Рішення

від 01.12.2020 по справі 911/1966/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1966/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ПРОФКАПІТАЛ , м. Київ

до Білоцерківської міської ради, Київська область, м. Біла Церква

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал , Київська область, м. Біла Церква

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода , Київська область, м. Біла Церква

про спонукання до виконання умов договору

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ПРОФКАПІТАЛ б/н від 01.07.2020 року (вх. №1977/20 від 10.07.2020 року) (далі - позивач) до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал (далі - третя особа 1); Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода (далі - третя особа 2) про спонукання до виконання умов договору.

Позовна заява обґрунтована безпідставним, на думку позивача, ухиленням відповідача від виконання умов Договору застави №158/1 від 28.11.2007 року, зокрема, в частині реалізації заставного майна та погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1966/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.10.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2630/01-16 від 20.08.2020 (вх. №17887/20 від 25.08.2020), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 15.09.2020 (вх. №19644/20 від 15.09.2020).

До суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення №1-03/09-2474 від 22.09.2020 (вх. №20428/20 від 25.09.2020) на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2020 року.

До суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення №01-03/09-70 від 23.09.2020 (вх. №20445/20 від 25.09.2020) на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2020 року.

До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №2996/01-16 від 24.09.2020 (вх. №20652/20 від 28.09.2020).

Ухвалою суду від 06.10.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 03.11.2020 року.

До суду від представника позивача надійшов лист б/н від 27.10.2020 (вх. №23564/20 від 29.10.2020) щодо спростування заперечень відповідача та клопотання б/н від 27.10.2020 (вх. №23565/20 від 29.10.2020) про витребування у третьої особи 1 - КП Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал копії кредитного договору №100707/2063-158 від 10.07.2007 року.

До суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 02.11.2020 (вх. №23915/20 від 02.11.2020) про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/1966/20 та призначено розгляд справи по суті на 01.12.2020 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання №3624/01-07 від 24.11.2020 року (вх. №26412/20 від 27.11.2020 року) про відкладення розгляду справи по суті.

До суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №26605/20 від 01.12.2020 року) про відкладення розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу..

Стосовно поданих позивачем та відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, позивачем та відповідачем не доведено суду неможливість заміни представників у даній справі, а також, неможливість розгляду справи без участі позивача та відповідача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, враховуючи наявність в матеріалах справи передбачених ГПК України заяв по суті справи, враховуючи неодноразові відкладення підготовчого засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи по суті не підлягають задоволенню судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників позивача та відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 01.12.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Київським обласним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал (за договором - позичальник) та Комерційним банком Західінкомбанк ТзОВ (за договором - кредитор) 10.07.2007 року укладено Кредитний договір №100707/2062-158 (далі - Кредитний договір), згідно умов п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 1000000,00 грн. на умовах, визначених даним договором, із сплатою 14% процентів річних. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 08 липня 2008 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора (п. 1.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, термін користування кредитними коштами встановлюється до 08.07.2008 включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Згідно п. 3.2.1 Кредитного договору, позивальник зобов`язався забезпечувати своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов договору.

Пунктом 3.2.2 Кредитного договору передбачено, що повне погашення кредиту повинно здійснюватись на позичкові рахунки № НОМЕР_1 в ЖФКБ Західінкомбанк ТзОВ, МФО 311670 не пізніше ніж 08.07.2008р., а у разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 14 процентів річних по гривневій заборгованості щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора № НОМЕР_2 в ЖФКБ Західінкомбанк ТзОВ, МФО 311670. У випадку несплати процентів в строк, обумовлений договором, починаючи з наступного робочого дня такі прострочені проценти сплачувати на рахунок кредитора № НОМЕР_3 в ЖФКБ Західінкомбанк ТзОВ, МФО 311670. У випадку остаточного погашення основної суми кредиту, в термін відповідно до вимог п. 1.2, п. 3.2.2 та п. 6.5 договору, проценти сплатити не пізніше дня такого погашення на рахунок кредитора № 20684005237 в ЖФКБ Західінкомбанк ТзОВ, МФО 311670.

Даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п. 1.1 кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідного умов кредитного договору (п. 5.1 Кредитного договору).

Також, між Київським обласним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал та Комерційним банком Західінкомбанк ТзОВ 28.11.2007 року укладено Додатковий договір до Кредитного договору №100707/2062-158 від 10.07.2007 року згідно умов якого сторони вирішили викласти п.п. 1.1. та 2.1. Кредитного договору в наступній редакції. Кредитор надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 2600000,00 грн. на умовах, визначених даним договором, із сплатою 18% процентів річних (п. 1.2. Кредитного договору). В забезпечення зобов`язань позичальника за даним кредитним договором кредитором прийнято кошти на поточному рахунку позичальника згідно Договору застави №158/1 від 28.11.2007 року, укладеного між кредитором та позичальником, який є невід`ємною частиною даного кредитного договору, а також інше майно та грошові кошти позичальника, на які, в разі порушення умов даного договору, буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України (п. 2.1. Кредитного договору).

28.11.2007 року між Київським обласним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал (за договором - заставодавець) та Комерційним банком Західінкомбанк ТзОВ (за договором - заставодержатель) укладено Договір застави №158/1 (далі - Договір застави), згідно умов п. 1.1. якого, за цим договором частково забезпечується зобов`язання, що виникають з Кредитного договору №100707/2063-158 від 10.07.2007 року та додаткових до нього договорів, укладених між заставодержателем та заставодавцем. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору, згідно з кредитним договором та додатковими договорами до нього заставодавець зобов`язується повернути кредитні кошти в розмірі 2600000,00 грн., відсотки за користування ними з розрахунку 18 відсотків річних по заборгованості, та здійснити інші платежі у розмірі та випадках передбачених кредитним договором, додатковими договорами до нього та цим договором застави. При цьому заставодавець зобов`язаний сплатити борг, а заставодержатель прийняти платежі, як по частинах, так і одноразово в повній сумі. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 08 липня 2008 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) заставодавцем будь-якої з умов кредитного договору та(або) даного договору застави - до першої письмової вимоги заставодержателя. Термін дії кредитного договору за домовленістю між заставодержателем та заставодавцем може бути продовжений. Умови продовження дії кредитного договору оформлюються додатковими договорами або обумовлюються в самому кредитному договорі.

В забезпечення належного виконання всіх зобов`язань, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, заставодавець надає в заставу, як забезпечення повернення кредитних коштів наступне майно (предмет застави): установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 штук. Предмет застави належить заставодавцю згідно накладної №Осн.-1248 від 30.10.2007 року, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п.п. 2.1., 2.2. Договору застави).

У п. 2.3. Договору застави сторони погодили, що ринкова вартість предмету застави згідно Контракту №0007-05 від 16 травня 2007 року та Декларації митної вартості від 23 жовтня 2007 року становить 5361686,00 грн. з урахуванням ПДВ .За домовленістю сторін загальна вартість предмету застави становить 5361686,00 грн. з урахуванням ПДВ .

Відповідно до п. 5.2. Договору застави, у разі порушення заставодавцем умов, встановлених даним договором та/або порушення позичальником будь-якої з умов кредитного договору та додаткових до нього договорів, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, передбаченого кредитним договором та додатковими до нього договорами, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет застави.

Згідно п. 5.3. Договору застави, звернення стягнення на предмет застави проводиться на вибір заставодержателя за рішенням господарського, загального або третейського судів, виконавчого напису нотаріуса або згідно з умовами, передбаченими розділом 6 даного договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору застави, у разі непокриття предметом застави заборгованості згідно з кредитним договором, додатковими до нього договорами та даним договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі з іншого майна чи коштів заставодавця позичальника.

Відповідно до п. 6.1. Договору застави, у випадку невиконання (неналежного виконання) заставодавцем будь-якої з умов даного договору застави, кредитного договору та додаткових до них договорів, заставодержатель має право достроково стягнути суму кредиту, нарахованих за ним відсотків та всю іншу заборгованість згідно з кредитним договором при цьому, за вибором заставодержателя: заставодавець зобов`язаний на письмову вимогу заставодержателя, протягом 10 днів реалізувати заставлене майно, за вартістю не нижчою від суми заборгованості, яка передбачена кредитним договором та додатковими договорами до нього при умові обов`язкового письмового погодження із заставодержавтелем договору купівлі-продажу, при цьому заставодавець в обов`язковому порядку зобов`язаний кошти від реалізації заставленого майна направити в погашення боргу згідно кредитного договору, додатковими договорами до нього або здійснити погашення заборгованості згідно кредитного договору та додаткових до нього договорів іншим способом, який передбачений чинним законодавством України. У випадку, якщо реалізація заставленого майна заставодавцем не відбулася протягом 10 днів, після надходження письмової вимоги заставодержателя, заставодавець здійснює реалізацію заставленого майна покупцеві, визначеному заставодержателем, за вартістю фактичної заборгованості, згідно кредитного договору та додаткових договорів до нього, з правом подальшого викупу зазначеного майна (пп. 6.1.1 Договору застави); майно, що є предметом застави згідно з цим договором застави підлягає реалізації Волинською міжрегіональною біржею з аукціону (публічних торгів) (пп. 6.1.2 Договору застави).

