Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/7768/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/7768/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс

про стягнення 1667408,75 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс

до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Ялов О.О.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лихвар В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс про стягнення 1667408,75 грн, з яких 1200336,12 грн основного боргу, 169397,93 грн пені, 248728,03 грн штрафу, 25138,95 грн 3% річних та 23807,72 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом вказує на те, що за період з серпня по листопад 2019 року він поставив відповідачу на умовах Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 товар на загальну суму 1243640,10 грн, тоді як відповідачем було оплачено продукцію на суму 43303,98 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1200336,12 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 169397,93 грн пені, 248728,03 грн штрафу, 25138,95 грн 3% річних та 23807,72 грн інфляційних втрат.

03.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс в розмірі 1693470,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 09.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі №910/7768/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяви по суті справи.

20.07.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та за спірними видатковими накладними товар йому не поставлявся, оскільки вказаний договір було укладено у травні 2020 року, так само як і видаткові накладні, які були створені у травні 2020 року.

Тобто, як Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, так і спірні видаткові накладні не були спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що між сторонами 11.11.2018 було укладено Договір відповідального зберігання №10/11/18-2, на виконання умов якого за період з серпня по листопад 2019 року відповідачем за зустрічним позовом було передано позивачу на зберігання товар на загальну суму 1638640,56 грн. В кінці травня 2020 року керівник Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс з проханням підписати договір на поставку, який був би датований 2018 роком, а також підписати видаткові накладні, мотивуючи це тим, що дані документи необхідні йому у зв`язку з проведенням аудиторської перевірки.

Отже, оскільки Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та спірні видаткові накладні складені у травні 2020 року, наявні підстави для визнання недійсним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

20.07.2020 відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на позовну, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний з підстав, аналогічним тим, які викладені у зустрічній позовній заяві.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому відповідач просив суд призначити у справі судову фізико-хімічну експертизу документів; на вирішення експертів поставити питання: - чи відповідає фактична дата виготовлення документів - Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, видаткової накладної №644 від 16.08.2019 на суму 47927,54 грн вказаним в них датам? Якщо ні, то в який період часу вони були виготовлені?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний .

У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2020.

13.08.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом вказав на безпідставність зустрічного позову, оскільки здійснюючи оплати ще в 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс посилалось на реквізити Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

13.08.2020 позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

07.09.2020 позивачем за первісним позовом подані письмові заперечення щодо призначення у справі судової експертизи.

07.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач за первісним позовом просив суд:

1) витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс разом з Додатком №5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за звітні (податкові) періоди: серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року та листопад 2019 року;

2) витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс разом з Додатком №5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за звітні (податкові) періоди: серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року та листопад 2019 року.

Підготовче засіданні, призначене на 08.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 підготовче засідання у справі №910/7768/20 призначено на 29.09.2020.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 задоволено клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів.

13.10.2020 від Головного управління ДПС у місті Києві надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 04.11.2020.

03.11.2020 відповідачем за зустрічним позовом подано письмові пояснення про неможливість виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020 щодо витребування доказів.

У підготовчому засіданні 04.11.2020, розглянувши клопотання відповідача за зустрічним позовом про призначення у справі судової експертизи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у даній справі.

У підготовчому засіданні 04.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.11.2020.

У судовому засіданні 18.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 02.12.2020.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 02.12.2020 надав усні пояснення по справі, первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 02.12.2020 надав усні пояснення по справі, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечив.

У судовому засіданні 02.12.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс (покупець) укладено Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю товар (м`ясо в асортименті та кількості) згідно з накладними у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 товар передається покупцю частинами (партіями). Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно з погодженим сторонами замовленням. Замовлення подається покупцем у письмовій формі шляхом заповнення бланку замовлення із зазначенням дати, найменування та асортименту товару, кількості кожного виду товару, завірене печаткою покупця та підписом відповідальної особи і передається постачальнику особисто або факсимільним способом не пізніше ніж за 2 робочі дні до бажаної дати поставки партії товару. За згодою сторін замовлення може бути подане в іншій формі - усно, електронною поштою, телефонограмою, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін (п. 1.3 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018).

Відповідно до п. 1.4 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних,які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 1.5 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 ціна за одиницю товару погоджуються сторонами додатково та підтверджуються видатковими документами на одержання товару. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Постачальник підтверджує видатковою накладною загальну вартість товару та ціну за одиницю товару. Постачальник зобов`язується надати покупцю податкову накладну у встановлені законодавством терміни (п. 1.6 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018).

Відповідно до п. 1.7 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 датою поставки партії товару постачальником та датою отримання партії товару покупцем є дата підписання сторонами відповідної накладної про приймання-передачу.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 дія договору продовжується на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 15 днів до закінчення дії договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його розірвання в порядку, передбаченому п. 6.2, суд дійшов висновку, що Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 був чинним у спірний період.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що за період з серпня по листопад 2019 року він поставив відповідачу на умовах Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 товар на загальну суму 1243640,10 грн, тоді як відповідачем було оплачено продукцію на суму 43303,98 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1200336,12 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 169397,93 грн пені, 248728,03 грн штрафу, 25138,95 грн 3% річних та 23807,72 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач вказує на те, що за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та за спірними видатковими накладними товар йому не поставлявся, оскільки вказаний договір було укладено у травні 2020 року, так само як і видаткові накладні, які були створені у травні 2020 року.

Тобто, як Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, так і спірні видаткові накладні не були спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що між сторонами 11.11.2018 було укладено Договір відповідального зберігання №10/11/18-2, на виконання умов якого за період з серпня по листопад 2019 року відповідачем за зустрічним позовом було передано позивачу на зберігання товар на загальну суму 1638640,56 грн. В кінці травня 2020 року керівник Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс з проханням підписати договір на поставку, який був би датований 2018 роком, а також підписати видаткові накладні, мотивуючи це тим, що дані документи необхідні йому у зв`язку з проведенням аудиторської перевірки.

Отже, оскільки Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та спірні видаткові накладні складені у травні 2020 року, наявні підстави для визнання недійсним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підтвердження обставин постачання відповідачу у період з серпня по листопад 2019 року товару (відповідно до Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018) позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копії наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної №644 від 16.08.2019 на суму 47927,54 грн;

- видаткової накладної №648 від 16.08.2019 на суму 107077,50 грн;

- видаткової накладної №664 від 22.08.2019 на суму 86465,78 грн;

- видаткової накладної №683 від 30.08.2019 на суму 107457,53 грн;

- видаткової накладної №697 від 05.09.2019 на суму 46250,10 грн;

- видаткової накладної №712 від 11.09.2019 на суму 80803,28 грн;

- видаткової накладної №741 від 18.09.2019 на суму 111387,64 грн;

- видаткової накладної №742 від 18.09.2019 на суму 152743,20 грн;

- видаткової накладної №756 від 25.09.2019 на суму 66753,18 грн;

- видаткової накладної №764 від 25.09.2019 на суму 105030,00 грн;

- видаткової накладної №796 від 04.10.2019 на суму 8283,60 грн;

- видаткової накладної №803 від 09.10.2019 на суму 81920,27 грн;

- видаткової накладної №847 від 10.10.2019 на суму 102350,06 грн;

- видаткової накладної №830 від 18.10.2019 на суму 69030,00 грн;

- видаткової накладної №872 від 06.11.2019 на суму 69030,00 грн;

- видаткової накладної №882 від 13.11.2019 на суму 690,30 грн;

- видаткової накладної №908 від 27.11.2019 на суму 440,22 грн.

На вказаних видаткових накладних містяться підписи уповноважених представників сторін, відбитки печаток юридичних осіб позивача і відповідача, а також міститься посилання на реквізити Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

Що стосується доводів відповідача за первісним позовом, які викладені у відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовні заяві, стосовно того, що і Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, і спірні видаткові накладні були складені між сторонами лише у травні 2020 року на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний , суд вважає їх недоведеними з огляду на наступні докази, що містяться в матеріалах справи.

По перше, позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви копію Акту звірки взаєморозрахунків за 2019 рік за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, який підписаний та скріплений відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс (відповідача за первісним позовом) та складений станом на 31.12.2019 , в якому відображені відомості щодо отримання відповідачем товару за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 за вказаними спірними видатковими накладними, зокрема у відповідні дати та на відповідну суму.

По друге, як вбачається з банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний , починаючи ще з 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс при здійсненні оплат у призначення платежу вказувало реквізити Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 (копії виписок долучені позивачем за первісним позовом до відзиву на зустрічну позовну заяву).

По третє, на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020 Головним управлінням ДПС у місті Києві було надано документи, а саме: копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс з податку на додану вартість за спірний період (серпень - листопад 2019 року) разом з Додатком №5 (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

При дослідженні вказаних доказів судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс (покупцем) було відображено в своєму податковому обліку господарські операції щодо отримання від позивача за первісним позовом (продавця) товару за спірними видатковими накладними.

Вказані обставини, зокрема, підтверджується інформацією, наведеною у Додатку №5 до податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), де вказано загальну вартість отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний товару та окремо суму ПДВ.

По четверте, позивачем за первісним позовом також долучено до матеріалів справи свої податкові накладні, з яких вбачається, що позивачем було відображено у податковому обліку господарські операції щодо поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс у спірному періоді товару.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, про які вказано вище, в їх сукупності спростовують твердження відповідача за первісним позовом про те, що Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та спірні видаткові накладні були складені лише у травні 2020 року на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний .

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові, Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс суду не надано.

При цьому, що стосується тверджень відповідача за первісним позовом про наявність укладеного між сторонами Договору зберігання та передання Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс саме того товару, що поставлявся за спірними видатковими накладними, суд зазначає наступне.

Так, дійсно між сторонами 11.11.2018 було укладено Договір відповідального зберігання №10/11/18-2, відповідно до умов якого зберігач (Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс ) бере на себе зобов`язання щодо зберігання продукції замовника (Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний ), а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати надані зберігачем послуги (копія договору наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з актів надання послуг, складених між сторонами, у серпні 2019 року відповідач за первісним позовом надав позивачу за первісним позовом послуги за Договором відповідального зберігання №10/11/18-2 від 11.11.2018 на суму 36673,00 грн (ПДВ - 6112,17 грн), у вересні 2019 - послуги на суму 49140,00 грн (ПДВ - 8190,00 грн), у жовтні 2019 року - послуги на суму 51970,00 грн (ПДВ - 8661,67 грн).

Вказані суми ПДВ були відображені Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс в податкових деклараціях за спірний період у розділі Податкові зобов`язання .

Тобто, відповідач за первісним позовом відображав у податкових деклараціях окремо господарські операції за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 та окремо господарські операції за Договором відповідального зберігання №10/11/18-2 від 11.11.2018.

Таким чином, з`ясувавши, що відповідачем за первісним позовом (покупцем) формувався податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, надавши оцінку іншим вище вказаним наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що за період з 16.08.2019 по 27.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний було поставлено на умовах Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс продукцію на загальну суму 1243640,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 сторони погодили, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% оплати з відстрочкою на 7 календарних днів з дати отримання товару.

Отже, відповідач за первісним позовом зобов`язаний був здійснювати оплату за отриманий від позивача за первісним позовом товар за спірними видатковими накладними не пізніше ніж через 7 календарних днів з дати отримання товару (дати складання відповідної видаткової накладної).

Як вбачається з Реєстру платежів, долученого позивачем за первісним позовом до позовної заяви, та Акту звірки взаємних розрахунків (підписаний представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача), у спірному періоді Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 1282106,06 грн (призначення платежу - оплата за філе куряче за Договором №МКС14/08/2018 від 14.08.2018).

Сплачені відповідачем за первісним позовом грошові кошти зараховувались позивачем в рахунок погашення найдавнішої заборгованості, у зв`язку з чим частково було оплачено товар, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний за накладною №644 від 16.08.2019 на суму 47927,54 грн (оплачено 43303,98 грн, заборгованість становить 4623,56 грн), решта спірних видаткових накладних залишились неоплаченими.

Щодо порядку зарахування сплачених відповідачем за первісним позовом грошових коштів, суд зазначає, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Оскільки відповідач за первісним позовом не вказував чіткого призначення платежу (не вказував конкретної видаткової накладної), а зазначав лише реквізити договору поставки при здійсненні часткових оплат, суд вважає правомірним зарахування сплачених покупцем грошових коштів в рахунок погашення найдавнішої заборгованості в порядку черговості.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем за первісним позовом не було висловлено будь-яких заперечень щодо порядку зарахування сплачених ним грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний .

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 (за спірними видатковими накладними) становить 1200336,12 грн.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 1200336,12 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс за Договором поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 (за спірними видатковими накладними) у сумі 1200336,12 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем за первісним позовом не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс суми основного боргу у розмірі 1200336,12 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 169397,93 грн, нараховану за кожною видатковою накладною окремо в межах шестимісячного періоду нарахування та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.4 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 зазначено, що у випадку прострочення платежу за товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного розрахунку за товар.

Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс пені у розмірі 169397,93 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 248728,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.5 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018 поряд із сплатою штрафної неустойки відповідно до п. 7.4 договору у випадку порушення терміну оплати товару, вказаного у п. 4.1 договору, більше 15-ти днів, покупець сплачує постачальнику штраф, що становить 20% від простроченої суми.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом було прострочено оплату товару за кожною спірною видатковою накладною більше 15-ти днів, обґрунтованими є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний про стягнення з покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс ) штрафу, нарахованого на підставі п. 7.5 Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

Перевіривши розрахунки штрафу, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс штрафу у розмірі 248728,03 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25138,95 грн, нарахованих за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс 3% річних у розмірі 25138,95 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 23807,72 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс інфляційних втрат у розмірі 23807,72 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не було надано власного контррозрахунку.

Суд зазначає, що на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс про визнання недійсним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тими обставинами, що як і Договір поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, так і спірні видаткові накладні були складені сторонами у травні 2020 року на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний .

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс як особа, яка стверджує про наявність підстав для визнання недійним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018, повинно було довести ту обставину, на яку воно посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - складення тексту договору та спірних видаткових накладних у травні 2020 року.

Однак, вказаних обставин позивачем за зустрічним позовом суду не доведено належними та допустимими доказами.

Більш того, вказані твердження позивача за зустрічним позовом спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс про визнання недійсним Договору поставки №МКС14/08/2018 від 14.08.2018.

Судові витрати за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом у зв`язку з задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний у повному обсязі; судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 38960455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс столичний (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 23; ідентифікаційний код: 41055449) суму основного боргу у розмірі 1200336 (один мільйон двісті тисяч триста тридцять шість) грн 12 коп., пеню у розмірі 169397 (сто шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто сім) грн 93 коп., штраф у розмірі 248728 (двісті сорок вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн 03 коп, 3% річних у розмірі 25138 (двадцять п`ять тисяч сто тридцять вісім) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 23807 (двадцять три тисячі вісімсот сім) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 25011 (двадцять п`ять тисяч одинадцять) грн 13 коп.

3. У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд сервіс солюшнс відмовити.

4. Судові витрати за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 14.12.2020.

Суддя О.М. Спичак