Рішення

від 04.12.2020 по справі 910/9393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2020Справа № 910/9393/20

За позовом доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Укрзалізниця" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" простягнення 209 155, 68 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача:Тураш С.М. - представник за довіреністю; від відповідача:Коновал О.Ю. - представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Укрзалізниця" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (надалі - відповідач) про стягнення 190 080, 00 грн боргу та 19 075, 68 грн пені, а також про розірвання укладеного 14.07.2016 договору № 07/16/14/01-Р про надання послуг з організації перевезень вантажів піввагонами та про зобов`язання відповідача повернути вагон № 66812140 модель 12-532 на будь-яку станцію АТ "Українська залізниця" в межах території України, окрім станцій які знаходяться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України: Автономної республіки Крим, територій Донецької, Луганської областей, в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, для його передачі за актом подачі/повернення Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки протягом тривалого часу відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на виконання свого зобов`язання, або дій, що свідчили б хоча б про наявність у відповідача наміру виконати взяті на себе зобов`язання, то позивач втратив господарський інтерес до подальшої співпраці з відповідачем.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9393/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.09.2020.

13.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідачем надано відзив на позов, у якому він зазначив, що позивачем не надавались відповідачеві послуги відповідно до умов договору № 07/16/14/01-Р про надання послуг з організації перевезень вантажів піввагонами від 14.07.2016 з використанням вагону № 66812140, в тому числі на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а відтак, у відповідача відсутнє зобов`язання перед позивачем щодо оплати послуг, які не були спожиті (не були отримані) відповідачем. Також відповідач зазначив, що починаючи з 01.05.2018 договір не був пролонгованим, тобто не діє, а натомість вагон № 66812140 є власністю позивача та права власності на вагон позивача з боку відповідача - не порушено.

20.08.2020 судом винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України яким перенесено підготовче судове засідання з 18.09.2020 на 07.10.2020.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, надходження відзиву, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 30.10.2020 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, про що було відображено у відповідній ухвалі суду від 07.10.2020.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2020.

У судовому засіданні, що відбулось 04.12.2020, відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (далі за договором - замовник) було укладено договір № 07/16/14/01-Р про надання послуг (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів піввагонами, власності виконавця.

Згідно з п. 1.2 договору кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.

Як передбачено п. 1.3 договору, послуги надаються тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення у піввагонах згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та угод про залізничні міжнародні сполучення.

Послуги надаються на території України (крім станцій АР Крим), країн СНД та Балтії, при цьому одна зі станцій (навантаження або вивантаження) повинна знаходитись в межах України. Станцією закінчення здійснення перевезення (надання послуг) не може бути станція, яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України; територій Донецької, Луганської областей в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.4 договору).

За змістом п. 2.1.2 договору, на виконавця покладено обов`язок складати акти наданих послуг (додаток № 3) з нарахування сум платежів згідно з умовами пункту 3.6 розділу 3 цього договору та надавати їх для оформлення замовнику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. п. 2.2.1 договору замовник зобов`язаний належним чином оформляти та узгоджувати з регіональними філіями залізниці заявки і плани на перевезення вантажів у вагонах виконавця.

На замовника покладено обов`язок завчасно, за 7 днів до дати подачі вагонів, відправляти виконавцю заявку відповідно до місячного плану перевезень, узгодженого з залізницею (дирекцією залізничних перевезень) та/або електронною поштою (додаток № 4) стосовно перевезення, яке планується (п. п. 2.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок ставки за кожен вагон за кожну добу визначається протоколом договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 1).

Як передбачено п. 3.3 договору, період надання послуг починається з дати підписання акта подачі/повернення вагонів.

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 % передоплати вартості послуг за поточний та останній місяці надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Кожна наступна оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний календарний місяць протягом 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Виконавець зобов`язаний виставити рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору щомісячна вартість послуг визначається з розрахунку ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг (додаток № 3), згідно з протоколами узгодження договірної ціни (додаток 1) та нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг, при цьому сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме - майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Мотивуючи позовні вимоги в частині стягнення 190 080, 00 грн боргу, позивач вказує на те, що на виконання вимог п. 2.1.2 договору, позивачем були складені та надіслані відповідачу наступні акти наданих послуг з організації перевезень вантажів: акт від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.05.2018, за травень 2018 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.06.2018 за червень 2018 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.07.2018 за липень 2018 на суму 7 440,00 грн, акт від 31.08.2018 за серпень 2018 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.09.2018 за вересень 2018 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.10.2018 за жовтень 2018 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.11.2018 за листопад 2018 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.12.2018 за грудень 2018 на суму 7 440,00 грн, акт від 31.01.2019 за січень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 28.02.2019 за лютий 2019 на суму 6 720,00 грн, акт від 31.03.2019, за березень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.06.2019 за червень 2019 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.07.2019 за липень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 31.08.2019, за серпень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.09.2019 за вересень 2019 на суму 7200,00 грн, акт від 31.10.2019 за жовтень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.11.2019 за листопад 2019 на суму 7 200,00 грн, акт від 31.12.2019 за грудень 2019 на суму 7 440,00 грн, акт від 31.01.2020 за січень 2020 на суму 7 440,00 грн, акт від 29.02.2020 за лютий 2020 на суму 6 960,00 грн, акт від 31.03.2020 за березень 2020 на суму 7 440,00 грн, акт від 30.04.2020 за квітень 2020 на суму 7 200,00 грн та акт від 31.05.2020 за травень 2020 на суму 7 440,00 грн, проте жоден із вищевказаних актів відповідачем не був підписаний та причини не підписання позивачу не відомі.

Також, позивач вказує на те, що на виконання п. 3.5 договору позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури № 62 від 30.04.2018 на суму 7 200,00 грн, № 86 від 31.05.2018 на суму 7 440,00 грн, № 103 від 30.06.2018 на суму 7 200,00 грн, № 119 від 31.07.2018 на суму 7 440,00 грн, № 130 від 31.08.2018 на суму 7 440,00 грн, № 146 від 30.09.2018 на суму 7 200,00 грн, № 164 від 31.10.2018 на суму 7 440,00 грн, № 172 від 30.11.2018 на суму 7 200,00 грн, № 188 від 31.12.2018 на суму 7 440,00 грн, № 4 від 31.01.2019 на суму 7 440,00 грн, № 22 від 28.02.2019 на суму 6 720,00 грн, № 44 від 31.03.2019 на суму 7440,00 грн, № 58 від 30.04.2019 на суму 7 200,00 грн, № 103 від 31.05.2019 на суму 7 440,00 грн, № 114 від 30.06.2019 на суму 7 200,00 грн, № 127 від 31.07.2019, на суму 7 440,00 грн, № 162 від 31.08.2019 на суму 7440,00 грн, № 188 від 30.09.2019 на суму 7 200,00 грн, № 267 від 31.10.2019 на суму 7 440,00 грн, № 306 від 30.11.2019, на суму 7 200,00 грн, № 356 від 31.12.2019 на суму 7 440,00 грн, № 7 від 31.01.2020 на суму 7 440,00 грн, № 25 від 29.02.2020 на суму 6960,00 грн, № 41 від 31.03.2020 на суму 7 440,00 грн, № 53 від 30.04.2020 на суму 7 200 грн та № 71 від 31.05.2020 на суму 7 440 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вказує на те, що станом на червень 2020 року за відповідачем рахується 190 080,00 грн боргу за надані послуги за період з квітня 2018 року по травень 2020 року.

Поряд із тим пунктом 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє один рік, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків.

Судом встановлено, що між сторонами також був наявний спір - справа № 910/4962/18 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" про стягнення 913 695, 48 грн (збитки у зв`язку із незабезпеченням з боку відповідача збереження вагону №66812140), за результатом якої було винесено постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.04.2020), якою у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, оскільки договір було укладено 14.07.2016, виходячи з п. 10.1. договору, він закінчив дію 14.07.2017, водночас вчинення сторонами конклюдентної дії з підписання акту від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 7 200,00 грн, а також з огляду на обставини, що були встановлені під час розгляду справи № 910/4962/18 (підписання актів наданих послуг та оплата послуг) свідчить про те, що дія договору була продовжена по квітень 2018 року включно.

Водночас означені вище акти (окрім акту від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 7 200,00 грн, що підписаний та завірений сторонами) були складені після закінчення дії договору та не підписані з боку відповідача, тобто послуги не були прийняті та при цьому доказів направлення рахунків на адресу відповідача протягом терміну дії договору матеріали справи не містять. Позивачем також не обґрунтовано того, що направлення актів, а також рахунків на адресу відповідача після завершення терміну дії договору створює будь-які правові наслідки для відповідача. А відтак обґрунтованим та підтвердженим слід вважати борг відповідача в сумі 7 200,00 грн.

При цьому, доказів оплати вказаної суми боргу відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом у вказаній частині.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 190 080, 00 грн боргу є обґрунтованими частково, на суму 7 200, 00 грн та позов у даній частині вимог підлягає задоволенню частково - на вказану суму.

За змістом статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, відповідно до п. 4.3. договору, за несвоєчасну оплату платежів належних виконавцю за використання вагонів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку із прострочення сплати заявленого позивачем боргу в сумі 190 080, 00 грн, останнім нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 19 075,68 грн за загальний період з 01.11.2019 по 30.04.2020.

А відтак, з огляду на часткове задоволення вимог в частині стягнення боргу на суму 7 200,00 грн, вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню частково, в обрахунку від вказаної суми боргу та в розмірі 702,97 грн.

Стосовно вимог позивача в частині розірвання укладеного 14.07.2016 договору № 07/16/14/01-Р про надання послуг з організації перевезень вантажів піввагонами, суд зазначає наступне.

Статтею 188 ГК України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 ГК України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Водночас статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Між тим, як вже зазначалося вище, виходячи з умов п. 10.1., спірний договір закінчив дію 14.07.2017, а останні конклюдентні дії (підписання актів наданих послуг та оплата послуг) свідчать про те, що дія договору була продовжена лише до квітня 2018 року включно.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що дію договору було продовжено сторонами починаючи з 01.05.2018 та того, що договір є діючим станом на момент розгляду даної справи по суті.

За таких обставин, вимоги позивача щодо розірвання укладеного 14.07.2016 договору № 07/16/14/01-Р про надання послуг з організації перевезень вантажів піввагонами є безпідставними та позов у даній частині вимог не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повернути вагон № 66812140, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з нормами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Разом із тим, виходячи із обставин даної справи, а також обставин що встановлені судом під час розгляду справи № 910/4962/18 вбачається, що вагон № 66812140, як і залізнична станція "Кринична" (на якій виходячи з витягу із поточної дислокації від 10.02.2017 прибув вагон) є власністю відповідача.

При цьому договір № 07/16/14/01-Р про надання послуг від 14.07.2016 не містить у собі умови, відповідно до яких вагон № 66812140 переходить у власність, або у тимчасове користування відповідача.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач є особою, що заволоділа вагоном № 66812140 або перешкоджає позивачеві у користуванні вагону - матеріали справи не містять.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За таких обставин, слід дійти висновку, що позивачем не доведено того, що його права, як власника вагону № 66812140 - порушені з боку відповідача, у зв`язку із чим суд відмовляє у позові в частині вимог про зобов`язання відповідача повернути вагон № 66812140 модель 12-532 на будь-яку станцію АТ "Українська залізниця" в межах території України, окрім станцій які знаходяться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України: Автономної республіки Крим, територій Донецької, Луганської областей, в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, для його передачі за актом подачі/повернення Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод".

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Укрзалізниця" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літ. Г; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 39778889) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) заборгованість в розмірі 7 200, 00 грн, пеню в розмірі 702, 97 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 118,54 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.12.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко