Ухвала

від 14.12.2020 по справі 991/10159/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/10159/20

Провадження1-кс/991/10417/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинене кримінальне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 із вимогою про зобов`язання службових осіб Національного антикорупційного бюро України:

- невідкладно внести відомості про вчинення злочину, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 211, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, викладені у його заяві та розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі досудового слідства;

- у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У скарзі зазначає, що 07.12.2020 подав до Національного антикорупційного бюро України заяву «про злочин на дії начальника юридичної служби ОСОБА_3 , В.о. директора і уповноваженої особи КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради ЄДРПОУ 32270664» та ТОВ «Строительная компания Масштаб» ЄЄДРПОУ 37862486».

Проте всупереч вимогам КПК України, службові особи Національного антикорупційного бюро України відомості про злочин за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесли, а листом від 10.12.2020 відповіли, що його заява за належністю направлена за належністю до Головного управління національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.12.2020 для розгляду скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Виходячи із змісту ст. 304 КПК України при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою слідчому судді серед іншого належить встановити чи: 1) оскаржується рішення, дія чи бездіяльність слідчого, яка підлягає оскарженню, що визначені у ч. 1 ст. 303 КПК України; 2) підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді.

1) Із змісту скарги вбачається, що скаржником оскаржується бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже слідчий суддя дійшов висновку, що бездіяльність, яка оскаржується ОСОБА_2 підлягає оскарженню на досудовому провадженні.

2) Вирішуючи питання про те, чи підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді слідчий суддя виходить із такого.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України), статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 07.12.2020, що долучена до матеріалів скарги, заявник зазначає про вчинення уповноваженою особою та в.о. директора КП «СЄЗ» Авдіїської міської ради та директором ТОВ «Строительная Компания Масштаб» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 211, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Дійсно злочини, передбачені ст. ст. 211, 364, 368, 369-2, згідно з приміткою до ст. 45 КК України відносяться до корупційних злочинів.

Водночас скарга не відповідає жодній із умов, визначеній у пп. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Так за змістом п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України скарга підсудна Вищому антикорупційному суду в разі якщо злочин, визначений у ч. 1 ст. 33-1 КПК України вчинено певним суб`єктом, а саме: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Ознайомившись із змістом заяви про вчинене кримінальне правопорушення та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя дійшов висновку, що особи щодо яких ОСОБА_2 просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не відповідають вимогам до суб`єкта злочину, визначеного у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Пункт 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, містить умову щодо розміру предмета злочину або завданої шкоди, яка має в п`ятсот і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому злочин має бути вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

У заяві ОСОБА_2 йдеться про вчинення злочину, у тому числі, службовою особою комунального підприємства КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради. Комунальним підприємством є підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, або підприємство, у статутному капіталі якого частка комунальної власності територіальної громади становить 50 і більше відсотків.

У заяві йдеться про незаконність проведення закупівлі та укладення за результатами її проведення між КП «СЄЗ» Авдіїської міської ради та ТОВ «Строительная Компания Масштаб» договору підряду від 19.10.2020 на суму 2162400 грн. В той же час, ні в скарзі, ні в заяві про вчинення злочину не зазначається про розмір предмета злочину або завданої шкоди, внаслідок проведення закупівлі та укладення договору. З огляду на це, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність скарги умовам, визначеним у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Кримінальне провадження за статтями 369 та ч. 1 ст. 369-2 КПК України підсудне Вищому антикорупційному суду у разі якщо ці злочини вчинено щодо осіб, зазначених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України або щодо службової особи визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України. До службових осіб, визначених у ч. 4 ст. 18 КК України відносяться: посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Таким чином скарга не відповідає і умові, визначеній у п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За таких умов відсутні правові підстави для розгляду цієї скарги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, повертається якщо не підлягає розгляду у цьому суді.

За наведених вище підстав, скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення належить повернути.

Керуючись ст. ст. 33-1, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення повернути скаржнику.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1