Рішення

від 04.12.2020 по справі 522/21975/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

04.12.20 Справа № 522/21975/19

Провадження № 2а/522/188/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

За участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 001207 від 16.12.2019 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в період з 04.12.2019 р. по 16.12.2019 р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання ПрАТ Ширяївське підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства Сільгоспхімія законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 104/10, та яким встановлено, порушення вимог законодавства у сфері поводження з відходами. У зв`язку з цим, 05.12.2019 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною стосовно керівника Товариства Гришканич Т.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001207. 16 грудня 2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Т.І. прийнято постанову № 001207 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 як директора ПрАТ Ширяївське підприємство Сільгоспхімія притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82-4 КУпАП , у зв`язку з порушенням ст. 17 ЗУ Про відходи та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, протиправною, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на наступне. Відходи, які утворюються у Товаристві, у т.ч. поліетилен та деривина входять до складу побутових відходів, склад яких передбачено п.1.10 Методики роздільного збирання побутових відходів, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України від 01.08.2011 № 133 та зареєстрованої в Міністерстві України 10.10.2011 № 1157/19895, а також п. 1.8 розділу 1 Методичних рекомендацій з визначення морфологічного складу твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 16.02.2010 № 39. Обов`язки суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами передбачені статтею 17 Закону України "Про відходи" (зокрема й обов`язок не допускати змішування відходів). Отже, здійснення відповідних зобов`язань покладається саме на суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Згідно п. д , ж ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" позивач зазначає, що не є суб`єктом господарювання у сфері поводження з відходами та не здійснює їх збирання, зберігання, видалення чи утилізацію, оскільки побутові відходи, які утворюються у позивача, передаються Ширяєвському КПП (код 03350462) на підставі договору № 11 від 20.03.2019. Згідно акту перевірки побутові відходи позивача зберігаються у металевій коробці. При цьому згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів № 16687/07/10-11 від 05.09.2011, тимчасове зберігання побутових відходів в контейнерах не може розглядатися як поводження з відходами у значенні ст. 1 Закону України "Про відходи", а самі контейнери не є місцями кінцевого видалення чи спеціально відведеними місцями для зберігання відходів. З урахуванням того, що державним інспектором було встановлено лише тимчасове зберігання відходів у контейнері (що відповідно до листа Мінприроди не відноситься до операцій з поводження з відходами) Товариство не є суб`єктом поводження з відходами, а тому ним не може бути допущено змішування відходів. Попри п. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в акті перевірки відповідач не зазначав жодних відомостей та фактів, які б підтверджували здійснення позивачем діяльності у сфері поводження з відходами, а також фактів того, що позивачем було допущено змішування відходів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 як директор підприємства не може бути притягнуто до відповідальності за ст.82-4 КУпАП, оскільки в її діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

Також позивач зазначає, що в порушення п.3.4. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, перевіряючим не було з`ясовано чи винна ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.82-4 КУпАП правопорушення, чи взагалі було вчинено адміністративне правопорушення, а також не взято до уваги пояснення та докази позивача що мають значення для правильного вирішення справи. Тому з огляду на вищевикладене у діях ОСОБА_1 як директора ПрАТ Ширяївське підприємство Сільгоспхімія відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 82-4 КУпАП . Отже, стосовно позивача неправомірно прийнято оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З урахуванням того, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, така постанова є незаконною та повинна бути скасованою у судовому порядку, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

02 січня 2020 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 січня 2020 року на електронну адресу, а згодом 23.01.2020 року поштовим зв`язком від представника ДЕІ в Одеській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, з огляду на наступне. З 1 січня 2018 року в Україні вступила в силу норма Закону України Про відходи , згідно з якою побутове сміття підлягає вторинній переробці. Таким чином, всі підприємства, установи та організації повинні сортувати побутові відходи на пластик, папір, скло, метал і органіку, полімери тощо. Відповідно до ст. 1 ЗУ Про відходи , ст. 17 ЗУ Про відходи Методики роздільного збирання побутових відходів, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 96 від 04.05.2012 року, роздільне збирання побутових відходів здійснюється з метою зменшення їх кількості, що зараховуються на полігонах побутових відходів, одержання вторинної сировини та вилучення небезпечних відходів, що є у складі побутових відходів, поліпшення екологічного стану довкілля. Законодавством України про відходи передбачено роздільне збирання побутових відходів. Наявність у суб`єкта господарювання договору на вивезення побутових відходів не звільняє від відповідальності не змішувати відходи, які утворюються в процесі їх діяльності. Лист Мінекології від 05.09.2011 року, на який посилається позивач, не є нормативно-правовим актом, а тому не знімає з суб`єктів господарювання відповідальності. В зв`язку з чим, просили відмовити у задоволенні позову (а.с. 60-62, 71-73).

В той же день, тобто 17 січня 2020 року від представника ДЕІ в Одеській області також надійшло клопотання про закриття провадження з урахуванням вимог постанови Верховного суду № 724/716/16-а (а.с. 69-70).

17 березня 2020 року та 18 березня 2020 року на електронну адресу суду надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження в частині вимог до відповідача.

07 липня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гершман Л.В. подано додаткові пояснення.

22 жовтня 2020 року ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача Державної екологічної інспекції в Одеській області про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

03 грудня 2020 року на електронну адресу суду від голови комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції в Одеської області Караулова В. надійшло клопотання з проханням розгляд справи відкласти на іншу дату.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву та наполягала на її задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, звертався до суду з заявою, проте враховуючи, що відзив та всі докази надані та зважаючи на тривалий час перебування справи в провадженні, суд вважає за необхідне провести розгляд за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положеннями ч. 1 ст. 242-1 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 53-1, 53-3 - 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм),статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 242-1 КУпАП від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Судом встановлено, що Інспекцією у період з 04.12.2019 року по 16.12.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ Ширяївське підприємство Сільгоспхімія .

05 грудня 2019 року державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Одеської області складено протокол №001207, згідно якого встановлено факт змішування відходів, що утворюються під час ведення господарської діяльності, а саме: в господарчому приміщенні біля металевого слюсарного столу скидано рештки (відходи) деревини, гуми та поліетилену, що є порушенням ст.82-4 КУпАП , у зв`язку з порушенням ст.17 ЗУ Про відходи .

У результаті здійснення планового заходу, 16.12.2019 року Інспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Одеській області №104/10 від 16.12.2019 року, в якому зафіксовано порушення в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В подальшому, 16 грудня 2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною прийнято постанову № 001207 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 як директора ПрАТ Ширяївське підприємство Сільгоспхімія притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82-4 КУпАП , у зв`язку з порушенням ст. 17 ЗУ Про відходи та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Вказаною постановою встановлено, що на підприємстві ПрАТ Ширяївське підприємство Сільгоспхімія , директором якого є ОСОБА_1 допущено змішування відходів, що утворюються під час ведення господарської діяльності, а саме: в господарчому приміщенні біля металевого слюсарного столу скидано рештки (відходи) деревини, гуми та поліетилену. На об`єктах ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ немає місць для складування та тимчасового зберігання відходів. Встановлено факт змішування різних видів відходів, для утилізації яких в Україні наявні технології переробки та утилізації, а саме: в одному з складських приміщень в коробці для збору металобрухту скидано шматки деревини та поліетилену, що є порушенням cт. 17 Закону України Про відходи .

Станом на час перевірки у ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ надало договір з Ширяївським ККП щодо видалення на утилізацію безпечних відходів: твердих побутових відходів та інших безпечних відходів, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання у сфері поводження з відходами та не здійснює їх збирання, зберігання, видалення чи утилізацію, та передає побутові відходи, що утворюються, Ширяєвському КПП (код 03350462) на підставі договору № 11 від 20.03.2019 року.

Закон України Про відходи визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів (ч.1 ст.1 Закону України Про відходи ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про відходи суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України Про відходи державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів.

Під інвентаризацією відходів, згідно з цим порядком, слід розуміти комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.

Паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Пунктами 8, 9 вказаного Порядку передбачено, що інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства. Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 Класифікатор відходів та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ. На кожне місце (об`єкт) зберігання відходів повинен бути складений спеціальний паспорт.

Державному обліку підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України відповідно до Закону України Про відходи .

Відповідно до Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і охоплює ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них (п.3). Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів (п.4).

Згідно із п. г ч.1 ст.17 Закону України Про відходи , суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 N 342 Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення, первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України Про відходи показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Відповідачем до суду не надано доказів, що від провадження господарської діяльності ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ утворюються відходи або здійснюються операції поводження з ними.

20 березня 2019 року позивач (замовник) та Ширяївська КПП (підрядник) уклали договір №11, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи по вивезенню твердих побутових відходів (а.с. 39-40). Актом наданих послуг №404 підтверджується надання послуг по вивезенню Ширяївською КПП побутового сміття позивача (а.с. 41).

Суд зауважує, що утворення на підприємстві побутового сміття не є доказом того, що воно здійснює операції поводження з відходами, оскільки таке сміття утворюється й в процесі життя і діяльності людини, а не внаслідок господарської діяльності підприємства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 82-4 КУпАП змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у змішуванні чи захороненні відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України формальний склад).

Статтею 33 Закону України Про відходи передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення), забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Вимоги щодо поводження з відходами встановлено ст. ст. 33 - 34, 35, 35-1 Закону "Про відходи".

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, жодних доказів в заперечення позовних вимог та на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82-4 КУпАП, відповідачем до суду надано не було.

При цьому, щодо наданої відповідачем фото таблиці з місця огляду порушень (а.с. 74-76), суд вважає за необхідне вказати, що з наявності на даних фотографіях певних предметів, які відповідач сприйняв за відходи, не вбачається вчинення ПрАТ ШИРЯЇВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО СІЛЬГОСПХІМІЯ інкримінованого правопорушення, оскільки вказані предмети, як то крісло, бак, бампер, тощо є запчастинами, які перебувають в приміщенні, а не відходами від провадження господарської діяльності підприємства, основним видом економічної діяльності якого є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується інформацією про юридичну особу, наявну в матеріалах справи (а.с. 42-43).

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення та самої події правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, з аналізу положень КУпАП вбачається, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, державні інспектори діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного суб`єкту владних повноважень.

Так, згідно ч. 2 ст. 242-1 КУпАП від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Тобто, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності (ст. 48 КАС України)

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

В даному випадку, вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 грудня 2019 року (справа № 724/716/16-а).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивач ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 82-4 КУпАП України, постанова державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про накладення адміністративного стягнення № 001207 від 16.12.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 82-4 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про вчинення адміністративного правопорушення закриттю.

В частині позовних вимог до державного інспектора з охорони навколишнього середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни суд приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 280-284 КУпАП, ст.ст. 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову №001207 від 16.12.2019 року, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. та закрити провадження по справі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2020 року

Суддя Л.М. Чернявська