Рішення

від 03.12.2020 по справі 911/2748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа № 911/2748/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Київській області

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

Представники:

від прокуратури: Федоренко О.П.

від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру: не з`явилися

від Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм : Кобліков І.Ю.

від ОСОБА_1 : не з`явилися

від Головного управління Держгеокадастру у Київській області: не з`явилися

Обставини справи:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог, заступник прокурора посилається на те, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з державної власності, у зв`язку з чим вона підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Київській області, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 05.12.2019 та витребувано у сторін і третіх осіб певні документи.

25.11.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення № 05/1-1304-19 від 21.11.2019 та документи по справі (вх. № 22516/19 від 25.11.2019).

До господарського суду Київської області від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення б/н від 26.11.2019 та документи по справі (вх. № 22759/19 від 27.11.2019).

28.11.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 06-0066/03 від 22.11.2019 (вх. № 22826/19 від 28.11.2019) на позовну заяву, у якому він вказує на відсутність у прокурора процесуальної дієздатності у даній справі та заперечує проти задоволення позову.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н б/д та документи по справі (вх. № 22926/19 від 29.11.2019 та вх. № 23028/19 від 02.12.2019).

05.12.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 05.12.2019 (вх. № 24214/19 від 05.12.2019) про зупинення провадження у справі, у якій він просив суд зупинити провадження у справі № 911/2748/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм б/н від 05.12.2019 (вх. № 24214/19 від 05.12.2019) про зупинення провадження у даній справі задоволено, зупинено провадження у справі № 911/2748/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшли заперечення № 05/3-1304-19 від 06.12.2019 (вх. № 24457/19 від 09.12.2019) на пояснення позивача, а також відповідь № 05/3-1304-19 від 09.12.2019 (вх. № 34787/19 від 13.12.2019) на відзив відповідача.

28.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання № 05/09/2-946вих-20 від 27.07.2020 (вх. № 15700/20 від 28.07.2020) про поновлення провадження у справі № 911/2748/19.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2020 поновлено провадження у справі № 911/2748/19 та призначено її розгляд у підготовчому засіданні на 03.09.2020.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшли заперечення № 05/3-1304-19 від 31.08.2020 (вх. № 18310/20 від 31.08.2020 та вх. № 18752/20 від 04.09.2020) на пояснення відповідача.

02.09.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 14.08.2020 (вх. № 18459/20 від 02.09.2020) щодо правових підстав даного позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2020, враховуючи неявку у судове засідання представників позивача та третіх осіб, з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні на 28.09.2020.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання № 15/3/2-1304-19 від 23.09.2020 (вх. № 20511/20 від 25.09.2020 та вх. № 20601/20 від 28.09.2020) про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.10.2020.

12.10.2020 до господарського суду Київської області від третьої особи 2 надійшло клопотання № 04-15/1838 від 12.10.2020 (вх. № 22167/20 від 12.10.2020) про розгляд справи 22.10.2020 за відсутності його представника.

Судове засідання, призначене на 22.10.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Лутак Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2020 призначено дану справу до розгляду по суті на 03.12.2020.

Присутній у судовому засіданні 03.12.2020 представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2020 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та, поданих ним, письмових поясненнях.

Представники позивача та третіх осіб, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 03.12.2020 не з`явилися та причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та третіх особі за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.12.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.05.2016 ОСОБА_1 (третя особа 1) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області.

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території України ним не використано, рішення про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням не отримував.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-9668/14-16-сг від 23.06.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , розглянувши заяву ОСОБА_1 , надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

30.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває у запасі в межах території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області та передачу даної земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-13846/14-17-сг від 12.09.2017 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , розглянувши заяву ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, а також надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424982000:03:001:1046) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області.

На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-13846/14-17-сг від 12.09.2017, державним реєстратором 21.12.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 7424982000:03:001:1046, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 183497137 від 03.10.2019.

19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (третя особа 2) з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2973/15-18-сг від 04.04.2018 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

31.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:001:0203, площею 1,7380 га, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність : затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.09.2013 за № 2522608; надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7580 га (кадастровий номер 3225583600:03:001:0203) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018, державним реєстратором 21.06.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 183496867 від 03.10.2019, № 187731133 від 06.11.2019 та № 187731288 від 06.11.2019.

13.07.2018 між ОСОБА_1 (третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нива Фарм (відповідач) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність відповідачу земельну ділянку площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, а відповідач сплатив за неї 54 900, 00 грн.

Також, 13.07.2018 приватним нотаріусом зареєстровано право власності відповідача на земельну ділянку площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 183496867 від 03.10.2019, № 187731133 від 06.11.2019 та № 187731288 від 06.11.2019.

Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду та неналежного виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності і в подальшому набута відповідачем, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Позивач - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначає, що повторне безоплатне набуття ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності відбулося з порушенням норм Земельного кодексу України внаслідок неправомірних дій останнього, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову посилається на таке: прокурором не доведено належних підстав для представництва інтересів держави в суді, що в свою чергу свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності у даній справі; відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, право власності на яку набуто з дотриманням вимог закону та підтверджено шляхом його державної реєстрації, а позов прокурора свідчить про наявність втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном; до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 387 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач набув спірну земельну ділянку без відповідної правової підстави; вимога прокурора про витребування спірної земельної ділянки є передчасною та не може бути задоволена, оскільки у таких правовідносинах необхідно першочергово розглядати вимогу про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Третя особа 1 - ОСОБА_1 будь-яких пояснень суду не надав.

Третя особа 2 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області вважає заявлені прокурором позовні вимоги обґрунтованими та зазначає, що при зверненні із заявою на отримання земельної ділянки ОСОБА_1 введено в оману третю особу 2 стосовно використання ним права на безоплатне отримання землі, разом з тим, право особи на майно виникає з моменту його державної реєстрації, повноваженнями стосовно якої третя особа 2 не наділена, оскільки згідно ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі суд зазначає таке.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, позовна заява заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави містить обґрунтування порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, та надано копію повідомлення № 05/1-1383вих19 від 29.10.2019 про звернення прокурора з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі вказаного органу.

Крім цього, з листування прокурора з позивачем, яке передувало зверненню прокурора з даним позовом, вбачається, що листом № 05/1-580вих-19 від 18.04.2019 прокурором повідомлено позивача про те, що окремі громадяни, у т.ч. ОСОБА_1 , з порушенням вимог земельного законодавства отримали у власність земельні ділянки на території Чернігівської та Київської областей. Також, у вказаному листі прокурор просив позивача повідомити до 17.05.2019 чи вживалися ним заходи на усунення вказаних порушень (листування, звернення з позовом до суду), чи проводилася відповідна службова перевірка.

Водночас у відповідь на вказаний лист Держгеокадастр листом № 0-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019 надав прокурору формальну відповідь про порушення відповідними громадянами ст. 116 Земельного кодексу України, з посиланням на норми законодавства та без зазначення вжитих дій або запланованих заходів щодо поновлення порушеного права держави.

В подальшому прокурор звернувся з аналогічним листом № 05/1-867вих-19 від 07.06.2019 до третьої особи 2 - Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просив до 27.06.2019 чітко та однозначно повідомити чи вживалися або будуть вживатися Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області заходи на усунення виявлених порушень

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у відповідь (лист № 10-10-0.222-8237/2-19 від 20.06.2019) на вищезазначений лист прокурора наведено перелік осіб, яким надано земельні ділянки у власність та зазначено низку посилань на норми законодавства, однак не наведено вжитих заходів щодо поновлення порушених інтересів держави та не зазначено намірів вжиття відповідних заходів, що свідчать про формальний розгляд листів прокурора та ігнорування наявних порушень інтересів держави.

04.06.2019 прокурор повторно звернувся до позивача з листом № 05/1-840вих19, у якому просив повідомити до 27.06.2019, чи вживалися позивачем заходи на усунення виявлених порушень (листування, звернення з позовом до суду), чи проводилася службова перевірка та висловити позицію щодо подачі таких позовів прокурором з метою захисту інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Позивач у відповідь (лист № 10-28-0.19-6146/2-19 від 17.07.2019) на вказаний лист зазначив, що ним доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області вжити відповідних заходів реагування та про їх результати поінформувати органи прокуратури.

Проте, прокурору не надано відомостей про вжиття Головним упарвлінням Держгеокадастру у Чернігівській області заходів, спрямованих на поновлення порушених інтересів держави.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018270000000132, яке розпочато ще 05.06.2018, проводилися окремі слідчі дії, у тому числі щодо вилучення у розпорядника земель - Головного управління Держгеокадастру у Київській області документів про незаконну приватизацію, зокрема ОСОБА_1 , земельної ділянки, що свідчить про обізнаність вказаних органів про допущені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок громадянам.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру була обізнана про ймовірні порушення інтересів держави, попри те, обмежившись лише листуванням з Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області щодо необхідності вжиття ним відповідних заходів реагування, з вимогами про усунення допущених порушень земельного законодавства до суду не зверталася, що свідчить про невжиття нею, як уповноваженим державним органом, спрямованих на захист інтересів держави заходів.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

Щодо розгляду даного позову по суті суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, 21.12.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-13846/14-17-сг від 12.09.2017, право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 7424982000:03:001:1046, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Волинківської сільської ради Сосницького району Чернігівської області.

21.06.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018, право власності на земельну ділянку площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Таким чином, судом встановлено, що на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 18, 19 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання суперечить приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Статтею 194 Земельного кодексу України передбачено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 285 від 12.11.2019, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Разом з тим, згідно з пунктами 1, 3, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

- здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

- розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами статей 2, 6, 9 Закону України Про Державний земельний кадастр унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок № 1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Згідно з п. 198 Порядку № 1051 крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються, зокрема, громадянам у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 199 Порядку № 1051 надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених п. 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр .

Як слідує зі змісту вищевказаного додатку 51, що визначає форму довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), пошук інформації до вказаної довідки може здійснюватись за такими даними: кадастровий номер, власник (користувач): прізвище, ім`я по батькові/найменування, податковий номер/номер та серія паспорта фізичної особи.

Таким чином, вищевказані законодавчі приписи та надані ними органам державної влади повноваження, зокрема, в частині ведення Державного земельного кадастру, свідчать про те, що третя особа 2 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлена можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства свідчить про невідповідність наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, з вищезазначеного вбачається необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

При цьому, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Отже, зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Аналіз норми ст. 388 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Згідно з ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол, який ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 Цивільного кодексу України, застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У пункті 166 рішення ЄСПЛ East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи та проаналізувавши викладені вище норми в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 та, як наслідок, порушення виданням зазначеного наказу інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, після отримання спірної земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2018, відчужено її відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Нива Фарм .

Таким чином, право власності ОСОБА_1 припинено шляхом відчуження такого права на користь відповідача, який станом на момент звернення з позовом є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 183496867 від 03.10.2019, № 187731133 від 06.11.2019 та № 187731288 від 06.11.2019.

За таких обставин, враховуючи те, що спірну земельну ділянку третьою особою 2 надано у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, то подальше її відчуження відповідачу відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача третьою особою 2 наказу № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що набуття земельної ділянки у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 Цивільного кодексу України, а тому згідно статей 387, 388 Цивільного кодексу України спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Разом з тим, суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми ст. 388 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державного власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у ст. 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим відповідні твердження відповідача про порушення ст. 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач, в силу укладеного з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2018, у разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу, має право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків, якщо він не знав або не міг знати про наявність таких підстав (пункти 3.1 та 3.4 договору).

Щодо доводів відповідача про непідвідомчість господарському суду вимоги про визнання недійсним наказу № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018 та як наслідок передчасність позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки від відповідача, суд зазначає таке.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) викладено правовий висновок відповідно до якого: вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, відступати від яких немає правових підстав .

Разом з тим, у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) також зазначено, що: власник з дотриманням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86) та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38) .

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 911/1050/19.

Суд зазначає, що у даній справі прокурором не заявлялась позовна вимога про визнання недійсним наказу № 10-5436/15-18-сг від 19.06.2018. При цьому, прокурор у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

Таким чином, відповідні доводи відповідача про передчасність заявленої прокурором позовної вимоги про витребування земельної ділянки відхиляються судом як необґрунтовані.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 Цивільного кодексу України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2, ідентифікаційний код - 35652231) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 3, ідентифікаційний код - 39411771) земельну ділянку площею 1,758 га, кадастровий номер 3225583600:03:001:0203, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2, ідентифікаційний код - 35652231) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9, ідентифікаційний код - 02910114, реквізити: отримувач - прокуратура Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача - 35215093006008) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

4 . Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.12.2020.

Суддя Т.В. Лутак