Рішення

від 23.11.2020 по справі 910/12828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2020Справа № 910/12828/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОПОСТАВКА 3000"

до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 830 597,54 грн.,-

за участю представників:

від позивача: Пузь Ю.А.;

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОПОСТАВКА 3000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення заборгованості у розмірі 830 597,54 грн. за договорами поставки. З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 830 597,54 грн. за договорами поставки, яка складається з: 664 165,40 грн. основного боргу та 166 432, 14 грн. штрафних та фінансових санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем терміну оплати поставки товару згідно шістьох договорів, доданих до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 02.11.2020.

02.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач зазначив про застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 5 596,14 грн. та в частині стягнення пені у розмірі 73 711, 78 грн.

Судове засідання, призначене на 02.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Враховуючи факт того, що судове засідання 02.11.2020 не відбулося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 призначено судове засідання на 23.11.2020.

У судовому засіданні 23.11.2020 представник позивача надав додаткові пояснення, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 23.11.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОПОСТАВКА 3000" (позивач, постачальник) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "КИЇВПАСТРАНС" (відповідач,покупець) було укладено:

- договір №52.19-91 від 14.02.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (кран, регулятор до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - кран, регулятор до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1), шо додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-93 від 14.02.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (привід опалювача, опалювач до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - привід опалювача, опалювач до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-94 від 15.02.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (частини кузова до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - частини кузова до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № і), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-95 від 15.02.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів! частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (кран, опалювач, кутники для автобусів) надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), шо додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-221 від 01.04.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Двигуни та їх частини код 34310000-3 за Д К 021:2015 (комплектуючі до двигунів автобусів типу МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-222 від 01.04.2020 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується Поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частив двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (важіль, диференціал, напіввісь до автобусів МАЗ) (Лот №1 - важіль, диференціал, напіввісь до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 4.1, Договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Згідно п. 4.1, Договорів №52.19-221, №52.19-222 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Пунктом 5.1 договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95, №52.19-221, №52.19-222 визначено, що строк поставки товару: протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 6.3.1. вищезазначених договорів, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цими договорами.

На виконання своїх зобов`язань, по зазначеним Договорам ТОВ АВТОПОСТАВКА 3000 було здійснено на адресу відповідача, як стверджує позивач, наступні поставки:

Видаткова Накладна № №Дата поставкиСума накладноїДоговір №Кінцева дата оплати 206 14.05.2019 63 000,00 52.19-94 06.08.2019 60 роб. днів 207 14.05.2019 37 902,00 52.19-95 06.08.2019 60 роб. днів 208 14.05.2019 8 124,01 52.19-93 06.08.2019 60 роб. днів 238 11.06.2019 16 954,37 52.19-91 03.09.2019 60 роб. днів 239 11.06.2019 48 000,00 52.19-222 09.08.2019 60 кал. днів 240 11.06.2019 22 980,00 52.19-222 09.08.2019 60 кал. днів 241 11.06.2019 30 000,00 52.19-222 09.08.2019 60 кал. днів 269 01.08.2019 405 165,02 52.19-221 29.09.2019 60 кал. днів 11 26.05.2020 32 040,00 52.19-222 24.07.2020 60 кал. днів

Так, відповідно до п.5.5. вищевказаних договорів, поставка партії Товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмово ї заявки. Порядок приймання-передачі Товару наведений у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.1. Додатків №3 (Порядок приймання-передачі Товару, гарантійні зобов`язання) до вищезазначених Договорів, датою поставки Товару за Договорами вважається відповідна дата підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар.

Пунктом 1.2. Порядку визначено, що Товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками Покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах специфікації. Згідно з п. 1.3. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між Сторонами договору, повідомлення факсимільного, електронного або іншого засобу зв`язку.

Пунктом п 1.4 вказаного Порядку визначено, що передача-приймання Товару відбувається на складі Покупця або його філій та відокремлених підрозділів, перелік адрес яких зазначається в Додатку № 4 до Договорів.

Згідно з п. 1.5. Порядку, право власності Товару від Постачальника до Покупця переходить після передачі Товару та підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар. В пункті 1.6. сторонами погоджено, що ризики випадкової загибелі, втрати або пошкодження Товару переходять до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю та підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар.

Пунктами 3.1. договорів передбачено, що ціна визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договорів і становить відповідно до Договорів наступне:

- №52.19-91 від 14.02.2020 - 1 771 520,00 грн. з ПДВ;

- №52.19-93 від 14.02.2020 - 1 880 200,00 грн. з ПДВ;

- №52.19-94 від 15.02.2020 - 1 466 568, 00 грн. з ПДВ;

- №52.19-95 від 15.02.2020 - 3 608 466,00 грн. з ПДВ;

- №52.19-221 від 01.04.2020 - 2 489 990,00 грн. з ПДВ;

- №52.19-222 від 01.04.2020 - 1 422 00, 00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару. (п.4.1. Договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95).

В свою чергу, Згідно п. 4.1, Договорів №52.19-221, №52.19-222 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Даний спір виник у зв`язку з тим, що позивач поставив товар на загальну суму 664 165,40 грн. (відповідно до доданих накладних). Натомість, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплати Товарів жодного разу не здійснив. Таким чином, за доводами позивача, станом на 20.08.2019 заборгованість Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС перед ТОВ АВТОПОСТАВКА 3000 складає: 664 165,40 грн. Крім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню передбачену п. 7.3 Договорів, що становить 131 043,48 грн., а також у відповідності до ст. 625 ЦК України 17 905,30 грн. інфляційних та 17 483,37 грн. три відсотка річних.

Отже, з огляду на вищенаведене, позивач підсумовує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 830 597,54 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначає, що не погоджується з розрахунком ціни позову, наданим позивачем. Так, останній вказує, що Позивачем було невірно визначено строк початку нарахування інфляційних втрат та штрафних санкцій, що призвело до неправильного розрахунку заборгованості. Відповідач стверджує, що здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який відрізняться від розрахунку, зробленого Позивачем. Крім того, стосовно нарахування пені, посилаючись на ст. 256 , п.1 ч.2 ст.258, ч. 3 ст. 267, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Так, відповідач наголошує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Підсумовуючи відповідач вказує, що ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Разом з цим, останній зазначає, що строк початку нарахування пені згідно видаткових накладних від 14.05.2019 №206, 207, 208 настав 08.08.2019, отже строк звернення з позовними вимогами в частині нарахування та стягнення пені сплив 07.08.2020. Згідно видаткових накладних від 11.06.2019 №239, 240, 241 строк початку нарахування пені настав 10.08.2019, отже строк звернення з позовними вимогами в частині нарахування та стягнення пені сплинув 09.08.2020.

Враховуючи вищевикладене, за доводами відповідача, Позивач звернувся до суду після спливу позовної даності згідно вищезазначених видаткових накладних, що є підставою для відмови у позові в частині нарахування пені. Також, на думку відповідача, всупереч законодавству, у розрахунок штрафних санкцій Позивачем було включено періоди нарахування пені за які вийшов строк позовної давності, а також невірно було визначено початок строку її нарахування. Отже, КП Київпастранс здійснив власний розрахунок пені згідно видаткових накладних, що міститься у матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.3.1. вищезазначених договорів, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань, по зазначеним Договорам ТОВ АВТОПОСТАВКА 3000 було поставлено, а позивачем прийнято товар:

- за договором №52.19-91 на суму 16 954,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №238 від 11.06.2019;

- за договором №52.19-93 на суму 8 124,01 грн., що підтверджується видатковою накладною №208 від 04.05.2019;

- за договором №52.19-94 на суму 63 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №206 від 14.05.2019;

- за договором №52.19-95 на суму 37 902,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №207 від 14.05.2019;

- за договором №52.19-221 на суму 405 165,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №269 від 01.08.2019;

- за договором №52.19-222 на суму 48 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №239 від 11.06.2019, на суму 22 980,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №240 від 11.06.2019, на суму 30 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №241 від 11.06.2019, на суму 32 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №11 від 26.05.2020.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт здійснення вищенаведених поставок товарів позивачем за укладеними договорами, в свою чергу, доказів оплати грошового зобов`язання на загальну суму 664 165, 40 грн. відповідачем не надано. З огляду на це, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договорами поставки в сумі 664 165, 40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 664 165, 40 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договорів передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договорами, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цими договорами.

Відповідно до п. 7.3. Договорів, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

У п. 11.1. договорів вказано, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договорами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, які виникли під час дії договору.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як було вищезазначено, у відзиві вих.№06-1/1694 від 30.10.2020 відповідачем подано заяву про застосування спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв`язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи №904/1038/19.

Як встановлено ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені за порушення відповідачем договірних зобов`язань у розмірі 87 635,08 грн. (оскільки зазначена сума штрафних санкцій заявлена у межах спеціального строку позовної давності).

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення пені на суму 43 408,40 грн., суд відмовляє з підстав заявлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності. При цьому позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 87 635,08 грн. пені, оскільки вказана сума заявлена без пропущення спеціального строку позовної давності.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 17 483,37 грн. - 3% річних та 13 664, 81 грн. - інфляційних втрат, оскільки саме такий розмір інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 664 165,40 грн., пеню у розмірі 87 635, 08 грн., 3% річних у розмірі 17 483, 37 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 664, 81 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВПАСТРАНС" (Україна, 04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, ідентифікаційний код: 31725604) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОПОСТАВКА 3000" (Україна, 39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, село Піщане, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 34, ідентифікаційний код: 39185235) суму основного боргу у розмірі 664 165,40 грн., пеню у розмірі 87 635, 08 грн., 3% річних у розмірі 17 483,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 664,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 744, 23 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.

Суддя І.В. Приходько