Рішення
від 03.12.2020 по справі 916/2062/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2062/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: адвокат Гур`єв А.А. - довіреність,

від відповідача за первісним позовом: адвокат Сандаков О.В. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2062/20

за позовом: Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (вул. Хрещатик, № 44, поверх 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 31025266)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудо Острів» (вул. Дальницька, № 43/15, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40803703)

про стягнення 166 782,00 грн.,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудо Острів» (вул. Дальницька, № 43/15, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40803703)

до відповідача: Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (вул. Хрещатик, № 44, поверх 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 31025266)

про стягнення 51 618,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (надалі - позивач, ДО УААСП ) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів (надалі - відповідач, ТОВ Чудо Острів ) про стягнення заборгованості з виплати авторської винагороди (роялті) за ліцензійним договором № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначав, що Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав є організацією колективного управління, яка діє на підставі Статуту, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003р. та згідно зі статями 45. 47 Закону України Про авторське право і суміжні права , Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права.

Так, 01.11.2018 року між ДО УААСП та ТОВ Чудо Острів укладено Ліцензійний договір № МТЦ-10/18, відповідно до якого ДО УААСП у відповідності з п. 2.1. Договору надає користувачеві на умовах, визначених цим Договором, право /невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП на території /визначена у Договорі/, а користувач зобов`язується за надане право виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного Договору та Закону, що становить не менше ніж 16 800,00 грн. за один календарний місяць. та не залежить від тривалості та кількості використання творів.

Також, позивач зазначає, що відповідно до умов Договору ТОВ Чудо Острів зобов`язувалось вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 20 - ого числа після закінчення кожного місяця перераховувати на поточний рахунок ДО УААСП авторську винагороду.

Відповідно до Договору, він набирає чинності з 01 листопада 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року. При цьому всі зобов`язання Користувача, що виникли під час дії даного Договору, залишаються в силі до їх повного виконання, а дія даного Договору автоматично продовжується строком на 1 рік з одночасним підвищенням розміру мінімального платежу авторської винагороди за попередній рік на 10% - і так із року в рік.

Отже на думку позивача, оскільки жодна із сторін Договору не повідомила іншу сторону, до завершення дії договору про його припинення або дострокове розірвання, строк дії Договору вважається продовженим на тих же умовах, що відповідає п. 5.2. Договору.

Позивач звертає увагу, що платіжним дорученням від 03.01.2019 року № 2125 відповідач частково сплатив авторську винагороду /роялті/ за договором МТЦ - 10/18 від 01.11.2018р. за січень 2019 року у розмірі 18 018,00 грн. Тому, враховуючи умови договору, Договір є чинним, а тому є обов`язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача, розмір авторської винагороди становить 18 480,00 грн., яку повинен сплачувати відповідач щомісячно за період січень - жовтень 2019 року.

Крім того, позивач вказує, що оскільки відповідачем сплачена авторська винагорода за січень 2019 року у розмірі 18018,00 грн., заборгованість останнього за січень 2019 року становить 462,00 грн. Загалом, заборгованість ТОВ Чудо Острів за період січень - жовтень 2019 року складає 166 782,00 грн.

ДО УААСП звернулась до відповідача із претензією № 150 від 03.03.2020 року із проханням сплатити авторську винагороду /роялті/, яка, за твердженням позивача, була вручена ТОВ Чудо Острів 12.03.2020р., проте на час звернення до суду претензія Товариством проігнорована, відповіді не отримано, авторська винагорода не перерахована.

07.08.2020р. від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20943/20), в якому останній не визнає позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх безпідставними та протиправними з наступних підстав.

Зокрема, відповідач зазначає, що ним визнається обставина, що 01.11.2018 року між позивачем та відповідачем був підписаний текст Ліцензійного договору №МТЦ-10/18, яким передбачалося покладення на позивача обов`язку надати відповідачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, що відносяться до репертуару ДО УААСП , а для відповідача, у свою чергу, встановлювався обов`язок за надане право виплачувати позивачу авторську винагороду (роялті).

Також, відповідач визнає, що після підписання тексту вказаного Договору у період з 22 листопада 2018 по 03 січня 2019 року ним було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 51 618,00 грн.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що в обґрунтування необхідності укладання ліцензійного Договору саме з ДО УААСП представник позивача ОСОБА_1 , з яким у відповідача були тривалі перемовини, стверджував, що ДО УААСП має усі необхідні майнові права на весь репертуар музичних творів іноземних авторів, та взагалі є єдиною в Україні організацією колективного управління, що діє виключно в правовому полі та, яка має право дозволяти або забороняти публічне виконання творів іноземних авторів на території України і збирати авторську винагороду (роялті).

Крім того, представник позивача Коровин А.М. гарантував, що ДО УААСП має в наявності чинні Договори про взаємне представництво інтересів, які укладені з найбільшими іноземними авторсько-правовими організаціями, у тому числі, але не обмежуючись, із міжнародною конфедерацією авторських та композиторських товариств CISAC.

Також, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 попереджав представників ТОВ Чудо Острів про те, що у випадку не підписання саме з ДО УААСП відповідного Договору, ДО УААСП розпочне процедуру стягнення з ТОВ Чудо Острів компенсації за порушення авторських прав в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат за кожну використану музичну композицію у судовому порядку.

Отже, як вказує відповідач, через вищенаведені запевнення, озвучені представником ДО УААСП Коровиним А.М. під час під час перемовин, що передували підписанню Договору, під погрозою пред`явлення ДО УААСП позову проти ТОВ Чудо Острів про стягнення значної суми компенсації за порушення авторських прав у випадку не укладання ліцензійного Договору, директором ТОВ Чудо Острів і приймалося рішення про необхідність підписання ліцензійного Договору саме з ДО УААСП .

Підписання Договору відбувалося шляхом обміну сторонами примірниками Договору через кур`єрські служби доставки. Усі процедурні питання вирішувалися виключно через ОСОБА_1 , який відповідав за укладання, супроводження та виконання ліцензійного Договору з боку ДО УААСП .

Проте, відповідач стверджує, що незважаючи на викладене, ДО УААСП так і не виконало жодного із зобов`язань, покладених не неї згідно із умовами вказаного Договору.

Крім того, починаючи із січня 2019 року до ТОВ Чудо Острів неодноразово у телефонному режимі почав звертатися ОСОБА_1 , із попередженнями про те, що використання ТОВ Чудо Острів будь-яких музичних творів є незаконним у зв`язку із тим, що на підставі прийнятого Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15 травня 2018 року, який набрав чинності з 22 липня 2018 року, ДО УААСП втрачає свої повноваження щодо колективного управління авторськими майновими правами з подальшою передачею таких повноважень іншій неурядовій організації колективного управління та з обов`язковою майбутньою ліквідацією, у зв`язку із чим ДО УААСП ще до підписання ліцензійного Договору з ТОВ Чудо Острів передало майже увесь обсяг наявних у неї майнових авторських прав іншій недержавній організації колективного управління - Громадській організації Українська агенція з авторських та суміжних прав із тотожнім найменуванням, яка знаходилася за тією ж самою юридичною адресою, та, на роботу до якої перейшов майже увесь штат працівників ДО УААСП .

При цьому перевірити наявність обсягу прав та повноважень на управління творами, що залишилися у ДО УААСП , після передачі своїх прав ГО УААСП за трьохсторонніми угодами, не передбачалося можливим з огляду на те, що на сайті ДО УААСП взагалі не був оприлюднений каталог творів, що входить до репертуару ДО УААСП .

Водночас, прямий обов`язок позивача щодо оприлюднення каталогу творів, що входять до його репертуару, на сайті ДО УААСП http://uacrr.org/, був покладений на позивача згідно з умовами ліцензійного Договору, а факт відсутності на сайті ДО УААСП каталогу творів, що входять до репертуару позивача, на думку відповідача, взагалі позбавляє ТОВ Чудо Острів права на законне використання будь-яких музичних творів на підставі ліцензійного Договору, підписаного з позивачем.

Так, відповідач зазначає, що 01.04.2019 року, задля уникнення настання несприятливих наслідків та на виконання рекомендації ОСОБА_1 , між ТОВ Чудо Острів та ГО УААСП був укладений Ліцензійний Договір №МТЦ-01/19-А3 з ГО УААСП . Новий ліцензійний Договір укладався за формою, запропонованою ГО УААСП , текст якого повністю співпадав з текстом ліцензійного Договору, підписаного між ТОВ Чудо Острів та ДО УААСП .

Водночас, як вказує відповідач, ДО УААСП так і не виконало жодного із своїх зобов`язань, передбачених ліцензійним Договором, підписаним між позивачем та відповідачем.

Зокрема, на сайті ДО УААСП http://uacrr.org/ був відсутній відповідний каталог музичних творів, що взагалі позбавляє ТОВ Чудо Острів законного права на публічне виконання будь-яких творів на підставі цього ліцензійного Договору, оскільки залишається незрозумілим перелік творів на використання яких надане право, та унеможливлює і виплату ТОВ Чудо Острів авторської винагороди за даним Договором.

Крім того, на думку відповідача, не розміщення ДО УААСП на своєму сайті репертуару творів можна розцінювати як не укладання ліцензійного Договору через недосягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, так і як грубе невиконання ДО УААСП своїх зобов`язань, що у будь-якому випадку унеможливлює законність нарахування та стягнення ДО УААСП з ТОВ Чудо Острів авторської винагороди. Відтак, залишається незрозумілим кому саме з авторів, в яких сумах та за яким принципом розподілення ДО УААСП виплатило грошові кошти, отримані від ТОВ Чудо Острів .

Також відповідач наголосив і на тому, що у період з 01 квітня 2019 року та по 31 жовтня 20І9 року ТОВ Чудо Острів використав музичні твори на підставі ліцензійного Договору, укладеного з ГО УААСП , за використання яких відповідач в порядку і на умовах, визначених даним Договором, належним чином сплачувало авторську винагороду ГО УААСП , яка є акредитованою організацією колективного управління. Тобто, за вказаний період, правовласники вже отримали авторську винагороду. Відповідно стягнення авторської винагороди за вказаний період на користь ДО УААСП є безпідставним.

Додатково відповідач наголошує, що ДО УААСП остаточно втратило статус організації колективного управління з 28 жовтня 2019 року на підставі перехідних та прикінцевих положень ЗУ Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , який набрав чинності з 22 липня 2018 року, де визначено, що Свідоцтва про облік організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію.

При цьому, 28 жовтня 2019 року Установою було оголошено датою закінчення прийому заяв про акредитацію організацій колективного управління, отже, за твердженням відповідача, починаючи з 28 жовтня 2019 року Свідоцтво про облік організації колективного управління, видане ДО УААСП остаточно втратило свою чинність, а позивач втратив повноваження та права на збір і стягнення у судовому порядку авторської винагороди.

Водночас, відповідач вважає Договір не укладеним у зв`язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов Договору, а також у зв`язку з підписання Договору неуповноваженою особою.

В обґрунтування вказаного відповідач зазначає, що у порушення свого зобов`язання, позивач не розмістив перелік творів на офіційному сайті www.uacrr.org., що дозволяє зробити висновок, що на сайті відсутній перелік творів, що складають репертуар ДО УААСП . Не має на сайті також посилання на каталог (репертуар) того чи іншого іноземного авторсько-правового товариства та/або видавця пре що зазначено у Договорі. Наявний на сайті Каталог авторів містить перелік авторів ДО УААСП станом на 31.01.2018 та не містить переліку творів таких авторів. До того ж наведений перелік авторів не містить іноземних авторів та/або найменування іноземних авторсько-правових товариств та видавців, тоді як у Договорі прямо зазначено, що за договором передаються твори з репертуару, передані ДО УААСП аналогічними, українськими/іноземними суб`єктами авторського права.

Таким чином, на думку відповідача, не розміщення позивачем на сайті www.uacrr.org переліку творів, які складають репертуар (каталог) позивача свідчить про відсутність згоди сторін щодо предмету Договору (найменування та кількості творів), тому такий Договір вважається неукладеним відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України.

Також, відповідач вказує, що відповідно до п. 5.1. Договору начебто визначений строк Договору - до 31 грудня 2018 р., але у наступному п. 5.2. Договору встановлено автоматичне продовження строку дії Договору, для якого не треба попередніх письмових повідомлень сторін, підтвердження продовження строку тощо - і так із року в рік. Тобто строк дії Договору не визначений сторонами, що ускладнює з`ясування чи є вказаний Договір значним правочином.

Крім того, зазначаючи, що пунктом 2.4 Договору встановлений мінімальний платіж за один календарний місяць у розмірі не менше ніж 16 800,00 грн., відповідач вказує, що загальну суму Договору (ціну договору) неможливо встановити у зв`язку з тим, шо є невизначеним строк Договору. Таким чином, сторони не досягли згоди щодо істотної умови - ціни Договору.

Щодо повноважень особи, якою було підписано Договір з боку позивача, відповідач зазначає, що, як вбачається з наказу з особового складу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №99-п від 30.07.2018р. про покладення виконання обов`язків генерального директора ДО УААСП , ОСОБА_2 на момент покладення на неї обов`язків генерального директора ДО УААСП займала посаду начальника відділу по роботі з користувачами малих прав управління зборів авторської винагороди ДО УААСП , а наказ виданий з порушенням п.п. 7.3., 7.4. Статуту ДО УААСП та норм чинного законодавства. Водночас, Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 не передбачено повноважень державного секретаря із призначення на керівника організації, заснованої на державній власності, уповноваженим органом управління яких є Мінекономіки, що свідчить пре перевищення повноважень державного секретаря О.Ю. Перевезенцева.

З урахуванням викладених обставин, відповідач робить висновок, що позичав ввів в оману відповідача з метою підписання з останнім ліцензійного договору, та отримання платежів роялті на свій рахунок, оскільки ДО УААСП до моменту підписання Договору з відповідачем та надалі замовчувало факти укладення тристоронніх договорів між ДО УААСП , ГО УААСП та іноземними правовласниками.

Додатково відповідач вказує, що предметом Договору між позивачем та відповідачем було надання права (невиключної ліцензії) на публічне виконання творів на певній території та виплата авторської винагороди (роялті) ДО УААСП . Кінцевою ж метою виконання Договору було отримання авторами творів авторської винагороди (роялті), яку їм передає ДО УААСП та інші організації колективного управління. Проте, оскільки відповідачем було укладено новий Ліцензійний договір №МТЦ-01/19-А3 від 01 квітня 2019р. з ГО УААСП , як іншою організацією колективного управління, та регулярно сплачувалося роялті починаючи з квітня 2019 року до червня 2020 року, тож автори творів отримували роялті за вказаний період і їх майнові авторські права не були порушені, тому вимоги позивача з виплати авторської винагороди (роялті) за період з квітня по жовтень 2019 року включно є неправомірними та свідчать про зловживанням правами позивача як однієї з організацій колективного управління.

На переконання відповідача, договір, підписаний між позивачем та відповідачем має ознаки несправедливого договору, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду ТОВ Чудо Острів . При цьому, відповідач виконував умови Договору зі сплати авторської винагороди (роялті) незважаючи на невизначений перелік творів та навіть коли припинив публічне використання творів у грудні 2019 р. та надалі.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості з виплати авторської винагороди (роялті) за Договором у розмірі 166 782 грн. є безпідставною та має бути визнана судом протиправною, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

03.09.2020р. від ДО Українське агентство з авторських та суміжних прав надійшла відповідь на відзив (вх. № 23265/20) за первісним позовом, в якій позивач щодо визнання відповідачем ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. неукладеним, відзначив, що відповідач уклав вказаний ліцензійний договір у безумовному порядку та усі істотні умови ліцензійного договору під час його укладення не викликали в нього жодного сумніву, в наслідок чого відповідач протягом 3 місяців належним чином сплачував авторську винагороду за цим Договором.

Позивач зауважує, що як зазначає відповідач, починаючи з січня 2019 року до нього телефонним зв`язком почав звертатись ОСОБА_1 із повідомленнями різного незрозумілого для відповідача характеру щодо статусу позивача, та врешті решт зізнався, що вже не працює у ДО УААСП .

На думку позивача, існує можливість, що особа, яка вже не працює на посаді у ДО УААСП , може діяти в інтересах іншої організації та подавати відповідачу викривлену інформацію, проте відповідач продовжував беззаперечно вірити працівнику вже іншої організації та після трьох місяців дії договору зрозумів, що договір, який відповідач виконував всі ці місяці, - нібито є недійсним.

З викладеної відповідачем позиції позивач робить висновок, що відповідач протягом трьох місяців дії договору вважав його укладеним та діючим, але після бесіди із працівником іншої організації - змінив свою думку. За таких умов ліцензійний договір № МТЦ-10/18 від 01.11.2018 очевидно не можна назвати безумовно неукладеним.

Крім того, позивач зазначає, що Відповідач не пояснив у відзиві на позовну заяву які саме норми закону чи договору надають йому право на односторонню відмову від зобов`язань за Договором, на який момент він нібито відмовився від Договору та яким чином ним було оформлено таку відмову. Також позивачу не зрозуміло, які саме зобов`язання, що нібито порушив позивач, надають право відповідачу для односторонньої відмови від зобов`язань за укладеним договором та відповідач не пояснив, частково або в повному обсязі він нібито відмовився від зобов`язання за договором із позивачем.

Щодо невиконання позивачем зобов`язань за укладеним договором шляхом розміщення відповідного каталогу в електронному вигляді на сайті ДО УААСП http://uacrr.org/, останній стверджує, що згідно предмету укладеного договору позивач надає право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів з репертуару ДО УААСП . Проте умови договори не містять вказівки, що таке право надається саме шляхом розміщення відповідного каталогу в електронному вигляді.

Також позивач зазначає, що на веб-сайті позивача за адресою у мережі Інтернет http://uacrr.org/ за посиланням: Про нас - Рада правовласників міститься перелік правовласників - юридичних осіб резидентів України, які є найбільшими правовласниками України та представниками найбільших світових музичних каталогів. Окрім найбільших правовласників, на веб-сайті позивача, у розділі Каталог авторів міститься перелік авторів - фізичних осіб, правами яких управляє позивач.

Зазначена інформація знаходиться у відкритому доступі та надає можливість користувачам із нею ознайомитись. Під час укладення договору відповідач жодним чином не засумнівався про наявність в управлінні позивача репертуару творів, що будуть виконуватись у закладах торгівлі, належних відповідачу.

Додатково позивач зауважив, що під час дії договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. між позивачем та відповідачем жоден правовласник не вилучив в установленому порядку власні твори з управління ДО УААСП . Відповідач також не надав докази щодо наявності факту такого вилучення, та за час дії договору відповідач не отримував жодної претензії з боку правовласників щодо публічного виконання музичних творів у належних відповідачу закладах та мав можливість безперешкодно здійснювати таке використання на підставі ліцензійного договору № МТЦ- 10/18 від 01.11.2018, укладеного із позивачем.

Щодо відсутності ДО УААСП за місцем знаходження, зазначеного у договорі, позивач звернув увагу, що ним неодноразово на офіційному веб-сайті було опубліковано новину про зміну місцезнаходження позивача та відповідач мав можливість ознайомитись з даною інформацією, також мав можливість звернутись із офіційним зверненням до позивача для отримання роз`яснень з питань, які, на думку відповідача викликали стурбованість. Проте, звернення від відповідача відсутні.

Водночас позивач стверджує, що відповідач, як суб`єкт господарювання, вільний укладати договори із будь-якими організаціями, проте укладення одного договору не означає автоматичне припинення дії іншого договору, що був укладений із позивачем. Відповідач не звернувся до позивача та не здійснив жодних дій щодо дострокового припинення дії договору із позивачем, тому останній вважає, що факт наявності договору, укладеного із іншою громадською організацією жодним чином не стосується умов вже укладеного із позивачем договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р.

Позивач категорично заперечує факт того, ним передано власні майнові права в управління ГО УААСП та повідомляє, що Громадська організація Українська агенція з авторських та суміжних прав не відповідає вимогам перехідних положень Закону України № 2415-VI1I Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав (далі - Закон України № 2415-VIII).

Крім того, немає підстав вважати про відсутність повноважень Бугаєнко І.В. здійснювати керівництво ДО УААСП , оскільки наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 99-п від 30.07.2018р. не оскаржувався та є чинним.

Так, щодо тверджень відповідача про несправедливість укладеного договору, позивач вказує, що відповідач бажав отримати дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у власних закладах, уклавши договір із організацією колективного управління, який він як наслідок отримав.

Як вже зазначав позивач, організація колективного управління має право здійснювати управління як творів, що знаходяться безпосередньо в управлінні цієї організації, так і творів, щодо яких відсутні укладені договори, за умови відсутності факту вилучення цих творів з управління організації, проте з управління позивача жоден правовласник не вилучав свої твори, відповідач також не надав докази, які б свідчили про такі факти. Таким чином, позивач, на його думку, мав право надавати дозвіл (невиключну ліцензію) на усі твори, що публічно виконувались у діяльності відповідача.

Також, станом на час розгляду справи відсутнє рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування реєстрації організації колективного управління відносно ДО УААСП у порядку ст. 19 Закону № 2415-VTII, як і відсутнє рішення про ліквідацію ДО УААСП .

21.09.2020 року відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №24926/20), де серед іншого зазначено, що ТОВ Чудо Острів почало перевіряти текст та умови підписаного ним Ліцензійного договору лише після того, як дізнався, що ДО УААСП передала майже весь обсяг наявних у неї майнових авторських прав ГО УААСП . Внаслідок чого відповідачем було виявлено, що текст Ліцензійного договору не містить усіх істотних умов договору, що були зазначені у відзиві на позов, та підписаний неуповноваженою особою Бугаєнко І.В.

Додатково відповідач наголошує, що у порушення умов Ліцензійного договору ДО УААСП не видала ліцензію ТОВ Чудо Острів , адже аналіз п.5.5. Ліцензійного договору дозволяє встановити обов`язок ДО УААСП видати письмову ліцензію, а відповідно до п.5.5. Ліцензійного договору внаслідок розірвання чи припинення Договору користувач не має права на публічне виконання творів з репертуару ДО УААСП та зобов`язується протягом 10 календарних днів повернути ДО УААСП оригінал виданої ліцензії шляхом направлення цінного листа на адресу ДО УААСП .

ТОВ Чудо Острів стверджує, що не отримало від ДО УААСП дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, адже ліцензія видається шляхом укладення сторонами відповідного ліцензійного договору, який повинен містити всі істотні умови. Ліцензійний договір №МТЦ-10/18 від 01.11.2018р., як було обґрунтовано ТОВ Чудо Острів у відзиві на позовну заяву є не укладеним у зв`язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов Договору, а також у зв`язку з підписання Договору неуповноваженою особою. Тобто, ліцензія так і не була надана у зв`язку з нікчемністю правочину.

Таким чином, на думку відповідача, у відповіді на відзив позивач не спростовує доводи та факти, наведені ТОВ Чудо Острів у відзиві на позовну заяву і запереченнях, та вдається до підміни понять, наводить суду аргументи, які не мають відношення до суті справи. Усе це свідчить, що позовні вимоги ДО УААСП щодо стягнення заборгованості з виплати авторської винагороди (роялті) за Договором у розмірі 166 782 грн. є безпідставними, мають бути визнані судом протиправними, та такими, що не підлягають задоволенню.

05.10.2020 року до суду надійшли письмові пояснення (вх. № 26348/20) позивача щодо заперечень ТОВ Чудо Острів на відповідь на відзив, в яких позивач, зокрема, наголошує, що обставини та докази, надані відповідачем не стосуються предмету доказування у справі та є неналежними.

Крім того, позивач вказує, що відповідач ігнорує положення ст. 215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину та стверджує, що ліцензійний договір МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. є саме неукладеним, хоча сам відповідач жодного разу не звернуся до позивача задля отримання офіційної інформації, а також не вжив жодних заходів з припинення укладеного Ліцензійного договору, ним не наведено жодних фактів щодо наявності підстав недійсності правочину саме у момент укладення договору.

Водночас, позивач звертає увагу, що відповідач не надав доказів відмови від ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. в односторонньому порядку, при цьому визнає, що вказаний договір був ним підписаний, проте не наводить факти звернення до позивача із претензіями про невиконання умов договору або із повідомленнями про усунення порушень чи про розірвання ліцензійного договору.

Таким чином, позивач вважає, що, з огляду на відсутність підстав, що свідчать про недійсність договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. або про його розірвання, умови вказаного договору мають бути виконані його сторонами.

07.09.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо Острів подано до суду зустрічну позовну заяву (вх. № 2379/20) до Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав про стягнення 51618,00 грн., де позивач, посилаючись на умови Ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р., зазначає, що на виконання вказаного договору після підписання його тексту ТОВ Чудо Острів перерахувало на поточний рахунок ДО УААСП грошові кошти в сумі 51618,00 грн. у якості сплати авторської винагороди (роялті).

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позов зазначає, що ТОВ Чудо Острів вважає Договір, текст якого був підписаний сторонами, не укладеним у зв`язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а також у зв`язку з підписання договору неуповноваженою особою, що доведено викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначенням доказів та викладенням правових підстав позову. У зв`язку з тим, що Договір є неукладеним та недійсним, позивач вимагає від відповідача повернути грошові кошти, які ДО УААСП отримав від ТОВ ЧУДО ОСТРІВ в рамках цього договору в сумі 51 618,00 грн., а також судові витрати.

При цьому, суд зазначає, що позивач у зустрічній позовній заяві викладає обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначає докази, що підтверджують вказані обставини та наводить правові підстави позову, які є повністю тотожними з обставинами та підставами, що викладені ТОВ Чудо Острів у відзиві на первісний позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідно.

Так, викладені позивачем за зустрічним позовом обставини, на його думку, свідчать про недійсність договору у зв`язку з тим, що договір не був укладений сторонами оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також у зв`язку з відсутністю повноважень у особи, що його підписала з боку ДО УААСП . На підставі викладеного, позивач вимагає від відповідача повернення коштів, сплачених позивачем в рамках договору в сумі 51618,00 грн., а також судові витрати у розмірі 11000,00 грн.

03.09.2020р. до суду надійшов відзив відповідача за зустрічним позовом на відзив (вх. № 23264/20), де останнім зазначено, що відповідач за зустрічним позовом не зміг виокремити юридичні підстави, на які спирається позиція позивача за зустрічним позовом щодо визнання ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. неукладеним, оскільки на час укладення ліцензійного договору сторони цього договору дотримались порядку укладення господарських договорів.

Водночас, на думку відповідача, позивач за зустрічним позовом, зазначаючи про недійсність правочину, посилається на ч. 2 ст. 215 ЦК України, тобто як на правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), проте підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Позивач за зустрічним позовом не посилається на жодну з зазначених частин статті 203 ЦК України.

Щодо тверджень позивача про недосягнення сторонами згоди щодо предмету договору, відповідач вказує, що позивач за зустрічним позовом не звертає уваги, що ст. 215 ЦК України та ст. 181 ГК України чітко зазначено, що питання недодержання вимог закону та досягнення згоди з усіх істотних умов договору має відбуватись саме в момент укладення договору, а не після його підписання. Позивач за зустрічним позовом вказує про те, що йому стала відома інформація від ОСОБА_1 та на підставі цієї інформації Позивач за зустрічним позовом зрозумів, що кілька місяців тому він не узгодив істотні умови ліцензійного договору із ДО УААСП . Проте жодних заперечень щодо окремих умов договору у позивача за зустрічним позовом, який одержав проект договору - не було, протоколу розбіжностей не складено. А тому посилання на частину 8 статті 181 ГК України, на думку відповідача, є недоречним та не відповідає обставинам справи.

Таким чином, відповідач вважає, що відсутні докази вважати, що під час укладення спірного договору сторони не досягли згоди щодо предмету договору.

Стосовно зауважень позивача щодо строку та ціни договору, відповідач стверджує, що позивачем за зустрічним позовом не враховано, що умовами п. 5.2. спірного договору, передбачений строк дії договору - 1 (один) рік, але передбачена можливість подальшої пролонгації договору також строком на один рік, тобто умови укладеного договору щодо його строку не протирічать умовам ст. 252 ЦК України, з якими також погодився позивач за зустрічним позовом під час оформлення та підписання договору у порядку ч. 3 ст. 181 ГК України, а головною підставою вважати договір нікчемним, зокрема, є наявність фактів неузгодження його істотних умов на момент укладення договору.

Позивач за зустрічним позовом не тільки не висловив власні заперечення щодо строку дії договору в момент укладення договору, але й погодився виконувати підписаний ним договір не тільки у 2018 році, а й також виконав умови щодо пролонгації дії договору на 2019-й рік.

Також відповідач вказав, що у спірному договорі чітко зазначений розмір авторської винагороди, який підлягає збільшенню на 10 відсотків кожного року дії цього договору, а позивач за зустрічним позовом визнав узгодженою ціну договору та здійснив виплати авторської винагороди в обумовленому розмірі. Відповідача за зустрічним позовом вважає, що позиція позивача за зустрічним позовом щодо ціни договору є надуманою та не відповідає чинному законодавству України.

Підсумовуючи твердження позивача щодо підстав нікчемності спірного правочину, відповідач зазначає, що позивач за зустрічним позовом не назвав жодної норми ЦК України чи інших актів цивільного законодавства, яким би суперечили умови спірного договору на момент його укладення. Ліцензійний договір підписаний з боку ДО УААСП виконуючим обов`язки Генерального директора Бугаєнко І.В., яка діяла на підставі Статуту організації та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 99-п від 30.07.2018, який є чинним та неспростованим. З боку ТОВ Чудо Острів ліцензійний договір підписаний директором Кішлян І.О., який діє на підставі Статуту та повноваження якого також неспростовані. Таким чином необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент укладення спірного договору мали обидві сторони договору.

Крім того, на момент укладення договору позивач мав намір здійснювати публічне виконання творів у належних йому закладах торгівлі згідно вимог чинного законодавства України. Таким чином, сторона відповідача за зустрічним позовом не вбачає несвободи волі у позивача за зустрічним позовом під час укладення спірного договору. Дії позивача були спрямовані на отримання дозволу (невиключної ліцензії) від організації колективного управління на публічне виконання творів у закладах, належних йому, та за умовами спірного договору позивач отримав цей дозвіл.

Так, на переконання відповідача, спірний ліцензійний договір МТЦ-10/18 від 01.11.2018 містить усі істотні умови правочину, які були узгоджені сторонами в момент оформлення та підписання цього договору та відповідач за зустрічним позовом виконав взяті на себе зобов`язання та надав дозвіл (невиключну ліцензію), необхідний для законності публічного виконання творів у закладах, визначених сторонами у ліцензійному договорі.

21.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (вх. №24928/20), де останнім зазначено, що у оспорюваного Ліцензійного договору є ознаки як неукладеного договору, так і нікчемного правочину. Проте ознак неукладення договору більше, та основною підставою зустрічного позову є неукладення Ліцензійного договору. ТОВ Чудо Острів вважає, що є всі підстави що свідчать про неукладення Ліцензійного договору. Зокрема, звертає увагу, що ДО УААСП не виконало дії, спрямовані на виконання Ліцензійного договору та які б свідчили про те, що договір фактично був укладений - не розмістило на сайті репертуар з переліком творів, щодо яких ДО УААСП надало б право (невиключну ліцензію) на публічне виконання. Не була надана відповідачем також і ліцензія у вигляді окремого письмового документа, відповідно до п. 5.5. Ліцензійного договору.

Також, позивач наголошує, що Ліцензійний договір був підписаний внаслідок введення ТОВ Чудо Острів в оману, оскільки ДО УААСП повідомляло, що уповноважене надавати право (невиключну ліцензію) на публічне виконання будь-яких вітчизняних та іноземних творів, та є єдиною організацією колективного управління, що діє виключно в правовому полі, тому враховуючи, що ДО УААСП є державною організацією, ТОВ Чудо Острів не мало підстав не довіряти відповідачу при підписанні тексту Ліцензійного договору.

У перемовинах, які передували підписанню тексту Ліцензійного договору ТОВ Чудо Острів контактувало лише з ОСОБА_1 , тому юридично статус ОСОБА_1 , як офіційного представника ДО УААСП у взаємовідносинах із ТОВ Чудо Острів з усіх питань, пов`язаних із супроводженням та виконанням вказаного Договору, був зафіксований та ДО УААСП підтвердило це у Розділі 9 Договору Адреси, банківські реквізити і підписи Сторін .

За твердженням позивача, лише коли представник ДО УААСП Коровин А.М. повідомив, що ДО УААСП передало майже увесь обсяг наявних у неї майнових авторських прав ГО УААСП , та вимагав укласти новий ліцензійний договір з ГО УААСП , ТОВ Чудо Острів почало перевіряти текст та умови підписаного Ліцензійного договору. За цих обставин Відповідач і виявив, що текст підписаного Ліцензійного договору не містить усіх істотних умов договору, той факт, що договір з боку ДО УААСП підписаний неуповноваженою особою ОСОБА_2 , а також ТОВ Чудо Острів виявило відсутність на офіційному сайті ДО УААСП переліку творів, які входять до репертуару відповідача, адже обов`язок Позивача розмістити такий перелік творів закріплений у розділі І Ліцензійного договору у визначенні репертуар ДО УААСП та п. 2.1. Ліцензійного договору.

Крім того, позивач звертає увагу, що на час призначення ОСОБА_2 виконуючою обов`язки генерального директора ДО УААСП у організації працював директор з колективного управління та саме на нього мало буто покладено виконання обов`язків генерального директора ДО УААСП , а відсутність оскарження наказу, яким покладено на Бугаєнко Ірину Вікторівну виконання обов`язків генерального директора ДО УААСП не є підтвердженням правомірності видання такого наказу. Адже Наказ з особового складу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №99-п від 30.07.2018 р. виданий з порушенням як Статуту ДО УААСП , так і Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

05.10.2020 року до суду від ДО УААСП надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 2646/20), де серед іншого відповідач за зустрічним позов вказує, що позивач не посилається на норми чинного законодавства України, які б підтвердили позицію вважати вказаний договір неукладеним.

Аналізуючи аргументи позивача, відповідач вважає їх необґрунтованими, оскільки позиція позивача повністю не відповідає нормам ЦК України, а у зустрічному позові останній не просить суд визнати укладений договір недійсним.

Крім того, відповідач звертає увагу, що представником у перемовинах про підписання Ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. виступав адвокат, який тривалий час займався підготовкою до укладення цього договору.

Відповідач вважає, що всі істотні умови договору були узгоджені, позивач отримав право (невиключну ліцензію), згідно якої мав можливість здійснювати публічне виконання творів з каталогу ДО УААСП та жодних претензій з боку правовласників за час дії ліцензійного договору ТОВ Чудо Острів не отримало.

У письмових поясненнях (вх. № 27880/20 від 19.10.2020р.), наданих ТОВ Чудо Острів щодо заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов, позивач просить аргументи відповідача відхилити та задовольнити зустрічний позов з підстав, що були зазначені у зустрічному позові, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву та в поясненнях.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020р. позовна заява вх.№2133/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

20.07.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2062/20. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

07.08.2020р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів до Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав про стягнення 51 618,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2020р. зустрічна позовна заява вх.№2379/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів до Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав про стягнення 51 618,00 грн. та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2062/20. Справу № 916/2062/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на "08" вересня 2020 р. о 12:00 год.

08.09.2020 року в судовому засіданні судом оголошено протокольно перерву на 24.09.2020 року на 12:00 год. та задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.09.2020 року в судовому засіданні протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.

19.10.2020 року до суду від ТОВ Чудо Острів надійшло клопотання (вх. №27875/20) про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою представника ДО УААСП у судове засідання 24.09.2020р., яке було судом залучено до матеріалів справи та розглянуто відповідно до норма ГПК України.

20.10.2020 року в судовому засіданні судом проголошено протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.11.2020р. об 12:20 год. та на 19.11.2020р. о 12:00 год.

05.11.2020 року за вх. № 29694/20 до суду надійшло клопотання ДО УААСП про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в судове засідання.

10.11.2020 року до суду від ТОВ Чудо Острів надійшло клопотання (вх. №30145/20) про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, яке судом долучено до матеріалів справи.

10.11.2020р. у судовому засіданні по справі № 916/2062/20 було оголошено протокольно перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, до 19.11.2020р. о 12:00 год., про що позивач був повідомлений відповідною ухвалою від 11.11.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні по суті 19.11.2020 року судом оголошено протокольно перерву до 03.12.2020 року о 10:40 год.

03.12.2020 року в судовому засіданні ТОВ Чудо Острів до суду надано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №916/3305/20.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, учасники справи виступили у судових дебатах.

Представник позивача - ДО УААСП , заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ Чудо Острів , проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у заявах по суті спору. Зустрічний позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 03.12.2020р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003.

01.11.2018 року між Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо Острів укладено Ліцензійний договір № МТЦ-10/18, умовами якого передбачено, що ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП, на території за адресою приміщення (закладу), що входить до мережі користувача.

В свою чергу, користувач зобов`язується за надане право виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та закону.

Відповідно до п. 2.4 договору, сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачем за надання невиключного права на публічне виконання творів з репертуару ДО УААСП не може бути меншою ніж мінімальний розмір авторської винагороди, визначений чинним в Україні законодавством і становить, не менш ніж 16800,00 грн. (далі - мінімальний платіж) за один календарний місяць. Визначена сторонами сума авторської винагороди не залежить від тривалості та кількості використання творів.

Пунктом 2.5.1. договору передбачено, що користувач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок ДО УААСП авторську винагороду, розраховану відповідно до п. 2.4. договору, в тому числі з врахуванням умов п. 5.2. даного договору.

За приписами п. 3.2 договору, при його укладенні користувач надає ДО "УААСП" безпосередньо або через представника завірені власною мокрою печаткою копії: - свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи/свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи/виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; документи, які підтверджуються право підпису даного договору зі сторони - особи представника користувача.

Користувач гарантує, що всі розрахунки з авторами та (або) їх правонаступниками за публічне виконання творів з репертуару ДО "УААСП" за цими договором будуть здійснюватися тільки через ДО "УААСП" (п. 3.7 договору).

Цей договір набирає чинності з 01 листопада 2018 року і діє по 31 грудня 2018 року. При цьому, всі зобов`язання користувача, що виникли під час дії даного договору, залишаються в силі до їх повного виконання (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору, дія даного договору автоматично продовжується строком на 1 рік з одночасним підвищенням розміру мінімального платежу авторської винагороди за попередній рік на 10 % - і так із року в рік.

Відповідно до п. 8.6. договору припинення користувачем публічного виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП не є підставою для невиплати користувачем авторської винагороди за надане йому за цим договором право на публічне виконання творів.

Пунктом 8.12 договору сторони узгодили, що у підтвердження того, що користувач до моменту підписання даного договору ознайомився з репертуаром ДО УААСП , у підтвердження того, що сторони розуміють визначення всіх термінів, які містяться в даному договорі, юридичні наслідки виконання умов даного договору, в підтвердження того, що даний договір містить всі істотні умови, про які сторони мали намір домовитись, сторони поставили нижче свої підписи та печатки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.07.2020р. на дату підписання Ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р., зокрема з 31.07.2018р., виконуючим обов`язки керівника ДО УААСП була Бугаєнко Ірина Вікторівна, на яку покладено виконання обов`язків генерального директора ДО УААСП відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 99-п від 30.07.2020р.

Судом встановлено, що ТОВ Чудо Острів було здійснено оплату роялті за договором №МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. загальному розмірі 51 618,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1975 від 22.11.2018р. на суму 16800,00 грн., № 1976 від 22.11.2018р. на суму 16800,00 грн. та № 2125 від 03.01.2019р. на суму 18018,00 грн.

Враховуючи виникнення у ТОВ Чудо Острів заборгованості за Ліцензійним договором №МТЦ-10/18 за період з лютого по грудень 2019 року, яка не була сплачена останнім у визначений договором термін, позивач звернувся з претензією №150 від 03.03.2020р. з вимогою погасити заборгованість протягом 15 днів з дня отримання претензії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ДО УААСП .

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2019 року між Громадською організацією Українська агенція з авторських та суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо Острів укладено Ліцензійний договір № МТЦ-01/19-АЗ.

Відповідно до наданого ТОВ Чудо Острів експертного висновку №183/2020-ЕВ від 31.07.2020р. за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, складеного Дочірнім підприємством Центр компетенції адресного простору мережі інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес , сайт ДО УААСП станом на 31.07.2020р. знаходиться у відкритому доступі за посиланням www.uacrr.org . та наразі відсутній перелік творів ДО УААСП .

Як вказує ДО УААСПП та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Чудо Острів мала бути сплачена авторська винагорода (роялті) за публічне виконання творів на території закладів останнього за період січень 2019 року по жовтень 2019 року (включно) на загальну суму 166 782,00 грн, а саме: за січень 2019р. - 462,00 грн. та за лютий - жовтень 2019 - 166 320,00 грн., проте відповідачем за первісним позовом в порушення умов ліцензійного договору не здійснено виплату авторську винагороду (роялті).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати винагороди за ліцензійним договором № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р., у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 166 782,00 грн.

ТОВ Чудо Острів в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на неукладення Ліцензійного договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. у зв`язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору та порушення виконання ДО УААСП своїх зобов`язань згідно умов вказаного договору, на підставі чого позивач за зустрічним позовом вимагає від відповідача повернення грошових коштів, сплачених ТОВ Чудо Острів в рамках договору в розмірі 51618,00 грн.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 418 Цивільного кодексу України правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об`єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Згідно частини другої ст. 426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Згідно ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України суб`єктами авторського права, крім автору, є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Майновим правом інтелектуальної власності на твір у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 440 Цивільного кодексу України, є виключне право дозволяти використання твору. Використанням твору згідно з ч.1 п.6 ст. 441 Цивільного кодексу України є його публічне виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Кодексу, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п`ятої статті 48 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів не виключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Так, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку. Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.

Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники. Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" правовласники як суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Водночас, частиною 5 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" регламентовано розширене колективне управління та визначено, що таке поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами. Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 року № 3/2003.

01.11.2018 року Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав , шо здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права відповідно до Закону України Про авторське право і суміжні права , та Товариство з обмеженою відповідальністю Чудо Острів уклали ліцензійний договір № МТЦ-10/18, відповідно до якого ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП , на території закладів, які входять до мережі користувача, а користувач зобов`язується за надане право виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та Закону.

Вищезазначений ліцензійний договір № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. підписано без розбіжностей та скріплено печатками повноважними представниками обох сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору, сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачем за надання невиключного права на публічне виконання творів з репертуару ДО УААСП становить, не менш ніж 16800,00 грн. за один календарний місяць. Визначена сторонами сума авторської винагороди не залежить від тривалості та кількості використання творів.

Станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) за публічне виконання творів в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 166 782,00 грн. за період січень - жовтень 2019 року. Доказів зворотного суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 2.4. договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що станом на дату винесення рішення у даній справі боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати винагороди (роялті) за період січень - жовтень 2019 року.

Щодо посилання ТОВ Чудо Острів на відсутність в електронному вигляді на сайті ДО УААСП відповідного каталогу творів, що входять до репертуару позивача, суд зазначає, що відповідно до п. 8.12 договору сторони поставили нижче свої підписи та печатки, зокрема, у підтвердження того, що користувач до моменту підписання даного договору ознайомився з репертуаром ДО УААСП та в підтвердження того, що даний договір містить всі істотні умови, про які сторони мали намір домовитись.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не приймається до уваги експертний висновок №183/2020-ЕВ від 31.07.2020р. за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, складений Дочірнім підприємством Центр компетенції адресного простору мережі інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес , оскільки з висновку можливо встановити лише, що на сайті ДО УААСП , який знаходиться у відкритому доступі за посиланням www.uacrr.org., станом саме на 31.07.2020р. відсутній перелік творів ДО УААСП .

Водночас, суд наголошує, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб`єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права, - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди, - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази визнання договору від 01.11.2018р. №МТЦ-10/18 недійсним, отже, на час вирішення даного спору такий договір є чинним; правомірність дій ДО УААСП зі збирання винагороди (роялті) за використання творів підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 року №3/2003.

Крім того, суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про розірвання або припинення дії договору № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р., суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Таким чином, беручи до уваги презумпцію правомірності правочину, ТОВ Чудо Острів правомірно могло користуватись правом (невиключною ліцензією) на публічне виконання творів, а саме на підставі договору від 01.11.2018р. № МТЦ-10/18, який укладено з організацією колективного управління.

Однак, як вже було зазначено судом відповідач не виконав своїх зобов`язань за Ліцензійним договором щодо сплати авторської винагороди (роялті).

В той же час, згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису стаття 525 Цивільного кодексу України не допускається.

При цьому, судом враховано п.п. 2, 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав та втрату чинності з 28.10.2019 року раніше виданого свідоцтва про облік організацій колективного управління, що видані до набрання чинності цим Законом, та розраховано суму авторської винагороди (роялті), що підлягає стягненню з ТОВ Чудо Острів , за період за січень 2019 року по 28.10.2019 року (включно) в розмірі 164993,61 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів про здійснення оплати авторської винагороди (роялті) на виконання умов Ліцензійного договору, тому позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості є повністю обґрунтованими та доведеним, проте такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 164993,61 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ Чудо Острів суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, зустрічні позовні вимоги ТОВ Чудо Острів направлені на стягнення з ДО УААСП суми сплаченої за Ліцензійним договором № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. авторської винагороди (роялті) в розмірі 51618,00 грн.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на те, що Ліцензійний договір № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. є неукладеним, оскільки: при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; обов`язковим атрибутом умови про предмет ліцензійного договору є визначення об`єкту(ів) авторського права і (або) суміжних прав, щодо використання якого(их) укладається такий договір, а, отже, відсутність такого визначення є ознакою відсутності погодження сторін ліцензійного договору, щодо його предмета, то суд зазначає таке.

Надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови такого договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об`єктів та/або суб`єктів прав) не потребує подальшої конкретизації. Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку спірних творів з управління ДО УААСП у матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про те, що Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав втрачено статус організації колективного управління майном відхиляється з огляду на те, що пунктами 2-3 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , який набрав чинності 22.07.2018р. Державна організація Українське агентство з авторських прав та суміжних прав залишається діючою організацією колективного управління згідно з попередньо виданим свідоцтвом про реєстрацію організації колективного управління, до завершення реалізації всіх процедур, передбачених пунктами 4-5 розділу VI (Прикінцеві та перехідні положення) Закону.

ДО УААСП є організацією колективного управління, яка діяло на підставі Статуту, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління №3/2003 від 22.08.2004, та згідно зі статтями 44-49 Закону України Про авторське право і суміжні права від 23.12.2019 управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права.

Крім того, на переконання суду, Ліцензійний договір №МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. підписаний уповноваженими представниками сторін, зокрема, виконуючим обов`язки генерального директора ДО УААСП Бугаєнко І.В, що діяла на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 99-п від 30.07.2018р., який наразі не скасований, не оскаржувався та є чинним.

Суд звертає увагу, що Ліцензійний договір від 01.11.2018р. станом на час розгляду справи чинний, недійсними не визнавався; докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, визнання вказаного договору недійсним не є предметом розгляду позовної заяви ТОВ Чудо Острів до ДО УААСП , а судом встановлено, що Ліцензійни договір №МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. містить всі істотні умови правочину, які були узгоджені сторонами під час оформлення та підписання цього договору.

За таких обставин у задоволенні вимоги ТОВ Чудо Острів про стягнення з ДО УААСП суми в розмірі 51618,00 грн. слід відмовити.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів заборгованості з виплати авторської винагороди (роялті) за ліцензійним договором № МТЦ-10/18 від 01.11.2018р. в розмірі 164 993,61 грн. та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ Чудо Острів до ДО УААСП про стягнення 51618,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню платнику пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок відповідача за первісним позовом в сумі 2474,90 грн.

У зв`язку з тим, що рішення суду за зустрічним позовом відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені ним при подачі зустрічного позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 233, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Острів (вул. Дальницька, № 43/15, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40803703) на користь Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав (вул. Хрещатик, № 44, поверх 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 31025266) заборгованість з виплати авторської винагороди (роялті) у розмірі 164 993 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 61 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 90 коп.

3. В решті первісних позовних вимог - відмовити.

4. У зустрічному позові - відмовити повністю

5. Судові витрати за зустрічним позовом у справі № 916/2062/20 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Чудо Острів (вул. Дальницька, № 43/15, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40803703).

Рішення суду набирає законної відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення03.12.2020
Оприлюднено15.12.2020
Номер документу93533658
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2062/20

Постанова від 28.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Постанова від 28.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 20.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 19.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 09.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 05.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 11.03.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 16.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

Ухвала від 16.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Лавриненко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні