Ухвала

від 10.12.2020 по справі 922/3059/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"10" грудня 2020 р.Справа № 922/3059/16 вх. № 3059/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С.

По справі за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Фізична особа-підприємець Довженко Олександр Сергійович

про визнання банкрутом

за участю сторін: керуючий реалізацією - Гриценко І.І.,

пр-к банкрута - Розумна О.О. (ордер ХВ№000088 від 10.01.19, договір №1 від 10.01.19),

пр-к ОСОБА_1 - Кундіус О.Ю. (ордер ХВ№1582 від 21.08.20, витяг з договору №40 від 21.08.20),

пр-к ОСОБА_2 - Лимар О.В. (ордер АХ№1015412 від 30.09.20, договір від 20.05.19),

Мазепа Г.Б. - особисто (паспорт МТ №258778 від 07.11.2012),

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ЗАЯВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

До господарського суду з заявою в межах справи про банкрутство №922/3059/16 звернулася ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кундіус Олексія Юрійовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2072 виданого Радою адвокатів Харківської області 15.03.2017р.) із заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., в якій просить суд:

1. Визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка Олександра Сергійовича, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею та майнових прав у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський р-н, смт. Орілька, Мікрорайон 2, буд. З, кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422), що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженко О.С. від 04.12.2018.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018 - частини лоту №№ 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладений між ліквідатором ФОП Довженко О.С. Гриценко Ігорем Івановичем та ОСОБА_2 .

3. Визнати недійсним Акт прийому-передачі права на нерухоме майно від 04.12.2018, згідно якого арбітражний керуючий Гриценко Ігор Іванович передав, а Пономаренко Юрій Михайлович прийняв квартиру АДРЕСА_2 .

4. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства (код 39830422) від 04.12.2018, укладений між арбітражним керуючим (ліквідатором) ФОП Довженко О.С. Гриценко Ігорем Івановичем та ОСОБА_2 .

5. Визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" від 04.12.2018.

В обґрунтування своєї заяви зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною боржника (банкрута), на початку серпня 2020 року їй стало відомо, що 04.12.2018 Центральною універсальною біржою був проведений другий повторний аукціон з продажу майна боржника у складі цілісного майнового комплексу, до якого увiйшли: квартира розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та майновi права у статутному капiталi ФГ Любава-2015 (64641, Харкiвська обл., Лозiвський р н, смт. Орiлька, Мiкрорайон 2, буд. 3, кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422) та визначено переможця. Зазначає, що на його думку під час проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника було порушено низку вимог: 1) продаж спiльного майна на аукцiонi, зокрема, корпоративних прав в ФГ Любава-2015 , було здійснено без видiлення частки дружини, 2) договори купiвлi-продажу майна на аукцiонi були укладені з iншою особою, вiдмiнною вiд тiєї, що сплатила внески та вартiсть майна, 3) вiдсутнє нотарiальне посвiдчення договору купiвлi-продажу нерухомого майна - квартири, 4) на другому повторному аукцоні було продано майно, на яке не може бути звернено стягнення, 5) текст договору, що був укладений на аукцiонi, не відповідає договору, що був укладений iз переможцем аукцiону.

У зв`язку з чим вважає, що пiд час проведення 04.12.2018 другого повторного аукцiону з продажу майна ФОП Довженко О.С., були допущенi порушення вимог ч. 6 ст. 42, ч. 3 ст. 55 Закону України Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом , що є пiдставою для визнання результатiв другого повторного аукцiону з продажу майна банкрута недiйсним.

Ухвалою суду від 14.09.2020 зазначену заяву призначено судом до розгляду в судовому засіданні, зобов`язавши арбiтражного керуючого Гриценка І.І. надати суду актуальнi данi з Державного реестру речових прав на нерухоме майна щодо об`екта нерухомостi спiрного правочину та данi з Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб-пiдприємцiв та громадських формувань щодо власника корпоративних прав ФГ "Любава-2015". Цією ж ухвалою залучено до розгляду даної заяви органiзатора аукцiону Центральну унiверсальну бiржу, сторону спiрного правочину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який є власником корпоративних прав ФГ "Любава-2015", що є складовою лiквiдацiйної маси реалiзованої на спiрному аукцiонi, а також ОСОБА_1 ; зобов`язано залучених осіб надати суду письмовий відзив на заяву ОСОБА_1 в 15-тиденний строк з дня отримання ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду від переможця аукціону ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він зазначає про безпідставність доводів заяви та вважає, що другий повторний аукціон 04.12.2018 був проведений у відповідності до чинного на той час законодавства, ліквідаційна маса сформована правильно, що було неодноразово підтверджено рішеннями судів, а більша частина доводів заявника вже розглядалися під час розгляду судами аналогічної заяви самого боржника - ФОП Довженко О.С., що є нічим іншим, як зловживання процесуальними правами з боку дружини боржника ОСОБА_1

07.10.2020 на електронну адресу суду на виконання вимог ухвали суду від керуючого реалізацією Гриценко І.І. надійшов відзив на заяву, в якому він проти доводів заяви заперечує в повному обсязі, вважає їх необгрунтованими, просить суд відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що заявниця, ОСОБА_1 , не входить до переліку осіб, яким надано право оскаржувтаи результати аукціону.

В судових засіданнях 08.10.2020, 29.10.2020 та 24.11.2020 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду заяви без виходу до нарадчої кімнати з занесенням їх до протоколу судового засідання.

01.12.2020 до суду надійшли письмові пояснення від власника корпоративних прав ОСОБА_3 , який посилаючись на ч.5 ст.161 ГПК України просить долучити до матеріалів справи листування між ним та банкрутом і його дружиною - заявницею ще в грудні 2018 року, що на його думку свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з приводу результатів другого повторного аукціону ще в грудні 2018р., а не в серпні 2020р., як вона про те зазначає, та підтверджує зловживання з її боку процесуальними правами. Крім того, зазначає про відсутність у дружини боржника ОСОБА_1 порушеного майнового інтересу щодо власності на частку в ФГ Любава-2015 в ході проведення другого повторного аукціону, а отже свідчить про відсутність у неї права на звернення до суду з такою заявою.

В судовому засіданні 10.12.2020 представник банкрута адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти прийняття письмових пояснень ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вони подані з порушенням встановленого судом строку.

З огляду на зазначене, суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

За цих обставин, суд погоджується з запереченнями представника банкрута, в зв`язку з чим, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, враховуючи надання гр. ОСОБА_3 відзиву (пояснень) з порушенням строку, встановленого судом для його подання та ненадання суду доказів поважних причин щодо його пропуску, суд розглядає заяву за наявними матеріалами без врахування наданих пояснень.

Представник кредитора в судове засідання не з`явився, про причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідосмлення про вручення ухвали суду за вихідним №031099/3, яка отримана представником 01.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, заяву представника ОСОБА_1 , надані суду додаткові документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, вислухавши пояснення учасників судового процесу та їх представників, суд встановив наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ФОП Довженко О.С. повинен відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

За цих обставин, суд вважає за необхідне здійснювати вирішення питань, які виникли під час розгляду судом зазначеної заяви ОСОБА_1 , за приписами норм нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс, КУзПБ) та досліджувати обставини проведення аукціону з продажу майна банкрута за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута" в редакції після 19.01.2013, за нормами якого було здійснено продаж майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 922/3059/16 про банкрутство ФОП Довженка О.С.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 ФОП Довженка О.С. визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру боржника; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І., вирішено інші процедурні питання. Зокрема, зазначено, що продажу підлягає все майно фізичної особи-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2018 скаргу ОСОБА_5 на дії ліквідатора задоволено частково. Виключено зі складу ліквідаційної маси банкрута земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 з кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0011; 6323955700:02:000:0002; 6323955700:02:000:0005; 6323955700:02:000:0008 загальною площею 4,86 га кожна. В іншій частині скарги боржника - відмовлено.

Згідно вказаної ухвали господарським судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належить виключно Довженку О.С. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.07.2004, а тому визнав правомірним включення ліквідатором спірної квартири до складу ліквідаційної маси банкрута.

Згідно з протоколом засідання комітету кредиторів ФОП Довженка О.С. від 05.07.2018 №5, комітетом кредиторів погоджено визначення організатора аукціону з продажу майна ліквідаційної маси банкрута а саме: Центральна Універсальна Біржа. Крім того, у цьому протоколі зазначено, що комітет погодив включення до ліквідаційної маси банкрута майна ФОП Довженка О.С. майнові права ОСОБА_5 у вигляді 100% статутного капіталу ФГ "Любава-2015" (код ЄДРПОУ 39830422).

17.09.2018 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання боржника ФОП Довженка О.С. про виключення з ліквідаційної маси майнових прав ОСОБА_5 у статутному капіталі ФГ "Любава-2015".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі № 922/3059/16 у задоволенні вказаного клопотання боржника відмовлено.

04.12.2018 року в межах справи про банкрутство ФОП Довженко О.С. №922/3059/16 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна ФОП Довженко О.С., який було проведено Центральною універсальною біржею у формі цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшло: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 76,9 кв.м.; корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства Любава-2015 (код ЄДРПОУ 39830422), розмірі частки 2,5 тис.грн. або частка у розмірі 100% від статутного (складеного) капіталу. Переможцем даного аукціону став громадянин ОСОБА_2 .

За результатами проведеного аукціону 04.12.2018 між ліквідатором ФОП Довженко О.С. арбітражним керуючим Гриценко І.І. (продавець) та переможцем Пономаренко Ю.М. (покупець) було укладено договори купівлі-продажу, а також складено та підписано акти прийому-передачі зазначеного вище майна. (т. 16 а.с. 34-37).

На підставі зазначених правовстановлюючих документів 11.12.2018 до відомостей про юридичну особу ФГ Любава-2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДРЮОФОПГФ) було внесено зміни, зумовлені переходом права власності на корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства Любава-2015 у розмірі 100% статутного (складеного) капіталу до ОСОБА_2 (т. 16 а.с. 38-41)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16 відмовлено у задоволенні заяви представника банкрута Розумної О.О. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., який проведено 04.12.2018 Центральною універсальною біржею.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 залишено без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 , ухвалу господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16. Справу №922/3059/16 направлено для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Після набуття права власності на корпоративні права у вигляді частки 100% в статутному капіталі ФГ Любава-2015 , гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2018 року передав у власність (продав) корпоративні права у вигляді частки 100% в статутному капіталі ФГ Любава-2015 гр. ОСОБА_3 , про що підписано відповідний акт приймання-передачі частки від 11.12.2018 (т. 16 а.с.42-43).

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з відчуженням частки у розмірі 100% у статутному (складеному) капіталі ФГ Любава-2015 (код ЄДРПОУ 39830422) на користь гр. ОСОБА_3 , Рішенням власника/засновника ФГ Любава-2015 №2 від 11.12.2018, прийнятим гр. ОСОБА_2 було вирішено: вийти зі складу засновників/учасників; включити до складу засновників/учасників - гр. ОСОБА_3 ; покласти на ОСОБА_3 обов`язки голови ФГ; внести зміни до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); змінити юридичну адресу ФГ; затвердити Статут в новій редакції. (т. 16 а.с. 44)

Після придбання корпоративних прав у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відомостей про юридичну особу ФГ Любава-2015 в ЄДРЮОФОПГФ було внесено зміни. Зазначене підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2018 (т. 16 а.с. 45-55).

Щодо відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 76,9 кв.м., суд встановив наступне.

Матеріали справи містять інформацію, що переможець аукціону відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Закону про банкрутство звернувся до нотаріуса з метою оформлення результатів аукціону, зокрема нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна та отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з публічних торгів. Проте, постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області від 17.12.2018 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні на цілісний майновий комплекс ФОП ОСОБА_5 у складі: квартири розташованої в будинку АДРЕСА_4 та на частку у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства Любава-2015 (т.10, а.с. 63-67).

Вказана відмова нотаріуса неодноразово оскаржувалася в судовому порядку, наразі аналогічна скарга подана ліквідатором ОСОБА_6 та розглядається в провадженні цього ж суду в рамках справи про банкрутство.

ВИСНОВКИ СУДУ.

І. ЩОДО ПРОДАЖУ СПІЛЬНОГО МАЙНА на аукцiонi без видiлення частки ОСОБА_1 в ФГ Любава-2015 як дружини банкрута в спiльному майнi подружжя та продажу майна, на яке не може бути звернено стягнення

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 з 17.07.2004, що пiдтверджуеться свiдоцтвом про шлюб cepії НОМЕР_1 .

Фермерське господарство Любава-2015 було створено 07.04.2015, тобто в перiод шлюбу, членом господарства також є ОСОБА_1 . Заявниця посилається на те, що вона, як дружина ОСОБА_5 , є власницею 50% статутного капiталу ФГ Любава-2015 . А ліквідатор, в порушення вимог ст. 42 Закону, при формуваннi лiквiдацiйної маси не здiйснив видiл в натурi частки банкрута в спiльному майнi подружжя.

Дійсно, згідно ч. 6 ст. 42 Закону про банкрутство ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки, що кореспондується з ч. 5 ст. 62 нового КУзПБ.

Разом з тим, не зважаючи на створення господарства під час перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , статутний капітал господарства не може бути автоматично визнаний спільною власністю подружжя, оскільки, як встановлено та закріплено судовою практикою для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно також довести спільність коштів, направлених на набуття такого майна.(Постанова Верховного Суду від 02.10.2013 у справі № 6-79 цс 13).

Проте, заявником у даній справі та заяві не доведено спільність коштів, покладених в основу формування статутного капіталу ФГ Любава-2015 в розмірі 2500,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15 та постановою Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 546/912/16-ц.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV (далі по тексту - Закон №973-ІУ) Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 3 вказаного Закону - членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону №973-ІУ до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частинами 5, 6 ст. 20 Закону визначено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Пунктом 1.2 Статуту в редакції від 07.04.2015 ФГ Любава-2015 (надалі по тексту - Статут ФГ) визначено, що ОСОБА_1 є членом ФГ.

Згідно п.5.5 Статуту ФГ визначено, що джерелами формування майна Господарства можуть бути: грошові і матеріальні внески Засновника та його членів; прибуток, одержаний від господарської діяльності; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; безплатні внески, пожертвування організацій і підприємств; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Пунктом 5.2 Статуту ФГ визначено, що господарство є власником: майна переданого йому Засновником та його членами у власність; продукції, виробленої Господарством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна набутих на підставах, не заборонених законом.

В п.5.12 Статуту ФГ вказано, що статутний (складений) капітал ФГ Любава-2015 створено (сформовано) за рахунок внеску ОСОБА_5 у розмірі 2500.00 грн, що складає 100% від загального розміру статутного капіталу.

Вказаний розмір статутного капіталу не змінювався до 2018 року, тобто до моменту реалізації на відкритому аукціоні спірного майна, інших внесків до статутного капіталу від Голови та членів ФГ не надходило. Дружина боржника не вносила внесок до статутного (складеного) капіталу ФГ.

Пунктами 7.4, 7.5 Статуту ФГ прибуток господарства розподіляється за підсумками календарного року між його членами за рішенням загальних зборів членів господарства пропорційно внескам в статутному (складеному) капіталі господарства. Розподілений прибуток між членами господарства пропорційно внескам в статутному (складеному) капіталі є дивідендами членів господарства. Термін виплати дивідендів визначається загальними зборами членів господарства при розподілу прибутку господарства.

Згідно абз. 2 п.5.14.2 Статуту ФГ - член фермерського господарства має, право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному (складеному) капіталі господарства або її частини одному або декільком учасникам фермерського господарства. Допускається відчуження членом своєї частки третім особам.

Отже, можливість відчуження частки вказаного ФГ третім особам, які не є членами Фермерського господарства, передбачений Статутом. А з проведеного аналізу зазначеного вище Закону № 973-ІУ, судом встановлено, що заборони на перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі фермерського господарства Закон України «Про фермерське господарство» не містить.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства до іншої особи врегульований статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» .

Вирішуючи спори між подружжям про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, суд враховує, що одним з видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Підприємство (в даному випадку - фермерське господарство) є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передано засновником до статутного фонду як внесок (ст. 62, 66 ГК України).

Фермерське господарство, створене одним громадянином України і зареєстроване як юридична особа, з точки зору класифікації підприємств є унітарним. Характеризуючи унітарне приватне підприємство, суд зазначає, що ознаки приватності та унітарності свідчать, що це мала би бути за своєю природою класична конструкція юридичної особи, заснованої на основі вільного ініціативного волевиявлення єдиного засновника (учасника) щодо її утворення шляхом передання у власність юридичної особи майнового вкладу засновника.

Вказане стосується і фермерського господарства - юридичної особи, яке створене одним громадянином.

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду, підприємство (ФГ) є єдиним власником майна і це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб. Подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13).

Тобто в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.14 №6-79цс13.

Отже, право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

З огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського чи іншого товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності,

При цьому враховуючи вищезазначені норми Закону та Статуту, при припиненні членства в фермерському господарстві, член ФГ може отримати майно або компенсацію (вартість) такого майна пропорційно його внеску.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що частка в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" належить заявнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, та, відповідно наявності презумпції спільності права власності на майно, гр. ОСОБА_1 суду не надала.

Під час розгляду спору про визнання аукціону недійсним, є встановлення обставин можливого впливу такого порушення на результати аукціону, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні аукціону, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка його оспорює. (постанова ВС від 07.05.2019 у цій справі №922/3059/16).

Як зазначалося раніше, ОСОБА_1 не є учасником ФГ, на момент включення майнових прав до ліквідаційної маси - була членом сім`ї засновника ФГ Довженко О.С., внесок до статутного капіталу ФГ не вносила, отже, права на отримання дивідендів та майна пропорційного внеску у випадку припинення членства в ФГ згідно приписів Статуту не має.

Щодо обізнаності ОСОБА_1 про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. проведеного 04.12.2018 року лише у серпні 2020 року, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи (т. 10 а.с. 40, 137-141), оголошення було розміщено на двері квартири АДРЕСА_5 , що свідчить про виконання приписів ст. 58 Закону про банкрутство як ліквідатором, так і організатором аукціону. Також, враховуючи, що саме за цією адресою проживає банкрут (власник майна), це свідчить про те, що ОСОБА_5 достеменно був обізнаний про продаж його майна на аукціоні, про що також свідчать неодноразові звернення ліквідатора до банкрута із письмовими запитами (т.9 а.с. 199-204).

Крім того, не лише сам банкрут був обізнаний про це, але й батько ОСОБА_5 , який письмово повідомляв ліквідатора про свій намір придбати спірну квартиру, яка включена до складу ліквідаційної маси, для своїх онуків (т. 7 а.с. 153-154).

Даний факт було неодноразово встановлено рішеннями суду, що набрали законної сили, а саме: ухвалою господарського суду від 12.07.2019, постановою Верховного Суду від 07.05.2020 у даній справі під час розгляду судом заяви представника банкрута про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., проведеного 04.12.2018.

З доводів та вимог заяви ОСОБА_1 випливає, що вона є членом сім`ї (дружиною) ОСОБА_5 (банкрута), а отже її посилання на те, що вона дізналасть про проведення аукціону з продажу майна свого чоловіка - банкрута ФОП Довженко О.С. лише у серпні 2020 року, суд сприймає критично. Будь яких належних та допустимих доказів в обґрунтування цього заявницею суду не було надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на сторони покладено обов`язок добросовісності користування своїми процесуальними правами та неприпустимість зловживання ними. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Вказане свідчить про надуманність підстав та доводів заяви, а також про намагання ОСОБА_1 зберегти вже реалізоване в рамках справи про банкрутство майно боржника.

ІІ. ЩОДО ПРАВА ОСОБИ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ.

Згідно преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013, який діяв до 21.10.2019, цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується подана заява про визнання недійсним результатів аукціону та договорів купівлі-продажу прав та інтересів гр. ОСОБА_1 суд вважає за необхідне виходити з наступного.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.13 та ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який почав свою дію з 21.10.2019, сторони у справі про банкрутство - є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними в разі порушень: порядку проведення аукціону (його результатів), повторного аукціону, аукціону, проведеного в електронній формі, аукціону з продажу прав вимоги. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Дані приписи кореспондуються зі ст. 73 нового Кодексу України з процедур банкрутства, який почав свою дію з 21.10.2019, згідно якої правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Правова природа продажу майна з публічних торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

Частина 3 ст. 215 ЦК України правом оспорювати правочин в судовому порядку наділяє "заінтересованих осіб", які не є сторонами, але які вважають, що їх права порушені і підлягають захисту. Аналогічний висновок викладений у Постанові ВСУ від 02.19.2019 у справі 5006/5/39Б/2012.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у її власності, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі №6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 у справі №439/212/14-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Разом з тим, обраний заявником ОСОБА_1 , спосіб захисту, на її думку порушеного права, шляхом подання заяви про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ФОП Довженка О.С., суд вважає таким, що не призведе до відновлення порушеного права, з огляду на наступне.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При дослідженні обставин існування в особи порушеного права, суд повинен встановити наявність майнового інтересу, фактичне підтвердження чого є підставою реалізації права на захист.

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

Як вже зазначалось судом вище, в іншого з подружжя право власності на майно у спільній сумісній власності, в даному випадку це статутний капітал Фермерського господарства "Любава-2015", (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.13 ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Дана норма кореспондується з ч. 5 ст. 62 нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, ліквідатор, при виявленні такої частки порушує питання про її виділення. Однак, суд наголошує, що тягар доказування про наявність такої частки покладається саме на особу, яка вважає, що її право спільної сумісної власності було порушено.

Проте, враховуючи, що судом не встановлено у ОСОБА_1 наявності майнового інтересу в межах даного провадження, про що зазначалося вище, суду недоведено спільності майна - майнових прав в ФГ Любава-2015 належними та допустими доказами, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права у ОСОБА_1 , у зв`язку з чим констатує і відсутність правових підстав для звернення до суду з заявою про визнання недійсним результатів аукціону.

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 6 ст. 42 Закону про банкрутство (ч. 5 ст. 62 КУзПБ), така особа не позбавлена права звернутись з відповідною заявою до ліквідатора (керуючого реалізацією) в межах ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів) задля отримання компенсації вартості частини коштів статутного капіталу фермерського господарства.

ІІІ. ЩОДО ВІДМІННОСТІ ОСОБИ, З ЯКОЮ БУЛИ УКЛАДЕНІ ДОГОВОРИ купiвлi-продажу майна на аукцiонi, з особою, яка сплатила внески та вартiсть майна.

Заявник обґрунтовує свої доводи тим, що внесок та вартість майна придбаного на аукціоні, ОСОБА_2 оплатив з рахунку відкритого ним як ФОП, а не як фізична особа.

Так, відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Отже, фізособи-підприємці можуть витрачати кошти з бізнес-рахунків на свої особисті потреби після сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, вказані доводи представника ОСОБА_1 не можуть бути самостійною підставою для визнання результату аукціону недійсним, стосуються виключно взаємовідносин ОСОБА_2 з фіскальним органом, та до моменту визнання його винним у встановленому законом порядку за порушення податкового законодавства, порушення фінансової дисципліни в банківському секторі, ухилення від сплати податків тощо - не може свідчити про порушення з його боку під час використання коштів з рахунків ФОПа на особисті потреби як фізичної особи.

ІV. ЩОДО ВІДСУТНОСТІ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ купiвлi-продажу нерухомого майна - квартири.

Суд звертає увагу, що вказане питання вже розглядалося судами під час розгляду заяви представника ОСОБА_5 адвоката Розумної О.О. про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону як під час розгляду місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16.

Судом встановлено, що за результатом проведення аукціону з переможцем торгів було укладено договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.18 р., а саме: частини лоту №3099АТ/18 квартири АДРЕСА_5 та договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" із зазначенням усіх істостних умов договору та підписані акти прийому-передачі. (т. 10 а.с. 57-62, 133-134).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Закону про банкрутство покупець майна звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, проте нотарусом було відмовлено ОСОБА_2 у видачі відповідного свідоцтва. На цей час рішення нотаріуса оскаржується ОСОБА_2 в судовому порядку. (т. 10 а.с. 63-67, 215-225).

Також, Східним апеляційним господарським судом в постанові від 10.12.2019 зазначено: Зокрема, апелянт вказує на такі обставини: 1) реалізація на спірному аукціоні квартири, право користування якою мають діти, без згоди служби у справах дітей; 2) продаж спільного майна подружжя на аукціоні без виділення частки (щодо відчуження 100% статутного капіталу ФГ Любава-2015 ; 3) укладення договорів купівлі-продажу майна на аукціоні з фізичною особою ОСОБА_2 , тоді як реєстраційний та гарантійний внесок, оплату за придбане майна сплачено фізичною особою-підприємцем Пономаренко Ю.М.; 4) невідповідність укладених договорів купівлі-продажу майна боржника на відкритих торгах (аукціоні) від 04.12.2014 проекту договору купівлі-продажу, розміщеному в оголошенні; 5) відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу в порушення ч.4 ст. 50 Закону про банкрутство; 6) визначення організатора аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство; 7) відсутність оголошення про продаж на аукціоні на нерухомому майні в порушення ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство; 8) неправомірність обраного способу продажу майна у цілісному майновому комплексі; 9) продаж майна, на яке не може бути звернуто стягнення, оскільки законодавством передбачено можливість продажу ФГ Любава-2015 як ЦМК, а не майнових прав у статутному капіталі; 10) відсутність повідомлення власника майна про проведення аукціону в порушення ч. 1 ст. 58 Закону про банкрутство; 11) порушення ліквідатором порядку проведення аукціонів, у тому числі вимог Закону про банкрутство щодо кількості аукціонів та необхідність продажу майна боржника частинами (т.11, а.с. 133-148).

Східним апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2019 у справі №629/1920/19 зобов`язано державного нотаріуса нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майна на аукціоні 04.12.2018 та видати відповідне свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні. Відтак, підготовка, проведення аукціону та оформлення кінцевих результатів аукціону здійснені у відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а жодних порушень вимог законодавства при проведенні аукціону, які б могли вплинути на результати аукціону, боржником не доведено. Також судами не встановлено порушень прав і законних інтересів боржника, який оспорює результати аукціону.

Ухвала господарського суду Харківської області від 12.07.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 року залишені без змін постановою Верховного Суду від 07.05.2020.

Згідно зі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, вказана відмова нотаріуса неодноразово оскаржувалася в судовому порядку, наразі аналогічна скарга подана ліквідатором Гриценко І.І. та розглядається в провадженні господарського суду в рамках справи про банкрутство ФОП Довженко О.С.

V. ЩОДО НЕВІДПОВІДНОСТІ ТЕКСТУ ДОГОВОРУ, що був укладений на аукцiонi, договору, що був укладений iз переможцем аукцiону.

В якості обґрунтування для визнання результатів аукціону недійсними ОСОБА_1 вказує на невідповідність проекту договору та фактично укладених договорів купівлі-продажу майна на аукціоні. Проте, із тексту заяви взагалі невбачається, які законодавчі приписи були порушені ліквідатором та переможцем аукціону в процесі оформлення результатів спірного аукціону.

Статтею 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.2013, яка діяла під час проведення аукціону з продажу майна банкрута) встановлено, що продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Обов`язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України.

На аукціоні не може бути використано переважне право купівлі майна, крім випадків, передбачених законом.

Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 75 того ж Закону визначено, що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства.

В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.

Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.

Відповідно до п.4-4.2 Розділу 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом.

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство:

Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

Враховуючи, що Законом визначений порядок оформлення нотаріусами свідоцтва про придбання майна на аукціоні виключно на нерухоме майно, а стосовно рухомого майна такі встановлені на законодавчому рівні вимоги відсутні, рухоме майно (корпоративні права) оформлюється шляхом внесення державним реєстратором відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що організатором аукціону було вірно укладено 2 договори про придбання майна на аукціоні: окремо на нерухоме майно, яке підлягає нотаріальному посвідченню та оформлюється шляхом видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, та на рухоме майно, яке не підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається, предмет обох договорів, які підлягають різному виду оформлення в розумінні вимог вказаних Законів, складають один Лот, договори містять відомості про майно, його склад, характеристику; ціну продажу майна (Лота); порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України, що повністю відповідає вимогам ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До предмету доказування у разі оскарження результатів аукціону входять з`ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів) (статті 64-68 Закону).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2018 по справі № 44/474-46/501-б зазначив наступне: виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові №6-370цс16 від 29.06.2016).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що заявником не обґрунтовано належним чином як саме укладення двох окремих договорів для різних за своєю суттю видів майна у результаті продажу майна боржника порушило права та законні інтереси ОСОБА_1 та, якою нормою передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу рухомого майна на аукціоні.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, договорів купівлі-продажу майна банкрута, оформлених за результатами проведеного аукціону, суд не вбачає підстав і для визнання недійсним актів прийому-передачі (приймання-передачі) реалізованого майна банкрута.

Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", яке відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави або мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, судом досліджені всі обставини та доводи заявників в їх сукупності та надано відповідну правову оцінку, з урахуванням принципів, викладених у рішенні Європейського суду.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що доводи представника ОСОБА_1 , викладені в заяві про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а отже заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 37-48, 41, 44, 55, 49-75, 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13, ст.ст. 5, 11, 12, 74, 75, 76-77, 79, 86, 202, 233-235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кундіус О.Ю. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. (вх. №19693 від 27.08.2020) - відмовити.

2. Ухвалу направити керуючому реалізацією, кредиторам, Центральній універсальній біржі (м. Полтава), гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , банкруту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 15.12.2020.

Суддя Міньковський С.В.