Постанова

від 29.04.2021 по справі 910/12828/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2021 р. Справа№ 910/12828/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Приходько І.В.) від 23.11.2020 (повний текст складено 14.12.2020) у справі №910/12828/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 830 597,54 грн,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості у розмірі 830597,54 грн. за договорами поставки. З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 830597,54 грн. за договорами поставки, яка складається з: 664165,40 грн основного боргу та 131043,48 грн пені, 17905,30 грн втрат від інфляції, 17483,37 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договорами поставки №52.19-91 від 14.02.2019, №52.19-93 від 14.02.2019, №52.19-94 від 15.02.2019, №52.19-95 від 15.02.2019, №52.19-221 від 01.04.2019, №52.19-222 від 01.04.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/12828/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" суму основного боргу у розмірі 664165,40 грн, пеню у розмірі 87635, 08 грн, 3% річних у розмірі 17483,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 13664,81 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11744, 23 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не заперечується факт здійснення вищенаведених поставок товарів позивачем за укладеними договорами, в свою чергу, доказів оплати грошового зобов`язання на загальну суму 664165, 40 грн останнім не надано, у зв`язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення 664165,40 грн обґрунтованими. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції судом першої інстанції перевірено розрахунки позивача та задоволено вказані вимоги частково у сумі 17483,37 грн 3% річних та 13664,81 грн інфляційних втрат. Вимогу про стягнення з відповідача пені судом першої інстанції також задоволено частково, з урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, у сумі 87635,08 грн, тобто за період за яким строк позовної давності не пропущено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/12828/20 в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" пені у розмірі 87635,08 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 57615,33 грн. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розпочав відлік річного строку позовної давності по вимогам про стягнення пені по накладним від 14.05.2019 та від 11.06.2019 з дат, наступних після спливу шестимісячного строку нарахування пені. Натомість, на думку апелянта, строк позовної давності по вимогам про стягнення пені слід розраховувати з дати, що є першим днем прострочення та початком нарахування пені. Отже, вимоги про стягнення пені у сумі 30019,75 грн судом задоволено неправомірно.

28.01.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/12828/20, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.03.2021 у справі №910/12828/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренко Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/12828/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Кропивна Л.В., призначено наступне судове засідання у справі №910/12828/20 на 01.04.2021.

Судове засідання 01.04.2021 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді О.І. Поляк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено наступне судове засідання щодо розгляду справи №910/12828/20 на 29.04.2021.

22.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 29.04.2021 представники сторін не з`явились.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" ( постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) укладено:

- договір №52.19-91 від 14.02.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (кран, регулятор до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - кран, регулятор до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-93 від 14.02.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (привід опалювача, опалювач до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - привід опалювача, опалювач до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-94 від 15.02.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (частини кузова до автобусів МАЗ) (Лот № 1 - частини кузова до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № і), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-95 від 15.02.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (кран, опалювач, кутники для автобусів) надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-221 від 01.04.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Двигуни та їх частини код 34310000-3 за Д К 021:2015 (комплектуючі до двигунів автобусів типу МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною;

- договір №52.19-222 від 01.04.2019 відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується Поставити та передати у власність Покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (важіль, диференціал, напіввісь до автобусів МАЗ) (Лот №1 - важіль, диференціал, напіввісь до автобусів МАЗ), надалі - Товар, а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно пунктів 4.1 Договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Згідно пунктів 4.1 Договорів №52.19-221, №52.19-222 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Пунктом 5.1 договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95, №52.19-221, №52.19-222 визначено, що строк поставки товару: протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 6.3.1. вищезазначених договорів, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цими договорами.

Так, відповідно до п.5.5. вищевказаних договорів, поставка партії Товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі Товару наведений у Додатку №3, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.1. Додатків №3 (Порядок приймання-передачі Товару, гарантійні зобов`язання) до вищезазначених Договорів, датою поставки Товару за Договорами вважається відповідна дата підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар.

Пунктом 1.2. Порядку визначено, що Товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками Покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах специфікації.

Згідно з п. 1.3. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між Сторонами договору, повідомлення факсимільного, електронного або іншого засобу зв`язку.

Пунктом п 1.4 вказаного Порядку визначено, що передача-приймання Товару відбувається на складі Покупця або його філій та відокремлених підрозділів, перелік адрес яких зазначається в Додатку № 4 до Договорів.

Згідно з п. 1.5. Порядку, право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить після передачі Товару та підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар. В пункті 1.6. сторонами погоджено, що ризики випадкової загибелі, втрати або пошкодження Товару переходять до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю та підписання Сторонами накладної на фактично поставлений Товар.

Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару (п.4.1. Договорів №52.19-91, №52.19-93, №52.19-94, №52.19-95).

В свою чергу, згідно п. 4.1., Договорів №52.19-221, №52.19-222 Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

На виконання своїх зобов`язань, по зазначеним Договорам позивачем було поставлено, а позивачем прийнято товар:

- за договором №52.19-91 на суму 16 954,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №238 від 11.06.2019;

- за договором №52.19-93 на суму 8 124,01 грн., що підтверджується видатковою накладною №208 від 04.05.2019;

- за договором №52.19-94 на суму 63 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №206 від 14.05.2019;

- за договором №52.19-95 на суму 37 902,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №207 від 14.05.2019;

- за договором №52.19-221 на суму 405 165,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №269 від 01.08.2019;

- за договором №52.19-222 на суму 48 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №239 від 11.06.2019, на суму 22 980,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №240 від 11.06.2019, на суму 30 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №241 від 11.06.2019, на суму 32 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №11 від 26.05.2020.

Оскільки відповідачем не заперечується факт здійснення вищенаведених поставок товарів позивачем за укладеними договорами, в свою чергу, доказів оплати грошового зобов`язання на загальну суму 664165,40 грн останнім не надано, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договорами поставки в сумі 664165, 40 грн належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 664165,40 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 17905,30 грн втрат від інфляції, 17483,37 грн 3% річних, 131043,48 грн пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог та стягнення з відповідача 17483,37 грн - 3% річних та 13664,81 грн - інфляційних втрат.

У відзиві вих. №06-1/1694 від 30.10.2020 відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

З огляду на подану заяву, суд першої інстанції здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені за порушення відповідачем договірних зобов`язань у розмірі 87635,08 грн (оскільки зазначена сума штрафних санкцій заявлена у межах спеціального строку позовної давності), тож задовольнив вказану вимогу частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення пені в частині, що заявлена в межах спеціального строку позовної давності.

Так, заперечення апелянта зводяться до того, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України. Таким чином, строк позовної давності по вимогам про стягнення пені слід розраховувати з дати, що є першим днем прострочення та початком нарахування пені. Оскільки строк початку нарахування пені згідно видаткових накладних від 14.05.2019 №206, 207, 208 настав 08.08.2019, то строк звернення з позовними вимогами в частині нарахування та стягнення пені сплив 07.08.2020. Згідно видаткових накладних від 11.06.2019 №239, 240, 241 строк початку нарахування пені настав 10.08.2019, отже строк звернення з позовними вимогами в частині нарахування та стягнення пені сплинув 09.08.2020. Таким чином, вимоги про стягнення пені у сумі 30019,75 грн судом задоволено неправомірно.

Статтею 265 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України,визначено,що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3. Договорів, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України ) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Виходячи з викладеного, колегія суддів наголошує, що позовна давність до вимог про її застосування пені обчислюється окремо за кожний день прострочення, а не з дати, що є першим днем прострочення та початком нарахування пені, як помилково вважає апелянт.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнити вимогу про стягнення пені частково у сумі 87635,08 грн, що нарахована за період яких охоплюється річним строком позовної давності, виходячи із розрахунку за кожен день окремо та правомірно відмовив у сумі 30019,75 грн.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/12828/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/12828/20.

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.04.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.В.Андрієнко

Л.В. Кропивна