Згідно п. 7.1. Договору застави, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання заставодавцем (позичальником) зобов`язань за даним, кредитним договором та додатковими до них договорами. Право застави виникає з моменту набуття чинності цим Договором (п. 7.3. Договору застави).

Також між Київським обласним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал (за договором - заставодавець) та Комерційним банком Західінкомбанк ТзОВ (за договором - заставодержатель) 07.07.2008 року укладено Додатковий договір до Договору застави №158/1 від 28.11.2007 року, згідно умов якого сторони погодили пункт 1.1. Договору застави №158/1 від 28.11.2007р. викласти в наступній редакції: Згідно з кредитним договором та додатковими договорами до нього заставодавець зобов`язується повернути кредитні кошти в розмірі 2600000,00 грн., відсотки за користування ними з розрахунку 20 (двадцять) відсотків річних по заборгованості, та здійснити інші платежі у розмірі та випадках передбачених кредитним договором, додатковими договорами до нього та цим договором застави. При цьому заставодавець зобов`язаний сплатити борг, а заставодержатель прийняти платежі, як по частинах, так і одноразово в повній сумі. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 07 липня 2009 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) заставодавцем будь-якої з умов кредитного договору та (або) даного договору застави - до першої письмової вимоги заставодержателя .

Згідно п.п. 2, 3 Додаткового договору від 07.07.2008 року до Договору застави, «заставодавець» зобов`язується виконувати умови даного додаткового договору. Всі умови договору застави №158/1 від 28.11.2007р., які не зазнали змін внаслідок укладання цього додаткового договору, зберігають силу. Додатковий договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання «позичальником» умов кредитного договору №100707/2062-158 від 10.07.2007р. та додаткових договорів до нього.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал на користь Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк 454400,00 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 291425,84 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 6857,71 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 15053,66 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 767737,21 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області було видано відповідний наказ від 20.09.2013 року.

Між Публічним акціонерним товариством Західкомбанк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профкапітал (новий кредитор), укладено договір про відступлення права вимоги від 12.02.2019 року №2018-12-29-000001-7 та додаток №4 до договору про відступлення права вимоги від 12.02.2019 року №2018-12-29-000001-7, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором від 10.07.2007 року №100707/2062-158 до боржника щодо стягнення суми основної заборгованості за вказаним кредитним договором, яка існувала станом на 13.02.2019 у розмірі 454400,00 грн., суми несплачених процентів у розмірі 350037,21 грн., а також, сум штрафів та пені, тощо за невиконання умов кредитного договору. Також, з моменту відступлення права вимоги новий кредитор стає правонаступником первісного кредитора у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо кредитного договору та договорів забезпечення, майнові права за якими відступаються за даним договором про відступлення права вимоги від 12.02.2019 року №2018-12-29-000001-7.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року у справі №911/1211/13 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні №40065218 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.09.2013 року, виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13 з Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профкапітал .

Як зазначає позивач, 30.09.2010 року рішенням №1519-70-V Білоцерківської міської ради затверджено Статут Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал відповідно до розділу Загальні положення якого, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал засновано на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал передано до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква за актом приймання передачі від 01.02.2010 року Комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківводоканал із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква.

Відповідно до п. 1.2 Статуту, найменування підприємства є зміненим найменуванням Комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківводоканал , яке є правонаступником Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал . Отже, на думку позивача, підприємство є правонаступником обласного комунального підприємства і продовжує нести зобов`язання, зокрема, як за кредитним договором, так і за договором застави від 28.11.2008 №158/1. Позивач зазначає, що згідно даних ЄДРПОУ, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал є єдиним правонаступником - Київського обласного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал . При цьому, Київське обласне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал ліквідовано.

На думку позивача, внаслідок дій Білоцерківської міської ради, спрямованих на уникнення виконання КП Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал своїх грошових зобов`язань, останнє припинило господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Біла Церква, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу підприємства на баланс ТОВ Білоцерківвода на підставі концесійного договору. Тому, у боржника відсутні джерела доходу, що підтверджується звітом про фінансовий стан на 2019 рік. Кошти за користування переданим в концесію майном ТОВ Білоцерківвода перераховує Білоцерківській міській раді, як власнику майна, переданого в концесію. Білоцерківська міська рада, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадська організації, є засновником Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал . Білоцерківська міська рада як орган управління майном Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал прийняла рішення щодо вилучення активів підприємства боржника та передачі цих активів третій особі, що призвело до погіршення фінансового стану та неможливості погасити наявну заборгованість підприємства.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.2 Статуту КП Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал , майно Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква і закріплюється за Комунальним підприємством на праві господарського відання. Органом управління майном є засновник - Білоцерківська міська рада, отже, власником заставного майна є Білоцерківська міська рада.

Зі слів позивача, заставне майно перейшло у власність Білоцерківської міської ради в порядку правонаступництва, отже, після передачі майна відповідачу застава майна зберігається у повному обсязі до ст. 27 Закону України Про заставу .

Оскільки, заборгованість за Кредитним договором не погашена, позивач звернувся до відповідача, як заставодавця, з вимогою виконати умови пункту 6.1.1 Договору застави (копію такої вимоги позивачем до матеріалів справи не надано). Однак, відповідач листом від 15.06.2020 року №1905/01-16 відмовив позивачу у задоволенні вказаної вимоги, посилаючись на те, що заставлене майно не було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Не погоджуючись з викладеним позивач зазначає, що обтяження майна, переданого у заставу Публічному акціонерному товариству Західінкомбанк Київським обласним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал на підставі Кредитного договору від 10.07.2007 року №100707/2062-158 та Договору застави від 28.11.2007 року №158/1, а саме: установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 (одинадцять) штук, зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, починаючи з 29.11.2007 року, тобто, на момент передачі заставного майна відповідачу, застава була зареєстрована.

Позивач вказує на те, що Білоцерківська міська рада уклала Концесійний договір з ТОВ Білоцерківвода згідно якого останньому передано всі активи міської ради, в тому числі і предмет застави - установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 штук, при цьому позивач згоду на передачу майна іншому власнику без збереження обтяження не надавав.

Перевівши на себе частину активів (майна) Київського обласного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал , Білоцерківська міська рада, на думку позивача, отримала статус правонаступника його прав та обов`язків, у тому числі і тих, які виникли з Кредитного договору та Договору застави. Оскільки, застава не припинялась, а також враховуючи статус правонаступника, відповідач - Білоцерківська міська рада, на думку позивача, повинен виконати зобов`язання заставодавця, зокрема, п. 6.1.1 Договору застави.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає наступне. Враховуючи, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал та відсутня інформація, що Білоцерківська міська рада є правонаступником комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал , Білоцерківська міська рада не є правонаступником Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал та, відповідно Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал . Зазначені обставини також було встановлено в ухвалі Господарського суду Київської області від 12.05.2020 року у справі №911/1211/13, якою відмовлено в задоволенні заяви Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження, зокрема, боржника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал на Білоцерківську міську раду у виконавчому провадженні №40065218 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.09.2013 р.

Стосовно Концесійного договору від 25.03.2013 року відповідач зазначив, що згідно п. 3 договору, об`єктом концесії є майно комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал , яке є цілісним майновим комплексом. Відповідно до п. 5.1.1. Статуту комунального підприємства Білоцерківської міської ради БІЛОЦЕРКІВВОДОКАНАЛ (нова редакція):, права Підприємства: самостійно здійснювати свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку та несе відповідальність за наслідки цієї діяльності перед Органом управління майном, за виконання взятих на себе зобов`язань перед трудовим колективом і партнерами за укладеними договорами, перед бюджетом і банками відповідно до чинного законодавства. Положеннями п.3.1. Статуту комунального підприємства Білоцерківської міської ради БІЛОЦЕРКІВВОДОКАНАЛ (нова редакція), зокрема визначено, що підприємство має відокремлене майно та самостійний баланс. Згідно ч. 1 ст. 176 ЦК України, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб. Відповідно до ч. 9 ст. 47 Статуту територіальної громади міста Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 29.03.2018 р. №2010-48-VII, територіальна громада міста Біла Церква не несе відповідальності за зобов`язаннями комунального підприємства, а комунальне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями територіальної громади.

Також, на думку відповідача, враховуючи вимоги ст. 7 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , ст. ст. 204. 215 ЦК України, обтяження: установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 штук на суму 5361686,00 грн., що внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під реєстраційним номером 6131139 на підставі договору застави №158 від 10.07.2007 є недійсним. Відповідно, будь-які наступні зміни відомостей у реєстраційному записі 6131139 (в тому числі і зміна підстави обтяження на договір застави №138/1 від 28.11.2007 р,), є недійсними, у зв`язку з тим, що первинний запис/відомості, внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під номером 6131139 безпідставно та неправомірно. Внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційного запису 6131139 щодо відомостей про обтяження: установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 штук на суму 5361686,00 грн. є недійсним, так як станом на 10.07.2007 р. установка для очищення і дезінфекції води Аквахлор-500 не перебувала у власності Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал та така установка не є предметом Договору застави №158 від 10.07.2007 р.

Крім того, на думку відповідача, згідно договору про відступлення прав вимоги №2018-12-29-000001-7 від 13.02.2019 р. та додатку 4 до договору про відступлення прав вимоги №2018-12-29-000001-7 від 13.02.2019 р. ПАТ Західінкомбанк , яке є правонаступником КБ Західінкомбанк ТзОВ не відступило ТОВ Фінансова компанія Профканітал право вимоги до КП Київської обласної ради Білоцерківводоканал , яке виникло та ґрунтується на договорі застави №158 від 10.07.2007 р. В той же час, позовна вимога є вимогою майнового характеру, оскільки передбачає стягнення заборгованості у розмірі 767737,21 грн. за кредитним договором, стороною якого відповідач не є, при цьому, розрахунку такої заборгованості позивачем не надано.

Відповідач з посиланням на п.п. 7.5, 7.7, 7.9 Договору застави та ст. 13 Закону України Про заставу зазначає, що вказаний договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, однак, враховуючи, що Договір застави не було нотаріально посвідчено, тому такий правочин є недійсним в силу ст.ст. 215, 216 ЦК України, та не створює юридичних наслідків.

Статтею 13 Закону України Про заставу визначено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ст. 14 Закону України Про заставу , недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Дослідивши наданий до матеріалів справи Договір застави №158/1 від 08.11.2007 року, судом встановлено, що умови Договору не містить обов`язкової вимоги про його обов`язкове нотаріальне посвідчення, а тому, посилання відповідача на те, що вказаний Договір застави є нікчемним, оскільки його нотаріально не посвідчено не приймаються судом до уваги.

Крім того, на думку суду посилання відповідача на те, що Договір застави №158 від 28.11.2007 року укладено на забезпечення Кредитного договору №100707/2063-158 від 10.07.2007 року, а не Кредитного договору №100707/2062-158 від 10.07.2007 року є необґрунтованими, оскільки, наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що Договір застави №158/1 від 28.11.2007 року забезпечує основне зобов`язання за Кредитним договором №100707/2062-158. При цьому судом прийнято до уваги, що акцесорне зобов`язання (Договір застави) не може існувати автономно і воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання (основного - Кредитний договір), яке потребує забезпечення свого виконання, і положення акцесорного зобов`язання не можуть суперечити положенням основного договору.

Також, як вбачається з п. 2.1. Кредитного договору, в забезпечення зобов`язань позивальника за даним кредитним договором кредитором прийнято кошти на поточному рахунку позичальника згідно Договору застави №158 від 10.07.2007 року. В подальшому, на прохання позичальника згідно листа №1-04/05-954 від 21.11.2007 року було змінено предмет застави з коштів на поточному рахунку позичальника на установку для очищення та дезінфекції води Аквафлор-500 в кількості 11 штук у зв`язку із чим 29.11.2007 року кредитором була подана заява про реєстрацію обтяження рухомого майна, однак в такій заяві йдеться посилання на Договір застави №158 від 10.07.2007 року. Проте, як зазначає позивач така помилка виправлена шляхом подачі заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 08.07.2008 року, згідно якої зазначено, що обтяження здійснено на підставі Договору застави №158/1 від 28.11.2007 року. В підтвердження зазначеного, позивачем до матеріалів справи додано ряд документів, зокрема й видаткову накладну №осн.1248 від 30.10.2007 року про відсутність якої зазначав відповідач.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад.) Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України Про заставу , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 4 Закону України Про заставу , предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про заставу , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частинами 6,7 ст. 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Статтею 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду унормована статтею 25 цього Закону, відповідно до якої обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв`язку з пред`явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, згідно якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Згідно ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено правові наслідки невиконання вимог обтяжувача, відповідно до якої якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження встановлено статтею 30 цього Закону, відповідно до якої обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.

Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п`яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п`ятиденний строк для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.

Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов`язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Так, як встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13, на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 3065000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: від 11.07.2007р. № 241 на суму 1000000 грн., від 19.10.2007р. № 231 на суму 565000 грн., від 29.11.2007р. № 132 на суму 600000 грн., від 26.12.2007р. № 58 на суму 200000,00 грн. від 07.02.2008р. № 241 на суму 700000 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи. Разом з тим, відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 454400 грн. та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 01.04.2010р. по 28.02.2013р. в сумі 291425,84 грн. Розмір заборгованості підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2007р. по 01.03.2013 р., оригінал якої залучений до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13 стягнуто з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 454400,00 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 291425,84 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 6857,71 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 15053,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області було видано відповідний наказ від 20.09.2013 року, який перебуває на виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В подальшому, у зв`язку із тим, що грошове зобов`язання не погашено, новий кредитором - ТОВ Фінансова компанія Профкапітал звернувся до Білоцерківської міської ради, оскільки, вважає саме її заставодавцем, з вимогою виконати вимоги п. 6.1.1 Договору застави №158/1 від 28.11.2008 року. При цьому, суд зазначає, що таку вимогу позивачем до матеріалів справи не додано, що позбавляє суд можливості дослідити її зміст.

Як зазначає позивач у позові, майно, яке є предметом Договору застави, перебуває у володінні відповідача.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів реалізації ним свого права на позасудове звернення стягнення на предмет застави з дотриманням норм чинного законодавства.

На виконання вимог ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень позивачем до матеріалів справи не додано вимогу, яка надсилалась на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ч. 3 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень до початку процедури звернення стягнення на предмет застави (до звернення з позовом у цій справі) не здійснено реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідного витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

До матеріалів справи надано заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна від 29.11.2007 року та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №15747397 від 29.11.2007 року (підстава обтяження - Договір застави №158 від 10.07.2007 року; об`єкт обтяження - установка для очищення та дезінфекції води Аквахлор-500 в кількості 11 штук на суму 5361686,00 грн.) та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №19564822 від 08.07.2008 року (підстава обтяження - Договір застави №158/1 від 28.11.2007 року; додано боржника - КП Київської обласної ради Білоцерківводоканал ).

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , відповідно до ст.ст. 11, 42 якого, обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 2 ст. 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк. Як вбачається з наданого витягу, строк дії реєстрації сплив 29.11.2012 року.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 23 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

У відповідності до ст. 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вимогами ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Частинами 6,7 ст. 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Судом встановлено, що пунктом 6.1. Договору застави, передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) заставодавцем будь-якої з умов даного договору застави, кредитного договору та додатком до них договорів, заставодержатель має право достроково стягнути суму кредиту, нарахованих за ним відсотків та всю іншу заборгованість згідно з кредитним договором при цьому, за вибором заставодержателя: заставодавець зобов`язаний на письмову вимогу заставодержателя, протягом 10 днів реалізувати заставлене майно, за вартістю не нижчою від суми заборгованості, яка передбачена кредитним договором та додатковими договорами до нього при умові обов`язкового письмового погодження із заставодержавтелем договору купівлі-продажу, при цьому заставодавець в обов`язковому порядку зобов`язаний кошти від реалізації заставленого майна направити в погашення боргу згідно кредитного договору, додатковими договорами до нього або здійснити погашення заборгованості згідно кредитного договору та додаткових до нього договорів іншим способом, який передбачений чинним законодавством України. У випадку, якщо реалізація заставленого майна заставодавцем не відбулася протягом 10 днів, після надходження письмової вимоги заставодержателя, заставодавець здійснює реалізацію заставленого майна покупцеві, визначеному заставодержателем, за вартістю фактичної заборгованості, згідно кредитного договору та додаткових договорів до нього, з правом подальшого викупу зазначеного майна (пп. 6.1.1 Договору застави); майно, що є предметом застави згідно з цим договором застави підлягає реалізації Волинською міжрегіональною біржею з аукціону (публічних торгів) (пп. 6.1.2 Договору застави).

Статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , що є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Умови укладеного між сторонами договору є обов`язковими для його сторін та їх правонаступників.

У даній справі п. 6.1 Договору містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя. Отже, якщо сторони у договорі визначили відповідний спосіб звернення стягнення на заставне майно як позасудовий, то в судовому порядку такі вимоги задоволенню не підлягають.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.07.2019 року у справі №404/2557/16-ц, та у постанові від 25.04.2019 року у справі №523/8653/15-ц.

Суд звертає увагу позивача, що звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, шляхом продажу предмета застави третій особі (будь-якій особі покупцю або на публічних торгах за вибором заставодавця) з укладенням договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця відповідно до Договору застави та Закону України Про заставу , Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень здійснюється у позасудовому порядку.

А тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У разі ж неможливості реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет застави з дотримання відповідної процедури, статтею 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено можливість такого стягнення на підставі судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що згідно позовної заяви відповідач просить суд зобов`язати відповідача виконати умови пункту 6.1.1 Договору застави від 28.11.2008 року №158/1, який є невід`ємною частиною Кредитного договору від 10.07.2007 року №100707/2062-158 і погасити заборгованість за кредитним договором від 10.07.2007 року №100707/2062-158 перед ТОВ Фінансова компанія Профкапітал у розмірі заборгованості 767737,21 грн. Однак, як встановлено судом вище, п. 6.1 Договору містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя, тобто, сторони у договорі визначили відповідний позасудовий спосіб звернення стягнення на заставне майно. На думку суду, позовна вимога має прихований характер і є майновою вимогою та спрямована саме на стягнення заборгованості за Кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно до ч. 1 ст. 59 ГК України, припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Положеннями ч.ч. 4-8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено форми, умови та момент припинення юридичної особи.

02.10.2007 року Київською обласною радою п`ятого скликання було прийнято рішення №179-13-V Про створення Комунального об`єднання Київської обласної ради Київоблводоканал .

Згідно рішення від 08.10.2007 р. №179-13-V Про створення Комунального об`єднання Київської обласної ради Київоблводоканал , шляхом поділу Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал було створено Комунальне об`єднання Київської обласної ради Київводоканал утвореного у формі концерну з правом ведення діяльності водопровідно-каналізаційного підприємства та Комунальне підприємство Київської обласної ради Білоцерківводоканал . Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, комунальне об`єднання Київської обласної ради Київоблводоканал припинено 26.07.2012 року.

3а актом приймання передачі від 01.02.2010 р. затвердженого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 02.02.2010 р. №22 Комунальне підприємство Київської обласної ради Білоцерківводоканал було передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква. У зв`язку з чим найменування Комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківводоканал змінено на Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані про припинення та правонаступників комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал відсутні.

Враховуючи, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал та відсутня інформація, що Білоцерківська міська рада є правонаступником комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал , керуючись вимогами чинного законодавства, - Білоцерківська міська рада не є правонаступником комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал та, відповідно Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал .

Зазначені обставини а також те, що припинення господарської діяльності Комунального підприємствам Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Біла Церква у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу підприємства на баланс ТОВ Білоцерківвода на підставі концесійного договору, відсутність будь-яких джерел доходу не є тією обставиною, з якою закон пов`язує можливість заміни сторони у зобов`язанні, що встановлено в ухвалі Господарського суду Київської області від 12.05.2020 року у справі 911/1211/13.

Стосовно строку позовної давності, про пропуск якої при зверненні позивача з даним позовом зазначено відповідачем та подано відповідне клопотання, слід зазначити наступне.

Враховуючи, що пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі наявності підстав для його задоволення, однак, за наслідками розгляду спору по суті судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог і в позові відмовлено, питання пропуску строку позовної давності не підлягає дослідженню, оскільки не впливає на результат вирішення спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ПРОФКАПІТАЛ до Білоцерківської міської ради за участю третіх осіб - Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківводоканал та Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода про спонукання до виконання умов договору відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.12.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць