Рішення

від 15.12.2020 по справі 910/15386/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/15386/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" (04074, м. Київ, вул. Лугова буд. 9)

про стягнення 53 082,68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" про стягнення 53 082,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №84 від 14.08.2015, а саме в частині оплати поставленого позивачем товару згідно видаткових накладних за період з серпня 2015 року по червень 2019 року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49 901,28 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 2 710,48 грн та відсотки за користування коштами у розмірі 621,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15386/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

04.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позовної заяви, зазначає що позивачем завищено розмір існуючої на момент подання позову заявленої ним до стягнення суми заборгованості, також не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 серпня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем Бовсуновським Володимиром Валерійовичем (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 84 на надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність) визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

17.12.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду, відповідно до якої у зв`язку зі зміною найменуванням Товариства з обмеженою відповідальністю "Осма Логістик" на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК", сторони досягли згоди внести зміни до договору поставки №84 від 14.08.2015.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 49 901,28 грн, що підтверджується видатковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно із п. 3.3 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж, через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому здійснено продаж на користь третіх осіб ( з правом повернення та обміну) за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів, на товар що постачається.

У відповідності до п. 3.4. загальна сума Договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору.

Позивач зазначає, що ним отримано Лист відповідача № 01 від 04.02.2020, де останній повідомляє, що підприємство розриває Договір з 09 березня 2020 року, а всі залишки нереалізованого товару будуть повернуті протягом 30 календарних днів з дати припинення Договору, остаточний розрахунок буде проведено протягом 10-ти банківських днів після оформлення підприємствами повернення залишків нереалізованого товару та проведення звірки взаєморозрахунків.

Згідно із положенням п.9.1 Договору, який набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31 грудня 2016 року". У пункті 9.2. вказано, що такий договір може бути розірвано будь-якою із сторін після письмового повідомлення іншої сторони за 1 (один) місяць до дати, на яку припадає день розірвання договору.

У матеріалах справи міститься досудова претензія позивача від 17.04.2020 у якій викладена вимога про необхідність повернення залишків продукції, проведення та підписання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідачем отримано 24.04.2020 вказану претензію-вимогу, проте станом на дату звернення з позовом до суду відповідачем не вжито заходів на виконання умов Договору, щодо повернення залишків продукції та проведення розрахунків.

У матеріалах справи міститься, Акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.04.2019 - 20.06.2019, підписаний обома сторонами, згідно з яким за покупцем числиться заборгованість у розмірі 49901,28 грн.

При цьому, за доводами позивача, відповідач свої зобов`язання з оплати в частині поставлено товару не виконав, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49 901,28 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 2 710,48 грн та 3 % за користування коштами у розмірі 621,72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, та Актом взаємних розрахунків станом за період 01.04.2019-20.06.2019 кінцеве сальдо становить 49 901, 28 грн, які оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та заперечень.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, не спростовано заявлених позовних вимог та не повернуто нереалізований товар, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки №84 від 14.08.2015, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 49 901,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 710,48 грн пеня та 621,72 грн 3% річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань")

За приписами п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний прострочений день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 621,72 грн, та пені у розмірі 2710,48 грн суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині є правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке. Так, у відзиві відповідач зазначає, що сума боргу повинна бути зменшена на суму нереалізованого товару у розмірі 17 677,30 грн, оскільки покупцем у відповідності до умов договору направлене повідомлення постачальнику щодо повернення товару. Зокрема, до відзиву долучено скріншот листа відправлення на електронну пошту позивача, в якому відповідач зазначає, що наявні залишки товару, чи планує постачальник їх забрати.

Судом встановлено, що на вказаному скріншоті листа міститься дата 02.11.2020, тобто вказаний лист був направлений після подачі позову до суду та відкриття провадження у справі № 910/15386/20. Разом з тим, порядок та строки повернення товару, сторонами врегульовано у пунктах 2.9.- 2.10.1. договору. Однак, станом на момент розгляду справи по суті сторонами не подано суду доказів повернення товару, а тому доводи відповідача про зменшення суми заборгованості на суму товару що підлягає поверненню до уваги судом не приймаються.

Не обґрунтованими є також доводи відповідача щодо зменшення суми боргу у розмірі 4 724,73 грн на підставі п. 2.13. договору як ризики випадкової втрати товару та на суму 7 717,80 грн - на підставі Додаткових умов постачання товару премія у розмірі 5%.

Так, у п. 1.2. Додаткових умов постачання товару передбачено, що за досягнення покупцем певної суми оплати поставленого постачальником товару премію, розмір якої розраховується у відповідності 5 %, як відсоток від суми грошових коштів, які надійшли постачальнику від покупця за квартал шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок постачальника. Зазначена премія використовується покупцем на послуги, які спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару. Сума сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання даного договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий календарний квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку. Пунктом 2 вказано, що постачальник зобов`язаний оплатити зазначені вище суми за допомогою банківського переводу на рахунок покупця протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Прете, відповідачем не надано жодного доказу на виконання положень Додаткових умов, в тому числі виставлення відповідного рахунку постачальнику, як і не надано жодного доказу щодо втрати товару на зазначену вартість. Сам факт посилання на умови договору не може бути безперечним підтвердженням того, що товар є пошкодженим.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження обставин викладених у відзиві, а тому останні не приймаються до уваги.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" (04074, м. Київ, вул. Лугова буд. 9, ідентифікаційний код 39742669) на користь Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 49 901 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот одна) грн 28 коп., пеню у розмірі 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн 72 коп. та судовий збір 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.12.2020

Суддя Л. Г. Пукшин