Постанова

від 21.04.2021 по справі 910/15386/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 910/15386/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2020 (повний текст складено 15.12.2020)

у справі № 910/15386/20 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК"

про стягнення 53 082, 68 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2020 року Фізична особи-підприємець Бовсуновський Володимир Валерійович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" про стягнення 53 082,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 84 від 14.08.2015 в частині оплати поставленого товару згідно видаткових накладних за період з серпня 2015 року по червень 2019 року на суму 49 901,28 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/15386/20 позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" на користь Фізичної особи-підприємця Бовсуновського Володимира Валерійовича стягнуто 49 901 грн 28 коп. основного боргу, 2 710 грн 48 коп. пені, 621 грн 72 коп. 3 % річних та судовий збір в сумі 2 102 грн 00 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, не спростовано заявлених позовних вимог та не повернуто нереалізований товар, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 84 від 14.08.2015 документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 49 901,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом належним чином не досліджено та не враховано усіх положень договору та додаткових умов постачання товару, а відтак, безпідставно стягнуто вартість товару, який повертається позивачу, суму передбаченої договором премії та суму випадкової втрати товару.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 справу № 910/15386/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

19.02.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" надійшла заява про усунення недоліків з обґрунтуванням та відповідними доказами причин пропуску на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 за клопотанням скаржника поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2020, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15386/20, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у справі без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки на надання послуг від 14.08.2015 № 84, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" та Фізичною особою-підприємцем Бовсуновським Володимиром Валерійовичем , останній взяв на себе зобов`язання на умовах та в порядку, визначеному цим договором, поставляти (передавати у власність) відповідачу як покупцю визначений цим договором товар, а покупець - приймати товар та оплачувати його вартість .

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж, через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому здійснено продаж на користь третіх осіб ( з правом повернення та обміну) за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів, на товар що постачається. Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору.

За приписами п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний прострочений день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов`язань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31 грудня 2016 року". Договір може бути розірвано будь-якою із сторін після письмового повідомлення іншої сторони за 1 (один) місяць до дати, на яку припадає день розірвання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до дати припинення договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік на попередніх умовах праці (п.п. 9.1, 9.2, 9.3 договору).

Додатковою угодою від 17.12.2015 до договору поставки № 84 від 14.08.2015 між сторонами укладено у зв`язку зі зміною найменуванням Товариства з обмеженою відповідальністю "Осма Логістик" на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" внесено відповідні зміни до договору.

Також, до договору було сторонами укладено додаткові умови поставки від 14.08.2015, п. 1.2. яких передбачено, що за досягнення покупцем певної суми оплати поставленого постачальником товару премію, розмір якої розраховується у відповідності 5 %, як відсоток від суми грошових коштів, які надійшли постачальнику від покупця за квартал шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок постачальника. Зазначена премія використовується покупцем на послуги, які спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару. Сума сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання даного договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий календарний квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку. Пунктом 2 вказано, що постачальник зобов`язаний оплатити зазначені вище суми за допомогою банківського переводу на рахунок покупця протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов договору позивачем, зокрема, передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 49 901, 28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін і їх підписи скріплені печатками.

Листом від 04.02.2020 № 01 відповідач повідомив позивача, що з 09 березня 2020 року розриває договір, а всі залишки нереалізованого товару будуть повернуті протягом 30 календарних днів з дати припинення договору, остаточний розрахунок буде проведено протягом 10-ти банківських днів після оформлення підприємствами повернення залишків нереалізованого товару та проведення звірки взаєморозрахунків.

17.04.2020 позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією, у якій вимагав повернути залишки продукції, провести та підписати акт звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач послався на те, що відповідач свої зобов`язання з оплати в частині поставлено товару не виконав, залишки товару не повернув.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.04.2019 - 20.06.2019, підписаний обома сторонами, згідно із яким у покупця наявна заборгованість у розмірі 49901,28 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару на заявлену в позові суму, натомість доказів оплати зазначеного товару суду надано не було.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2, 9.3 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31 грудня 2016 року". Договір може бути розірвано будь-якою із сторін після письмового повідомлення іншої сторони за 1 (один) місяць до дати, на яку припадає день розірвання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до дати припинення договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік на попередніх умовах праці.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 04.02.2020 № 01, в якому останній повідомив позивача, що з 09 березня 2020 року розриває договір.

Разом з тим, зазначений лист надіслано після закінчення встановленого договором строку, а відтак, останній є продовженим на наступний 2020 рік.

При цьому відповідач зазначає, що сума боргу повинна бути зменшена на суму нереалізованого товару у розмірі 17 677, 30 грн, оскільки покупцем у відповідності до умов договору направлене повідомлення постачальнику щодо повернення товару.

Укладеним між сторонами спору договором зокрема, п. 2.9 передбачено випадки, коли поставлений відповідачу товар може бути повернутий постачальнику: якщо товар був повернути третіми особами з приводу неналежної якості товару, якщо буде виявлено, що постачальником порушено умови право власності на знаки для товарів і послуг, якщо буде виявлено, що товар не відповідає нормам санітарно-епідеміологічного законодавства України або законодавства про захист прав споживачів, якщо буде виявлено, що товар не відповідає вимогам щодо асортименту, якості, упаковки і маркування, протягом двох місяців товар не користується попитом у третіх осіб.

З наявного в матеріалах справи листування не вбачається настання визначених у договорі підстав для повернення товару, не надано доказів настання таких обставин і відповідачем.

Окрім того, згідно з п. 2.10 договору право власності на товар, що повертається переходить до постачальника з моменту підписання сторонами накладної, що засвідчує факт отримання товарів постачальником.

За відсутності належних та допустимих доказів повернення товару та отримання його позивачем у визначений договором порядок, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення заявленої суми стягнення на вартість товару, який відповідач мав намір повернути позивачу.

Також необґрунтованими, є доводи відповідача щодо зменшення суми боргу на 4 724,73 грн на підставі п. 2.13. договору як ризики випадкової втрати товару, оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не надано жодного належного доказу втрати товару на зазначену вартість (акту інвентаризації, пошкодження тощо).

До того ж, наявність такого положення в умовах договору не означає автоматичне зменшення суми боргу на зазначену суму.

Посилання на те, що відповідач має право на премію в сумі 7 717,80 грн на підставі додаткових умов постачання товару, апеляційний господарський суд вважає також безпідставним, оскільки п. 1.2. додаткових умов постачання товару передбачено, що за досягнення покупцем певної суми оплати поставленого постачальником товару премію, розмір якої розраховується у відповідності 5 %, як відсоток від суми грошових коштів, які надійшли постачальнику від покупця за квартал шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок постачальника. Зазначена премія використовується покупцем на послуги, які спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару. Сума сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання даного договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий календарний квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку. Пунктом 2 вказано, що постачальник зобов`язаний оплатити зазначені вище суми за допомогою банківського переводу на рахунок покупця протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, як виставлення відповідного рахунку позивачу, так і докази обґрунтованого розрахунку зазначеної суми.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 49 901, 28 грн вартості поставленого товару правомірно визнано місцевим господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так само вмотивовано судом стягнуто передбачену п. 6.2 договору пеню та 3 % річних з огляду на зазначені нижче приписи закону.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який є обґрунтованим і арифметично вірним, розмір 3 % річних складає 621, 72 грн, пені - 2 710, 48 грн. за період з 02.05.2020 по 30.09.2020.

Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про задоволення позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат зроблений з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також відповідно до встановлених обставин справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/15386/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУКВА-ЛОГІСТІК".

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі № 910/15386/20.

Матеріали справи № 910/15386/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко