Постанова

від 27.04.2021 по справі 910/13350/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/13350/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Федько О.А. (ордер серія АР №1039064 від 03.03.2021 року);

від відповідача: Коваленко С.І. (довіреність б/н від 23.04.2021року),

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року

у справі №910/13350/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна Енергія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі"

про стягнення 127 448, 40 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна Енергія" (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (відповідач) в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за товар, поставлений за видатковими накладними №134 від 03.04.2020 року, №135 від 03.04.2020 року, №136 від 03.04.2020 року в сумі 127 448, 40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року позовні вимоги про стягнення 127 448, 40 грн. задоволено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено факт поставки товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару. Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку здійснити оплату за поставлений товар з огляду на відсутність доказів направлення позивачем рахунків на оплату товарів не є обґрунтованими, оскільки факт поставки товару підтверджений матеріалами справи, та сторонами не надано доказів укладання будь-яких додаткових угод щодо обов`язку оплати лише по факту отримання відповідачем рахунків.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/13350/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування вимог всіх обставин справи.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення відповідачу рахунків на оплату, отримання яких є часом настання строку оплати товару. Також не підтверджено належними доказами передача відповідачу товару та супроводжувальних документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/13350/20, призначено до розгляду на 23.03.2021 року.

09.03.2021 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

У судовому засіданні 27.04.2021 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2020 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 177 448, 40 грн, який прийнято без заперечень щодо кількості та якості.

Поставка товару підтверджується на підставі видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками:

- №134 від 03.04.2020 року - інвертор FRONIUS SYMO 20.0-3-М на суму 67 760, 00 грн (а.с.13);

- №135 від 03.04.2020 року - інвертор FRONIUS SYMO 15.0-3-М Light на суму 54 878, 40 грн (а.с.14);

- №136 від 03.04.2020 року - інвертор FRONIUS SYMO 12.5-3-М на суму 54 810, 00 грн. (а.с.15)

Для оплати поставленого товару позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату:

- №14 від 25.10.2019 року на суму 67 760, 00 грн (а.с. 6);

- №15 від 14.11.2019 року на суму 54 878, 40 грн (а.с. 7);

- №16 від 14.11.2019 року на суму 54 810, 00 грн. (а.с. 8)

Відповідачем здійснена передоплата товару в загальній сумі 50 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №39272 від 19.10.2019 року на суму 20 000, 00 грн (а.с. 10);

- №39285 від 25.10.2019 року на суму 10 000, 00 грн (а.с. 11);

- №39154 від 30.10.2019 року на суму 5000, 00 грн (а.с. 9);

- №39308 від 02.12.2019 року на суму 15 000, 00 грн. (а.с. 12)

В зв`язку з тим, що відповідач повністю не сплатив за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №050820/1 від 05.08.2020 року, в якій зазначив, що сума за видатковими накладним складає 177 448, 40 грн., відповідачем сплачено передплата в сумі 50 000, 00 грн., а тому станом на 04.08.2020 рік загальна сума заборгованості складає 127 448, 40 грн. (а.с. 16)

Зазначена претензія була отримання відповідачем 10.08.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 17), яка була залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звернувся з позовом на підставі того, що відповідач, після прийняття товару, остаточну оплату не здійснив, а тому у останнього утворилась заборгованість в розмірі 127 448, 40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем належним чином доведено факт поставки товару, однак відповідач свої зобов`язання не виконав в повному обсязі, тому заборгованість за поставлений товар складає 127 448,40 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо підписання видаткових накладних засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За правилами ст.ст. 205, 206 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі за вибором сторін, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Згідно з положеннями ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зважаючи на обставини справи та подані письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином доведено факт поставки відповідачу позивачем за Договором товару на суму 177448, 40 грн. та факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті за поставлений товар. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України щодо сплати суми боргу відповідач до суду не надав, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 127 448, 40 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів направлення відповідачу рахунків на оплату, колегія судів зазначає, що товар відповідачем був отриманий, що підтверджується, видатковими накладними, що підписані без зауважень щодо якості та наявності супровідних документів, що є підставою для виконання зобов`язання щодо повної оплати за товар, відповідно до вимог ст. 530 ГК України.

Відповідач прийняв пропозицію позивача про укладання договору купівлі-продажу товару, за ціною, вказаною в рахунках на оплату, шляхом здійснення попередньої оплати такого товару. Таким чином, доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, та відповідачем не спростовано що, між сторонами виникли господарські відносини з поставки у спрощений спосіб, а подальші дії сторін щодо підписання видаткових накладних засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Стосовно посилання апелянта про відсутність доказів передачі товару, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться видаткові накладні (а.с. 13-15), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а тому є належні документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення операції поставки. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не оспорює факт підписання таких видаткових накладних, отже зазначені доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.

Також, доводи апелянта, щодо ненастання строку оплати поставленого товару, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2020 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №050820/1 від 05.08.2020 року, за текстом якої вимагав сплатити заборгованість в сумі 127 448, 40 грн. Зазначена претензія отримана відповідачем 10.08.2020 року.

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних на користь позивача станом на дату звернення до суду з позовом (04.09.2020 року) не перерахував.

Таким чином, враховуючи що претензія про сплату заборгованості за поставлений товар була отримана відповідачем 10.08.2020 року, вказану заборгованість відповідно до приписів частини 2 ст. 530 ЦК України останній зобов`язаний був сплатити не пізніше 17.08.2020 року.

Отже, доводи апелянта про ненастання строку оплати поставленого товару є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/13350/20, підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що позивач направляючи відзив на апеляційну скаргу, просив в ній стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступного

Відповідно до підпункту в п.4 ч.1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 500, 00 грн., яка складається: 1500 грн. вартість складання відзиву на апеляційну скаргу та 2000, 00 грн. вартість участі адвоката в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

23.02.2021 року між адвокатом Федько Олександрою Анатоліївною (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю Сучасна енергія (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №23-02/21 (а.с. 113), за змістом якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту послуги у галузі права,які полягають у:

1.1.1. підготовці та поданні до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Октопус Енерджі на рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2020 року у справі №910/13350/20;

1.1.2. представництві інтересів Клієнта Північному апеляційному господарському суді у справі №910/13350/20 за апеляційною скаргою ТОВ Октопус Енерджі на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року;

1.1.3. представництво інтересів клієнта у відносинах з будь-якими органами, установами, підприємствами, організаціями, незалежно від форми власності та підпорядкування, у судах усіх інстанцій судової системи України.

Згідно з п. 3.2 договору за послуги, передбачені п. 1.1.1 договору Клієнт сплачує Адвокату 1500, 00 (одна тисяча п`ятсот) грн без ПДВ.

За послуги, передбачені п. 1.1.2 даного договору Клієнт сплачує Адвокату наступний гонорар: 2000, 00 (дві тисячі) грн. за участь у одному судовому засіданні.

На підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано: платіжне доручення №175 від 03.03.2021 року (а.с.125); акт прийому-передачі наданих послуг від 03.03.2021 року (а.с.126), ордер серії АР №1039064 від 03.03.2021 року (а.с.128), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4336 Федько Олександра Анатоліївна. (а.с.127)

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 3500, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/13350/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/13350/20 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (вул. Ярославів Вал, буд. 29 В, офіс 5, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 40378476) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна енергія" (вул. Якова Новицького/Леоніда Жаботинського, буд. 11/51, кв. 57, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40038773) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн, 00 коп .

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/13350/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови підписано 13.05.2021.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко