вона користувалася у 2000 році. Ця обставина також спростовує твердження ОСОБА_2 про захоплення ОСОБА_3 частини належної їй на праві власності земельної ділянки.

За приписами ст.22 Земельного Кодексу України в редакції 1992 року право власності або користування земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно ст. 23 цього Кодексу право власності або користування земельною ділянкою повинно було підтверджено державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими Радами депутатів.

Державних актів про право власності або користування ОСОБА_2 не надано, що свідчить про відсутність у неї цих прав.

З аналізу у сукупності вказаних документів та норм земельного законодавства, яке діяло у 2000 році, суд доходить до висновку, що видача 11.10.2000р. Кароліно-Бугазською сільською Радою Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_3 державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ОД №012564 ніяким чином не порушило у 2000 році і ніяким чином не могло порушити у майбутньому тобто у 2015р. прав власності ОСОБА_2 на будь яку земельну ділянку, а тому у задоволенні позову в частині визнання цього державного акту про право власності на землю повинно бути відмовлено.

Працівники МПП Гілея складали технічну документацію з проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність з листопада 2014р. по березень 2015р., тобто через 14 років після визначення у 2000р.меж земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_3 ..

За діючим законодавством, технічна документація, щодо передачі земельних ділянок у власність повинна виготовлюватися з урахуванням меж земельних ділянок суміжних землевласників, які вже були раніше визначені при наданні земельних ділянок іншим особам.

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню винною особою яка її завдала. При цьому під моральною шкодою розуміється:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 12, 13, 43, 76-81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається шляхом надання суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказу.

Жодного доказу того, що дії ОСОБА_1 та МПП Гілея були протиправними, що ці протиправні дії завдали ОСОБА_13 шкоди і між цими протиправними діями та наслідками, які настали існує прямий причинному зв`язок суду не надано, також як і доказів того, що ОСОБА_13 взагалі було завдано моральної шкоди у розумінні ст.23 ЦК України.

З огляду на ці обставини суд вважає, що діями ОСОБА_1 та МПП Гілея порушень прав ОСОБА_13 завдано не було.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_13 повинно бути відмовлено як по суті так і з підстав застосування строків позовної давності.

З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_13 по в зв`язку з бещпідсавністю заявлених позовних вимог, а не в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статей 153, 158 ЗК України, ст.ст.16, 387, 393 ЦК України власник майна має право на захист своїх прав власника шляхом відновлення становища, що існувало до порушення прав власності, зобов`язання виконати певні дії. а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачем ОСОБА_1 , при поданні уточненої позовної заяви суду було надано Повідомлення ПП Фаренгейт-Овідій №5530 від 20.06.2017р. та додану до нього топографо-геодезичну зйомку з яких вбачається, що ОСОБА_2 була захоплена частина земельної ділянки площею 4 кв.м, яка належить ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в порядку ст.106 ЦПК України провела судову земельно-технічну експертизу.

Висновком експерта №23/2018 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №509/560/16ц складеної 16.06.2018р. судовим експертом Чорною Ю.П. встановлено фактичне зміщення межі з боку земельної ділянки № НОМЕР_2 належної ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 у бік території земельної ділянки ОСОБА_1 та захоплення суміжним користувачем ОСОБА_2 ділянки площею у 4 квадратні метри.

Ці дії порушили вимоги п.3.25* ДБН-360-92* Містобудівництво. Планування та забудова міських і сільських поселень щодо дотримання відстані до межі сусідньої ділянки у 1 метр та що, у свою чергу, завдало перешкод ОСОБА_1 для обслуговування зовнішніх конструкцій літньої кухні під літерами К-2, к, к1, к2, к3, к4.

Вказані висновки землевпорядної організації ПП Фаренгейт - Овідій та судового експерта ОСОБА_14 не спростовані.

Отже, позивачем ОСОБА_1 доведено порушення її майнових прав, які підлягають судовому захисту, а тому її позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 також заявила вимогу щодо скасування Рішення 46 сесії VІ скликання Кароліно - Бугазської сільської Ради Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо погодження Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки по АДРЕСА_5 №2310-VІ від 26 березня 2015р..

Згідно цього рішення сільради, право підпису суміжного користувача у Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання замість власника ОСОБА_3 було надано голові комісії сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів охорони навколишнього середовища ОСОБА_15 .

За приписами ст. ст. 3, 8, 19 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави;у державі визнається і діє принцип верховенства права, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.ст. 153, 158 ЗК України, ст,ст. 16 ЦК України власник майна має право на захист своїх прав власника шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку

Відповідно до п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р. закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою, а повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому ці повідомлення повинні надсилатися рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують факт доставки повідомлення адресату.

Ані Кароліна-Бугазська сільська Рада, ані ОСОБА_2 не надали суду доказів того, що власник ОСОБА_3 якимось чимось, у встановлений законодавством спосіб,взагалі був повідомлений про те що у 2015р. відбудеться початок робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки, яка передавалася у власність ОСОБА_2 в натурі, а також доказів того, що він відмовився від підписання Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання .

Суд погоджується з думкою позивачки ОСОБА_1 про те, що викладена у оскарженому рішенні теза щодо безпідставної відмови ОСОБА_3 від підписання Акту так як між ним та ОСОБА_2 відсутній спір щодо меж земельної ділянки не відповідає дійсності

Як встановлено судом, у дійсності між вказаними суміжними землекористувачами існував спір щодо захоплених ОСОБА_2 . 4 кв.м земельної ділянки належної ОСОБА_3 , а тому висловлена у преамбулі оскарженого рішення теза щодо відсутності спору не відповідала дійсності.

Таким чином, з огляду на те, що при прийнятті 46 сесією VІ скликання Кароліно - Бугазської сільської Ради Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо погодження Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки по АДРЕСА_5 №2310-VІ від 26 березня 2015р. не базувалося на дійсних обставинах, а власник суміжної ділянки не повідомлявся про початок робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки, яка передавалася у власність ОСОБА_2 в натурі, то воно не відповідає вимогам законодавства, а тому повинно бути скасоване.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 її вимога про стягнення з відповідачів на її користь судових витрат не підлягає задоволенню, а в зв`язку з задоволенням позовних вимог за первісним позовом з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 200, 258, 259, 263-268 ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення №2310-VІ 46 сесії VІ скликання Кароліно - Бугазської сільської Ради Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 щодо погодження Акту прийомки-передачі межових знаків на зберіган-ня земельної ділянки по ІІІ АДРЕСА_5 від 26 березня 2015р. визнати незаконним та скасувати його, а дії сільської Ради по прийняттю цього рішення визнати протиправними.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 та відновити становище, що існувало до порушення прав власності шляхом звільнення 4 кв.м земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та перенесення паркану на межу визначену технічною документацією земельної ділянки з кадастровим №5123781500:02:002:1173, а також відповідно до технічної документації земельної ділянки належної відповідачці з кадастровим №5123781500:02:002:2369.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп. судових витрат зі сплати судового забору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки, визначені ст.354 ЦПК України, до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а саме, через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Повне рішення складено 14.12.2020 року.

Суддя А.І.Бочаров