Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/13350/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/13350/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи №910/13350/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (вул. Якова Новицького / Леоніда Жаботинського, буд.11/51, кв. 57, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40038773)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (вул.Ярославів Вал, буд. 29 В, офіс 5, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 40378476)

про стягнення 127 448,40 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення 127 448, 40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки товару згідно видаткових накладних №134 від 03.04.2020, №135 від 03.04.2020 та №136 від 03.04.2020 позивач здійснив поставку обумовленого товару на суму загальну 177 448, 40 грн, проте відповідач свої обов`язки щодо оплати поставленого товару виконав лише частково, здійснивши попередню оплату в розмірі 50 000 грн, у зв`язку з чим позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 127 448, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13350/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до 03.11.2020 включно, яке мотивовано тим, що відповідач не отримував копії позовної заяви від позивача, а зміг ознайомитись з її змістом лише 19.10.2020 у приміщенні Господарського суду міста Києва.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд дійшов такого висновку.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови, якщо таку заяву подано до його закінчення.

Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Зазначена ухвала отримана відповідачем 08.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France , заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України , заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення №6903528402323, номер якого зазначений у поштовій накладній, поданій позивачем в якості доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви, було повернуто за зворотною адресою з позначкою інші причини .

Відтак, оскільки позовна заява та додані до неї документи не були вручені відповідачу не з вини останнього, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву.

03.11.2020 відповідач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Господарського суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що позивачем не додано жодних доказів направлення відповідачу рахунків на оплату товару та отримання їх відповідачем, а також доказів передання відповідачу товару.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному розгляд справи здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (далі - позивач) на підставі усних домовленостей здійснило поставку товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (далі - відповідач) прийняло без заперечень товар на загальну суму 177 448, 40 грн згідно видаткових накладних: №134 від 03.04.2020 - інвертор FRONIUS SYMO 20.0-3-М на суму 67 760, 00 грн; №135 від 03.04.2020 - інвертор FRONIUS SYMO 15.0-3-М Light на суму 54 878, 40 грн; №136 від 03.04.2020 - інвертор FRONIUS SYMO 12.5-3-М на суму 54 810, 00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Також позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату: №14 від 25.10.2019 на суму 67 760, 00 грн; №15 від 14.11.2019 на суму 54 878, 40 грн та №16 від 14.11.2019 на суму 54 810, 00 грн.

Відповідачем здійснена передоплата товару в загальній сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №39272 від 19.10.2019 на суму 20 000, 00 грн; №39285 від 25.10.2019 на суму 10 000, 00 грн; №39154 від 30.10.2019 на суму 5000, 00 грн та №39308 від 02.12.2019 на суму 15 000, 00 грн.

Оскільки після прийняття товару відповідач остаточну оплату не здійснив, в останнього, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 127 448, 40 грн.

Як зазначає позивач, 05.08.2020 ним була направлена претензія вих. №050820/1 від 05.08.2020, яка була отримана відповідачем 10.08.2020 з вимогою про сплату вказаної заборгованості, та яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо підписання видаткових накладних засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснити оплату за поставлений товар з огляду на відсутність доказів направлення позивачем рахунків на оплату товару не є обґрунтованими, оскільки факт поставки товару підтверджений матеріалами справи, та сторонами не надано доказів укладання будь-яких додаткових угод щодо обов`язку оплати лише по факту отримання відповідачем рахунків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Матеріалами справи встановлено, що 25.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (далі - клієнт) та адвокатом Федьком Олександром Анатолійовичем (далі - адвокат), був укладений договір №23-08/20 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту послуги у галузі права, які полягають у: 1.1.1. підготовці та поданні позовної заяви про стягнення з ТОВ "Октопус Енерджі" заборгованості за поставлений товар; 1.1.2. представництві інтересів клієнта у господарському суді міста Києва у справі за позовом про стягнення з ТОВ "Октопус Енерджі" заборгованості за поставлений товар; 1.1.3. представництво інтересів клієнта у відносинах з будь-якими органами, установами, підприємствами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, у судах всіх інстанцій судової системи України.

Відповідно до п. 3.2 договору №23-08/20 від 25.08.2020 за послуги, передбачені п. 1.1.1. договору клієнт сплачує адвокату 1500, 00 грн без ПДВ. За послуги, передбачені п. 1.1.2. даного договору клієнт сплачує адвокату наступний гонорар: за представництво клієнта у суді першої інстанції - 1500, 00 грн за участь у одному судовому засіданні; Вартість послуг, передбачених в. п.1.1.3. даного договору обумовлюються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

На підтвердження наданої правової допомоги позивач надав платіжне доручення №82 від 31.08.2020 на суму 1500, 00 грн та акт виконаних робіт до договору від 28.08.2020 на суму 1500,00 грн.

Отже, підтвердженою є сума фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Федьком Олександром Анатолійовичем, у розмірі 1500, 00 грн.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні решти заявленої суми витрат у розмірі 3000 грн, як необґрунтованої, та відповідно, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" про стягнення 127 448,40 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (вул.Ярославів Вал, буд. 29 В, офіс 5, м.Київ,01054, код ЄДРПОУ 40378476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (вул. Якова Новицького / Леоніда Жаботинського, буд.11/51, кв. 57, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40038773) основний борг у розмірі 127 448 (сто двадцять сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 40 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн, 00 коп .

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.12.2020.

Суддя Н.І. Ягічева