Рішення

від 25.11.2020 по справі 910/11955/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/11955/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське

до відповідача Фізичної особи-підприємця ГУБЕНКО ВАСИЛЯ АНДРІЙОВИЧА

про стягнення 705 000,00 грн. -

за участю представників:

від позивача: Волков М.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ГУБЕНКО ВАСИЛЯ АНДРІЙОВИЧА про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 705 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 04.08.2020 з розрахункового рахунку позивача на рахунок, який належить відповідачу, було перераховано грошові кошти в сумі 705 000 грн. Проте, за твердженням позивача, вказану грошову операцію службові особи СТОВ Агрофірма Співаківське не здійснювали, будь-яких фінансово-господарських чи інших відносин з відповідачем не мали.

Разом з позовною заявою Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 30.09.2020. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі контррозрахунку позовних вимог).

У судове засідання 30.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 розгляд справи відкладено на 19.10.2020.

У судове засідання 19.10.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 розгляд справи відкладено на 04.11.2020.

Судове засідання, призначене на 04.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 судове засідання призначено на 25.11.2020.

Представник відповідача у судове засідання 25.11.2020, як і в усі попередні судові засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленням на офіційну адресу місцезнаходження відповідача ухвали суду. Жодних заяв по суті спору не подав. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі надсилалися рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення на офіційну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 23, квартира 16.

Разом з цим, конверти з поштовим відправленням повернулися до суду без вручення з поміткою: за закінченням встановленого терміну зберігання .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2020 надав усні пояснення щодо предмету спору та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Станом на день вирішення даного спору жодних заяв по суті спору відповідач до суду не подав.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2020 з розрахункового рахунку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське НОМЕР_1 (позивач), відкритому в АТ Ощадбанк , було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 705 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ Сбербанк , що підтверджується випискою по рахунку позивача за 04.08.2020. Отримувач коштів: ФОП ГУБЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ (відповідач).

Як вбачається з реквізитів операції, призначенням платежу визначено: за метал зг. рах. № 18 від 03.08.2020.. .

Листом Севєродонецького відділу головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.10.2020 № 34131/111/34-2020 (оригінал якого наявний у матеріалах справи), підтверджується факт того, що власником рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ Сбербанк , є саме ФОП ГУБЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ (відповідач).

Банківською випискою по розрахунковому рахунку позивача від 04.08.2020 підтверджується, що рахунок НОМЕР_1 належить позивачу. При цьому, зазначеною випискою окремо підтверджується факт списання грошових коштів у розмірі 705 000,00 грн. з рахунку НОМЕР_1 та перерахування вказаної суми на рахунок НОМЕР_2 отримувачу ФОП ГУБЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ.

В свою чергу, як зазначає позивач, між ним та відповідачем відсутні будь-які господарські правовідносини, тоді як відповідні кошти у сумі 705 000 грн. були перераховані помилково, без жодної правової підстави.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із перерахуванням відповідачу грошових коштів без правової підстави, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути ці кошти в повному обсязі, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2020 з розрахункового рахунку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське НОМЕР_1 (позивач), відкритому в АТ Ощадбанк , було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 705 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ Сбербанк , що підтверджується випискою по рахунку позивача за 04.08.2020. Отримувач коштів: ФОП ГУБЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ (відповідач).

Призначення платежу згідно реквізитів банківської операції: за метал зг. рах. № 18 від 03.08.2020..

Поряд з цим, позивач стверджує, що між ним та відповідачем не існувало господарських зобов`язань, не було укладено правочинів (в тому числі не підписувалися жодні видаткові накладні), не надавалися послуги, не виконувалися роботи, а грошові кошти перераховані помилково.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.08.2020 позивач звертався до Севєродонецького відділу головного управління Національної поліції в Луганській області з заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення по факту списання спірної суми грошових коштів з його поточного рахунку на рахунок відповідача. Внаслідок звернення позивача було правоохоронними органами було зареєстровано кримінальне провадження 12020130370001421.

Листом Севєродонецького відділу головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.10.2020 № 34131/111/34-2020 (оригінал якого наявний у матеріалах справи) надано інформацію про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні 12020130370001421 триває.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За умовами статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких господарських правовідносин, в тому числі договорів, укладених між позивачем і відповідачем. Доказів реального існування рахунку № 18 від 03.08.2020, на підставі якої позивач мав би зобов`язання з перерахування відповідачу 705 000 грн., матеріали справи також не містять.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між позивачем та відповідачем будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існував би обов`язок з перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 705 000 грн. (в тому числі відсутні будь-які належні докази надання відповідачем на користь позивача послуг, виконання робіт, поставки товару на спірну суму тощо), суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак зобов`язаний повернути вказані кошти як безпідставно отримані.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 705 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 705 000,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ГУБЕНКО ВАСИЛЯ АНДРІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Співаківське (93512, Луганська обл. Новоайдарський р-н, село Співаківка, вул. Радянська, буд. 18, ідентифікаційний код 39247448) суму безпідставно набутих коштів у розмірі 705 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 575,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.

Суддя І.В. Приходько