Рішення

від 19.11.2020 по справі 607/8167/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2020 Справа №607/8167/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай K.M.,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживача банківських послуг. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на наступні обставини. Між ним та ПАТ КБ Приватбанк було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом позивача в анкеті-заявці про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк та виконання умов укладеного договору банк відкрив позивачу поточний рахунок, який обслуговується карткою № НОМЕР_1 . 06.02.2020 р. банк без попередження заблокував вказану картку. Від працівників банку (за телефоном 3700 ) позивач дізнався, що це нібито пов`язано з шахрайськими діями, вчиненими з використанням картки. Вважаючи такі дії відповідача протиправними з метою врегулювання даного питання, він неодноразово через кол-центр в період з 06.02.2020 по 01.04.2020 звертався до відповідача з вимогою розблокувати його картковий рахунок. Листом від 18.03.2020 на його інформаційний запит відповідач повідомив, що відповідно до частини 2 ст. 59 Закону України Про банки та банківську діяльність операції, за рахунками клієнта можуть бути призупинені, зокрема у випадках передбачених договором. Згідно із п.2.1.4.14 Умов, Клієнт дає згоду, що Банк може блокувати можливість використання Картки при здійсненні ризикових операцій, а так само на підставі внутрішніх процедур Банку, з огляду на це вважає, що правомірно призупинив проведення видатків по платіжній картці. Під час спілкування з кол-центром за номером 3700, з метою вирішення питання розблокування карткового рахунку, працівник відповідача запропонував йому закрити картковий рахунок № НОМЕР_1 та відкрити новий картковий рахунок куди будуть зараховані його кошти з заблокованої картки. 3а рекомендацією працівника відповідача він відкрив новий картковий рахунок в Банку за № НОМЕР_2 , проте новий картковий рахунок залишився заблокований. Оскільки його картковий рахунок надалі залишався заблокованим, 26.03.2020, він повторно звернувся до відповідача та надав документи, які підтверджують законність зарахування на його рахунок коштів в сумі 9 747,00 грн. та просив відповідача розблокувати рахунок, дане звернення відповідачем проігноровано. У відповідь на його звернення, листом від 07.05.2020 р. ГУ НП в Тернопільській області повідомив позивача, що до поліції від АТ КБ Приватбанк жодні запити щодо позивача за 2020 не надходили. Також згідно відповіді ГУНП в Тернопільській області від 15.05.2020 позивач не був підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень за період 2019-2020р.р. На його численні звернення до відповідача, в телефонному режимі працівник банку запропонував йому звернутися до суду. Вказує на те, що станом на дату встановлення банком обмеження на розпорядження грошовими коштами та станом на дату подачі цього позову на його рахунку містився залишок грошових коштів, які є єдиним джерелом його існування, зокрема 9747,00 грн, а також 10029 грн коштів соціальної допомоги. Вважає, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Оскільки відсутнє рішення суду про арешт коштів на рахунку позивача, як і інші передбачені законом підстави для обмеження права позивача на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, дії банку, на думку позивача, є незаконними та порушують права позивача як спожива на банківських послуг. Відтак, просить суд визнати неправомірними дії банку щодо блокування його картки, зобов`язати ПАТ КБ Приватбанк зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку та обслуговуються карткою № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості позивачу вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

Крім того зазначає, що в період введення в країні режиму надзвичайної ситуації, який введено в зв`язку із пандемією СОVID 19 внаслідок, незаконних дій відповідача його залишено без засобів існування, оскільки будучи інвалідом 3 групи, соціальна допомога є єдиним джерелом доходу. В наслідок незаконного блокування карткового рахунку, він не мав можливості забезпечити себе самим необхідним, утримувати себе, придбавати лікування, харчування, оплачувати комунальні послуги, тощо. Безпідставні відмови та ігнорування відповідачем його вимог завдавали йому глибоких психологічних страждань, хвилювань, стресів, які негативно позначилися на його здоров`ї. Зважаючи на триваючий характер неправомірних дій відповідача щодо незаконного блокування його карткового рахунку, просить стягнути з відповідача 18 892 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Ухвалою судді від 02 червня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21.10.2020 року представник відповідача ПАТ КБ Приватбанк подав суду відзив, з якого вбачається, що сторона відповідача не визнає у повному обсязі заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що на звернення позивача Банком, була надана інформація, що підставою блокування карти стали шахрайські дії інших осіб. З метою підтвердження шахрайських дій за картою позивача вказує, що за даними Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань за номером кримінального провадження 12020100100001065 від 01.02.2020р. яке відкрите на підставі заяви ОСОБА_2 , з обставини які викладені в заяві, невідомі особи з листопада 2019 року, перебуваючи у невстановленому місці, зловживаючи довірою, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 у великих розмірах. Оскільки з картки потерпілого кошти частково надходили на рахунок Позивача, що стало причиною блокування картки.

На підтвердження факту вищевказаного шахрайства, від АТ "УКРСІББАНК" надійшло письмове підтвердження, а саме: повідомлення про початок досудового розслідування Шевченківським відділом поліції ГУНП в м. Києві кримінальної справи за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст.190 КК України (витяг з ЄРДР №12020100100001065) за заявою потерпілого ОСОБА_2 . Відповідно з картки потерпілого № НОМЕР_3 через електронний ресурс Кunа, кошти були спрямовані на карткові рахунки інших банків в тому числі на рахунок ОСОБА_1 що підтверджує витяг Національного платіжного сервісу UАРАУ (Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія UАРАУ Місцезнаходження: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35, Код ЄДРПОУ 39407959, ІПН 394079526540) "Підтвердження запиту №SEQQ-4667-4МЕР" від 02.02.2020р. що і стало підставою зупинення видаткових операцій з рахунку Позивача.

Зазначає, що право Банку відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта, у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій, передбачене Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті AT КБ ПРИВАТБАНК https://privatbank.ua/terms, а саме у пункті 1.1.3.2.19. Також вважає безпідставним посилання позивача на ст. 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , оскільки даний закон втратив чинність на підставі Закону № 361-IX від 06.12.2019, тобто до моменту виникнення спірних правовідносин.

Крім того зважаючи на наявність договірних зобов`язань між сторонами, вважає позов про стягнення моральної шкоди безпідставним. З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

29.10.2020 позивач ОСОБА_1 подав суду заперечення на відзив в якому зазначив, що відповідач жодним чином не пояснив суду в чому вбачаються незаконність чи сумнівність його дій, як Користувача на платформі Kuna та його робота з цифровими фінансовими активами у даній платформі. Згідно Облікового запису Користувача, 02.02.2020 торговою платформою Kuna було здійснено Депозит в його обліковий запис в сумі 9851,8 грн. Вказані кошти були зараховані на картковий рахунок НОМЕР_4 з рахунку НОМЕР_3 , банк що забезпечив операцію AT АЛЬФА-БАНК . Вищенаведене є підтвердженням відсутності в його діях та торгової платформи Kuna.io будь-яких шахрайських дій щодо управління його цифровими активами з використанням згаданої вище картки, це підтверджується і розділом 5 Угоди користувача Kuna.io про політику компанії щодо боротьби з відмиванням грошей і протидії тероризму. Посилання представника відповідача на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження 12020100100001065 на підставі повідомлення ОСОБА_2 про шахрайські дії щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 не є доказом сумнівності управління цифровими фінансовими активами, що є власністю позивача у даній платформі. Долучені до позову письмові докази свідчать про те, що відносно нього правоохоронними органами не ведеться жодних кримінальних розслідувань. Відтак вважає, що рішення АТ КБ ПРИВАТБАНК про блокування фінансових операцій по його картковому рахунку на підставі повідомлення ОСОБА_2 про шахрайські дії щодо заволодіння його грошовими коштами є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачем не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації про рахунок, картку, персональний ідентифікаційний номер або іншої інформації, яка дає змогу не санкціоновано ініціювати платіжні операції клієнта карти НОМЕР_3 .

Також звертає увагу суду на те, що необгрунтованими є посилання представника Відповідача на норми Закону № 361-IX від 06.12.2019, який відповідно до пункту 1 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень, набирає чинності через чотири місяці з дня його опублікування, крім абзацу третього підпункту 9 пункту 6 розділу X цього Закону, відтак на час блокування банком рахунку позивача Закон № 361-IX від 06.12.2019 не набрав чинності.

Також зазначив, що оскільки заявлені ним вимоги про стягнення моральної шкоди, є обґрунтованими та не спростовуються поясненнями відповідача, однак просив стягнути моральну шкоду в сумі 8 108 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19 листопада 2020 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.04.2021 року, що підтверджується довідкою до акта МСЕК №487132 виданою 06.03.2020 року.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, 05.04.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в на виконання умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок, який обслуговується карткою № НОМЕР_1 .

Згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_4 відкритого АТКБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 18.05.2020 року на картку позивача, початковий баланс якої на початок вказаного періоду становив 5820,34 грн., поступило надходжень розмірі 20869,54 грн., кількість витрат становить 16659,90 грн. залишок на кінець вказаного періоду 10029,98 грн.

В період 06.02.2020 р. банк заблокував проведення видатків по платіжній картці позивача. В телефонному режимі позивач зв`язався з працівником банку та дізнався, що його картку заблоковану у зв`язку з шахрайськими діями, вчиненими з використанням картки.

Листом від 18 березня 2020 року на інформаційний запит позивача, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до частини 2 ст. 59 Закону України Про банки та банківську діяльність здійснення видаткових операції, за рахунками клієнта може бути призупинено, зокрема у випадках передбачених договором. Згідно із п.2.1.4.14 Умові правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що Банк може блокувати можливість використання Картки при здійсненні ризикових операцій, а так само на підставі внутрішніх процедур Банку. З огляду на це вважає, що Банк правомірно призупинив проведення видатків по платіжній картці позивача № НОМЕР_5 з метою аналізу фінансової операції з зарахування коштів на вказану картку.

27 березня 2020 року, 30 березня 2020 року та 01 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався з письмовими запитами до відповідача з приводу блокування картки.

Листом від 07.05.2020 р. ГУ НП в Тернопільській області повідомив позивача, що під час проведення перевірки за його запитом встановлено, що до слідчих підрозділів поліції від АТ КБ Приватбанк жодні запити щодо позивача не надходили.

Також згідно відповіді ГУНП в Тернопільській області від 15.05.2020 позивач ОСОБА_1 не був підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень за період 2019-2020р.р.

З метою управління цифровими фінансовими активами, позивач зареєструвався на платформі Kuna, що підтверджується повідомленням про реєстрацію мене як Користувач Kuna , яке надійшло на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 та угодою користувача Kuna.io, копія наявна у матеріалах справи.

Згідно Облікового запису Користувача, 02.02.2020 торговою платформою Kuna було здійснено Депозит в обліковий запис позивача в сумі 9851,80 грн.

Вказані кошти були зараховані на картковий рахунок позивача НОМЕР_4 з рахунку НОМЕР_3 , банк що забезпечив операцію AT АЛЬФА-БАНК .

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

Згідно частини 1 розділу ІІІ Постанови правління Національного Банку України від 05.11.2014 року №705 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням користувачі мають право використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовими актами Національного банку та умов договору з емітентом (постачальником платіжних послуг). Пунктом 6 розділу ІІІ також передбачено, що видача готівки в національній валюті через каси банків здійснюється за електронними платіжними засобами, емітованими як резидентами, так і нерезидентами.

Пунктами 11, 12 розділу VI даного Положення передбачено, що правила платіжної системи мають передбачати право платіжної організації ухвалювати рішення про зупинення здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, емітованих певним емітентом. Порядок зупинення здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу, а також його вилучення і повідомлення про це користувача встановлюється правилами платіжної системи і обумовлюється в договорі платіжної організації з емітентом. Емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.

Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.

Емітент має право поновити право користувача використовувати електронний платіжний засіб або надати новий після усунення причини зупинення права використовувати електронний платіжний засіб.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Пунктом 6.2 цього Закону передбачено, що особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Згідно пункту 6.3 порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Пунктом 14.8 передбачено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Згідно пункту 14.13 право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, дії ПАТ КБ ПриватБанк щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати вимогам Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Закон від 6 грудня 2019 року № 361-IX).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України № 361-IX банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України № 361-IX Суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 12 ст. 23 Закону України № 361-IX Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Таким чином, правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.

У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано його картковий рахунок.

Заперечення відповідача не містить визначення дій, які вчинив позивач, що стало приводом блокування його картки. В матеріалах справи відсутні належні підтвердженням наявності будь-яких шахрайських дій позивача щодо управління цифровими активами з використанням згаданої вище картки на торговій платформі Kuna, яка має політику щодо боротьби з відмиванням грошей і протидії тероризму (розділом 5 Угоди користувача Kuna.io).

Проведення досудового розслідування кримінальної справи за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст.190 КК України (витяг з ЄРДР №12020100100001065) за заявою потерпілого ОСОБА_2 про шахрайські дії щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 не є доказом сумнівності управління позивачем цифровими фінансовими активами, що є власністю у даній платформі.

Згідно відповіді ТВП ГУ НП в Тернопільській відносно позивача не ведеться жодних кримінальних розслідувань.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що ПАТ КБ ПриватБанк належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім`я позивача, доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вимог законодавства, за наслідками яких було заблоковано його картковий рахунок, не надало та, не зважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 , не вчинило дій, направлених на розблокування карткового рахунку. Крім того, призупинення видаткових операцій діяло понад строки, встановленні чинним законодавством.

Наведене дозволяє дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позовних вимог в частині зобов`язання АТКБ Приватбанк зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку та обслуговуються карткою № НОМЕР_1 , шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості позивачу вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

Оскільки позивачем не надано суду доказів відкриття ним в Банку карткового рахунку за № НОМЕР_2 та його блокування відповідачем, позовні вимоги в частині вказаного рахунку до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, позивачем в судове засідання не подано належних та допустимих доказів на підтвердження та характеру та обсягу страждань, немайнових втрат за порушення договірних зобов`язань моральної шкоди, яких зазнав позивач внаслідок дій відповідача. Крім того, відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України Про захист прав споживачів .

Поряд з цим суд не бере до уваги як такі, що не ґрунтується на вимогах закону посилання представника відповідача на ті обставини, що між сторонами існували договірні відносини, яким не передбачено право клієнта банку на відшкодування моральної шкоди з огляду на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц , згідно якої моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Інші доводи сторін, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України Про судовий збір споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги, те, що позивач звільнений від сплати судового збору та задоволення судом заявленої позивачем однієї позовної вимоги немайнового характеру, з Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 1066, 1067, 1068, 1074 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкодизадовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку та обслуговуються карткою № НОМЕР_1 , шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості позивачу вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКППНОМЕР_6 .

Відповідач: АТ КБ Приватбанк , місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1, 01001, ЄДРПОУ14360570.

Повний текст рішення суду складений 25 листопада 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай