Постанова

від 10.12.2020 по справі 28/2

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа № 28/2

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря у судовому засіданні Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вх. №2977Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 (ухвалу постановлено суддею Курило Г.Є. у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст ухвали складено та підписано 19.10.2020) у справі №28/2

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , м. Київ, в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Сніжне Донецької області» , м. Сніжне

до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» , м. Сніжне

про стягнення заборгованості в сумі 6382798,64грн

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі №28/2 скаргу №09-6/1513 від 05.10.2020 Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , м. Київ задоволено у повному обсязі; визнано незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в межах ВП №50717248, щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/2 від 04.02.2011; зобов`язано керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/2 від 04.02.2011.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі №28/2 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» №09-6/1513 від 05.10.2020 відмовити у повному обсязі. Судові витрати заявник просив покласти на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» .

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначав, таке:

- постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГТКЮ зупинено виконавче провадження №50717248 за примусовим виконанням наказу №28/2 від 04.02.2011, тому відповідно до положень ст. 35 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії протягом строку такого зупинення не проводяться. В свою чергу, судом першої інстанції зобов`язано керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) здійснити виконавчу дію, що є порушенням процесуального законодавства;

- судом першої інстанції безпідставно застосовано Закон України Про гарантії щодо виконання судових рішень , оскільки, на думку заявника, норми вказаного Закону можливо застосовувати у разі встановлення факту відсутності майна боржника, а в даному випадку наявне майно та воно знаходиться у розшуку;

- місцевим господарським судом не враховано, що державним виконавцем не було встановлено підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та вказані документи не передавались до керівника відповідного органу виконавчої служби.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 поновлено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі №28/2; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 10.12.2020.

24.11.2020 від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін (вх.№11502).

У судове засідання учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2011 задоволено позов ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Сніжне Донецької області» ДП „Сніжнеантрацит» ; стягнуто з ДП „Сніжнеантрацит» на користь ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Сніжне Донецької області» заборгованості за кредитом - 4600000,00 грн., заборгованості за відсотками - 1731868,52 грн., комісія за обслуговування кредиту - 50930,12 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

04.02.2011 на виконання рішення видано відповідний наказ.

28.03.2016 стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС Управління юстиції у Донецькій області з заявою про примусове виконання рішення та про забезпечення виконання рішення.

06.04.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. відкрито виконавче провадження за №50717248 на виконання наказу №28/2 від 04.02.2011.

08.04.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

13.04.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. винесено постанови про арешт коштів боржника.

04.07.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. винесено постанову про розшук майна боржника.

04.07.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №50717248 на підставі п.4 ч.1 ст.38, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

06.02.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. винесено постанову про розшук майна.

08.01.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

10.01.2020 - Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження.

05.10.2020 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , в якій товариство просить суд визнати незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в межах ВП №50717248, щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області по справі №28/2 від 04.02.2011; зобов`язати керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/2 від 04.02.2011. В обґрунтування скарги стягувач посилається на невиконання керівником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вимог ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , зазначив, що підстави, передбачені частинами 2 та 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень ч. 2, 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . При цьому, ніяких обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад:1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 7) розумності строків виконавчого провадження.

Як вже зазначалось, 04.07.2016 виконавче провадження №50717248 на підставі п.4 ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» було зупинено у зв`язку з оголошенням розшуку транспортних засобів боржника.

Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали виконавче провадження №50717248 перебуває в стадії зупинення.

Колегія суддів зазначає, що з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , згідно з якою виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч.1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ).

Відповідно до ч.2 та 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Суд зазначає, що підстави, передбачені частинами 2 та 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень ч. 2 та 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . При цьому, ніяких обставин переривання/зупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає. Крім того, в контексті ч.2 ст.4 вказаного Закону зупинення виконавчого провадження не впливає на право стягувача отримати виконання за рахунок коштів бюджету зі спливом шестимісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з тим, що виконавче провадження №50717248 зупинено, стягувач не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження» . Таким чином, виконання рішення суду можливе лише на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

У даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки останній вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити його до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14, від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Враховуючи, що обставини невиконання судового рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно визнано незаконною бездіяльність саме керівника відділу, тоді як ч.3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, передає керівник відповідного органу державної виконавчої служби.

З приводу цих доводів заявника апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно ст. 6 вказаного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Розділом ХІІ вказаної Інструкції передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження має право, зокрема, начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Таким чином, відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень відноситься до системи органів державної виконавчої служби, його керівник має право перевіряти законність виконавчого провадження. При цьому, заявником апеляційної скарги не доведено відсутність у керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повноважень щодо подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276. 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі №28/2 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.12.2020.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель