Постанова

від 09.12.2020 по справі 902/1706/13(902/959/20)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Справа № 902/1706/13(902/959/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020р. у справі №902/1706/13(902/959/20) (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича в інтересах банкрута - ФОП Бойдаченка Антона Павловича

до ОСОБА_1

про витребування майна вартістю 142320,00грн

в межах справи №902/1706/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до Фізичної особи-підприємця Бойдаченко Антона Павловича

про банкрутство

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа №902/1706/13 за заявою АТ "ОТП Банк" про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П.

10.01.2014р. судом винесено постанову про визнання ФОП Бойдаченко А.П. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 18.12.2019р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Микитьона В.В.

30.09.2020р. до суду від ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. - арбітражного керуючого Микитьона В.В. надійшла позовна заява б/н від 29.09.2020р. до Григораш Л.П. про витребування магазину з прибудовою, у межах справи №902/1706/13. У прохальній частині даного позову містилася заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020р. у справі №902/1706/13(902/959/20) відмовлено в задоволенні, викладеної у позовній заяві б/н від 29.09.2020р. (вх.№01-36/690/20), заяви ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. арбітражного керуючого Микитьона В.В. про вжиття заходів забезпечення позову по справі №902/1706/13(902/959/20), повністю.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№2704/20 від 12.10.2020р.).

В скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову Господарський суд Вінницької області послався зокрема на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №902/858/15.

Однак зі змісту вказаних правових висновків вбачається, що спір у справі №902/858/15 є немайновим, предметом спору у справі є визнання недійсним договорів, судове рішення у справі не вимагатиме примусового виконання. Натомість у справі №902/1706/13(902/959/20) позивач звернувся з позовом, який є майновим, предметом позову є не визнання недійсним договорів, а витребування з чужого незаконного володіння майна, що належить банкруту, судове рішення у справі вимагатиме примусового виконання.

Скаржник стверджує, що в позові навів обґрунтовані доводи, які вказують на те, що у разі не вжиття судом заходів забезпечення позову виконання рішення у даній справі буде неможливим, і саме вжиті судом заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення у даній справі.

Позивач вважає, що абсолютно правомірно, посилаючись на особливості 388 Цивільного кодексу України, а саме презумпцію добросовісності набуття права власності наступними набувачами майна внаслідок подальшого відчуження такого майна третім особам, довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Підтвердженням припущень позивача, що оспорюване майно, яке знаходиться у відповідача, може бути продане чи відчужене іншим особам є вже сам факт вибуття такого майна у власність відповідача, адже з моменту неправомірного набуття відповідачем спірного майна, останній згідно законодавства нічим необмежений у реалізації свого права щодо подальшого відчуження такого майна наступним третім особам, що в подальшому унеможливить примусове виконання рішення у справі, оскільки відповідач перестане бути відповідачем по справі у розумінні норм ГПК України та ЦК України, що в свою чергу призведе до неможливості відновлення прав позивача за поданою позовною заявою.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020р. у справі №902/1706/13(902/959/20) та прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову у справі №902/1706/13(902/959/20) шляхом накладення арешту на магазин з прибудовою, за адресою Вінницька область, м.Вінниця, вулиця Андрія Первозванного, будинок 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.

Скарга надійшла безпосередньо на адресу апеляційного господарського суду 12.10.2020р.

Листом №902/1706/13(902/959/20)/5710/20 матеріали справи витребувано у Господарського суду Вінницької області.

05.11.2020р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 01.10.20р. у справі №902/1706/13(902/959/20).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.10.20р. у справі №902/1706/13(902/959/20), призначено розгляд апеляційної скарги на 18.11.2020р. об 09:40год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк - до 16.11.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Саврія В.А. у період з 17.11.2020р. по 25.11.2020р. включно, судове засідання у справі №902/1706/13(902/959/20) 18 листопада 2020р. о 09:40 год. не відбулось.

Ухвалою від 26.11.2020р. розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2020р. об 09:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Відповідач не скористався правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 09.12.2020р. представники учасників провадження не з`явилися, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали оскарження ухвали, наявні докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків:

Звертаючись із заявою до суду першої інстанції, арбітражний керуючий необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовує тим, що спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею та наразі перебуває у власності відповідача, є велика ймовірність його подальшого перепродажу чи будь-якого іншого відчуження на користь третіх осіб, що повністю унеможливить як задоволення судом даного позову (оскільки на момент прийняття рішення власником спірного майна вже може стати не відповідач, а інша третя особа) так і виконання судового рішення, оскільки відповідач по суті вже не буде власником.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що спірні об`єкти нерухомого майна за весь час процедури банкрутства постійно та неодноразово незаконно відчужувались з метою виведення їх з-під процедури банкрутства, доказами чого є ухвала Господарського суду Вінницької області від 05.08.2015р. у справі №902/1706/13, заочне рішення Вінницького міського суду від 21.06.2016р. по справі №127/5621/16-ц та новий договір купівлі-продажу від 14.05.2020р., посвідчений приватним нотаріусом Терещенко В.В., що на переконання позивача, свідчить про факти неодноразового перепродажу належних боржнику об`єктів нерухомого майна з метою виведення їх з ліквідаційної маси боржника для уникнення їх продажу в процедурі банкрутства.

У разі ж подальшого перепродажу спірного об`єкту нерухомого майна, відновлення втрачених майнових прав банкрута буде взагалі неможливим, оскільки наступні набувачі спірного нерухомого майна будуть наполягати на добросовісності набуття права власності, що може невідворотно призвести до повної неможливості захисту прав та інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство №902/1706/13, адже позивач буде позбавлений можливості використати такий спосіб захисту цивільних прав як витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в силу особливостей ст.388 ЦК України.

За цих обставин, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на магазин з прибудовою, за адресою Вінницька область, м.Вінниця, вулиця Андрія Первозванного, будинок 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як встановлено ч.ч.1, 3 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1, ч.2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач у власності земельну ділянку, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Аналогічна правова позиція щодо забезпечення позову викладена Верховним Судом у постанові від 17.11.2020р. у справі №922/2419/20.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

Як встановлено ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Положеннями статті 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 10.01.2014р. фізичну особу-підприємця Бойдаченка А.П. було визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.08.2015р. у справі №902/1706/13 визнано недійсними договори дарування:

1) договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:012:0016, що розташована за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул. Богуна, І, земельна ділянка, 186, що посвідчений 11 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі №2937 та договір дарування приміщення магазину-кафе з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений 11 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2938;

2) договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчений 14.10.2013р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2940 та договір дарування магазину з прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що був посвідчений 14.10.2013р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2941;

3) договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 0510136300:01:010:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що був посвідчений 11 січня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі №30 та договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, тупик Гонти, буд. 4, що був посвідчений 11.01.2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. та зареєстрований в реєстрі за №31.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 21.06.2016р. у справі №127/5621/16-ц встановлено, що сторонами цих договорів були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , особа, яка незаконно отримала у власність від ОСОБА_2 майно. Тобто, на момент відчуження майна ОСОБА_2 був власником, однак втратив своє право власності внаслідок укладення договорів дарування, які в подальшому були визнані недійсними Господарським судом Вінницької області.

Однак, ще до визнання недійсними договорів дарування, все вищезазначене майно, а саме: - земельна ділянка НОМЕР_1 , кадастровий номер 0510136600:02:012:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення магазину-кафе, з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , магазин з прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 0510136300:01:010:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , було відчужене та станом на 09.02.2016р. належить на праві власності наступному набувачу майна - ОСОБА_4

ОСОБА_4 не може вважатися добросовісним набувачем цього майна, оскільки він є родичем ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (баба), а тому отримуючи в дар та придбаваючи вищевказане майно від третьої особи повинен був знати, що відчужене майно раніше перебувало у власності ОСОБА_2 , який на момент укладення договорів дарування та договорів купівлі-продажу був визнаний банкрутом за рішенням Господарського суду Вінницької області.

З огляду на викладене, заочним рішенням Вінницького міського суду від 21.06.2016р. у справі №127/5621/16-ц витребувано від ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 , такі об`єкти права власності:

1. Земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:012:0016, площею 0,1125 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 178762005101.

2. Земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, площею 0,0488 га, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 179952805101.

3. Земельну ділянку, кадастровий номер 0510136300:01:010:0023, площею 0,0793 га, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 264593905101.

4. Приміщення, магазин-кафе, з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, загальною площею 378,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 178938505101.

5. Магазин з прибудовою, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.

6. Житловий будинок, загальною площею 305,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 264663105101.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником магазину з прибудовою за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101 є ОСОБА_1 . Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 629, виданий 14.05.2020р., видавник: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В.

Як було з`ясовано апеляційним господарським судом, наразі триває процедура банкрутства ОСОБА_2 у справі №902/1706/13, яка передбачає формування арбітражним керуючим ліквідаційної маси та покладає на нього, з - поміж іншого, обов`язок вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку задоволення позовної заяви Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича в інтересах банкрута - ФОП Бойдаченка Антона Павловича до ОСОБА_1 про витребування магазину з прибудовою, витребуване майно підлягатиме поверненню та включенню до ліквідаційної маси банкрута для погашення грошових вимог кредиторів та реалізації мети ліквідаційної процедури.

Враховуючи ті обставини про які зазначено арбітражним керуючим у заяві та які віднайшли своє підтвердження в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 05.08.2015р. у справі №902/1706/13, заочному рішенні Вінницького міського суду від 21.06.2016р. у справі №127/5621/16-ц, договорі купівлі-продажу №629 від 14.05.2020р., існує вірогідність того, що зважаючи на те яким чином ОСОБА_1 набула у власність майно, а також з урахуванням дій, які вичинятися з метою відчуження спірного майна в процедурі банкрутства, в ході вирішення спору магазин з прибудовою може бути відчуженим іншим особам, а відтак у разі задоволення позову наведене призведе до неможливості виконання судового рішення, ухваленого за результатами вирішення спору, унеможливить або істотно ускладнить повернення майна в ліквідаційну масу банкрута.

Таким чином, судове рішення прийняте за результатами розгляду згаданого вище позову може вплинути на подальший хід процедури банкрутства у справі №902/1706/13 та беручи до уваги можливість відчуження вказаного нерухомого майна відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції з`ясував, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо можливості відчуження магазину з прибудовою, наявного у відповідача, що дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача вказаної магазину з прибудовою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За приписами п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020р. у справі №902/1706/13(902/959/20) слід скасувати, ухвалити нове рішення про забезпечення позову шляхом накладення відповідного арешту на магазин з прибудовою, за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.

Розподіл судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення спору по суті, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення (ч.14 ст.129 ГПК України).

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020р. у справі №902/1706/13(902/959/20) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову - задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на магазин з прибудовою, за адресою Вінницька область, м.Вінниця, вулиця Андрія Первозванного, будинок 70, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.

3. Дана постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред`явлення даної постанови до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.

4. В силу ст.124 Конституції України та ГПК України дана постанова є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

5. Стягувачем за постановою є Арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович в інтересах банкрута - ФОП Бойдаченка Антона Павловича.

6. Боржником за постановою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.